07 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/1606/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н.О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Забір'я»
до Фонду державного майна України
за участю Київської обласної прокуратури в інтересах держави
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області; 2) Боярської міської ради; 3) Калинівської селищної ради
про визнання права власності,
18.03.2026 (подано 17.03.2026 засобами поштового зв'язку) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду державного майна України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 911/1606/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Забір'я» про зупинення провадження задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі № 911/1606/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Забір'я» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 915/268/24, та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 911/1606/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами законність набуття права власності на спірні гідротехнічні споруди.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Забір'я» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №911/1606/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
17.02.2026 до суду апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Забір'я» заявлено клопотання про зупинення розгляду справи, в якому заявник просить зупинити провадження у справі № 911/1606/23 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі № 915/268/24.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою від 09.09.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду на підставі частин 3, 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 915/268/24 за позовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави до: 1) Синюхино-Брідської сільської ради, 2) Галімона Юрія Васильовича про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання недійсними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними результатів електронного аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути гідротехнічну споруду.
У зазначеній ухвалі Верховний Суд також зазначив про наявність юридичної колізії правових норм, яка виникає з розбіжностей визначення правового статусу гідротехнічних споруд як об'єктів цивільного права, а також про принципово різний підхід судів різних юрисдикцій при кваліфікації таких споруд та застосуванні способів захисту у спорах про неправомірне набуття права приватної власності на гідротехнічну споруду, що у свою чергу свідчить про те, що питання статусу гідротехнічних споруд та способу захисту прав містить виключну правову проблему.
З відомостей, які містяться в Єдиному держаному реєстрі судових рішень вбачається, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29.10.2025 прийняла до розгляду справу № 915/268/24, а ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2026 повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду касаційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відбудеться 06.05.2026 о 10:00 год.
Разом з тим судом апеляційної інстанції встановлено, що із змісту судових рішень у справі № 911/1606/23 вбачається, що спірні правовідносини виникли у межах спору щодо законності приватизації гідротехнічних споруд, правомірності набуття спірних гідротехнічних споруд у приватну власність. При цьому у справі № 915/268/24 Великою Палатою Верховного Суду буде визначено правовий статус гідротехнічних споруд та, зокрема, буде встановлено чи належать гідротехнічні споруди до нерухомого майна або такі об'єкти є складовими частинами водного об'єкта.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що у випадку визначення правового статусу гідротехнічних споруд як речей, призначених для обслуговування головної речі - земельної ділянки, право власності на гідротехнічні споруди не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об'єкт права власності насправді не існує.
Отже, результати розгляду та вирішення правових питань, які поставлені перед Великою Палатою Верховного Суду у справі № 915/268/24, мають істотне значення для розгляду справи № 911/1606/23 предметом розгляду у якій є позовні вимоги про визнання права власності на гідротехнічні споруди.
У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження у справі № 910/1606/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 915/268/24.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Така підстава для зупинення провадження у справі (пункт 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України) застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Велика Палата Верховного Суду, об'єднана палата або палата, висловиться, а відтак у судовому рішенні міститиметься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати, і вказана норма є застосовчою і у даній справі.
Підставою для зупинення провадження у справі за вказаної підстави є не лише існування подібної справи на розгляді у суді касаційної інстанції та можливе припущення про те, що рішення у ній має значення для справи, що розглядається, а саме об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи (постанова Верховного Суду від 20.11.2023 у справі № 910/14224/20).
У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Враховуючи різноманіття можливих правовідносин, в межах яких відбувається застосування відповідної норми права, для забезпечення однакового застосування такої норми основними при визначенні подібних правовідносин мають бути ті ознаки, які впливають на їх правове регулювання (тобто можливість застосування відповідної норми).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № П/9901/54/18 (800/146/17).
Пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права. Така підстава зупинення провадження у справі як перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду має на меті забезпечення єдності судової практики, яку можна досягти завдяки передбаченим процесуальним законом механізмам. Подібні висновки викладені у постановах від 17.09.2020 у справі № 557/457/19, від 19.04.2021 справі № 393/135/19, від 12.06.2024 у справі № 344/11594/23 та від 29.07.2024 у справі № 927/609/22.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тому суд апеляційної інстанції зазначив, що з метою забезпечення єдності судової практики стосовно категорії справ про визнання права власності на гідротехнічні споруди, наявні підстави для зупинення провадження у цій справі.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
У рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 (Levages Prestations Services v. France (заява № 21920/93, п. 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам - членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
За змістом частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів, оскільки правильне застосування Північним апеляційним господарським судом пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України під час прийняття оскаржуваної ухвали від 04.03.2026 про зупинення апеляційного провадження у справі № 911/1606/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Забір'я» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 915/268/24, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, то Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 234, 235, частиною другою статті 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 911/1606/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак