вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" січня 2026 р. м. Київ Справа № 911/411/24
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянувши заяву Громадської організації Садівницьке товариство "Старз" (вх. № 6843/25 від 07.11.2025) про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 911/411/24
за позовом Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні
електромережі», м. Київ
до Громадської організації “Садівницьке товариство “Старз», сільрада Гнідинська Київської області
про стягнення 1 583 806,76 грн.
за участю представників:
від позивача: Безштанько В.В., адвокат, довіреність №145/2024 від 01.04.2024;
від відповідача (заявник): не з'явився
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2025 було відмовлено Приватному акціонерному товариству “ДТЕК Київські регіональні електромережі» в задоволенні позовних вимог до Громадської організації “Садівницьке товариство “Старз» про стягнення 1 583 806,76 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі» на рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2024 у справі № 911/411/24 було задоволено; рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2024 у справі №911/411/24 скасовано; прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю; присуджено до стягнення з Громадської організації “Садівницьке товариство “Старз» на користь Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі» вартість не облікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії на загальну суму 1 547 866,64 грн, нарахованих 3% річних у розмірі 6 869,98 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 12 382,94 грн., вартості проведеного експертного дослідження в розмірі 16 687,20 грн та 59 392,78 грн судових витрат.
02.10.2025 Господарським судом Київської області видано наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025.
07.11.2025 через канцелярію суду від Громадської організації “Садівницьке товариство “Старз» надійшла заява б/н від 14.10.2025 (вх. № суду 6849/25), в якій заявник просить суд відстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 911/411/24 - на 1 рік.
В обґрунтування своєї заяви, громадська організації зазначає про те, що остання відповідно до статуту є об'єднанням громадян, яке не має права займатись комерційною або іншою фінансово-господарською діяльністю з метою отримання прибутку. Метою створення організації є задоволення і захист законних, суспільних, економічних та інших інтересів членів організації для належного утримання та цільового використання земельних ділянок членів організації. Громадська організація не має жодних розрахункових рахунків в банківських установах України чи за її межами. Також заявник звертає увагу на відсутність в нього на балансі майна, на яке можна звернути стягнення і, що з метою погашення заборгованості громадській організації необхідно відстрочити виконання рішення з метою його повного виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 10.11.2025 заяву Громадської організації «Садівницьке товариство "Старз" (вх. № 6843/25 від 07.11.2025) про відстрочення виконання постанови у справі № 911/411/24 було призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2025.
19.11.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення (вх. № 16178/25) на заяву про відстрочення виконання рішення, в якій позивач повністю заперечує проти задоволення відстрочення постанови ПАГС від 13.03.2025 та зазначає про те, що заявник не наводить чітких обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а також не наводить підстав вважати те, що в разі надання судом відстрочки виконання рішення, останній зможе здійснити сплату коштів, присуджених на користь позивача.
Позивач зазначає про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду, виконання якої просить відстрочити відповідач, була ухвалена 13.03.2025 року, а з заявою про відстрочку виконання рішення відповідач звернувся лише за спливом половини строку на який може бути відстрочено виконання рішення суду і лише після того як позивач вжив заходів щодо припинення розподілу електричної енергії споживачу, передбачених ПРРЕЕ та відключення електроустановок відповідача, що явно не свідчить про наміри відповідача виконувати рішення суду. Відповідно, вищевказане, на думку позивача, дає підстави вважати, що подання вказаної заяви відповідачем є лише способом затягування часу, позаяк, відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Окремо, позивач звертає увагу суду на те, що об'єкти ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» як оператора системи розподілу наразі зазнають значних пошкоджень та підлягають постійному відновленню, що потребує значних фінансових витрат. Позивач зазначає, що він є критично важливим та стратегічним підприємством в Київській області, а саме оператором системи розподілу електроенергії та є підприємством паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (наказ Міністерства енергетики України від 10 грудня 2024 року № 464 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 56)).
Першочерговим завданням ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» є забезпечення безперебійного електрозабезпечення міст Київської області, тому відновлення енергетичної інфраструктури є пріоритетом серед інших зобов'язань позивача. Відтак, кошти, які отримує позивач під час здійснення своєї господарської діяльності, а також накопичені резерви, що мають цільове призначення, в тому числі і кошти, які мають бути сплачені на користь позивача за відповідними рішеннями суду, скеровуються в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж та на підготовку до наступного осінньо-зимового періоду.
Ухвалою суду від 26.11.2025 розгляд заяви був відкладений на 19.12.2025.
Ухвалою суду від 19.12.2025 розгляд заяви був відкладений на 21.01.2026.
Представник заявника в засідання суду від 21.01.2026 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Присутній представник позивача заперечував щодо відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 911/411/24 з підстав, наведених у своїх запереченнях.
Розглянувши заяву Громадської організації «Садівницьке товариство "Старз" (вх. № 6843/25 від 07.11.2025) про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 911/411/24, дослідивши заперечення Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні проти її задоволення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відповідної заяви, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України “Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Частинами 4, 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Щодо застосування наведених положень ст. 331 ГПК України та ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження» суд зазначає, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом з тим, підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору (правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23).
Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно з ст. 331 ГПК України та ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання, водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.
Поряд з цим, суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
При цьому, відповідно до приписів статей 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.
В обґрунтування підстав для відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 911/411/24 заявник посилається на те, що суттєвими обставинами, які ускладнюють вчасне виконання постанови є те, що громадська організації відповідно до статуту є об'єднанням громадян, яке не має права займатись комерційною або іншою фінансово-господарською діяльністю з метою отримання прибутку і, що метою створення організації є задоволення і захист законних, суспільних, економічних та інших інтересів членів організації для належного утримання та цільового використання земельних ділянок членів організації.
Крім того, за твердженням заявника громадська організація не має жодних розрахункових рахунків в банківських установах України чи за її межами. Також заявник звертає увагу на відсутність в нього на балансі майна, на яке можна звернути стягнення і, що з метою погашення заборгованості громадській організації необхідно відстрочити виконання рішення з метою його повного виконання.
Дослідивши обставини, на які заявник посилається як на виключні та такі, що ускладнюють вчасне виконання рішення суду, а також докази, надані на їх підтвердження, суд відзначає, що заявником жодними належними та допустимими в розумінні ст. 76, 77 ГПК України доказами не доведено та не підтверджено необхідності надання відстрочки та неможливості належним чином виконати рішення суду.
За висновками суду, посилання заявника на наведені у заяві обставини не є виключними та такими, що не унеможливлюють виконання рішення.
Суд зазначає, що неможливість займатись комерційною діяльністю не є самостійною та достатньою підставою для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення. Також не є безумною підставою для відстрочення виконання постанови суду відсутність розрахункових рахунків в банківських установах України чи за її межами.
Тим паче, сам заявник вказує про відсутність у нього майна, за рахунок якого можливим було б задоволення вимог стягувача та погашення існуючої заборгованості.
Суд враховує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі “Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, “легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить “майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація “потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як “потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 911/411/24 суд встановив, що наданими позивачем доказами підтверджується факт порушення відповідачем вимог ПРРЕЕ за які останній має нести визначену законом відповідальність у вигляді нарахування вартості необлікованої електроенергії, визначеної на підставі складеного акту про порушення.
Отже, постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 911/411/24 заявлені позивачем позовні вимоги були задоволені повністю та присуджено до стягнення з Громадської організації “Садівницьке товариство “Старз» на користь Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі» вартість не облікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії на загальну суму 1 547 866,64 грн, нарахованих 3% річних у розмірі 6 869,98 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 12 382,94 грн, вартості проведеного експертного дослідження в розмірі 16 687,20 грн, та 59 392,78 грн. судових витрат.
Одночасно, як було зазначено судом вище, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан та ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Проте, матеріали справи № 911/411/24 свідчать про наявність триваючого порушення з боку відповідача, а ним в свою чергу не доведено наявності обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
З урахуванням зазначеного вище, суд встановив, що жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. 74, 76, 77 ГПК України, які б слугували підставою для надання боржнику відстрочки виконання рішення суду, заявником надані не були.
Боржник не надав достатніх доказів на підтвердження обставин, в обґрунтування поданої заяви, у тому числі доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Враховуючи викладене вище, оскільки відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, з урахуванням того, що ст. 331 Господарського процесуального кодексу України надає право (а не обов'язок) суду відстрочити або розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, а також приймаючи до уваги, що заявником не доведено суду належними та допустими доказами існування обставин, які в розумінні ст. 331 ГПК України можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду у даній справі, господарський суд дійшов висновку, що заява Громадської організації «Садівницьке товариство "Старз" (вх. № 6843/25 від 07.11.2025) про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 911/411/24 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 42, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Громадської організації «Садівницьке товариство "Старз" (вх. № 6843/25 від 07.11.2025) про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 911/411/24 відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.04.2026
Суддя О.О. Христенко