79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.03.2026 Справа № 914/2576/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянувши матеріали справи
за позовом Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області,
в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап», с. Зелів, Львівська область,
про витребування майна (земельної ділянки) з незаконного володіння,
В провадженні Господарського суду львівської області перебуває справа за позовом Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» про витребування майна (земельної ділянки) з незаконного володіння.
Відповідачем за вх. №25404/25 від 25.09.2025 подано клопотання про залишення позовної заяви без руху.
Суд розглянувши вказане клопотання, враховуючи доводи та заперечення сторін, зазначає наступне.
09.04.2025 набрав чинність Закон України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-IX від 12.03.2025р., яким, зокрема, внесено зміни до ст.164, 174, 238 Господарського процесуального кодексу України, а також до ст.388, 390, 391 Цивільного кодексу України, якими передбачено нові правові підходи до витребування майна у добросовісного набувача, у тому числі обов'язкове внесення компенсації вартості майна на депозитний рахунок суду.
Згаданим законом доповнено статтю 164 Господарського процесуального кодексу України частиною шостою, згідно з якою у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Предметом спору у даній справі, є вимога прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність. Прокурор скористався речово -правовим способом захисту цивільного права, зокрема, правом власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація), що передбачено статтею 387 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів cправи, прокурором при поданні позову не було долучено експертно-грошову оцінку вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви, як і не долучено документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Прокурор у позовній заяві зазначив, що Обслуговуючий кооператив “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап», є недобросовісним набувачем права власності на земельну ділянку. Таким чином, прокурор звернувся з позовом в порядку, який встановлено статтею 387 Цивільного кодексу України, тоді як правовий інститут витребування майна у добросовісного набувача врегульовано нормами статті 388 Цивільного кодексу України. Отже, це різні правові інститути.
Слід зазначити, що у постанові від 28.01.2026 у справі № 922/2555/21 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду роз'яснив, що при вирішенні позовів про витребування майна суд має встановити добросовісність або недобросовісність останнього набувача за результатами дослідження доказів.
У разі встановлення недобросовісності набувача позов задовольняється на підставі статті 387 Цивільного кодексу України без застосування частини п'ятої статті 390 Цивільного кодексу України. Якщо ж набувач є добросовісним, положення частини п'ятої статті 390 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню, а за відсутності попереднього внесення позивачем вартості майна на депозитний рахунок суду у задоволенні позову слід відмовити.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 127/8274/24, від 19.11.2025 у справі № 523/14914/24, від 01.12.2025 у справі № 354/419/25, від 10.12.2025 у справах №354/1754/24 та № 354/417/25, від 14.01.2026 у справі № 354/160/25, від 15.01.2025 у справі № 484/1213/25, від 21.01.2026 у справі № 127/34295/24 та від 28.01.2026р. у справі № 363/4768/25.
Відтак, вирішення питання щодо добросовісності/недобросовісності відповідача у спірних правовідносинах має здійснюватися судом на стадії ухвалення рішення і суд не вправі відхиляти ці твердження прокурора на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі і залишати позов без руху.
Покликання на приписи частини 5 статті 12 Цивільного кодексу України у даному випадку безпідставні. В силу частини 6 статті 164 Господарського процесуального кодексу України та статті 390 Цивільного кодексу України внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна та компенсація вартості такого майна добросовісному набувачеві пов'язується не з правовим інститутом здійснення права власності, а з обраним стороною способом захисту права власності, який вона просить суд визначити у рішенні. Такі кошти вносяться на депозитний рахунок суду лише у випадку звернення з позовом про витребування майна від добросовісного набувача.
В силу частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Тому твердження відповідача про те, що подаючи позов про витребування майна із чужого незаконного володіння прокурор фактично просить витребувати це майно від добросовісного набувача, жодним чином не можуть змінити обраний прокуратурою спосіб захисту права власності. Такі твердження не спростовують й факту відсутності у прокуратури обов'язку вносити на депозитний рахунок суду кошти у розмірі вартості спірного майна.
Суд зазначає, що застосування експертної грошової оцінки для визначення розміру судового збору у справах за віндикаційними позовами суперечить самій природі таких позовів та робить їх неможливими, оскільки ні прокурор, ні позивач в будь-якому випадку, діючи в рамках чинного законодавства, не має можливості виступати замовником такої оцінки.
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Відтак, з урахуванням наведених положень прокурор і Львівська міська рада позбавлені можливості замовлення експертної грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки це суперечило б вимогам законодавства та статті 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:12:005:0167 становить 411 583,10 грн. Від цієї грошової оцінки здійснено розрахунок судового збору при поданні даного позову.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо залишення позовної заяви без руху у зв'язку з невнесенням прокурором на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 177, 182, 183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви вх. № 25404/25 від 25.09.2025 відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до норм чинного ГПК України.
Суддя Горецька З.В.