01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 204/6300/24
провадження № 61-5369св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2024 року у складі судді Токар Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», АТ «Ощадбанк») про захист прав споживачів.
Позовна заява мотивована тим, що вона є пенсіонером за віком, а також внутрішньо переміщеною особою. Перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Донецькій області, де знаходиться і її пенсійна справа. Як отримувач пенсії вона має відкриті рахунки в АТ «Ощадбанк», на один з яких, зокрема, ГУ ПФУ в Донецькій області перераховує відповідні грошові кошти (пенсію).
У квітні 2024 року вона зіткнулася з неможливістю користуватися коштами на своєму рахунку, зокрема, проводити видаткові операції через встановлення лімітів та користуванням особовим кабінетом в системі Ощад 24/7 (веб-банкінг «Ощад 24/7»). Жодного попередження про встановлення обмежень банком їй не було повідомлено.
Для з'ясування причин обмеження вона звернулася в службу підтримки АТ «Ощадбанк». При спілкуванні співробітники служби підтримки підтвердили встановлення обмежень, але відмовилися пояснити будь-які підстави для їх встановлення. Для зняття обмежень по рахунку їй запропонували особисто звернутися до відділення банку.
14 червня 2024 року вона, як споживач банківських послуг, подала скаргу на електронну пошту відповідача. Під час відеоконференції їй були задані різного роду питання спеціальною комісією банку. Після отримання картки нею була спроба зареєструватися в Ощад 24/7, але система відбила її та написала, що Ощад 24/7 заблокований.
Після цього, вона звернулась через чат-бот АТ «Ощадбанк» для встановлення причин блокування. Жодних пояснень з цього питання також їй не надано.
Позивач вважала, що зазначена проблема з доступом до власного рахунку порушує її права як громадянина України та споживача. Жодних протиправних дій при використанні банківського рахунку вона ніколи не вчиняла.
На її скаргу банком була надана відповідь про те, що банк не є таким, що порушив договір, не несе відповідальності за відмову/зупинення фінансових операцій (надання послуг) та за збитки, спричинені такою відмовою/зупиненням. Повідомили про відсутність обмежень, які знімаються за результатами проходження відео ідентифікації. Запропонували звернутись в установу банку.
Також, їй було обмежено доступ до користування в особистому кабінеті веб-бакінгу «Ощад 24/7», що обмежує її у користуванні своїм майном (грошовими коштами).
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- зобов'язати АТ «Державний ощадний банк України» відновити обслуговування платіжних карток та рахунків зі зняттям усіх наявних обмежень та блокувань, відкритих у АТ «Ощадбанк» на її ім'я;
- відновити здійснення всіх операцій по карткам та рахункам, відкритих у АТ «Ощадбанк» на її ім'я;
- відновити їй доступ в особистому кабінеті веб-банкінгу «Ощад24/7».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 16 квітня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів задоволено.
Зобов'язано АТ «Державний ощадний банк України» відновити обслуговування платіжної картки та рахунку НОМЕР_1 реквізити картки: НОМЕР_2 зі зняттям усіх наявних обмежень та блокувань, відкритих
в АТ «ОщадБанк» на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язано АТ «Державний ощадний банк України відновити здійснення всіх операцій по картці та рахунку НОМЕР_1 реквізити картки: НОМЕР_2 , відкритих в АТ «ОщадБанк» на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язано АТ «Державний ощадний банк України» відновити ОСОБА_1 доступ в особистому кабінеті веб-банкінгу «Ощад24/7».
Судові рішення мотивовані тим, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Однак, право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
При цьому,у матеріалах даної цивільної справи відсутні будь-які належні докази того, що банк вживав заходи ідентифікації клієнта: вимагав у неї надати інформацію та документи стосовно ідентифікації, верифікації, або надання відомостей у межах перевірки фінансового моніторингу, змісту діяльності та фінансового стану клієнта.
