06 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 947/10193/25
провадження № 61-4229ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ВІТА-МОДЕРН» постанову Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ВІТА-МОДЕРН» про визнання бездіяльності незаконною щодо ненадання витребуваних документів та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства «БОНА ВІТА-МОДЕРН» (далі - ТОВ «БОНА ВІТА-МОДЕРН») про визнання бездіяльності незаконною щодо ненадання витребуваних документів та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що представник позивачки 11 лютого 2025 року звернувся із адвокатським запитом через електронну пошту до відповідача та просив надати копії документів: рішення та протоколи загальних зборів на 2025 рік. Однак станом на дату подачі позову витребувані документи не отримав.
12 лютого 2025 року позивачка особисто звернулась із заявою до відповідача, в якій просила у зв'язку із одностороннім підняттям тарифу з утримання будинку надати відповідний перелік документів (рішення та протоколи загальних зборів).
Того ж дня, 12 лютого 2025 року відповідач отримав вищевказану заяву і зареєстрував заяву вхід № 1202-02 від 12 лютого 2025 року, проте станом на дату подачі позову витребуванні документи позивачу не надані.
У подальшому, 18 лютого 2025 року представник позивачки як її адвокат повторно направив адвокатський запит рекомендованим листом з описом про вкладення відповідачу. Станом на день подачі позову витребуванні документи відповідачем не надані.
Позивачка вважає, що відповідач грубо порушив її права, передбачені Законом України «Про звернення громадян» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Зазначена бездіяльність відповідача у ненаданні запитуваних документів є незаконною, а тому з метою захисту свого порушеного права позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «БОНА ВІТА-МОДЕРН» про визнання бездіяльності незаконною щодо ненадання витребуваних документів та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано бездіяльність ТОВ «БОНА ВІТА-МОДЕРН», яка полягає у ненаданні співвласнику ОСОБА_1 витребуваних документів, протиправною.
Зобов'язати ТОВ «БОНА ВІТА-МОДЕРН» надати співвласнику ОСОБА_1 для ознайомлення і з можливістю виготовлення копій наступних документів:
1) Рішення загальних зборів співвласників яким був затверджений кошторис на утримання багатоквартирного будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на 2023- 2025 рік;
2) Рішення загальних зборів співвласників яким було затверджено вартість послуг з управління багатоквартирним будинком який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на 2023-2025 рік;
3) Протоколи загальних зборів співвласників, на підставі яких було прийнято рішення про затвердження кошторису на утримання багатоквартирного будинку та затверджено вартість послуг з управління багатоквартирним будинком який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на 2023 - 2025 рік;
4) Рішення загальних зборів співвласників яким було обрано ТОВ «БОНА ВІТА-МОДЕРН» як управителя багатоквартирного будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,;
5) Протокол загальних зборів співвласників яким було обрано ТОВ «БОНА ВІТА-МОДЕРН» як управителя багатоквартирного будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
6) Рішення загальних зборів співвласників яким було затверджено та погоджено умови договору з управителем ТОВ «БОНА ВІТА-МОДЕРН»;
7) Протокол загальних зборів співвласників яким було затверджено та погоджено умови договору з управителем ТОВ «БОНА ВІТА-МОДЕРН»;
8) Штатний розклад ТОВ «БОНА ВІТА-МОДЕРН» із зазначенням заробітних плат з початку обслуговування будинку і станом на 18 лютого 2025 року;
9) Кошторис на утримання будинку з 2023 року по 2025 рік з детальним нормативним розрахунком пунктів кошторису;
10) Договори з додатками та додатковими угодами (зокрема трудові, про надання послуг) укладені з працівниками ТОВ «БОНА ВІТА-МОДЕРН»;
11) Договори з додатками та додатковими угодами які була укладені ТОВ «БОНА ВІТА-МОДЕРН» з іншими контрагентами по обслуговуванню багатоквартирного будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Указані документи надати з вилученням з них персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб, як конфіденційної інформації.
В решті вимог - відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «БОНА ВІТА-МОДЕРН» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 4 844,80 грн.
У березні 2026 року ТОВ «БОНА ВІТА-МОДЕРН»звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у справі є немайнові вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Посилання заявника на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ВІТА-МОДЕРН» постанову Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ВІТА-МОДЕРН» про визнання бездіяльності незаконною щодо ненадання витребуваних документів та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник