ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/2824.01.11
За позовом Суб?єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Київської міської ради
про визнання права власності
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача ОСОБА_1 -СПД;
ОСОБА_2 по довіреності № 545 від 05.10.2010р.
Від відповідача Шинкаренко Я.В. по довіреності № 225-КР-1368 від 17.12.2010р.
В засіданні приймали участь
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Суб?єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на допоміжні приміщення загальною площею 21,70 кв.м. (рампа -10,0 кв.м., допоміжні приміщення (бойлерна, щитова -11,60 кв.м.).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2010р. порушено провадження у справі № 36/28, розгляд справи призначено на 24.01.2011р.
В засіданні суду 24.01.2010р. позивач та її представник позовні вимоги повністю підтримали та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з посиланням на те, що ним права позивача не порушені, але письмового відзиву на позов не надав.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -
Між Представництвом Фонду державного майна України у Деснянському районі міста Києва (далі продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі покупець, позивач) 29.10.2008р. укладено договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. 29.10.2008р.
За умовами договору продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення (в літ. А) з № 1 по № 8 (групи приміщень № 8), агальною площею 101,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що складає 7/100 частин від нежилого будинку площею 1 524,40 кв.м.
За актом приймання-передачі від 23.12.2008р., підписаним представниками сторін, продавець передав покупцю обумовлене договором приміщення.
Зазначений договір зареєстровано Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна»04.02.2009р. за реєстровим № 1047-П.
Позивач звертався до Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації з листом, в якому зазначив, що згідно рішення сесії депутатів Деснянської районної ради у місті Києві № 16 від 19.05.2009р. при приватизації нежилих приміщень місця загального користування та рампи викупаються разом з приміщенням, у зв?язку з чим просив зняти нарахування орендної плати.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українсь кого народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить рухоме та нерухоме майно, управління яким здійснюють територіальної громади через органи самовря дування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.
Слід зазначити, що позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.
Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, що позивач з вимогою визнати право власності на допоміжні приміщення загальною площею 21,70 кв.м. (рампа -10,0 кв.м., допоміжні приміщення (бойлерна, щитова -11,60 кв.м.) до відповідача не звертався. Також з матеріалів справи не вбачається, що приміщення, на які позивач просить суд визнати за ним право власності, належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Обов?язок доведення покладається законом на позивача.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи -позивача у справі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Київської міської ради його законних та охоронюваних інтересів, оскільки відповідач не оспорює право власності позивача на спірне майно.
За таких обставин, з огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати по справі покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Суддя Т.Ю.Трофименко
Повний текст рішення складено
27.01.2011р.