07 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 362/4959/22
провадження № 51 - 1277 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши заяву (касаційну скаргу) від імені засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного суду із заявою, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 2, ч.ч. 4, 5 зазначеної статті.
Так, у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: судове рішення, що оскаржується; вимоги особи, яка подала касаційну скаргу; обґрунтування цих вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень. Крім того, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Проте вказаних приписів закону скаржник належним чином не виконав.
Так, касаційна скарга є процесуальним документом, який сприймається та оцінюється судом у цілому з урахуванням викладених у ній вимог і їх обґрунтування. Від чіткості формулювань, наведених доводів та змісту прохальної частини залежають межі та наслідки касаційного розгляду. Саме тому до форми і змісту касаційної скарги закон ставить визначені вимоги, недотримання яких тягне наслідки, передбачені ст. 429 КПК.
Водночас подана засудженим заява за своїм змістом та формою не відповідає вимогам, установленим для касаційної скарги, оскільки не містить належного викладення передбачених законом реквізитів, чітких вимог та їх належного обґрунтування, що унеможливлює її розгляд судом касаційної інстанції в установленому законом порядку.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі обов'язково мають бути зазначені судові рішення, що оскаржуються. Водночас засуджений у поданій заяві не конкретизує таких рішень, не зазначає їх дати ухвалення та найменування судів, якими вони постановлені, що унеможливлює встановлення предмета касаційного оскарження та належну перевірку доводів скарги.
Всупереч вимогам ч. 5 ст. 427 КПК, засуджений не долучив до касаційної скарги копій судових рішень, які оскаржує, хоча обов'язок їх подання покладено саме на особу, яка подає касаційну скаргу.
Це не лише становить формальне порушення ст. 427 КПК, але й по суті позбавляє Верховний Суд можливості визначитись з предметом оскарження та перевірити дотримання суб'єктом подання касаційної скарги вимог ст.ст. 424, 426 КПК та розглянути його касаційну скаргу по суті.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Звертаємо увагу на те, що при поданні нової касаційної скарги, засудженому необхідно враховувати норму ст. 426 КПК, яка регулює порядок і строки касаційного оскарження.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що засуджений ОСОБА_4 взагалі не зазначає, яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанцій у контексті вимог статей 404, 405, 412, 413, 419 КПК, не конкретизує їх змісту та суті, не обґрунтовує, яким чином такі порушення вплинули на законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень, а також не наводить мотивів, з яких ці порушення слід вважати підставами для їх скасування чи зміни судом касаційної інстанції відповідно до ст. 438 КПК. Це свідчить про відсутність належного правового обґрунтування заявлених вимог та унеможливлює перевірку доводів у межах касаційного перегляду.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга має містити вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Згідно із ч. 1 ст. 436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий судовий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак зміст заяви засудженого не відображає конкретизованої вимоги до суду касаційної інстанції, яка б відповідала повноваженням цього суду, визначеним ст. 436 КПК, за наслідками розгляду касаційної скарги.
Крім того, згідно з положеннями ч. 4 ст. 427 КПК касаційна скарга підписується особою, яка її подала.
Ці вимоги спрямовані на встановлення того факту, що саме конкретна особа, як відповідний учасник провадження у межах закріпленого ст. 425 КПК права на касаційне оскарження звернулася з касаційною скаргою.
Проте, заява подана від імені засудженого ОСОБА_4 яка надійшла на адресу Верховного Суду, не містить підпису особи, яка її подала.
Згідно положень ч. 3 ст. 33 КПК кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд, однак, засуджений в порушення п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК свою касаційну скаргу адресував до Касаційного суду м. Києва.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши скаржнику строк для усунення недоліків.
Водночас, Суд роз'яснює, що для складання та подання касаційної скарги засуджений може скористатись правовою допомогою. У разі недостатності коштів скаржник може скористатися безоплатною правовою допомогою, звернувшись до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в порядку п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього, залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3