Єдиний унікальний номер судової справи 201/3366/23
Номер провадження 1-кп/201/165/2026
31 березня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, застосованих в межах кримінального провадження, відомості про яке 20 вересня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650001288 за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Циркуни, Харківський район, Харківська область, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
встановив:
В провадженні Соборного районного суду м. Дніпра знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2022 року за № 12022041650001288 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подані письмові клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах вказаного кримінального провадження, а також клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, складені та прокурором ОСОБА_11 .
В обґрунтування доводів прокурор ОСОБА_11 у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду.
Обвинувачений ОСОБА_9 зареєстрований та мешкає в іншій області, а саме у м. Харків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності вказує на те, що продовжує існувати передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик, які є повністю доведеним.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_9 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.
В обґрунтування доводів прокурор ОСОБА_11 у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду.
Обвинувачений ОСОБА_5 зареєстрований та мешкає в іншій області, а саме у м. Харків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності, вказує на те, що продовжує існувати передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик, які є повністю доведеним.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.
В обґрунтування доводів прокурор ОСОБА_11 у клопотанні про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби посилається на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_7 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив їх задовольнити з викладених у них підстав, продовжити застосовані до обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 запобіжні заходи на 60 днів.
Представник потерпілого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_4 підтримав подані прокурором клопотання.
Захисник ОСОБА_8 не висловив заперечень проти задоволення поданого прокурором клопотання про продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти поданого прокурором клопотання з підстав його необґрунтованості та недоведеності заявлених ризиків, які з плином часу суттєво зменшилися. Посилався на відсутність доказів причетності його підзахисного до вчинення розбійного нападу та формальний підхід прокурора щодо змісту поданого клопотання. За наведених ним обставин просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або ж застосувати заставу.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника та назвав подане прокурором клопотання про продовження йому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою «фількіною грамотою». Зауважив на тому, що виходячи з змісту клопотання, органом досудового розслідування не встановлені суттєві обставини інкримінованого йому злочину та стверджував, що він не вступав у злочинну змову з ОСОБА_9 на вчинення розбійного нападу і вчиняв цього правопорушення, правопорушення, а заявлені прокурором ризики повторюються із разу в раз. Стверджував, що у справі відсутні жодні докази на підтвердження його причетності до вчинення інкримінованого злочину, під час обшуку у нього були виявлені копійки у порівнянні з ОСОБА_9 , у якого знайшли велику суму грошових коштів. Тож, за наведених обставин вважає, що суд утримує його під вартою з незрозумілих причин або ж з корисливих мотивів.
Просив змінити тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність заявлених ризиків та відсутність доказів на підтвердження їх існування. Наголосив на тому, що його підзахисний має міцні соціальні зв'язки, рідних та близьких, місце реєстрації та проживання у місті Харкові, а тому просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем проживання, зазначеним в обвинувальному акті.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав позицію свого захисника, при цьому, стверджував, що суд не бере до уваги відсутність доказів на підтвердження наявності у потерпілого саме тієї суми грошових коштів, заволодіння якої їм інкримінується. Тож, у разі не зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу, вони будуть заявляти відвід судді.
Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби, а також заперечення сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжено до 30 березня 2023 року включно без визначення розміру застави, який в подальшому був неодноразово продовжений.
Так, оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що врахований при застосуванні та подальшому продовженні обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик не зменшився і продовжує існувати, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та у разі визнання їх винуватими у вчиненні зазначених злочинів, останнім загрожує максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком 15 років.
Поряд із цим, судом приймається до уваги те, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, із застосуванням насильства відносно потерпілого ОСОБА_12 , а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого.
Тим більше, за наявності в Україні воєнного стану у обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже здійснення належного контролю за їх поведінкою з об'єктивних причин значно знижується.
В цьому контексті, з урахуванням тенденцій сьогодення, є розповсюдженими випадки перетину чоловіками призовного віку кордону України у невстановлений законом спосіб поза межами встановлених пунктів контролю Державної прикордонної служби України.
Наведене у сукупності з обставинами інкримінованих злочинів, дає суду достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5 з метою уникнути покарання за інкриміновані злочини можуть вдатися до дій щодо перетину кордону у невстановлений законом спосіб, виїзду на непідконтрольні Україні території та в подальшого переховування за межами країни.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
При цьому, судом враховуються дані про особу обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , які зареєстровані та проживали в іншій області - в м. Харкові, не мають міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи і джерела доходу, а також позицію потерпілого ОСОБА_12 , який упродовж судового розгляду підтримував позицію сторони обвинувачення та вважав за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою, спираючись на те, що саме завдяки дієвості застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останні не вчинили спроб впливу на нього.
При цьому, оцінюючи вищевказані обставини, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченим у разі визнання винуватими, суд виходить з сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, які дають суду достатні підстави дійти висновку про наявність реального ризику можливих спроб обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_9 переховуватися від суду, який продовжує існувати дотепер.
Таким чином, суд погоджується із заявленим прокурором ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цього ризику доведеним у повній мірі.
Поряд із цим, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого по даній справі, тому звільнення з-під варти ОСОБА_9 та ОСОБА_5 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.
Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, а також незмінної упродовж всього судового провадження позиції потерпілого ОСОБА_12 , суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючому ризику та забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків
Тому, за наведених вище обставин, суд приходить до переконання, що застосування до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, та не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.
