6 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 517/970/25
провадження № 51-1179 ск 26
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Захарівського районного суду Одеської області від 3 листопада 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_5 ,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що скаргу було подано без додержання пунктів 4, 5 ч. 2, ч. 3 цієї норми процесуального права.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути викладено обґрунтування заявлених вимог, які повинні узгоджуватися з нормативним урегулюванням, адже суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм права, не досліджує доказів, не ревізує фактичних обставин, здійснюючи провадження виходить із установлених у справі фактів і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК.
Окресленого не було враховано при зверненні до Верховного Суду.
Як убачається з касаційної скарги, у ній її автор, посилаючись на надмірну суворість застосованого до засудженого заходу примусу, просить скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції. Однак заявлена альтернативна вимога не узгоджується з принципом юридичної визначеності, суперечить положенням статей 436, 437 КПК, відповідно до яких судові рішення скасовуються у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в іншій спосіб погіршити становище засудженого.
Крім того, не погоджуючись із обраним покаранням і наполягаючи на призначенні більш м'якого, ніж передбачено законом, скаржник не наводить доводів, які би відповідно до ст. 69 Кримінального кодексу України (далі - КК) свідчили про наявність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Не обґрунтовано в скарзі і саме явної несправедливості покарання, як це передбачено в ст. 414 КПК, зважаючи також на статті 50, 65 КК, зокрема мету - попередження нових злочинів.
Таким чином скаржником не викладено обґрунтування необхідності скасування чи зміни оспорюваних рішень на підставах, визначених у ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу.
Разом із тим за правилами ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Між тим скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Отже, приписів ст. 427 вказаного Кодексу належно не виконано.
Тому колегія суддів уважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, яка подала скаргу.
Що стосується клопотання потерпілого про зупинення виконання судових рішень, то в силу ч. 1 ст. 430 КПК таке питання вирішується після відкриття касаційного провадження.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Захарівського районного суду Одеської області від 3 листопада 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3