8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4756/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків
до Дочірнього підприємства "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА "СУ-460", м. Харків
про стягнення 22 666,00 грн
за участю представників:
не з'явився
Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Позивач) 31 грудня 2025 року звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА "СУ-460" (надалі - Відповідач) пені у розмірі 22 666,00 грн, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Крім того, Позивач просить суд, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані несплатою Відповідачем штрафу за прийнятим адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення № 70/118-р/к від 17.07.2024 у справі № 1/12-37-24, у зв'язку із чим, Позивачем нараховано пеню у розмірі 22 666,00 грн.
Ухвалою від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі розгляд, якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 05 лютого 2026 року об 11:15.
Суд своєю ухвалою від 05.02.2026 повідомив учасників справи про те, що засідання по справі, яке було призначене на 05 лютого 2026 року о(б) 11:15 год. не відбулося, з підстав здійснення з боку РФ масованою комбінованою атакою реактивними системами залпового вогню з касетними боєприпасами, ракетами, КАБами та дронами різних модифікацій.
Через таку атаку по місту були пошкоджені критично важливі об'єкти теплоенергоцентралі та електропідстанції.
Відсутність опалення та порушення стабільної роботи систем життєзабезпечення в зимовий період становить реальну загрозу життю та здоров'ю. В приміщенні суду відсутня напруга для належної роботи техніки, а також відбулося падіння температури, що досягала 2 градусів, як у залах судових засідань та кабінетах.
Суд у даній ухвалі зазначив, що про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи повідомити додатково відповідною ухвалою.
Так, суд постановив ухвалу від 17.02.2026, якою учасників справи було повідомлено, що підготовче засідання у справі відбудеться 03 березня 2026 року о(б) 11:15 год. у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, Україна, місто Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під'їзд, 1-й поверх, зал № 105.
Ухвалою від 03.03.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26 березня 2026 року о 11:45.
Представник Позивача у судове засідання не з'явився. Подано через систему "Електронний суд" заяву (вх. №5495 від 06.03.2026) про упро проведення засідання без участі представника Позивача за наявними матеріалами справи.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомляв. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідач - Дочірнє підприємство "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА "СУ-460" належить до осіб, які в силу ст. 6 ГПК України зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Однак, Відповідач станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.
Відтак, для надання можливості Відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 167 та ст. 251 - 252 ГПК України, суд, з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта", направляв на всі відомі адреси Відповідача ухвали суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте, ухвали поверталися до суду з довідками поштового відділення, де зазначені причини повернення поштового відправлення - "адресат відсутній".
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Так, Відповідач своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзиви на позов не надав, будь-яких заяв або пояснень по суті спору на адресу суду не надходило.
В силу приписів ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст. 6, 120, 242 ГПК України.
Суд звертає увагу, що Відповідачу не надав суду заяв по суті справи або з процесуальних питань, не скористався передбаченим ст.165 ГПК України правом надати відзив на позов та довести обставини, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на що відповідно до приписів ч.ч. 4, 9 ст. 165, абз.1 ч. 2 ст.178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами
Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 13, 14, 74 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
За результатами розгляду справи № 1/12-37-24 про порушення ДОЧІРНІМ ПІДПРИЄМСТВОМ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «СУ-460» (ідентифікаційний код юридичної особи - 01269922) (далі - ДП «БФ «СУ-460», Відповідач) законодавства про захист економічної конкуренції адміністративною колегією СХІДНОГО МІЖОБЛАСНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ (далі - Відділення, Східне МТВ АМКУ, Позивач) прийнято рішення від 17.07.2024 № 70/118-р/к (далі - Рішення № 70/118-р/к).
Пунктом 1 резолютивної частини Рішення № 70/118-р/к визнано, що ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «СУ-460» (місцезнаходження: 61099, Харківська обл., місто Харків, вул. Лодзька, будинок 7 А, ідентифікаційний код юридичної особи - 01269922) вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Східному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу в.о. голови Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.11.2021 № 70-02/1-9294 в установлений ним строк.
За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 1 резолютивної частини Рішення № 70/118-р/к, згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення № 70/118-р/к на ДП «БФ «СУ-460» (ідентифікаційний код юридичної особи - 01269922) накладено штраф у розмірі 22 666,00 гривень (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість гривень 00 копійок).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі) надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Копію Рішення № 70/118-р/к було направлено Відділенням супровідним листом від 17.07.2024 № 70-02/2185е на адресу ДП «БФ «СУ-460», що була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) на дату складання листа: вул. Лодзька, буд. 7 А, м. Харків, 61099. Також, копію Рішення № 70/118-р/к, направленого до ДП «БФ «СУ-460» рекомендованим листом № 06 009 4319 03 10, було повернуто до Відділення з позначкою на конверті повертається «за закінченням терміну зберігання» (довідка про причини повернення/досилання ф. 20).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Інформацію про прийняте Рішення № 70/118-р/к було оприлюднено в друкованому виданні Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» № 176 (7836) від 30.08.2024, про що Позивач надає копії сторінок газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр».
Отже, Позивач вважає, що зазначена копія Рішення № 70/118-р/к вважається врученою Відповідачу 09.09.2024.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/, Відповідач у встановлений законодавством строк Рішення № 70/118-р/к до господарського суду не оскаржував.
Так, враховуючи визначене в частині другій статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Рішення № 70/118-р/к є законним та відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Отже, штраф, накладений Рішенням № 70/118-р/к на Відповідача, підлягав сплаті з урахуванням положень статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» до 11.11.2024 (включно), оскільки 09.11.2024 та 10.11.2024 припали на вихідні дні. Нарахування пені починається з 12.11.2024. Частиною тринадцятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу та пені суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, пені.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»:
- у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті (двомісячний строк для сплати штрафу), рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішенняоргану Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу;
- наказ голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред'являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом.
З метою примусового виконання Рішення № 70/118-р/к до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Немишлянський ВДВС) було направлено заяву Східного МТВ АМКУ від 26.11.2024 № 70-02/2318-юр про примусове виконання Рішення № 70/118-р/к та наказ голови Відділення від 25.11.2024 № 70/78-юр про примусове виконання рішення щодо стягнення з ДП «БФ «СУ-460» штрафу, накладеного Рішення № 70/118-р/к у розмірі 22 666,00 грн. Постановою старшого державного виконавця Немишлянського ВДВС від 10.12.2024 відкрито виконавче провадження № 76728288
Позивач вказує, що станом на день подання позовної заяви Відділення не отримувало від Відповідача, а також і від органів Державної виконавчої служби документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням 70/118-р/к, а також Відділення не отримувало від Відповідача документів, що підтверджують сплату пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням № 70/118-р/к.
Згідно з частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.
При цьому, згідно з частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Отже, з посиланням на ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та на факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань зі сплати штрафу в передбачений законом строк, позивач додатково нарахував останньому до сплати 68 000,00 грн. пені.
Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.
Зважаючи на вказане Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Відповідача пеню за періоди нарахування за прострочення сплати штрафу з 12.11.2024 (наступний день після закінчення строку для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням № 70/118-р/к) по 30.06.2025 включно, у розмірі 22666,00 грн. із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч. 2 ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Статтею 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Судом встановлено, що за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 1 резолютивної частини Рішення № 70/118-р/к, згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення № 70/118-р/к на ДП «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «СУ-460» (ЄДРПОУ 01269922) накладено штраф у розмірі 22 666,00 грн.
Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, штраф, накладений Рішенням № 70/118-р/к на Відповідача, підлягав сплаті з урахуванням положень статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» до 30.06.2025 (включно).
Судом також встановлено, що з метою примусового виконання Рішення № 70/118-р/к до Немишлянського ВДВС було направлено заяву Східного МТВ АМКУ від 26.11.2024 № 70-02/2318-юр про примусове виконання Рішення № 70/118-р/к та наказ голови Відділення від 25.11.2024 № 70/78-юр про примусове виконання рішення щодо стягнення з ДП «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «СУ-460» (ЄДРПОУ 01269922) штрафу, накладеного Рішення № 70/118-р/к у розмірі 22 666,00 гривень (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість гривень 00 копійок). Постановою державного виконавця Немишлянського ВДВС від 28.01.2025 відкрито виконавче провадження № 76728288.
Частиною тринадцятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу та пені суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, пені.
Як було зазначено позивачем, станом на день подання позовної заяви Відділення не отримувало від Відповідача, а також і від органів Державної виконавчої служби документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням №70/118-р/к, а також Відділення не отримувало від Відповідача документів, що підтверджують сплату пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням № 70/118-р/к.
Суд констатує, що доказів про сплату відповідачем штрафу та пені матеріали справи також не містять та відповідачем до суду не надано.
Згідно з частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 914/607/17).
Позивачем надано обґрунтування розрахунку щодо сума пені, яка розраховувалась наступним чином: за період з 12.11.2024, що є наступним днем після закінчення строку для добровільної сплати штрафу по Рішенню№ 70/118-р/к, по 30.06.2025 (включно), що складає 201 день.
Так, розмір пені за один день прострочення сплати штрафу складає вираховувався за формулою 22 666,00 (штраф) : 100 х 1,5 (відсоток від суми штрафу відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції») = 339,99 грн.
339,99 грн х 201 днів = 68 337,99 гривень (шістдесят вісім тисяч триста тридцять сім гривень 99 копійок).
В той же час, з урахуванням приписів частини п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Позивачем до стягнення було заявлено 22666,00 грн., оскільки вказаний розмір пені не перевищує розмір штрафу, накладеного рішенням № № 70/118-р/к.
Отже, оскільки Відповідач в добровільному порядку не сплатив нарахований йому штраф, Позивач на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 22 666,00 грн.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також представляти територіальне відділення Антимонопольного комітету України без спеціальної довіреності в суді.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, беручи до уваги, що Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував доводи Позивача, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд ще раз звертає увагу, що всім учасникам справи було надано достатньо часу для здійснення свого процесуального обов'язку шляхом подання пояснень чи заперечень з посиланням на певні докази.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з'являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.
Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.
Свого часу, Верховний Суд застосував західну доктрину "Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)", у вирішенні договірного спору, який тлумаченні умов договору (Постанови ВС по справам № №753/11000/14-ц, № 910/16011/17).
Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).
Суд, також нагадує, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «СУ-460» (адреса: 61099, місто Харків, вулиця Лодзька, будинок 7 А, код ЄДРПОУ 01269922) пеню у розмірі 22 666,00 гривень (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість гривень 00 копійок) із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України.
Стягнути з ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «СУ-460» (адреса: 61099, місто Харків, вулиця Лодзька, будинок 7 А, код ЄДРПОУ 01269922) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кімната 35, код ЄДРПОУ 22630473) судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено "06" квітня 2026 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою.
СуддяІ.П. Жигалкін