Не встановлено також, що банк доводив до відома клієнта причини блокування її доступу до застосунку, будь-яким можливим засобом комунікації пропонував/вимагав надати докази її ідентифікації, для вирішення питання щодо спірної операції і можливого поновлення доступу.
Суди послалися на судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2025 року до Верховного Суду, АТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було враховано, що у банку були обґрунтовані підстави вважати, що банківська картка позивача перебуває в користуванні інших осіб та у такий спосіб здійснюється незаконне зняття готівки. Банк, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу мав право зупинити обслуговування рахунку клієнта.
При цьому, банк не відмовляв ОСОБА_1 в її обслуговуванні в банку, а було лише запропоновано пройти фізичну ідентифікацію клієнта у будь-якій філії банку з паспортом громадянина України або іншим документом, який посвідчує особу. Проте, станом на день звернення до суду з касаційною скаргою ОСОБА_1 особисто до банку для проведення ідентифікації не з'явилася.
Суди не звернули увагу, що ОСОБА_1 фактично знаходиться на тимчасово окупованій території України та з нею немає жодного зв'язку. За фактом заволодіння шахрайським шляхом коштами громадян України, які знаходяться на тимчасово окупованій території, а саме пенсійними виплатами, у тому числі й ОСОБА_1 , порушено кримінальну справу,
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гуревич Р. Г., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені у скарзі доводи є необґрунтованими, не спростовують правильності по суті та законності оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Касаційне провадження відкрито у малозначній справі, проте, ураховуючи положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд вважає, що є підстави для розгляду цієї справи, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
16 червня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2026 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 09 січня 2018 року № 0000453297 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а. с. 20 на звороті).
ОСОБА_1 є пенсіонером, відповідне підтверджується довідкою про доходи № 4349 7038 6936 1351, сформованою 25 червня 2024 року засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України.
10 січня 2018 року у ТВБВ № 10004/0238 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» Бородіною Л. П. було підписано заяву про приєднання № 420277406 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та відкрито рахунок № НОМЕР_3 , у подальшому № НОМЕР_1 , та видано платіжну картку (а. с. 162).
Того самого дня між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 погоджено та підписано заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) (а. с. 163), паспорт споживчого кредиту (а. с. 164) та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит від 10 січня 2018 року (а. с. 165-166).
05 квітня 2024 року до ТВБВ № 10004/0238 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» представником позивача за довіреністю - Горячун Т. В., було подано заяву про перевипуск платіжної картки до рахунку № НОМЕР_1 у зв'язку із закінченням терміну її дії (а. с. 169).
Повноваження представника ОСОБА_2 були підтверджені довіреністю, посвідченою 30 листопада 2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В. А. та зареєстрованою в реєстрі за № 1186 (а. с. 167, 168).
14 червня 2024 року ОСОБА_1 , як споживач банківських послуг, подала скаргу, підписану ЕЦП, на електронну пошту відповідача щодо неможливості користування коштами на її рахунку. Повідомила, зокрема, що згідно з нотаріальною довіреністю, наданої нею свого часу, довірена особа звернулась у відділення АТ «Ощадбанк» у м. Покровську Донецької області для перевипуску та отримання картки. Після проходження певної процедури (особистий відеодзвінок клієнта та банку), представник банку зателефонував довіреній особі Бородіної Л. П. та повідомив, що вона може звертатись до банку та вчиняти усі дії за довіреністю, що нею і було зроблено. Однак, на даний час позивач не має змоги користуватись карткою, веб банкінгом Ощад24/7 з невідомих причин (а. с. 13).
На вказану скаргу АТ «Державний ощадний банк України» надав відповідь в якій послався на пункт 9.14 Розділу «VІІІ. ЗАПЕВНЕННЯ ТА ГАРАНТІЇ» Загальної частини ДКБО, за яким банк має право відмовляти клієнту у підтриманні ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції чи відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин), що здійснюються на підставі договору (наданні послуг), або зупиняти такі фінансові операції (надання послуг), якщо така відмова/зупинення обґрунтоване здійсненням банком заходів, реалізації повноважень, виконанням обов'язків, встановлених Законодавством з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та валютним Законодавством. В такому випадку банк не є таким, що порушив договір, не несе відповідальності за відмову/зупинення фінансових операцій (надання послуг) та за збитки, спричинені такою відмовою/зупиненням. Разом із цим, повідомлено, що у ОСОБА_1 відсутні обмеження, які знімаються за результатами проходження відео-ідентифікації. З метою вирішення питання по суті звернення необхідно звернутись до установи банку (а. с. 14).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ «Ощадбанк»підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.
Пунктом 56 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
Пунктом 3 частини двадцять першої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент має право зупинити або припинити право користувача на використання електронного платіжного засобу у разі порушення користувачем умов його використання, визначених договором та/або законодавством. Зупинення або припинення права користувача на використання електронного платіжного засобу не припиняє зобов'язань користувача і емітента, що виникли до зупинення або припинення зазначеного права.
Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єктами первинного фінансового моніторингу є в тому числі банки.
Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим (частина перша статті 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІ «Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 08 липня 2017 року № 584 (далі - Критерії) суб'єкт самостійно визначає та відображає у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу метод та порядок оцінки ризику з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб'єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб'єкта. Суб'єкт періодично переглядає власні критерії ризику, а також заходи з управління ризиками з метою їх актуалізації та врахування змін, які відбулися в діяльності самого суб'єкта та в законодавстві у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
У пункті 1 розділу VІ Критеріїв передбачено, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, визначені у додатку 2 до цих Критеріїв. Суб'єкт самостійно може визначати додаткові критерії ризику для фінансових операцій з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб'єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб'єкта. У разі виявлення суб'єктом фінансової операції, яка може мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, суб'єкт вживає всіх необхідних заходів для з'ясування, чи підлягає така фінансова операція внутрішньому фінансовому моніторингу. Суб'єкт самостійно визначає, які критерії ризику (крім критеріїв, передбачених Законом, нормативно-правовими актами відповідного суб'єкта державного фінансового моніторингу) використовуються ним під час встановлення ділових (договірних) відносин, а які - у процесі подальшого обслуговування клієнтів з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб'єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб'єкта.
У пункті 2 додатку № 2 Критеріїв передбачено, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення для суб'єктів, крім банків, при наданні клієнту будь-яких послуг, зокрема, у випадках очевидної невідповідності вхідних/вихідних платежів дійсному призначенню платежу.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (частина перша статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).
Отже, норма статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» надає банкам право відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, зокрема шляхом розірвання договорів.
Верховний Суд у постановах від 21 листопада 2022 року в справі № 757/35987/20-ц, від 09 жовтня 2019 року в справі № 761/28762/18 доходив висновків, що за відсутності обставин, які б свідчили про те, що банком під час встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику було дотримано процедури, встановлені законодавством та/або внутрішніми документами банку, що підтверджується відповідними доказами, розірвання договорів є неправомірним.
Право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договорів з вказаних підстав не може бути необмеженим, у зв'язку із чим необхідним є дослідження підстав та обґрунтованості встановлення клієнту відповідної категорії ризику, виходячи з обставин кожної конкретної справи (див. постанови Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/34905/22-ц, від 30 жовтня 2023 року в справі № 522/14008/21, від 28 грудня 2022 року в справі № 757/57487/20 та інші).
За змістом положень статті 23 вказаного Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов'язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.
У день зупинення фінансової операції суб'єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно.
Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення, повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно, але не пізніше наступного робочого дня, скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкта первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.
Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають (частина 6 статті 17 Закону).
Відповідно до пункту 91 постанови Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року № 417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.
Банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Однак, право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 910/18504/20 від 20 січня 2022 року.
Пославшись на наведені норми права, правові висновки Верховного Суду, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а дії банку незаконними.
Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.
Суди попередніх інстанцій послалися на норми законодавства, які дають банку право розірвати в односторонньому порядку правовідносини між ним та клієнтом.
Проте, судами не було надано належної правової оцінки тому, що АТ «Ощадбанк» не розривав правовідносини з ОСОБА_1 , а тільки обмежив їй певні банківські послуги, запропонувавши пройти особисту ідентифікацію в будь якому відділенні банку, що останньою зроблено не було.
Пунктами 6, 27 частин першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що верифікація - заходи, що вживаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб'єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність.
Ідентифікація - заходи, що вживаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу для встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних;
Належна перевірка здійснюється в разі, зокрема, виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта (положення частини четвертої статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.
Згідно із частиною п'ятнадцятою статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»повторна ідентифікація та верифікація клієнта (його представника) не є обов'язковими, якщо ця особа раніше була ідентифікована та верифікована згідно з вимогами закону, за умови відсутності у суб'єкта первинного фінансового моніторингу підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними.
Судами було встановлено, що банк отримав 08 квітня 2024 року постанову прокурора Покровської окружної прокуратури Донецької області Власенко В. В. про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю від 02 квітня 2024 року у межах кримінального провадження від 01 березня 2024 року № 42024050000000178 за частиною другою статті 190 КК України, у якій зазначено, що коштами, зокрема, ОСОБА_1 , можливо заволоділи шахраї: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 170-173).
При цьому, АТ «Ощадбанк» було обґрунтовано враховано, що як місце реєстрації, так і місце фактичного проживання ОСОБА_1 , які вона вказувала під час ідентифікації клієнта, наразі є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
Саме вказані обставини стали підставою для встановлення обмежувальних заходів у вигляді лімітів на здійснення видаткових операцій за картковими рахунками клієнта до особистої ідентифікації ОСОБА_1 у будь-якому відділені банку.
При цьому, станом на час розгляду цієї справи вона таку ідентифікацію не пройшла, хоча, на думку Верховного Суду, у банку дійсно були обґрунтовані підстави вважати, що інформація про клієнта може бути неактуальною.
Висновки судів про те, що банк не надав доказів того, що він вживав заходів для такої ідентифікації: вимагав у клієнта надати інформацію та документи стосовно ідентифікації, верифікації, або надання відомостей у межах перевірки фінансового моніторингу, змісту діяльності та фінансового стану клієнта, є безпідставними, оскільки сама ОСОБА_1 до своєї позовної заяви долучила лист АТ «Ощадбанк», направлений на її електронну пошту, відповідно до якого її було повідомлено, що в неї відсутні обмеження по рахунку, які знімаються за результатами проходження відеоідентифікації, а з метою вирішення питання по суті запропоновано звернутись в установу банку (том 1, а. с. 14).
Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що у інший спосіб банк не мав змоги вести листування з клієнтом ОСОБА_1 , оскільки адреса, за якою вона зареєстрована, та адреса, за якою вона була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, яка була відома банку, фактично контролюється російською окупаційною владою та включені до складу тимчасово окупованих територій України. При цьому, ідентифікацію особисто клієнт банку ОСОБА_1 не проходила й перешкод для цього у неї не було.
Отже, АТ «Ощадбанк» було встановлено обмеження на видаткові операції за рахунками позивача у зв'язку із обґрунтованою підозрою на те, що платіжні картки можуть перебувати у третіх осіб та доступ до її рахунків/платіжних застосунків/систем дистанційного банківського обслуговування можуть мати треті особи, а тому Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм процесуального права, порушенням норм матеріального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, як споживач банківських послуг, то вона звільнена від сплати судового збору.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).
При поданні апеляційної скарги АТ «Ощадбанк» було сплачено 1 816,8 грн судового збору, а при поданні касаційної скарги - 5 813,76 грн, що підтверджується відповідними квитанціями, а тому, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, вказані суми коштів підлягають компенсації АТ «Ощадбанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 рокускасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів відмовити.
Компенсувати Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816,8 грн та касаційної скарги у розмірі 5 813,76 грн, а всього 7 630 (сім тисяч шістсот тридцять) гривень 56 (п'ятдесят шість) копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк