06 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 607/9955/25
провадження № 51 - 1206 ск 26
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду
Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянула касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2026 року щодо ОСОБА_5 ,
встановила:
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2025 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 259 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 28 лютого 2025 року та призначено ОСОБА_5 , за сукупністю вироків, остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 один місяць.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2026 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, захисник вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотрималась. Так, ОСОБА_4 , у своїй скарзі посилається на недоведеність вини, неналежність та недопустимість доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, викладених у судових рішеннях, що згідно статей 433, 438 КПК, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
При цьому захисник, у касаційній скарзі не навела обґрунтування допущення судом першої інстанції таких порушень норм права, які могли б тягнути за собою скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до норм, передбачених статтею 438 КПК, з огляду на зміст положень статей 370, 412 цього Кодексу.
Також у поданій касаційній скарзі захисник не вказує, в чому полягає незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК і доводи на обґрунтування цього, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанціїта які доводи апеляційної скарги сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
До того ж, позиція захисника є незрозумілою та непослідовною, оскільки, як убачається з касаційної скарги, ОСОБА_4 наводить доводи у вступній та мотивувальній частині щодо незаконності рішення апеляційного суду, однак у прохальній частині просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої або апеляційної інстанції, чим допустила суперечності.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
У разі подання матеріалів на усунення недоліків в електронній формі, відповідно до приписів ч. 2 ст. 35 КПК особі, яка подала касаційну скаргу, потрібно надати докази надсилання іншим учасникам кримінального провадження копій надісланих документів із використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремих підсистем (модулів).
Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Стосовно клопотання захисника ОСОБА_4 про зупинення виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2025 року та ухвали Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2026 року щодо ОСОБА_5 , то це питання відповідно до положень ч. 1 ст. 430 КПК підлягає вирішенню лише після відкриття касаційного провадження.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Залишити касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 без руху і встановити семиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6