Разом із цим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави і обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Отже, вирішуючи питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд, зважаючи на те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5 обвинувачуються, в тому числі, і у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного із застосуванням насильства, з урахуванням конкретних обставин інкримінованого останнім злочину, зокрема, вчинення розбійного нападу в період дії воєнного стану, із застосуванням предмету схожого за своїми властивостями на пістолет, з якого у потерпілого здійснено не менше трьох пострілів, в особливо великих розмірах, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за недоцільне, у даному випадку, визначати розмір застави обвинуваченим.
Доводи сторони захисту про недоведеність заявленого прокурором ризику та втрати ним актуальності з плином часу, суд вважає необґрунтованими за викладених в цьому рішенні підстав.
На переконання суду, належна процесуальна поведінка обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_5 забезпечена саме дієвістю застосованих до них запобіжних заходів, які незважаючи на сплив часу, є виправданими.
Доводи сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_5 про відсутність доказів причетності його підзахисного до вчинення інкримінованого злочину та неправильної кваліфікації дій ОСОБА_5 , суд відхиляє та вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, адже відповідно до вимог ст. 368 КПК України питання щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильності правової кваліфікації його дій тощо, вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. При цьому, оцінку наданим доказам стосовно їх належності та допустимості суд також має надати в нарадчій кімнаті.
Тим більше, суд наголошує на тому, що розгляд клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу відбувається під час судового розгляду, тож суд позбавлений процесуальної можливості надавати їм відповідну правову оцінку в контексті підтвердження або спростування певних обставин обвинувачення, вирішувати питання правильності правової кваліфікації дій, що інкримінуються обвинуваченому, наявності або відсутності у діях ОСОБА_5 складу інкримінованого злочину тощо.
Окремо, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_9 і ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про продовження застосованих запобіжних заходів відносно обвинувачених закінчується 05 квітня 2026 року, до якого судовий розгляд не може бути завершеним, вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжних заходів відносно обвинувачених на 60 днів до 30 травня 2026 року включно.
Вирішуючи клопотання прокурора ОСОБА_11 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, суд виходить з наступного.
Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді цілодобового домашнього арешту продовжено до 30 березня 2023 року включно, який в подальшому був неодноразово продовжений.
В судовому засіданні 03 лютого 2026 року прокурором ОСОБА_11 подано змінений обвинувальний акт, відповідно до якого прокурором був зменшений обсяг обвинувачення пред'явленого ОСОБА_7 під час досудового розслідування і фактично виключено з обвинувачення ч. 4 ст. 187 КК України.
Після вручення потерпілому ОСОБА_12 зміненого обвинувального акту та роз'яснення положень ч. 4 ст. 338 КПК України, зокрема, права підтримувати обвинувачення у попередньому обсязі, останній висловив свою правову позицію, яка полягала у згоді із зміненим прокурором ОСОБА_11 обвинуваченням та небажанні підтримувати обвинувачення стосовно ОСОБА_7 у попередньому обсязі.
До того ж, потерпілий не заперечував проти задоволення поданого прокурором ОСОБА_11 клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби.
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 05.02.2026 року подане прокурором ОСОБА_11 клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 с цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби задоволено.
Так, оцінюючи продовження існування наведеного прокурором ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_7 переховуватись від суду, суд приходить до висновку, що означений ризик не зменшився і продовжує існувати, з огляду на наступне.
Прокурором після зміни обсягу обвинувачення ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та, у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років.
Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання винуватим, суд виходить з сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, які дають суду достатні підстави дійти висновку про наявність ризику можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_7 переховуватися від суду який продовжує існувати дотепер.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, наявність обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкість покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, а також, з огляду на те, що строк дії попередньої ухвали про продовження застосованого запобіжного заходу закінчується 05 квітня 2026 року, до якого судовий розгляд не може бути завершеним, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів до 30 травня 2026 року включно.
Слід заборонити ОСОБА_7 залишати житло за адресою: АДРЕСА_4 , де останній проживає, з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності забезпечити свою безпеку в укритті під час оголошення повітряної тривоги, за умови негайного повернення до місця проживання після оголошення про відбій повітряної тривоги.
Зобов'язати ОСОБА_7 не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, прибувати за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі невиконання ним обов'язків, покладених судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу є 30 травня 2026 року.
Виконання ухвали щодо застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України на Чугуївське РУП ГУНП в Харківській області.
Копію ухвали направити до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області для контролю за поведінкою ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 369-372 КПК України, -
постановив:
Клопотання прокурора ОСОБА_11 про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_9 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 29 травня 2026 року.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, є 00 години 00 хвилин 30 травня 2026 року.
Клопотання прокурора ОСОБА_11 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 29 травня 2026 року.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, є 00 години 00 хвилин 30 травня 2026 року.
Клопотання прокурора ОСОБА_11 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту продовжити на строк 60 днів до 29 травня 2026 року.
Заборонити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишати житло за адресою: АДРЕСА_4 , де останній проживає, з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності забезпечити свою безпеку в укритті під час оголошення повітряної тривоги, за умови негайного повернення до місця проживання після оголошення про відбій повітряної тривоги.
Зобов'язати ОСОБА_7 не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, прибувати за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі невиконання ним обов'язків, покладених судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо запобіжного заходу ОСОБА_7 , є 00 години 00 хвилин 30 травня 2026 року.
Виконання ухвали про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України на Чугуївське РУП ГУНП в Харківській області.
Копію ухвали направити до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області для контролю за поведінкою ОСОБА_7 .
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 14 годині 30 хвилин 03 квітня 2026 року.
Суддя: ОСОБА_1