07 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 522/2622/25
провадження № 61-3396ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 січня 2026 року та касаційну скаргу її представника - адвоката Білоус Наталії Володимирівни, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від
29 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до
виконуючого обов'язки директора Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету ОСОБА_2, ректора Одеського національного медичного університету ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
виконуючого обов'язки директора Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету ОСОБА_2, ректора Одеського національного медичного університету ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди у загальному розмірі 404 000 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2025 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 січня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про доповнення ухвали суду про призначення експертизи з переліком питань від 24 жовтня 2025 року відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2025 року залишено без змін.
11 березня 2026 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проситьпостанову Одеського апеляційного суду від 29 січня 2026 року скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. Також, у порядку частини другої статті 406 ЦПК України, наводить свої обґрунтування щодо необхідності скасування ухвали Одеського апеляційного суду від 29 січня 2026 року.
11 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Білоус Н. В., подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проситьрішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 січня 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд
судді-доповідачу Ступак О. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2026 року, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В., для розгляду касаційної скарги визначено
склад суду: суддя-доповідач: Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року визнано доречним вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - дотримання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексумістить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Предметом спору у цій справі є відшкодування майнової та моральної шкоди у загальному розмірі 404 000 грн.
Таким чином, загальна ціна позову становить 404 000 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на
01 січня календарного року, в якому подається скарга (250 х 3 328 грн = 832 000 грн).
Отже, судові рішення у цій справі, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Касаційні скарги не містять посилання на випадки, передбачені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 та її представник - адвокат
Білоус Н. В., подали касаційні скарги на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 січня 2026 року та за касаційною скаргою її представника - адвоката Білоус Наталії Володимирівни, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2025 року і постанову Одеського апеляційного суду від 29 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету ОСОБА_2, ректора Одеського національного медичного університету ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникам.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник