06 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 752/29827/21
провадження № 61-4133ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства «Сенс Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради «Рожівське» по місту Києву Лати Дмитра Олександровича, Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, припинення та поновлення права власності на нерухоме майно,
29 березня 2026 року АТ «Сенс Банк» через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду
від 29 січня 2026 року у зазначеній справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду
та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржену постанову Київський апеляційний суд ухвалив 29 січня 2026 року, повний текст постанови складено 23 лютого 2026 року, отже останнім днем для подання касаційної скарги на вказане судове рішення було 25 березня 2026 року (середа).
Касаційну скаргу надіслано 29 березня 2026 року, тобто поза межами строку
на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, оскільки оскаржена постанова суду апеляційної інстанції надійшла до Електронного кабінету АТ «Сенс Банк» 26 лютого 2026 року о 15:51 год.
А тому заявник вважає, що існують поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення та просить його поновити.
Відповідно до положень статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку
на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів
з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належному судовому процесі.
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення
чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами окремої особи. Дотримання строків стосується всіх учасників спору, які мають право на справедливий суд.
Слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Як вбачається картки руху документа, оскаржена постанова Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року доставлена до електронного кабінету
АТ «Сенс Банк» 27 лютого 2026 року.
Проаналізувавши наведені заявником обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що сукупність вказаних обставин дає підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення на підставі частини третьої статті 390 ЦПК України.
Разом з тим, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом
до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
У статті 392 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До касаційної скарги заявником додано документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 816,00 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору заявником у повному розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму
для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року,
в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зважаючи на те, що позов було подано у грудні 2021 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2021 року.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб
був встановлений у розмірі 2 270,00 грн.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11 350,00 грн).
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру,
яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн).
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»
за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно
або його витребування - вартістю майна.
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно,
що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі
№ 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначено, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення
майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить
про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову
(пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року
у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
Отже, набуття та/або припинення майнового права на майно (річ) є майновою вимогою, яка підлягає грошовій оцінці.
Тому вимоги у цій справі про припинення та поновлення права власності мають майновий характер, оскільки підлягають грошовій оцінці.
Оскільки із поданої касаційної скарги та оскарженого судового рішення не вбачається ціни позову станом на день його подання (відсутнє визначення вартості
спірного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру,
у зв'язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, майнова оцінка спірного нерухомого майна або інші належні докази).
З огляду на обмеження касаційного оскарження, зокрема, передбачене
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд звертає увагу заявника на необхідність наявності в розпорядженні суду на час вирішення питання про відкриття касаційного провадження інформації про ціну позову щодо вимоги майнового характеру.
Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що ціна позову також
є визначальною при вирішенні питання про те чи підлягають касаційному оскарженню судові рішення у цій справі (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою
цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить
за вимоги немайнового характеру - 2 905,60 грн (908,00 грн х 2 х 200 % х 0,8),
за вимогу майнового характеру - 1 % від вартості спірного нерухомого майна помноженого на 200 % помноженого на коефіцієнт 0,8.
На підтвердження доплати судового збору заявнику необхідно надати до суду документ, що підтверджує сплату ним судового збору за подання касаційної скарги, з урахуванням суми уже сплаченого судового збору у розмірі 1 816,00 грн,
або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Також згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги
та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду
в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника
справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
У порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявник
до касаційної скарги не додав доказів надсилання її копії та копії доданих матеріалів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України (шляхом надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, а у разі відсутності в інших учасників справи електронних кабінетів чи відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи електронних кабінетів - у паперовій формі листом з описом вкладення) усім учасникам справи.
За таких підстав заявник не дотримав у повному обсязі вимоги процесуального закону щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення указаних недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Поновити Акціонерному товариству «Сенс Банк» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко