Рішення від 24.03.2026 по справі 915/1487/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Справа № 915/1487/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участі представників учасників справи:

прокурор - Левкович А.Є.,

від позивача (представник позивача) - не з'явився,

від відповідача-1 (представник відповідача-1) - не з'явився,

від відповідача-2 (представник відповідача-2) - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, 54006

в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ: 26565573

до відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3», вул. Космонавтів, 97, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 04592434

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД», вул. Панаса Мирного, 9, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 41622718

про: визнання недійсним умов договору в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість, стягнення 117 102,80 грн.

Перший заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради з позовною заявою № 51-50/4-10158ВИХ-25 від 16.10.2025 (вх. № 14645/25 від 16.10.2025) до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД», в якій просить суд:

1. Визнати недійсним пункт 3.1. договору від 24.07.2024 № 145, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» (код ЄДРПОУ 04592434) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» (код ЄДРПОУ 41622718) в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 117 102,80 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» (код ЄДРПОУ 41622718) на користь Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 26565573) безпідставно сплачені грошові кошти в розмірі 117 102,80 грн.

3. Стягнути з відповідачів судовий збір за подання до суду даної позовної заяви у розмірі 4844,80 грн.

4. Про день та час розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Окружною прокуратурою міста Миколаєва внаслідок опрацювання інформації, розміщеної в електронній системі публічних закупівель «Prozorro», встановлено підстави для представництва інтересів держави, зокрема факт безпідставного включення ПДВ до ціни на медичне обладнання, закуплене закладом охорони здоров'я. Так, за даними прокурора, Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» 07.05.2024 в електронній системі публічних закупівель оголошено про проведення відкритих торгів на закупівлю операційного стола (ДК 021:2015: 33190000-8 - Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (ДК 021:2015: 33192230-3 - Операційні столи) (НК 024:2023: 58034 - Стіл операційний універсальний з гідравлічним приводом), для використання у відділенні хірургії (ID закупівлі: UA-2024-07-05-002968-a). Очікувана вартість предмета закупівлі: 1 790 000 грн. За результатами закупівлі UA-2024-07-05-002968-a, 24.07.2024 між лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» укладено договір про закупівлю №145. Відповідно до пункту 3.1 Договору визначена загальна ціна договору, яка становить 1 790 000 грн, в т.ч. ПДВ 7% 117 102,80 грн. На виконання умов Договору № 145, ТОВ «МТ-МЕД» передано КНП ММР «Міська лікарня № 3» товар, а саме операційний стіл в кількості 1 штука на загальну суму 1 790 000 грн, у тому числі ПДВ 117 102,80 грн, про що складено акт приймання передачі від 19.09.2024 № 0924/19-01. У свою чергу, 17.10.2024 лікарнею на рахунок ТОВ «МТ-МЕД» перераховано грошові кошти за виконання Договору однією трансакцією у сумі 1 790 000 грн, у тому числі ПДВ 117 102,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.09.2025 № 178 та інформацією з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів (https://spending.gov.ua). Однак, на переконання прокурора, з аналізу положень Договору вбачається, що зміст пункту 3.1. розділу 3 Договору, суперечать підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Відтак, наявні підстави для визнання недійсним Договору в частині включення ПДВ до вартості товару, а безпідставно сплачені кошти в якості ПДВ мають бути повернуті.

Позовні вимоги заявлені на підставі статей 15, 16, 203, 215, 217, 628, 1212 Цивільного кодексу України, статей 3, 14, 30, 185, 188, 193, 194, пп. 2 п. 32 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, статті 11 Закону України «Про ціноутворення».

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1487/25 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 17.11.2025 о 10:20; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

24.10.2025до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 24.10.2025 (вх. № 14990/25 від 24.10.2025) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

30.10.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву б/н від 29.10.2025 (вх. № 15215/25 від 30.10.2025), в якому відповідач-2 вимоги позивача, викладені в позовній заяві, не визнає повністю та просить суд відмовити у задоволенні Першому заступнику керівника окружної прокуратури міста Миколаїв в інтересах Миколаївської міської ради до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №3», Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» (117 106, 80 грн) повністю.

Заперечення відповідача-2, викладені у відзиві, ґрунтуються зокрема, на такому:

- відсутність безпідставного включення сум ПДВ до складу ціни договору. Так, товариство зазначає, що ні в тендерній документації, викладеній Позивачем на сайті проведення відкритих торгів (https://prozorro.gov.ua/uk/plan/UA-P-2024-07-05-003584-a), ні при укладанні чи виконанні договору, позивач жодного разу не доводив до відома відповідача, що предмет закупівлі має спеціальне цільове призначення - для використання при наданні високоспеціалізованої медичної допомоги військовослужбовцям чи іншим категоріям осіб, визначеним у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Замовником не зазначалося у тендерній документації, оголошенні про проведення закупівлі чи у проєкті договору, що товари, які закуповуються, призначені саме для цілей, які надають право на звільнення від оподаткування ПДВ. Відтак, у відповідача не виникало жодних підстав для застосування податкової пільги при формуванні тендерної пропозиції. Застосування звільнення від оподаткування ПДВ без наявності підтвердження з боку замовника суперечило б вимогам пунктів 30.9, 198.5 та 201.1 Податкового кодексу України, а також призвело б до порушення порядку складання податкової накладної, визначеного статтею 201 ПКУ. Відповідно до норм Податкового кодексу України, обов'язок визначення наявності чи відсутності підстав для звільнення від ПДВ покладається на платника податку замовника закупівлі, який має повідомити контрагента про спеціальне призначення товару. У відповідача відсутня можливість і обов'язок самостійно визначати, чи підлягає операція звільненню від оподаткування ПДВ, якщо така інформація не була належним чином відображена у тендерній документації.

- відсутність підстави для стягнення грошових коштів. Відповідач-2, як платник податку, вважає, що правильно визначив свої податкові зобов'язання за договором № 145 від 24.07.2024 року з Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня №3» за ставкою податку на додану вартість, яка має бути застосована з урахуванням умов укладання договору. Коригування до податкової накладної №6 від 14.11.2024 не відбувалася. Оскільки не відбулося коригування податкової накладної, стягнення грошових коштів з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є неможливим.

Крім того, посилаючись за приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України, відповідач зазначає, що враховуючи що спір виник внаслідок неправильних дій посадових осіб позивача, які при проведенні тендерної процедури та укладенні договору закупівлі медичного обладнання не застосували податкову пільгу стосовно звільнення від оподаткування ПДВ, судові витрати мають покладатися на позивача незалежно від задоволення позовних вимог.

04.11.2025 до суду від Окружної прокуратури міста Миколаєва надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь на відзив № 51-50/2-11192вих-25 від 03.11.2025 (вх. № 15425/25 від 04.11.2025), в якій прокурор заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві. Та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Прокурор, зокрема, посилається на те, що укладаючи 24.07.2024 договір № 145, відповідачу достеменно було відомо, що операційний стіл може поставлятись лікувальним установам без включення до ціни ПДВ, та був обізнаний про спеціальне цільове використання операційного столу, проте включив податок до ціни предмету Договору № 145. Прокурор зауважує, що в Додатку 5 до тендерної документації (ціновій пропозиції) вказано «Загальна вартість закупівлі (прописом): __________грн. ____ коп., у тому числі ПДВ _______грн. _____ коп. або без ПДВ», що свідчить про те, що, тендерна документація до предмету закупівлі не передбачає обов'язкової умови включення ПДВ до ціни товару, а навпаки передбачає, що ціна на товар вказується без ПДВ.

Щодо твердження відповідача стосовно відсутності підстав для стягнення грошових коштів, оскільки вони перераховані до бюджету, прокурор зазначає що, предметом розгляду в даному випадку є неправомірне включення до ціни товару ПДВ, та повернення цієї суми до бюджету територіальної громади як безпідставно збережених грошових коштів. Питання обліку, заповнення податкових накладних, коригування до податкової накладної тощо не відноситься до предмету спору, так само як і адміністрування, нарахування своєчасності сплати податків, податкових перевірок, тощо.

05.11.2025 до суду від Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» надійшов сформований в системі «Електронний суд документ б/н від 04.11.2025 (вх. № 15506/25 від 05.11.2025), який має назву «Відповідь на відзив», який водночас містить правову позицію відповідача-1 по суті позовної заяви.

Так, відповідач-1 зазначає, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, відповідачем визнаються повністю, та просить суд:

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» (код ЄДРПОУ 41622718) судовий збір у розмірі 4844,80 грн.

05.11.2025 до суду від Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 04.11.2025 (вх. № 15519/25 від 05.11.2025) про стягнення судових витрат, в якому заявник зазначає, що відповідно до п. 1.7. Статуту КНП ММР «МЛ № 3» Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. П. 3.1 Статуту передбачено, що основною метою діяльності Підприємства є забезпечення медичного обслуговування населення шляхом надання йому медичних послуг в порядку та обсязі, встановлених чинним законодавством. Тобто кошти, які отримує підприємство від своєї господарської діяльності спрямовуються на надання високоякістних послуг спеціалізованої, екстренної, паліативної медичної допомоги населенню, в тому числі мешканцям Миколаївської міської територіальної громади. Враховуючи вище викладене, відповідач-1 просить покласти сплату судового збору у розмірі 4844,80 грн. на Товариство з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» (код ЄДРПОУ 41622718).

05.11.2025 до суду від Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 04.11.2025 (вх. № 15531/25 від 05.11.2025) про розгляд справи без участі відповідача, у порядку письмового провадження, за наявними в матеріалах справи документами

11.11.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення № 1101 від 10.11.2025 (вх. № 15842/25 від 11.11.2025) на відповідь на відзив, за змістом яких відповідач-2 наполягає, що КНП ММР «Міська лікарня № 3» як замовник закупівлі не зазначило цільове призначення предмету закупівлі, та, що закупівля проводиться згідно пп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в той час як інші замовники (яких сам же прокурор і приводить в приклад в своїй відповіді на відзив) зазначали заздалегідь при оголошенні тендеру на закупівлю. Вищезазначене, на переконання товариства, повторно підтверджує твердження відповідача, що позивач та відповідач дійшли згоди щодо пункту 3.1 договору від 24.07.2024 №145 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, а будь-які інші положення в договорі щодо специфікації предмету медичного обладнання були відсутні, що унеможливлювало застосування відповідачем податкової пільги стосовно звільнення від оподаткування ПДВ.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що грошові кошти в розмірі 117 102,80 грн. - є податком на додану вартість, платником якого відповідно до договору про закупівлю № 145 є КНП «Міська лікарня № 3», але фактично сплатив до бюджету відповідач як податковий агент. Відповідач не володіє даними коштами, не набув їх безпідставно у власність, тому твердження прокурора «оскільки неповернення зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом» є хибним, оскільки відповідач сплатив грошові кошти в розмірі 117 102, 80 грн. як податок на додану вартість до державного бюджету і не може бути відповідачем в позовній вимозі щодо стягнення безпідставно сплачених грошових коштів.

11.11.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 11.11.2025 (вх. № 15873/25 від 11.11.2025) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив ухвалою від 12.11.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.12.2025 о 12:30.

Крім того, вказаною ухвалою було постановлено Комунальному некомерційному підприємству Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» надати суду письмові пояснення щодо окремого питання, а саме щодо мети укладання Договору № 145 від 24.07.2024, зокрема, спеціального цільового призначення предмета закупівлі, та наявності чи відсутності обставин відображення вказаних відомостей при проведенні процедури закупівлі UA-2024-07-05-002968-a.

24.11.2025 до суду від Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» надійшли додаткові пояснення б/н від 21.11.2025 (вх. № 16410/25 від 24.11.2025), в яких відповідач-1 на виконання ухвали суду від 17.11.2025 зазначив, зокрема, про те, що відповідно до законодавства у розрізі проведеної процедури закупівлі UA-2024-07-05-002968-a, для Замовника (КНП ММР «МЛ №3») не передбачено обов'язку відображення спеціального цільового призначення предмета закупівлі. До того ж у КНП ММР «МЛ №3», на момент проведення процедури та наразі, відсутні будь-які розпорядчі документи, що зобов'язують Заклад використовувати закуплений за Договором № 145 від 24.07.2024 операційний стіл - за певним цільовим призначенням, окрім, як за статутним напрямком діяльності - надання спеціалізованої, екстреної, паліативної медичної допомоги населенню в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та Статутом підприємства. Враховуючи вище викладене, та те що метою проведення закупівлі було покращення матеріально-технічної бази відділення судинної хірургії, відомості про цільове використання товару, що був закуплений за договором № 145 від 24.07.2024 не вказувалися при оголошенні закупівлі UA-2024-07-05-002968-a.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2025, занесеною до протоколу судового засідання, було відкладено підготовче засідання у справі на 20.01.2026 о 14:30 та зобов'язано позивача у строк до 10.01.2026 надати письмові пояснення, в яких зазначити правову позицію щодо заявлених прокурором в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради позовних вимог у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2026 було постановлено розглянути справу №915/1487/25 поза межами строку, встановленого ст.177 ГПК України, у «розумний строк» та повідомити учасників справи №915/1487/25 про те, що підготовче засідання відбудеться 03.02.2026 о 14:00.

19.01.2026 до суду від Миколаївської міської ради надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення б/н від 16.01.2026 (вх. № 771/26 від 19.01.2026), в яких позивач на виконання ухвали суду від 17.12.2025 повідомляє про те, що вимоги заявлені прокурором в позовній заяві по даній справі інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, підтримує в повному обсязі, а також просить суд поновити строк для подання відповідних письмових пояснень.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2026, занесеною до протоколу судового засідання, було поновлено позивачу строк на подання додаткових пояснень та долучено такі письмові пояснення до матеріалів справи. Крім того, вказаною ухвалою суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до її розгляду по суті на 02.03.2026 о 15:00.

20.02.2026 до суду від Миколаївської міської ради надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 20.02.2026 (вх. № 2337/26 від 20.02.2026) про проведення засідання за відсутності представника позивача.

02.03.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання №0203 від 02.03.2026 (вх. № 2787/26 від 02.03.2026) про відкладення (перенесення) розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити участь представника товариства в судовому засіданні, у зв'язку з її участю в невідкладних процесуальних (слідчих) діях.

Судове засідання у справі № 915/1487/25 призначене на 02.03.2026 не відбулось, у зв'язку з оголошенням у місті Миколаєві та області повітряної тривоги, та, відповідно необхідністю перебування працівників та відвідувачів суду в укритті судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2026 було повідомлено учасників справи про розгляд справи 24.03.2026 о 13:00.

В судове засідання 24.03.2025 з'явилася прокурор у справі, яка позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2026 було надіслано позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронних кабінетів одержувачів 02.03.2026 о 19:12 та 19:14, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2026 у справі № 915/1487/25 учасники справи отримали 03.03.2026. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

При цьому, як було наведено вище, позивач звертався до суду з заявою про розгляд справи за відсутності свого представника.

У судовому засіданні 24.03.2026 за результатами розгляду справи по суті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.

25.01.2024 Заступником начальника управління охорони здоров'я Миколаївської міської ради та Директором комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» було затверджено План використання бюджетних коштів на 2024 рік, відповідно до якого передбачено за програмною класифікацією видатків - Багатопрофільна стаціонарна медична допомога населенню - капітальні видатки спеціального фонду на Придбання обладнання і предметів довгострокового користування у розмірі 26 000 000,00 грн.

05.07.2024 Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» опубліковано протокол затвердження річного плану закупівель щодо предмета закупівлі «ДК 021:2015: 33190000-8 - Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні ((ДК 021:2015: 33192230-3 - Операційні столи) (НК 024:2023: 58034 - Стіл операційний універсальний з гідравлічним приводом))» очікуваною вартістю 1 790 000,00 UAH. Протокол також містить інформацію про те, що джерелом фінансування закупівлі є місцевий бюджет.

05.07.2024 Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» також було опубліковано Оголошення про проведення відкритих торгів (UA-2024-07-05-002968-a) щодо предмета закупівлі «ДК 021:2015: 33190000-8 - Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні ((ДК 021:2015: 33192230-3 - Операційні столи) (НК 024:2023:58034 - Стіл операційний універсальний з гідравлічним приводом))» (назва номенклатурної позиції предмета закупівлі - Операційний стіл (ангіографічна версія). Оголошення містить відомості про очікувану вартість предмета закупівлі - 1 790 000,00 UAH.

За результатами закупівлі UA-2024-07-05-002968-a, 24.07.2024 між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД», як Продавцем, було укладено Договір про закупівлю №145 (далі - Договір), відповідно до предмету якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар, зазначений в специфікації (додаток № 1 до Договору), а Покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до Специфікації, яка є додатком № 1 до Договору, повне найменування товару: ДК 021:2015: 33190000-8 - Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні ((ДК 021:2015: 33192230-3 - Операційні столи) (НК 024:2023: 58034 - Стіл операційний універсальний з гідравлічним приводом) (стіл операційний універсальний з гідравлічним приводом (ангіоргафічна версія) VIVAX OT-02 (OT-02-722), у кількості 1 шт. загальною вартістю без ПДВ 1 672 897,20 грн, загальна сума ПДВ - 117 102,80 грн, загальна вартість з ПДВ 1 790 000 грн.

Відповідно до п. 3.1 ціна цього Договору становить 1 790 000 грн, у тому числі ПДВ 7% 117 102,80 грн. Ціна за одиницю товару вказана у Специфікації (Додаток № 1 до Договору) та включає всі витрати та податки, що повинні бути сплачені в Україні. До ціни товару включено вартість усіх витрат: вартість упаковки та маркування, перевезення до місця призначення. Валюта Договору є гривня України.

За змістом п.п. 4.1 та 4.2 Договору розрахунки за товар здійснюються згідно рахунку та накладної, наданих Продавцем на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів.

Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

За умовами п.п. 5.1 та 5.5 Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Продавця на умовах поставки DDP Миколаїв, згідно Інкотермс 2010. Місце поставки (передачі) товарів: вул. Космонавтів, 97, м. Миколаїв, Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3». Строк поставки: згідно заявки Покупця, але не пізніше 31.10.2024.

Продавець зобов'язаний провести установку (монтаж) та введення Товару в експлуатацію, в строк до 30 днів із моменту отримання від Покупця письмової (телефонним зв'язком) заявки.

Згідно з п.п. 9.1 та 9.2 Договору у випадку виникнення спорів або розбіжносте Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

У разі недосягнення Сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до п. 10.1 цей Договір набирає чинності з дати його підписання представниками Сторін та діє до 31 грудня 2024 року.

Вказаний Договір скріплений підписами та печатками відповідачів (Покупця та Продавця).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» передано Комунальному некомерційному підприємству Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» товар, а саме операційний стіл в кількості 1 штука на загальну суму 1 790 000 грн, у тому числі ПДВ 117 102,80 грн, про що складено акт приймання-передачі від 19.09.2024 № 0924/19-01.

Крім того, відповідачем-1 було надано до матеріалів справи накладну № 334 від 25.09.2024, а також акт введення в експлуатацію за № 0924/25-01 від 25.09.2024.

У свою чергу, 17.10.2024 Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» перераховано грошові кошти за виконання Договору однією трансакцією у сумі 1 790 000 грн, у тому числі ПДВ 117 102,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 178 від 25.09.2025 та інформацією з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів (https://spending.gov.ua).

В електронній системі закупівель Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» опубліковано Звіт про виконання договору про закупівлю UA-2024-07-05-002968-a, в якому зафіксовано, зокрема, ціну в договорі про закупівлю та суму оплати за Договором - 1 790 000,00 UAH з ПДВ (в тому числі ПДВ 117 102,80 UAH).

За результатами оцінки наведених фактичних обставин укладання та виконання сторонами Договору прокурор зазначає, що зміст пункту 3.1. розділу 3 Договору, суперечать підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Так, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах прокурором скеровувалися відповідні запити.

На запит прокурора № 51-50/2-7433вих-25 від 24.07.2025 Миколаївське районне управління поліції ГУНП в Миколаївській області листом від 05.08.2025 № 135226-2025 повідомило, що відповідно Інформаційного порталу Національної поліції «Єдиний облік» (далі - ІПНП «ЄО») до підрозділів Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області у період з 01.01.2023 по дату надання відповіді надійшло два повідомлення про кримінальні правопорушення щодо госпіталізації до 3 міської лікарні мирних жителів та військовослужбовців з пораненнями, контузіями, та іншими травмами отриманими внаслідок обстрілів території України протягом дії воєнного стану. Зокрема, за інформацією, наданою з ІКС ІПНП «Єдиний Облік», 10.01.2024 по спецлінії « 102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 97, до міської лікарні № 3 доставлено фізичну особу з мінно-вибуховими травмами, які були отриманні останньою в Херсонській областів с. Тягинка внаслідок обстрілів території України з боку військових рф. Також, 01.05.2025 поліцією зафіксовано повідомлення про те, що до міської лікарні № 3 бригадою швидкої допомоги доставлено особу, яка отримала осколкове поранення черевної порожнини та поранення кінцівки від ураження FPV дроном з боку військових рф в м. Станіслав Херсонської області.

Крім того, на запит прокурора № 51-50/2-7429вих-25 від 24.07.2025 Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» у листі № 1016/86.01-06 від 25.08.2025 повідомлено про надання лікарнею допомоги особам, які зазнали травм та поранень внаслідок ведення російською федерацією бойових дій на території України, у тому числі у період, коли була здійснена закупівля операційного столу.

У вказаному листі відповідач-1 також повідомляв прокурора про те, що з метою врегулювання ситуації у досудовому порядку, КНП ММР «МЛ №3» було направлено контрагенту лист з пропозицією повернути надлишком сплачені кошти у розмірі сплаченого ПДВ.

Матеріали справи містять лист Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» № 884/86.01-06 від 30.07.2025 «Щодо повернення ПДВ», адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД», а також відповідь останнього (лист № 0825/18-1 від 18.08.2025), за змістом якої відповідач-2 зазначає, зокрема, про те, що спірна господарська операція не підлягає звільненню від оподаткування ПДВ.

Відтак, прокурор вважає наявними підстави для представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом про визнання недійсним Договору в частині включення ПДВ до вартості товару, а також повернення безпідставно сплачених в якості ПДВ коштів.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Приписами ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У відповідності до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п. 1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, за п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв'язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб'єктів цивільних правовідносин.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у стверджуваному прокурором порушенні інтересів територіальної громади у сфері використання бюджетних коштів та не здійснення їх захисту відповідним органом місцевого самоврядування.

Прокурор зазначає, що до інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, яке регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади та місцевого самоврядування, а також держави України в цілому. Захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є основним пріоритетом роботи усіх без винятку органів, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення. Крім того, повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об'єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування Збройних сил України.

У зв'язку із цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах є основним пріоритетом роботи усіх без винятку органів, а порушення у цій сфері є неприпустимими в умовах сьогодення.

Отже, ефективне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.

Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угоди, на підставі якої ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Суд також зауважує, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даній справі прокурор звертається до господарського суду в інтересах держави особі Миколаївської міської ради.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що місцеві органи самоврядування затверджують програми соціально-економічного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема міської ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Згідно з ч. 1, 3 ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

За приписами ст.1, ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Миколаївська міська рада наділена правом представляти інтереси територіальної громади.

Згідно з п.п. 22, 23 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів які у відповідності до ч.1 ст.22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих прав поділяються на головних розпорядників та розпорядників нижчого рівня.

Частиною 5 ст.22 Бюджетного кодексу України встановлено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Згідно п.3 ч.2, ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно відповідні місцеві ради, які здійснюють управління бюджетними коштами, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове їх використання, а також внутрішній контроль за взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, витрачанням ними бюджетних коштів.

Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

У постанові Верховного Суду від 04.11.2022 справа № 420/18905/21 зазначено, що хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому позов прокурора в інтересах громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 дійшла висновку про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у аналогічній справі.

Вказані вище фактичні обставини свідчать про необхідність захисту саме державних інтересів у бюджетній сфері (стягнення коштів до бюджету розпорядником бюджетних коштів), правомочності щодо здійснення яких має суб'єкт владних повноважень Миколаївська міська рада, яка фінансує діяльність Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3», зобов'язана контролювати виконання міського бюджету, зокрема, ефективне використання коштів їх одержувачами, та має представницькі повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади.

Крім того, фінансування за Договором здійснювалося саме за рахунок коштів місцевого бюджету.

Таким чином, оскільки власником бюджетних коштів, за які проведено закупівлю, є територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, органом, уповноваженим здійснювати функції захисту інтересів територіальної громади у зазначених правовідносинах, є Миколаївська міська рада.

Окружною прокуратурою 23.09.2025 до Миколаївської міської ради було скеровано лист № 51-50/2-9375ВИХ-25, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у якому повідомлено про те, що при укладанні лікарнею договору з ТОВ «МТ-МЕД» не враховано норми податкового законодавства, що в свою чергу призвело до безпідставного включення та сплати суми ПДВ у розмірі 117 102,80 грн до загальної суми договору.

На лист окружної прокуратури Миколаївська міська рада листом від 08.10.2025 за № 26459/02.02.01-40/14/14/25 повідомила про те, що не заперечує щодо подання прокурором відповідної позовної заяви в особі Миколаївської міської ради.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Про подання позовної заяви Окружною прокуратурою міста Миколаєва на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було попередньо повідомлено позивача листом № 51-50/2-10080вих-25 від 09.10.2025.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого стверджуване прокурором порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Разом із тим, суду необхідно дослідити питання, які стосуються обставин доведеності прокурором наявного порушеного права держави у спірних правовідносинах, чи підлягає право захисту і який необхідний та ефективний спосіб захисту у такому випадку має застосовуватися і чи є спосіб захисту, викладений прокурором у позовній заяві, належним та таким, що призведе до відновлення порушених прав держави шляхом, викладеним у позовній заяві.

З урахуванням наведеного, щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсним пункту 3.1 Договору № 145 від 24.07.2024, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» (код ЄДРПОУ 04592434) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» (код ЄДРПОУ 41622718) в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 117 102,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У відповідності до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як було зазначено вище, згідно з п. 3.1 Договору його ціна становить 1 790 000 грн, у тому числі ПДВ 7% 117 102,80 грн. Ціна за одиницю товару вказана у Специфікації (Додаток № 1 до Договору) та включає всі витрати та податки, що повинні бути сплачені в Україні.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу України, останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом пп. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на, додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Приписами пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків по операціях з:

- постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні;

- постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

- ввезення на митну територію України незареєстрованих лікарських засобів у рамках програм розширеного доступу пацієнтів до незареєстрованих лікарських засобів та/або програм доступу суб'єктів дослідження (пацієнтів) до досліджуваного лікарського засобу після завершення клінічного випробування (далі - програми доступу) за переліком та в обсягах, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про лікарські засоби», а також подальшого безоплатного постачання ввезених на підставі цього абзацу лікарських засобів на митній території України на користь надавачів медичних послуг, залучених до проведення програм доступу, та пацієнтів, які беруть участь у програмах доступу, в межах і обсягах зазначених програм доступу;

- постачання послуг із показу (проведення) театральних, оперних, балетних, музичних, концертних, хореографічних, лялькових, циркових, звукових, світлових та інших вистав, постановок, виступів професійних мистецьких колективів, артистичних груп, акторів та артистів (виконавців), кінематографічних прем'єр, культурно-мистецьких заходів;

- постачання послуг із показу оригіналів музичних творів, демонстрації виставкових проектів, проведення екскурсій для груп та окремих відвідувачів у музеях, зоопарках та заповідниках, відвідування їх територій та об'єктів відвідувачами;

- постачання послуг із розповсюдження, демонстрування, публічного сповіщення і публічного показу фільмів, адаптованих відповідно до законодавства в україномовні версії для осіб з порушеннями зору та осіб з порушеннями слуху;

- постачання послуг із тимчасового розміщування (проживання), що надаються готелями і подібними засобами тимчасового розміщування (клас 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010);

- реалізації квитків на спортивні заходи всеукраїнського та міжнародного рівнів;

г) 14 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції, що класифікується за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 1001, 1003, 1005, 1201, 1205, 1206 00.

Згідно зі ст. 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що за своєю правовою природою ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг), натомість порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами податкового законодавства та не можуть встановлюватися сторонами в договірному порядку.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (подібний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.06.2021 по справі №916/2478/20, від 03.12.2021 по справі №910/12764/20 та від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23).

Пунктами 30.1-30.2, 30.9 статті 30 Податкового кодексу України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Відповідно до підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаної норми свідчить, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України за наявності одночасно таких трьох умов:

1) медичні вироби постачаються для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;

2) медичні вироби призначені для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я;

3) медичні вироби входять до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а саме - Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447.

У разі відсутності однієї із зазначених умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.11.2025 у справі № 910/4313/25.

З урахуванням наведеного, суд зауважує таке.

По-перше, наказом Міністерства оборони України та Міністерства охорони здоров'я України від 07.02.2018 № 49/180 затверджено Перелік закладів охорони здоров'я та державних установ НАМН, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям ЗСУ, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів, особам рядового і начальницького складу та поліцейським, які беруть участь у антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану.

Миколаївська міська лікарня № 3 (на даний час Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3») включена до вказаного Переліку закладів охорони здоров'я.

Крім того, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 25.02.2022 №379, на виконання Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 визначено організацію роботи всіх закладів охорони здоров'я, які перебувають в сфері управління, для забезпечення безвідмовного надання медичної допомоги усім постраждалим та пораненим. Також встановлено, що повернення до госпіталізації у заклади охорони здоров'я визначених у переліку, затвердженому спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України разом з Міністерством оборони України № 49/180 від 07.02.2018 здійснюється після стабілізації ситуації та окремого розпорядження Міністерства охорони здоров'я.

Таким чином, в умовах воєнного стану, всі заклади охорони здоров'я України надають медичну допомогу усім постраждалим та пораненим у цілодобовому режимі, у тому числі, й Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Міська лікарня №3».

По-друге, з аналізу положень пп. 2 пункту 32 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» вбачається, що їх дія охоплюється випадками, коли характер та цільове призначення товару об'єктивно зумовлюють його використання для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я.

Як було наведено вище, на запит прокурора № 51-50/2-7433вих-25 від 24.07.2025 Миколаївське районне управління поліції ГУНП в Миколаївській області листом від 05.08.2025 № 135226-2025 повідомило, що відповідно Інформаційного порталу Національної поліції «Єдиний облік» (далі - ІПНП «ЄО») до підрозділів Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області у період з 01.01.2023 по дату надання відповіді надійшло два повідомлення про кримінальні правопорушення щодо госпіталізації до 3 міської лікарні мирних жителів та військовослужбовців з пораненнями, контузіями, та іншими травмами отриманими внаслідок обстрілів території України протягом дії воєнного стану. Зокрема, за інформацією, наданою з ІКС ІПНП «Єдиний Облік», 10.01.2024 по спецлінії « 102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 97, до міської лікарні № 3 доставлено фізичну особу з мінно-вибуховими травмами, які були отриманні останньою в Херсонській області в с. Тягинка в наслідок обстрілів території України з боку військових рф. Також, 01.05.2025 поліцією зафіксовано повідомлення про те, що до міської лікарні № 3 бригадою швидкої допомоги доставлено особу, яка отримала осколкове поранення черевної порожнини та поранення кінцівки від ураження FPV дроном з бору військових рф в м. Станіслав Херсонської області.

Отже, матеріали справи свідчать, що цільове призначення товару зумовлювало його використання для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що Замовником не зазначалося у тендерній документації, оголошенні про проведення закупівлі чи у проєкті договору, що товари, які закуповуються, призначені саме для цілей, які надають право на звільнення від оподаткування ПДВ. Суд зауважує, що незважаючи на відсутність зазначення в Договорі мети використання Операційного столу, останній використовується в лікарні для надання допомоги хворим, які знаходяться на лікуванні в медичному закладі, що включений до Переліку закладів охорони здоров'я та державних установ НАМН, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям ЗСУ, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів, особам рядового і начальницького складу та поліцейським, які беруть участь у антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану.

Крім того, зазначена в наведених вище листах Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області № 135226-2025 від 05.08.2025 та Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» № 1016/86.01-06 від 25.08.2025 інформація вказує на те, що лікарня надає допомогу, зокрема, особам які зазнали поранень чи інших ушкоджень здоров'я в умовах воєнного стану. При цьому, оскільки лікарня надає допомогу відповідним особам, то можна зробити висновок, що придбаний за спірним Договором операційний стіл використовується або може використовуватися для лікування осіб, які зазнали поранень чи інших ушкоджень здоров'я в умовах воєнного стану.

По-третє, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447 (із змінами), затверджено Перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану. До вказаного Переліку внесено, зокрема «Операційний стіл», з приміткою «*» (поширюється на медичні вироби, зазначені в підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи предметом спірного договору є товар (ДК 021:2015: 33190000-8 - Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні: (ДК 021:2015: 33192230-3 - Операційні столи) (НК 024:2023: 58034 - Стіл операційний універсальний з гідравлічним приводом) (ангіоргафічна версія) VIVAX OT-02 (OT-02-722)), який включено до дослідженого судом Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану.

З урахуванням викладеного суд вважає, що спірні правовідносини стосовно оплати такого товару як Операційний стіл за Договором від № 145 від 24.07.2024, укладеним між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД», звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а, відповідно, спірна закупівля мала бути здійснена за ціною без включення до її складу податку на додану вартість.

У постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 зазначено, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Верховний Суд у вказаній постанові відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Отже, оскільки спірна закупівля мала бути здійснена за ціною без урахування податку на додану вартість в її складі відповідно до підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, суд вважає наявними підстави для висновку про те, що п. 3.1 Договору № 145 від 24.07.2024, в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 117 102,80 грн, суперечить вказаній нормі, а тому підлягає визнанню недійсним.

За такого, позовні вимоги прокурора у відповідній частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» на користь Миколаївської міської ради безпідставно сплачених грошових коштів в розмірі 117 102,80 грн.

Як було наведено вище, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» передано Комунальному некомерційному підприємству Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» товар, а саме операційний стіл в кількості 1 штука на загальну суму 1 790 000 грн, у тому числі ПДВ 117 102,80 грн (акт приймання-передачі № 0924/19-01 від 19.09.2024).

В якості оплати за Операційний стіл, поставлений за Договором № 145 від 24.07.2024 Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» 17.10.2024 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» перераховано грошові кошти у сумі 1 790 000 грн, у тому числі ПДВ 117 102,80 грн (платіжна інструкція № 178 від 25.09.2025).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач-2 зазначає, зокрема, про те, що на підставі п. 187.7 ст. 187 Податкового кодексу України ТОВ «МТ-МЕД» було складено податкову накладну №6 від 14.11.2024, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (копії податкової накладної № 6 від 14.11.2024 та квитанції про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН надано до матеріалів справи). У податковій накладній вказано ПДВ 117 102,8 грн за ставкою 7%.

Відповідач-2 вказує, що після отримання претензії від Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №3» 25.08.2025 ТОВ «МТ-Мед» звернулось до Державної податкової служби України за індивідуальною податковою консультацією (звернення за вих. № 0825/25-01 від 25.08.2025) з таких питань:

1) чи підлягає звільненню спірна господарська операція щодо поставки товару від оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ?

2) за якою ставкою ПДВ Товариство з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» повинно було зареєструвати податкову накладну №6 від 14.11.2024?

3) чи необхідно Товариству з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» скласти розрахунок коригування до податкової накладної №6 від 14.11.2024 та за якою ставкою ПДВ?

4) на підставі яких документів Товариство з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» могло дійти висновку про можливу наявність цільового призначення предмету закупівлі, передбаченого підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ?

Державною податковою службою України надано відповідачу-2 Індивідуальну податкову консультацію за вих. № 5246/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК від 30.09.2025, в якій роз'яснено заявнику, зокрема, таке.

1) Щодо питань 1 та 4:

Режим звільнення від оподаткування ПДВ, встановлений підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, зокрема до операцій з постачання на митній території України медичних виробів, застосовується за умови, що такі медичні вироби:

призначені для використання у відповідних заходах перерахованими у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ суб'єктами (у тому числі закладами охорони здоров'я). Інформація щодо цілей використання медичних виробів може бути зазначена у договорі на постачання таких медичних виробів, укладеному між постачальником та покупцем;

включені до Переліку № 1447.

При дотриманні таких умов операції Товариства з постачання медичних виробів на митній території України підлягають звільненню від оподаткування ПДВ. Товариство зобов'язане скласти податкову накладну на отримувача медичних виробів без нарахування ПДВ.

Нормами підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ не визначено переліку підтверджуючих документів для цілей застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ.

2) Щодо питань 2 та 3:

Якщо операція Товариства з постачання Покупцю на митній території України Медичного виробу підлягає звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, але при цьому за такою операцією було визначено податкові зобов'язання з ПДВ та складено податкову накладну з нарахуванням ПДВ, то Товариству необхідно відкоригувати такі податкові зобов'язання з ПДВ.

При цьому, Товариство та Покупець мають провести перерахунки, згідно з якими сума податку на додану вартість, що була нарахована (сплачена) у складі вартості придбаного Медичного виробу та відображена в податковій накладній, складеній щодо операції із таким Медичним виробом, має бути або повернута Покупцю, або зарахована в рахунок оплати вартості наступних поставок.

При здійсненні такого коригування Товариство зобов'язане скласти та зареєструвати в ЄРПН:

розрахунок коригування до податкової накладної, яка була попередньо складена на операцію з постачання Покупцю на митній території України Медичного виробу з нарахуванням ПДВ, в якому вказати зі знаком «мінус» показники щодо поставленого Медичного виробу;

податкову накладну на операцію з постачання Покупцю на митній території України Медичного виробу, яка підлягала звільненню від оподаткування ПДВ, без нарахування ПДВ (з позначкою «Без ПДВ»).

Відповідач, вважає, що як платник податку, правильно визначив свої податкові зобов'язання за Договором № 145 від 24.07.2024 за ставкою податку на додану вартість, яка має бути застосована з урахуванням умов укладання договору.

Товариство також наголошує, наразі спірна сума податку на додану вартість перерахована до бюджету, та оскільки не відбулося коригування податкової накладної, стягнення грошових коштів з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є неможливим.

Дослідивши відповідні аргументи сторін суд зауважує, що за своєю правовою сутністю податок на додану вартість є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Хоча податок на додану вартість і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі 910/12764/20).

Отже, порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Тому відповідач-2, як одна із сторін зобов'язання, набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони (при цьому, фактично за рахунок коштів місцевого бюджету, з якого здійснювалось фінансування закупівлі) не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Основна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем-2 сума податку на додану вартість у розмірі 117 102,80 грн отримана за товар, який не підлягав оподаткуванню ПДВ, така сума є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача-2 поза підставою, передбаченою законом.

Як наслідок, суд виснує про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення вимог прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» безпідставно збережених коштів у розмірі 117 102,80 грн, сплачених Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» як ПДВ, від сплати якого останнє було звільнене на підставі прямої вказівки закону.

При цьому, оскільки джерелом фінансування відповідної закупівлі були кошти місцевого бюджету (власником яких є територіальна громада м. Миколаєва), стягнення здійснюється на користь Миколаївської міської ради, як органу, уповноваженим здійснювати функції захисту інтересів територіальної громади.

Крім того, суд звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД», що статтею 43 Податкового кодексу України встановлені умови повернення платнику помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання.

Також про можливість коригування податкових зобов'язань з ПДВ, якщо операція Товариства з постачання Покупцю на митній території України Медичного виробу підлягає звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, але при цьому за такою операцією було визначено податкові зобов'язання з ПДВ та складено податкову накладну з нарахуванням ПДВ, відповідачу-2 було роз'яснено в Індивідуальній податковій консультації за вих. № 5246/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК від 30.09.2025.

Отже, заявлені прокурором у даній справі позовні вимоги, з урахуванням викладеного вище, підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, судом враховані положення ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи, що спір щодо визнання недійсним спірного пункту договору у даній справі виник внаслідок неправильних дій як Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3», так і Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД», суд вважає за можливе покласти витрати зі сплати судового збору, сплаченого за відповідною вимогою, на обох відповідачів в рівних частинах.

Судовий збір, сплачений за звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача-2 грошових коштів підлягає покладенню на вказаного відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 3.1 Договору від 24.07.2024 № 145, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» (код ЄДРПОУ 04592434) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» (код ЄДРПОУ 41622718) в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 117 102,80 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» (Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 9; код ЄДРПОУ 41622718) на користь Миколаївської міської ради (Україна, 54027, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок 20; код ЄДРПОУ 26565573) безпідставно сплачені грошові кошти в розмірі 117 102,80 грн.

4. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 3» (Україна, 54028, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Космонавтів, будинок 97; код ЄДРПОУ 04592434) на користь Миколаївської обласної прокуратури (Україна, 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Спаська, будинок 28; код ЄДРПОУ 02910048) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

5. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-МЕД» (Україна, 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 9; код ЄДРПОУ 41622718) на користь Миколаївської обласної прокуратури (Україна, 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Спаська, будинок 28; код ЄДРПОУ 02910048) судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 03.04.2026.

Суддя Н.О. Семенчук

Попередній документ

135477834

Наступний документ

135477836

Інформація про рішення:

№ рішення:	135477835
№ справи:	915/1487/25
Дата рішення:	24.03.2026
Дата публікації:	08.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (29.04.2026)
Дата надходження:	10.04.2026
Предмет позову:	про визнання недійсним умов договору в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість, стягнення 117 102,80 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

17.11.2025 10:20	Господарський суд Миколаївської області
17.12.2025 12:30	Господарський суд Миколаївської області
20.01.2026 14:30	Господарський суд Миколаївської області
03.02.2026 14:00	Господарський суд Миколаївської області
02.03.2026 15:00	Господарський суд Миколаївської області
24.03.2026 13:00	Господарський суд Миколаївської області