07 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 903/810/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради (далі - КП «Нововолинськтеплокомуненерго», скаржник)
на рішення Господарського суду Волинської області від 29.10.2025
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Волинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»
до Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради
про стягнення 8 958 051,31 грн,
КП «Нововолинськтеплокомуненерго» 16.03.2026 через Електронний суд зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 29.10.2025 у справі №903/810/25 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 (повний текст складено 25.02.2026) і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 23.03.2026 повернув касаційну скаргу КП «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 29.10.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі №903/810/25 повернути з усіма доданими до неї матеріалами скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
КП «Нововолинськтеплокомуненерго» 02.04.2026 через Електронний суд повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 29.10.2025 у справі №903/810/25 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 (повний текст складено 25.02.2026) і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, просить поновити строк на касаційне оскарження.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.04.2026 для розгляду справи №903/810/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги, ураховуючи вищевказані пояснення на відповідність вимогам статті 290 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з пунктами 1- 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою/третьою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.
Водночас зазначення у касаційній скарзі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України як підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, обрання скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, можливе лише у поєднанні разом з підставою касаційного оскарження судового рішення визначеної пунктом/пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
КП «Нововолинськтеплокомуненерго» у касаційній скарзі зазначає, що:
судами попередніх інстанцій не враховано позицію Верховного суду викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду 05.07.2022 у справі №914/570/20 відповідно до якої розрахунок за номінальною потужністю газоспоживаючого обладнання є виключним способом визначення обсягів необлікованого природного газу;
суди попередніх інстанцій не врахували обставин справи та погодилися з розрахунком позивача, який базується на припущенні про роботу газоспоживаючого обладнання на максимальному навантаженні, що суперечить принципам справедливості та пропорційності, а також не відповідає вимогам щодо повного та об'єктивного дослідження доказів, передбачених статтями 13, 74, 76- 79 ГПК України, а тому на думку скаржника, всупереч зазначеним нормам, не забезпечили всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, не надали належної оцінки доказам у їх сукупності.
Проте, скаржник, зазначивши, що судами попередніх інстанцій не враховано позицію Верховного суду викладену у постанові не посилається (1) на відповідний пункт частини другої статі 287 ГПК України та не зазначає яку норму права суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у наведеній ним постанові Верховного Суду, та (2) не зазначає підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням (3) на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України у разі, якщо вважає попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування статей 13, 74, 76- 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та доказів.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та визначити (1) відповідний пункт частини другої статі 287 ГПК України та зазначити яку норму права суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у наведеній ним постанові Верховного Суду, та (2) зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням (3) на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України у разі, якщо вважає попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування статей 13, 74, 76- 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та доказів.
Наслідком неусунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Так, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У підпункті 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025» (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року визначений у розмірі 3 028 грн.
У поданій касаційній скарзі КП «Нововолинськтеплокомуненерго» просить: « 3. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 29.10.2025 у справі №903/810/25 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 (повний текст складено 25.02.2026) і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції».
Як вбачається зі змісту касаційної скарги відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Волинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України») звернулося до суду про стягнення з КП «Нововолинськтеплокомуненерго» 8 958 051,31 грн вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу.
Господарський суду Волинської області від 29.10.2026 у справі №903/810/25, залишеним без змін Північно-західним апеляційним господарським судом постановою від 23.02.2026, позов задоволено повністю, стягнуто з КП «Нововолинськтеплокомуненерго» на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» 8 958 051,31 грн вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, а також 107 490,60 грн витрат зі сплати судового збору.
Отже, з урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог скаржника та ураховуючи оскарження КП «Нововолинськтеплокомуненерго» рішення місцевого та постанову апеляційного судів повністю, а тому при поданні касаційної скарги в електронній формі через Електронний суд, скаржник мав сплати судовий збір за вимоги майнового характеру, ураховуючи коефіцієнт 0,8, у сумі 214 993,23 грн (8 958 051,31 грн - майнові вимоги х 1,5% х 200% х 0,8).
Водночас скаржник до касаційної скарги додав платіжну інструкцію №12411 від 02.04.2026 про сплату судового збору в сумі 171 994,60 грн, а тому в такому разі скаржнику необхідно доплатити 42 998,63 грн судового збору, який має бути перерахований за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії та надати докази такої доплати.
Отже, всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.
З огляду на викладене касаційна скарга КП «Нововолинськтеплокомуненерго» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків шляхом надання:
касаційної скарги в новій редакції та зазначити (1) відповідний пункт частини другої статі 287 ГПК України та вказати яку норму права суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у наведеній ним постанові Верховного Суду, та (2) зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням (3) на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України у разі, якщо вважає попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування статей 13, 74, 76- 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та доказів;
документа на підтвердження доплати судового збору в сумі 42 998,63 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті «Судова влада України» та є актуальними на час вчинення дії.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі їх усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України з огляду на зазначене.
Враховуючи що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а отже, заявлене клопотання щодо поновлення строку на касаційне оскарження розглядатиметься після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 29.10.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі №903/810/25 - залишити без руху.
2. Надати Комунальному підприємству «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Комунальному підприємству «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради, що у разі невиконання / неповного виконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова