06 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 619/8861/24
провадження № 61-2530ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 01 жовтня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про повернення дітей до місця їх проживання та визначення місця проживання дітей,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому просила:
повернути дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
визначити місце проживання дітей за місцем проживання матері за вказаною адресою.
Салтівський районний суд міста Харкова рішенням від 01 жовтня 2025 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Харківський апеляційний суд постановою від 22 січня 2026 року рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 01 жовтня 2025 року залишив без змін.
У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду міста Харкова
від 01 жовтня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 22 січня 2026 року.
Верховний Суд ухвалою від 02 березня 2026 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявниці надати касаційну скаргу у новій редакції з урахуванням наведених вимог процесуального законодавства та копії відповідно до кількості учасників справи, а також документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
У березні 2026 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду
від 02 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява, до якої долучена уточнена касаційна скарга, а також клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Як на підставу звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 посилається на те, що на теперішній час майновий стан заявниці не дозволяє їй сплатити судовий збір у визначному законом розмірі, оскільки вона не має доходів у зв'язку з тим, що займається волонтерською діяльністю. Дані обставини підтверджуються відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування
(форма ОК-5) за 2006, 2008, 2010-2013, 2018-2026 звітні роки.
Клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
У частині п'ятій статті 136 ЦПК України визначено, що особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов'язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями
статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Підтвердження майнового стану особи потребує комплексного дослідження у сукупності наданих доказів, якими можуть бути довідка про розмір доходів за календарний рік, який передує року подання до суду касаційної скарги; перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї; наявність / відсутність у власності нерухомого, рухомого майна та / або іншого цінного майна, інші документи, які підтверджують майновий стан особи.
Звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, від 19 червня 2001 року).
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення у справах «Княт про Польщі» від 26 липня 2005 року, «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26 липня 2005 року).
Наведені заявницею доводи та надані докази не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору або свідчать про відсутність коштів для сплати судового збору, оскільки з наданих доказів не можливо повністю встановити її майновий стан.
Надані заявницею докази не дають достатніх підстав для звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, що відповідає
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
З урахуванням обставин справи та наданих заявницею доказів, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити, оскільки заявниця не зазначила підстав, передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», а наданих доказів недостатньо для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, заявниці необхідно сплатити судовий збір у визначеному розмірі відповідно до закону за подання касаційної скарги до Верховного Суду або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (зокрема, довідку про розмір доходів за календарний рік, який передує року подання до суду касаційної скарги).
Разом з тим, слід зазначити, що за наявності визначених законом підстав, заявниця не позбавлена права звернутися до суду касаційної інстанції із клопотанням, обґрунтованим вказаними доказами, про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, або зменшення його розміру.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги та повідомити про це заявницю.
Керуючись статтею 127 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків, визначених в ухвалі Верховного Суду від 02 березня 2026 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська