вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" лютого 2026 р. Справа № 911/596/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_12"
про визнання недійсним пункту договору та стягнення 69 630, 00 гривень
за участю прокурора Галась О.М (посвідчення №069067 від 01.03.2023) та представника відповідача ОСОБА_1 (ордер серії АІ №1829941 від 24.02.2025)
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Чернівецької окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - Веренчанська сільська рада/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_12» (далі - ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12»/відповідач) про:
- визнання недійсним пункту 3.1 договору №427 про закупівлю від 06.10.2024, укладеного між Веренчанською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_12» в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_12» до бюджету Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області грошових коштів у сумі 69 630,00 грн.
Господарський суд Київської області ухвалою від 20.02.2025 у справі №911/596/25 прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче провадження на 24.03.2025, а також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
З огляду на отримання відповідачем вказаної вище ухвали 21.02.2025 в електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» суд висновує, що останнім днем строку на подання відзиву на позов є 10.03.2025.
06.03.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» надійшли:
- відзив на позов разом з доданими до нього доказами;
- заява про залишення позову без розгляду з підстав п. 2 ст. 1 ст. 226 ГПК України.
14.03.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли відповідь на відзив та заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
20.03.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій звернення відповідача на отримання індивідуальної податкової консуалтації, а також наданої відповідачу Головним управлінням ДПС у Київській області податкової консультації від 14.03.2025.
Вказане вище клопотання відповідач мотивував тим, що у відзиві на позов ним було зазначено про звернення до ДПІ за отриманням відповідної консультації.
З огляду на вказане відповідач просив визнати поважними причини неподання доказів у встановлений строк та долучити до матеріалів справи означені вище документи.
У підготовчому засіданні 24.03.2025 суд прийняв до розгляду вказані вище відзив відповідача та відповідь прокурора на вказаний відзив, а також, оцінивши наведені відповідачем обгрунтування поважності причин пропуску строку для подання доказів, задовольнив клопотання відповідача і долучив до матеріалів справи подані ним копії звернення на отримання індивідуальної податкової консультації та наданої відповідачу Головним управлінням ДПС у Київській області податкової консультації від 14.03.2025.
Господарський суд Київської області ухвалою від 24.03.2025 у справі №911/596/25 відклав підготовче засідання на 12.05.2025.
24.04.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій:
- листа/клопотання військової частини від 25.07.2023 та додатка до вказаного листа, найменованого як «Потреба в придбанні засобів спецпризначення, оптичних приладів»;
- рішення Веренчанської сільської ради за №1728-27/2023 від 31.03.2023 та затвердженої таким рішення Програми забезпечення проведення заходів щодо сприяння та виконання завдань військової частини НОМЕР_1 та інших установ Збройних Сил України, що розміщені на території Чернівецької області на 2023-2024 роки;
- рішення Веренчанської сільської ради за №1921-34/2023 від 17.10.2023 «Про надання згоди на безоплатну передачу майна з комунальної власності Веренчанської територіальної громади в державну власність військовій частині НОМЕР_1 ».
Відповідне клопотання прокурор мотивував необхідністю спростувати викладені відповідачем у відзиві доводи, зокрема щодо відсутності відомостей про кінцевого споживача та реальну мету використання предмета договору.
З огляду на вказане прокурор клопотав перед судом про визнання поважними причин пропуску строку на подання вказаних вище документів, а тому і про долучення їх до розгляду спору у цій справі.
02.05.2025 та 05.05.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» надійшли, відповідно, пояснення стосовно заперечень прокурора на клопотання про залишення позову без розгляду та заперечення на подану прокурором відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 12.05.2025 суд прийняв до розгляду вказані вище, подані відповідачем пояснення та заперечення на відповідь на відзив, а також, оцінивши наведені прокурором обгрунтування поважності причин пропуску строку для подання доказів, виснував, що відповідні строки пропущено прокурором з поважних причин, як наслідок прийняв до розгляду подані прокурором докази з метою повного та об'єктивного розгляду справи.
Так, означені вище рішення суду про прийняття до розгляду поданих відповідачем та прокурором доказів грунтується на тому, що:
- відповідно до приписів ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї;
- поважність причин подання доказів не у строк оцінюється за внутрішнім переконанням під час вчинення відповідної процесуальної дії та реалізації судом дискреційних повноважень щодо прийняття доказів;
- обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів;
- усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей; усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Господарський суд Київської області ухвалою від 12.05.2025 у справі №911/596/25 відклав підготовче засідання на 23.06.2025.
23.06.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» надійшли заперечення на клопотання прокурора про долучення доказів.
Вказані заперечення обґрунтовано тим, що підстави для долучення таких доказів відсутні, оскільки станом на момент звернення з позовом до суду такі документи існували як в прокурора, так і позивача.
Також відповідач виклав доводи про неналежність та недостовірність відповідно поданих прокурором доказів, а тому загалом заперечив проти їх долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.06.2025 представниця відповідача зауважила на тому, що з такими доказами останній не був ознайомлений станом на 12.05.2025
З огляду на зроблені судом вище висновки про прийняття поданих прокурором доказів з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду цієї справи суд відхиляє як процесуально неспроможне клопотання відповідача в частині заперечень про долучення цих доказів до матеріалів справи.
У розрізі вказаного суд зауважує, що прокурором до відповідного клопотання було долучено опис вкладення у ційний лист про направлення відповідачу як самого клопотання, так і відповідних доказів, тоді як підставами для прийняття судом доказів до розгляду, з огляду на вказану вище ч. 8 ст. 80 ГПК України, є обґрунтування особою причин пропуску строку на подання доказу та визнання таких причин поважними саме судом.
Обізнаність же іншої сторони з такими доказами станом на момент реалізації судом дискреційних повноважень щодо прийняття цих доказів не є кваліфікуючою у відповідному питанні.
Господарський суд Київської області ухвалою від 23.06.2025 у справі №911/596/25 відклав підготовче засідання на 07.07.2025.
Господарський суд Київської області ухвалою від 07.07.2025 підготовче провадження у цій справі закрив та призначив її до судового розгляду по суті на 02.09.2025.
Господарський суд Київської області ухвалами від 02.09.2025, 23.09.2025, 28.10.2025, 02.12.2025 у справі №911/944/24 оголошував перерву у судовому засіданні до 23.09.2025, 28.10.2025, 02.12.2025, 20.01.2025 відповідно.
20.01.2026 судове засідання не відбулось через оголошення у відповідний день сигналу повітряної тривоги у зв'язку із загрозою ракетного обстрілу міста, а тому відповідною ухвалою від 20.01.2026 суд призначив судове засідання на 24.02.2026.
Відповідний висновок суду про призначення засідань на інші дату і час обґрунтований тим, що розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 "Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги" передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу "повітряна тривога" судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.
Стосовно ж поданих відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду та пояснень на заперечення прокурора проти такого клопотання суд, з метою вирішення питання про перехід до розгляду справи по суті, дійшов таких висновків.
Так, означене клопотання відповідач мотивував тим, що прокурор не довів порушення інтересів держави, зокрема шляхом копіювання попередньо поданих аналогічних позовів без дослідження обставин справи.
До того ж, за доводами відповідача, не доведено і обставини бездіяльності позивача щодо захисту інтересів держави, адже до позову прокурором додано копію направленої Веренчанською сільською радою до відповідача претензії №866 від 01.11.2024, а також копію адресованого прокурору листа ради від 03.12.2024, яким остання фактично відмовилась від звернення до суду у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
Попри те, як зауважив відповідач, доказів неможливості сплатити судовий збір позивачем не надано, а тому усе вказане свідчить про недоведність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі та є підставою для залишення позову без розгляду згідно п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК Україн.
Своєю чергою прокурор не погодився з таким клопотанням відповідача, зауваживши на тому, що у нього відсутній обов'язок встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави.
До того ж прокурор зазначив, що:
- порушення інтересів держави наведено у позовній заяві, зокрема викладено обставини неефективного та нераціонального використання бюджетних коштів внаслідок втрати 69 630,00 грн ПДВ, тоді як на підставі листів Веренчанської сільської ради №892 від 14.11.2024 та №951 від 03.12.2024, наданих на запити та повідомлення прокурора, встановлено, що рада не вживала заходи з метою повернення означеної суми коштів;
- про виявленні порушення вимог закону позивача заздалегідь проінформовано та надано достатньо часу для реагування на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову.
З такими доводами прокурора відповідач не погодився та зауважив, що вказаним не спростовано безпідставності та протиправності звернення до суду.
Твердження ж прокурора про наявність листа ради №892 від 14.11.2024, на переконання відповідача, не відповідає дійсності, оскільки такий лист в матеріалах справи відсутній, а листом №951 від 03.12.2024 рада відмовилась від своїх повноважень та передала їх прокурору.
Втім, як вважає відповідач, передання позивачем належних йому відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України повноважень свідчить як про грубе порушення органом місцевого самоврядування своїх обов'язків, так і про вчинення тиску зі сторони прокуратури.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зокрема, вказано, що:
- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва;
- якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;
- якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, суд залишає без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
Так, мотивуючи підстави звернення з позовом у цій справі в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради, прокурор у змісті позову зазначив, що ним повередньо здійснено листування з відповідною радою стосовно виявленого порушення.
Однак, за доводами прокурора, вказаний орган місцевого самоврядування, який забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів та є замовником закупівлі і стороною договору, а також особою, з рахунків якої сплачувалась спірна сума ПДВ у складі вартості товарів, реальних заходів щодо стягнення безпідставно сплачених коштів не вживав.
Оскільки Веренчанська сільська рада не зверталась до суду із відповідним позовом після отримання листів від прокурора, на переконання останнього, вказане порушує економічні (майнові) інтереси держави та, відповідно, згідно зі ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов'язок здійснити представництво інтересів держави шляхом пред'явлення цього позову.
До позовної заяви прокурором додано копію адресованого Веренчанському сільському голові листа Чернівецької окружної прокуратури за вих. №52/3-940вих-24 від 27.11.2024, зі змісту якого слідує, що прокурор, зокрема, з метою вирішення питання щодо захисту інтересів держави, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просив надати інформацію стосовно намірів ради стягнути з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» 69 630,00 грн.
Зі змісту доданої до позовної заяви копії листа Веренчанської сільської ради за вих. №951 від 03.12.2024 слідує, що на вказаний вище лист рада:
- повідомила прокурора про відсутність намірів вживати заходи представницького характеру у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору;
- просила Чернівецьку окружну прокуратуру вжити в інтересах держави в особі ради відповідні заходи щодо стягнення з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» 69 630,00 грн безпідставно сплачених коштів.
Також до позовної заяви прокурором додано копію адресованого Веренчанському сільському голові повідомлення Чернівецької окружної прокуратури за вих. №52/3-1011вих-24 від 23.12.2024, зі змісту якого слідує, що прокурор повідомив вказаний орган про намір подати до суду в особі цього органу позовну заяву до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» про визнання недійсним договору №427 від 06.10.2023 в частині та стягнення 69 630,00 грн ПДВ.
Під час розгляду цієї справи Веренчанська сільська рада не подала жодних заперечень ані щодо отримання означеного вище повідомлення прокуратури, ані щодо власної процесуальної участі у справі у статусі позивача.
Ураховуючи наведене та зазначення прокурором мотивів звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі обраного ним органу, як сторони договору, наділеної повноваженнями на розпорядження коштами територіальної громади, суд дійшов висновку про відсутність стерджуваних ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» підстав для залишення поданого у цій справі позову без розгляду.
У розрізі зробленого висновку судом враховано, що:
- часовий проміжок, який минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не є кваліфікуючим у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру";
- критерій «розумності» строку має визначатись з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально, з формальним підходом;
- незгода з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва не є підставою для залишення позову без розгляду.
Ураховуючи вказане, суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не надав доказів відсутності у нього коштів для сплати судового збору та самостійного звернення до суду із відповідним позовом.
Так, суд звертає увагу на те, що визначений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується саме звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача.
Водночас у вказаній статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання та/або досліджувати дійсність обставин бездіяльності відповідно уповноваженого органу.
Звідси суд зазначає, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.
Перевірка ж обставин порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та визначення відповідно уповноваженого на представництво органу або його відсутність здійснюється під час розгляду справи по суті, наслідком чого, у разі встановлення відсутності порушення інтересу держави, як і звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, є прийняття рішення про відмову у позові, а не залишення позову без розгляду.
Отже, посилання відповідача на відсутність порушених інтересів держави судом не досліджуються у розрізі підстав для залишення позову без розгляду.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задовленні клопотання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» про залишення позову у цій справі без розгляду.
У судове засідання 24.02.2026, як і у всі попередні засідання представник позивача не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, як і не надав позивач жодних пояснень стосовно суті спору.
У судовому засіданні 24.02.2026 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення, яким
06.10.2023 між Веренчанською сільською радою як покупцем та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» як постачальником укладено договір №427 (далі - договір №427 від 06.10.2023), копію якого разом з підписаною до нього специфікацією (додаток №1) додано до позовної заяви.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3. та 5.6.1 договору №427 від 06.10.2023 сторони погодили такі умови:
- постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю: ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», надалі - товар, а покупець сплатити за товар, визначний в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1), що додається до цього позову та є його невід'ємною частиною;
- обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від наявності коштів та виробничих потреб покупця та у випадах, передбачених законодавством України;
- мета використання товару: виробнича потреба замовника;
- кількість товару замовляється, виходячи із наявності коштів та фактичних потреб покупця в межах запланованої ціни договору.
Пунктом 3.1 договору №427 від 06.10.2023 сторони погодили, що сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з специфікацією (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору і становить 348 150,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 69630,00 грн, разом ціна договору становить 417 780,00 грн з ПДВ.
Водночас специфікацією, що є додатком № 1 до договору, сторони узгодили поставку ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до змісту позову прокурор виклав такі обставини:
- за результатами виконання спірного договору виписано видаткову накладну №2619 від 09.10.2023, у якій зазначено суму 417 780,00 грн, у тому числі ПДВ суму 69 630,00 грн;
- 09.10.2023 за поставку вказаних ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачем сплачено 417 780,00 грн, у тому числі ПДВ 69 630,00 грн з визначеним у платіжному документі призначенням « 0118240;3110; на виконання програми з підтримки Збройних сил України».
На підтвердження вказаного до позовної заяви додано копії підписаної позивачем та відповідачем видаткової накладної №2619 від 09.10.2023 та платіжної інструкції №3638 від 09.10.2023 на суму 417 780,00 грн в т.ч. ПДВ - 41 778,00 грн.
Так, у розрізі вказаної у платіжній інструкції суми ПДВ - 41 778,00 грн, прокурор зауважив, що при формуванні відповідного платіжного документа допущено механічну описку попри фактичне перерахування ПДВ у сумі 69 630,00 грн.
До позовної заяви прокурором додано копію листва Веренчанської сільської ради за вих. №954 від 04.12.2024, за змістом якої позивач повідомив прокурора про відповідні обставини допущення описки під час оформлення платіжної інструкції №3638 від 09.10.2023.
Також до позовної заяви прокурором додано копії:
- адресованої відповідачу претензії позивача вих. №866 від 01.11.2024 про повернення безпідставно сплаченої суми ПДВ та першої сторінки наданої відповідачем на вказану претензію відповіді №46 від 21.11.2024;
- підписаного 17.10.2023 командиром Військової частини та членами комісії Веренчанської сільської ради акта приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей згідно рішення XXXIV сесії VІІІ скликання №1921-34/2023 від 17.10.2023 Веренчанської .сільської ради (далі - акт приймання-передачі від 17.10.2023);
- адресованого ГУ ДПС у Київській області листа прокурора вих. №52/3-926ВИХ-24 від 22.11.2024 та наданої відповідним податковим органом відповіді від 02.12.2024;
- адресованого Державній казначейській службі України у Заставнівському районі листа прокурора вих. №52/3-941ВИХ-24 від 27.11.2024 та наданої відповідним органом відповіді від 02.12.2024 рзом з випискою по рахунку від 11.10.2023;
- адресованого Державній казначейській службі України у Заставнівському районі листа прокурора вих. №52/3-959ВИХ-24 від 09.12.2024 та наданої відповідним органом відповіді від 13.12.2024.
Покликаючись на вказане вище та обґрунтовуючи подання позову у цій справі, прокурор зазначив, що відповідно до діючих станом на момент укладення договору пунктів 32 та 92 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період дії воєнного стану в Україні операції з постачання знаданих вище ІНФОРМАЦІЯ_4 було звільнено від оподаткування ПДВ.
У позові прокурор визначив ті підпункти пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які на його переконання передбачають категорії товарів, поставка яких звільнена від оподаткування ПДВ, а саме:
- підпункт 4 - товари ІНФОРМАЦІЯ_8, визначені такими згідно з пунктом 29 частини 1 статті 1 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_9», що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та під категоріями УКТ ЗЕД, зокрема і) групи 90 та л) портативні радіолектронні засоби виявлення та протидії безпілотним літальним апаратам;
- підпункт 5 - товари, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено, зокрема, Збройні Сили України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України.
За доводами прокурора згідно з пунктом 92 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період дії воєнного стану в Україні, але не більше ніж до 01.01.2025, звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту (у тому числі перміщення (пересилання) у міжнародних поштових та експерс відправленнях) товарів, визначених пунктом 9-24 розділу ХХ «Прикінцеві та Перехідні положення» Митного кодексу України.
З огляду на вказане прокурором у позовній заяві здійснено посилання на лист Держаної митної служби України від 23.02.2023 №15/15-01-03/7/899 та пункт 9-24 розділу ХХ «Прикінцеві та Перехідні положення» Митного кодексу України і, власне, викладено зміст означених листа та норми щодо звільнення від оподаткування ввізним митом, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_5.
Покликаючись на вказане, прокурор зазначив, що сторонами у договорі №427 від 06.10.2023 безпідставно включено до ціни товару ІНФОРМАЦІЯ_4 податок на додану вартість, чим порушено пункти 32 та 92 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та завищено вартість товару на суму 69 630,00 грн.
Звідси, оскільки ПДВ не є умовою про ціну у розумінні цивільного та господарського законодавства, не може встановлюватись чи змінюватись сторонами за домовленістю в договірному порядку, прокурор вважає, що договір №427 від 06.10.2023 в частині включення ПДВ до вартості загальної ціни підлягає визнанню недійсними на підставі ст. 217 ЦК України, а грошові кошти в сумі 69 630,00 грн підлягають стягненню з відповідача як безпідставно набуті.
У розрізі заначеного прокурор, з посиланням на статтю 1212 ЦК України, вказав, що отримання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» грошових коштів, в рахунок суми ПДВ, яка не підлягала сплаті за наведених обставин, мало наслідком збагачення відповідача поза передбаченою законом підставою.
До того ж, на переконання прокурора, про обізнаність ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» як продавця з метою та цілями закупівлі беззаперечно свідчать відкриті і загальнодоступні дані по закупівлі UA-2023-09-11-010829-а (обґрунтування закупівлі), а також вказане в платіжній інструкції призначення платежу.
Вказане і стало підставою для заявлення прокурором згідно цього позову в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради вимог про:
- визнання недійсним пункту 3.1 договору №427 про закупівлю від 06.10.2024, укладеного між Веренчанською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_12», в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору;
- стягнення з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» до бюджету Веренчаської сільської ради грошових коштів у сумі 69 630,00 грн.
Мотивуючи ж наявність підстав для представництва інтересів держави у суді за відповідно поданим позовом та заявленими вимогами, прокурор зазначив, що укладення договору про закупівлю товару (ІНФОРМАЦІЯ_4) з порушенням вимог пункту 32 підрозідлу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України призвело до безпідставного вибуття з бюджету сільської ради 69 630,00 грн і такі порушення завдають шкоди територіальній громаді у вигляді незаконних витрат коштів місцевого бюджету, унеможливлюють їх раціональне та ефективне використання.
Прокурор вважає, що правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади, яку представляє Веренчаська сільська рада, а тому така рада є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, попри те за результатами листування встановлено бездіяльність такого орагану стосовно вжиття заходів з повернення 69 630,00 грн ПДВ шляхом зверення до суду із позовною заявою.
Своєю чергою відповідач у відзиві не погодився із позовом прокурора повністю та вказав, що йому не зрозуміло, яким чином наведені прокурором положення Митного кодексу України відносяться до спірних правовідносин.
Стосовно ж обставин вчинення господарської операції з постачання відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_4 та підстав для оподаткування цієї операції відповідач вказа про таке.
Так, за доводами відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_6 ним придбано на підставі укладеного 10.04.2023 з ІНФОРМАЦІЯ_7) контракту НОМЕР_2, відповідно до пункту 1.1. якого увесь товар розроблений та вироблений тільки для спортивних та мисливських цілей, тобто такий товар не відноситься до категорії товарів ІНФОРМАЦІЯ_8, визначених п. 29 ст. 1 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_9».
Відповідач зауважив, що за відповідні товари по коду УКТ ЗЕД при ввезенні їх на митну територію України та митному оформленні сплачено ПДВ у розмірі 20% від їх митної вартості відповідно до діючого на той момент законодавства.
На підтвердження викладених обставин до відзиву на позов додано копії інвойсу №UA-23А-0710 від 10.07.2023 та митної декларації №23UA100380682043U7 від 28.07.2023.
Надалі ж, як зазначив відповідач, з метою участі в оголошеній позивачем публічній закупівлі та приведення у відповідність до вимог тенедерної документації назви товару, ІНФОРМАЦІЯ_10 перейменовано на ІНФОРМАЦІЯ_11.
На підтвердження вказаних обставин до відзиву на позов додано копії складених ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12»: наказу №62 від 02.10.2023 про перейменування товару, акта про оприбуткування товару №4 від 05.10.2023 та бухгалтерської довідки 131 від 05.10.2023.
Також до відзиву на позов додано копію тенедреної документації Веренчанської сільської ради, затвердженої рішенням уповноваженої особи/протокол №5 від 11.09.2023, та копії: податкової накладної №1 від 11.10.2023; квитанації ДПІ від 17.11.2023 про прийняття податкової декларації з ПДВ за жовтень 2023 року та, власне, вказаної декларації; витягу з Єдиного реєстру податкових накладних; листа ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 06.01.2015 про номер відкритого розрахункового рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ; платіжних інструкцій за жовтень-листопад 2023 року щодо сплати ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» ПДВ за жовтень 2023 року.
Покликаючись на вказані обставини та документи, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» зазначило, що:
- як умовами тендереної документації, так і долученим до неї проектом договору та, надалі, і самими умовами уже укладеного сторонами договору передбачено мету використання товару - виробнича потреба позивача як замовника такого товару, а також визначення ціни договору з ПДВ у разі якщо контрагент є платником податку на додану вартість на загальних підставах згідно із законодавством України;
- за результатами отриманої за товар оплати, відповідно до умов договору та п.187.7 ст.187 ПК України, складено та зареєстровано в ЄРПН за №9282168566 податкову накладну №1 від 11.10.2023, у якій відображено суму податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 69 630,00 грн;
- означену суму ПДВ включено відповідачем до загальної суми зобов'язань, зазначених у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2023 року і вказані обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру податкових накладних за жовтень 2023 року, оскільки форма податкової декларації не передбачає можливості зазначення переліку податкових накладних, з яких сформовано загальну суму податкових зобов'язань;
- сплата податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2023 року підтверджується наданми платіжними інструкціями.
Поряд з тим, за доводами відповідача, попри те, що спірна господарська операція стосується поставки товару за кодом УКТ ЗЕД 8525 89 00 90, для звільнення її від ПДВ товар мав би поставлятись по державному контракту (договору) з оборонних закупівель та/або отримувачем повинен бути чітко визначений суб'єкт.
Втім, як зауважив відповідач, укладений сторонами договір не має жодної з зазначених умов, зокрема правова основа та процедура здійснення закупівлі товарів за відповідним правочином та за державним контрактом (договором) з оборонних закупівель є різними.
У розрізі вказаного відповідач, зокрема, звернув увагу на те, що спірна господарська операція не відноситься до господарських операцій з постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель.
Також відповідач зазначив, що позивач не є суб'єктом, визначеним в ч. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, та укладав спірний договір за своєю ініціативою для своїх виробничих потреб, тобто, без рішення керівництва антитерористичної операції та/або за відсутності будь-якої взаємодії з органами сектору безпеки і оброни.
Крім того, на переконання відповідача, у матераілах цієї справи немає жодного доказу на підтвердження того, кінцевим отримувачем товару буде будь-яка особа з переліку, визначеного ч.5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, як і не містять відомостей про такого отримувача і положення договору.
Зокрема відповідач звернув увагу на те, що ані в тендерній документації, ані в договорі немає жодного згадування про Програму підтримки Збройних сил України, тоді як зазначення цієї програми у призначнні платежу згідно з платіжною інструкцією №3638 від 09.10.2023 не є і не може бути підставою для кваліфікації господарської операції, що підлягає звільненню від оподаткування податком на додану вартість.
Тобто, на переконання відповідача, станом на момент укладення договору, поставки товару та сплати його вартості не існувало підстав для звільнення такої господарської операції від ПДВ.
З огляду на вказане відповідач вважає, що позивач свідомо відмовився від можливості застосування податкової пільги та вказав очікувану ціну товару з урахуванням ПДВ, що свідчить про наявність ознак недобросовісної поведінки з боку позивача та прокурора.
З-поміж вказаного відповідач зазначив і про те, що податкові пільги діють не по відношенню до компетенції, встановленої у законодавстві, а по відношенню до певної господарської операції, здійсненої у межах повноважень вказаних суб'єктів.
Надалі ж відповідач, подаючи під час розгляду цієї справи копію наданої Головним управлінням ДПС у Київській області індивідуальної податкової консультації від 14.03.2025 та покликаючись на її зміст, вказав, що податковий орган, до повноважень якого входить визначення правомірності нарахування ПДВ, зазначив, зокрема, таке:
- для застосування пільги зі звільнення від ПДВ, передбаченої п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України необхідно дотримання умов, визначених в даному пункті;
- документом, який підтверджує застосування пільгового режиму оподаткування є договір або сертифікат кінцевого споживача, в яких кінцевим отримувачем визначено суб'єкта, який зазначений у пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.
Отже, відповідач стверджує, що спірна господарська операція була здійснена на умовах відкритих торгів з власної ініціативи, в результаті якої предмет договору перейшов у комунальну власність позивача, а тому прокурор безпідставно зазначив як про порушення вимог пп. і) та пп. л) ч. 4, ч. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, так і про протиправне включення ПДВ до вартості товару при укладанні договору.
На переконання відповідача підстав для визнання недійсним в частині спірного договору згідно поданого позову не доведено.
Стосовно ж вимоги прокурора про стягнення сум ПДВ як безпідставно отриманих, міркування та заперечення відповідача зводяться до того, що твердження прокурора про збагачення відповідача за рахунок позивача є безпідставними, оскільки:
- відсутні зазначені у статті 1212 ЦК України умови, зокрема відповідач своєчасно та належним чином перерахував податкові зобов'язання з ПДВ до бюджету, а тому і майно відповідача не збільшилось за рахунок отриманого ПДВ;
- 69 630,00 гривень, що є ПДВ і сплачені позивачем в складі вартості товару відповідно до умов договору, нараховано правомірно та згідно з діючим законодавством.
Викладене, за доводами відповідача, вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення коштів.
Покликаючись на все зазначене та те, що виконання договору не завдало жодної шкоди ні його сторонам, ні державі, а у прокурора відсутні повноваження на звернення до суду від імені позивача для захисту прав держави, тому що права держави не порушені, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» просить суд у задоволення позовних вимог відмовити.
Прокурор не погодився із наведними вище запереченнями відповідача та стосовно аргументів про безпідставне застосування пп. і) та пп. л) ч.4, ч. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, виклав норми права, обставини та доводи, тотожні змісту позовної заяви.
Стосовно ж відомостей про кінцевого споживача товару, то прокурор вказав, що публічну закупівлю проведено позивачем у зв'язку зі зверненням військової частини.
Зокрема, за доводами прокурора, у тендерній документації визначено конкретну марку та модель закуповуваного товару відповідно до запиту ВЧ, а тому відповідач, подаючи тендерну пропозицію, що має відповідати умовам тенедреної документації, мав володіти інформацією про кінцевого отримувача товару.
До того ж, посилаючись на приписи Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прокурор стверджує, що Веренчанська сільська рада відноситься до суб'єктів, які забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з ІНФОРМАЦІЯ_20, у тому числі і військових частин.
Щодо безпідставного збагачення відповідача прокурор зазначив, що стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Збагачення ж відповідача за рахунок позивача поза передбаченою законом правовою підставою, на переконання прокурора, полягає у неповерненні відповідачем селищній раді відповідно перерахованої суми ПДВ.
Стосовно ж застосування до спірних правовідносин Митного кодексу України прокурор зазначив, що Законом України «Про митний тариф» встановлено перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Відтак прокурор зауважив, що положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про митний тариф» встановлено, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України ІНФОРМАЦІЯ_4 для забезпечення підрозділів територіальної ІНФОРМАЦІЯ_20, які беруть участь у здійсненні заходів із ІНФОРМАЦІЯ_20, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, звільнені від оподаткування ПДВ.
Надалі, під час розгляду цієї справи прокурором подано суду копії:
- листа/клопотання військової частини від 25.07.2023 та додатка до вказаного листа, найменованого як «Потреба в придбанні засобів спецпризначення, оптичних приладів» (далі - лист з додатком від 25.07.2023);
- рішення Веренчанської сільської ради за №1728-27/2023 від 31.03.2023 та затвердженої таким рішення Програми забезпечення проведення заходів щодо сприяння та виконання завдань військової частини НОМЕР_1 та інших установ Збройних Сил України, що розміщені на території Чернівецької області на 2023-2024 роки (далі також - Програма забезпечення);
- рішення Веренчанської сільської ради за №1921-34/2023 від 17.10.2023 «Про надання згоди на безоплатну передачу майна з комунальної власності Веренчанської територіальної громади в державну власність військовій частині НОМЕР_1 » (далі - рішення ради від 17.10.2023).
Покликаючись на вказані документи, прокурор зазначив, що ними підтверджується реальна мета використання предмета договору №427 від 06.10.2023, тоді як під час вирішення спору у цій справі слід застосувати принцип «розумної обачності», коли особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про певні обставини.
У розрізі вказаного прокурор звернув увагу на те, що потреба у закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_4 та інших товарів для забезпечення Збройних Сил України була нагальною та неодноразово висвітлювалась в медіа, тобто була загальновідомою інформацією, зокрема рішення Веренчанської сільської ради, як органу місцевого самоврядування, висвітлюються на офіційному сайті громади та інформація щодо придбання радою майна, яке надалі передаватиметься на потреби військової частини, є загальнодоступною.
З огляду на вказане прокурор вважає, що сторони не були зобов'язані у договорі вказувати кінцевого отримувача товару - військову частину, оскільки рада набуває у комунальну власність майно, яке надалі рішенням сесії безоплатно передається з комунальної власності до військової частини.
Відповідач оцінив як неналежні та недостовірні вказані вище, додатково надані прокурором докази, оскільки:
- вони є внутрішніми документами позивача, які ухвалювались останнім без участі відповідача та не мають відношення ні до оскаржуваної господарської операції, а рішення №1921-34/2023 від 17.10.2023 ухвалене позивачем після повного виконання сторонами умов оскаржуваного договору;
- рішення позивача №1728-27/2023 від 31.03.2023 носить загальний декларативний характер, а в додатку №3 до листа №903 від 25.07.2023 мова йде про ІНФОРМАЦІЯ_13 іншої моделі, ніж поставлені по спірному договору.
З огляду на вказане, оскільки згідно тендерної документації та умов договору метою використання товару вказано виробничу потребу позивача, відповідач вважає, що прокурор, використовуючи свій вплив та надаючи додаткові докази, намагається сформувати хибне уявлення про дійсні обставини справи та долучити докази, що не мають відношення до предмету позову.
Аргументи ж прокурора, викладені у відповіді на відзив, відповідач заперечив з огляду на те, що, зокрема, положення Митного кодексу України застосовуються при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, тоді як питання оподаткування господарських операцій на митній території України регулюються Податковим кодексом України.
Під час розгляду цієї справи по суті, у судових засіданнях прокурор та представниця відповідача, у тому числі і на запитання суду надали такі пояснення.
У судовому засіданні 23.09.2025 прокурора пояснила, що:
- у розділі 3 Програми передбачено було, зокрема, забезпечення військової частини майном та матеріально-технічними засобами;
- з усіх наданих документів вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_13 призначались саме для Збройних Сил України;
- у відповідному спорі слід врахувати висновки Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі №908/2671/23, згідно яких юридична оціна операції має ґрунтуватись на її реальному економічному змісті, а не на формальних аспектах правочину;
- ураховуючи тривалий строк перебування України у військовому стані для відповідача було очевидним те, що рада закуповує ІНФОРМАЦІЯ_13 не для себе.
У судовому засіданні 28.10.2025 судом поставлено питання:
- про те, чому сума ПДВ, як податкове зобов'язання, що сплачується не тіль на підставі договору, а й на підставі чинного законодавства, вважається безпідставно сплаченою;
- чи визнання недійсним договору в частині умови про ПДВ є підставою для застосування умов про безпідставно набуте майно;
- чи вживались податковими органами дії з перевірки правильності сплати відповідачем ПДВ.
На вказані питання прокурор зазначила, що підставою для здійснення оплати ПДВ є саме договір і не можна відокремити господарську операцію від такого правочину, відтак за вказаним позовом заявлено вимогу про визнання недійсним договору в частині саме з тих підстав, що згідно з нормами ПК України ПДВ не слід було сплачувати.
Також прокурор вказала, що за відмовою їй інформацією податкові перевірки відповідними органами наразі не проводяться.
Своєю чергою представниця відповідача стосовно поставлених судом питань зазначила, що ПДВ сплачується не за договором, а з господарської операції, оскільки договір може бути укладений і шляхом виставлення рахунку/обміну листами.
Як зауважила представниця відповідча, спірна господарська операція проведена відповідачем, як платником ПДВ, тоді як не платити ПДВ він має право тільки у випадках, коли він має передачену ПК України пільгу.
Описана ж у пункті 32 ПК України пільга, за доводами представниці відповідча, є умовною і щоб її застосувати потрібно дотриматись відповідно передбачених такою нормою вимог, відтак якщо умови не дотримано, то і підстави не сплачувати ПДВ відсутні.
Крім того представниця відповідача звернула увагу на те, що податкові перевірки проводяться, попри те відповідно контролюючий орган має право, а не обов'язок проводити перевірку і тільки, якщо він вбачає порушення та відповідні підстави для цього.
У судовому засіданні 02.12.2025 прокурор, у розірізі питання суду про безпідставність набуття відповідачем ПДВ, як податкового зобов'язання, зауважила на порядку механізму нарахування ПДВ, який не є умовою про ціну, та позиції Верховного Суду у постанові від 03.12.2021.
Також прокурор вказала на те, що спосіб подальшого розпорядження відповідачем таким податком не має ключового значення і він може собі повернути таку суму ПДВ, тоді як надані відповідачем документи не свідчать, що кошти зараховано до державного бюджету, зокрема відсутні докази узгодження податковим органом сплачених відповідачем на спеціальний рахунок сум та їх подальше списання з казначейського рахунку в бюджет.
Представниця ж відповідача на вказані аргументи прокурора пояснила, що на спеціальний рахунок можна тільки перераховувати ПДВ, знімати ж кошти з такого рахунку та/або іншим чином розпорядатись такими коштами платник не має права, а тому перарахування на вказаний рахунок вже свідчить про сплату ПДВ до бюджету.
Звідси представниця відповідача зауважила, що товариство не збагачувалось за рахунок спірної суми ПДВ.
На запитання ж суду про наявність сертифікату кінцевого споживача прокурор та представниця відповідача відповіли, що такий документ не складався та відсутній.
Представниця відповідача додала, що у спірному договір також не вказано, що отримувачем товару будуть інші особи, аніж рада, тоді як товар є імпортним, тобто ввезеним на митну територію України, відтак закуповувати іноземний товар для ЗСУ відповідач не міг, оскільки на відповідні операції потрібні спеціальні дозволи.
Під час розгляду цієї справи Веренчанська сільська рада не подала ані власної заяви по суті спору, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово прокурора та представниці відповідача, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статі 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2, частини 1 статті 172 та статті 327 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, держава Україна, територіальні громади.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Приписами статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, зокрема, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
З огляду на вказані законодавчі приписи кожна особа, у тому числі і територіальна громада, як частина держави, має право на захист свого цивільного права та охоронюваного законом інтересу, що здійснюється, зокрема, судом шляхом вчинення провадження у справах.
Наявність права на пред'явлення позову є однією з необхідних умов його реалізації, а тому для того, щоб особі було надано судовий захист, вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує:
- чи існує у позивача (у цьому спорі - у держави в особі відповідної територіальної громади) право або законний інтерес;
- якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем;
- якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
Так, спір за поданим прокурор до суду у цій справі позовом в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради, стосується дійсності пункту 3.1. укладеного позивачем та відповідачем договору договору №427 від 06.10.2023 в частині включення ПДВ до договірної ціни та відповідно, наявності/відсутності підстав для отримання відповідачем від означеної ради, як розпорядника місцевого бюджету, коштів у розмірі цього податку.
Підставами вказаних вимог прокурор визначив:
- щодо визнання договору недійсним в частині - невідповідність договору в означеній частині вимогам підпунктів і), л) підпункту 4, підпункту 5 пункту 32, пункту 92 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок включення ПДВ до ціни ІНФОРМАЦІЯ_4, постачання яких не оподатковується;
- щодо стягнення з відповідача коштів - недійсність договору в означеній частині включення суми ПДВ до ціни товару та набуття відповідачем суми ПДВ у складі вартості товару поза правовою підставою у розумінні статті 1212 ЦК України.
Внаслідок вказаних прокурором порушень, на переконання останнього, порушено інтереси держави, частиною якої є територіальна громада в особі Веренчанської сільської ради.
Стосовно першої вимоги про визнання недійсним договору в частині суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 215 та статті 217 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
З огляду на вказані нормативні приписи слід зазначити, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вказана ж вище стаття 217 ЦК України регулює питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин.
Поряд з тим, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, слід ураховувати, що:
- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину;
- перевірці підлягають як обставини неправомірності конкретних дій сторони/сторін правочину, так і невідповідність цього правочину визначеним нормам законодавства.
Отже, у розрізі першої вимоги прокурора в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради про визнання недійсним договору повинно бути доведено як наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсним договору в частині включення ПДВ, станом на момент укладення цього договору, так і наявність порушеного права територіальної громади у зв'язку із такими обставинами.
Згідно з частиною 1 статті 628, статтею 655 та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статей 1 та 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» ціна - виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару.
Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Так, зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем договору №427 від 06.10.2023 слідує, що пунктом 3.1. такого правочину його сторони домовились про загальну ціну договору, що відповідає загальній вартості товару - 10 ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно з специфікацією, і до вказаних вартості та ціни включено податок на додану вартість у сумі 69 630,00 грн, тобто 20% у складі загальної суми - 417 780,00 грн.
Означеного сторони спору не заперечили, як і не спростували того, що:
- згідно з наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №2619 від 09.10.2023 відповідач передав, а позивач отримав 10 ІНФОРМАЦІЯ_4 за кодом УКТЗЕД 8525 89 00 90 загальною вартістю 417 780,00 грн, у тому числі і 69 630,00 грн ПДВ;
- згідно з наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №3638 від 09.10.2023, з урахуванням листа позивача про зазначення помилкової суми ПДВ у такому платіжному документі, позивач перерахував відповідачу всю суму за договором - 417 780,00 грн, у тому числі 69 630,00 грн ПДВ.
Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14, пунктом 23.1 статті 23 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.
База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях (з наведенням відповідних операцій).
Відповідно до підпунктів 194.1 та 194.1.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.
Приписами підпункту 4 та підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (тут і надалі - в редакції станом на момент укладення договору №427 від 06.10.2023) передбачено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і ІНФОРМАЦІЯ_20, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України, відповідно:
- товарів ІНФОРМАЦІЯ_8, визначених такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про ІНФОРМАЦІЯ_9", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та під категоріями УКТ ЗЕД, зокрема:
і) групи ІНФОРМАЦІЯ_17, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_15);
й) ІНФОРМАЦІЯ_14 згідно з УКТ ЗЕД;
л) ІНФОРМАЦІЯ_16;
- ІНФОРМАЦІЯ_18.
Відповідно до останнього абзацу пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України у разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Отже, операції з постачання на митній території України товарів, що класифікуються у товарних під категоріях, зокрема, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД підлягають звільненню від оподаткування ПДВ та тільки за наявності певних умов, зокрема згідно з підпунктом 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України такою умовою є віднесення означених товарів до товарів ІНФОРМАЦІЯ_8 згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про ІНФОРМАЦІЯ_9".
У пункті 29 частини першої статті 1 Закону України "Про ІНФОРМАЦІЯ_9" визначено, що товари ІНФОРМАЦІЯ_8 - ІНФОРМАЦІЯ_19.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України "Про ІНФОРМАЦІЯ_9" державні замовники у сфері ІНФОРМАЦІЯ_20 (далі - державні замовники) - визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, військові формування, утворені відповідно до законів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 №363 "Питання оборонних закупівель" (в редакції станом на момент укладення договору №427 від 06.10.2023) визначено, зокрема, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство економіки, Міністерство ІНФОРМАЦІЯ_20, Міністерство юстиції, Державну службу з надзвичайних ситуацій, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Державне космічне агентство, Адміністрацію Державної прикордонної служби, Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Головне управління розвідки Міністерства ІНФОРМАЦІЯ_20, Управління державної охорони, Національне антикорупційне бюро, Національну гвардію, Національну поліцію, Державну спеціальну службу транспорту, Державне бюро розслідувань, Державну судову адміністрацію, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості державними замовниками у сфері ІНФОРМАЦІЯ_20.
Приписами статей 73, 74, 76,77 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування
Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У розрізі вказаних вище статей процесуального права слід зазначити, що, реалізуючи таку виключну коментенцію, як надання оцінки доказам, суд здійснює її за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами з урахуванням відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили, а також того, що:
- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини;
- під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
З огляду на вказані вище норми матеріального та процесуального права суд висновує, що Веренчанська сільська рада не є державним замовником у сфері ІНФОРМАЦІЯ_20, виключний перелік яких наведено у п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 №363, а закупівля здійснювалась не для гарантованого забезпечення потреб безпеки і ІНФОРМАЦІЯ_20, оскільки не передбачала забезпечення придбаним товаром суб'єктів, визначених у п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ІНФОРМАЦІЯ_9".
Звідси суд дійшов висновку, що погоджена договором №427 від 06.10.2023 господарська операція не пов'язана з постачанням на митній території України товарів ІНФОРМАЦІЯ_8 згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про ІНФОРМАЦІЯ_9", а тому відповідна операція не підпадає під дію підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Схожі висновки зроблено у постановах Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі №910/12163/24 та від 08.09.2025 у справі №910/12103/24.
Жодних інших, підтверджених належними та допустимими доказами, обставин погодження до поставки за договором №427 від 06.10.2023 товару, визначеного підпунктом 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, прокурором під час розгляду цієї справи не доведено.
У розрізі зробленого висновку суд зауважує, що сама по собі тотожність найменування товару та або його коду згідно з УКТ ЗЕД із найменуваннями та/або відповідними кодами, вказаними у підпунктах і) й) та л) підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, жодним чином не свідчить про наявність підстав для віднесення господарських операцій з постачання означених товарів до таких, які звільняються від оподаткування, без обов'язкового дотримання основної умови - належність таких товарів до категорії ІНФОРМАЦІЯ_8 у розумінні Закону України "Про ІНФОРМАЦІЯ_9".
Отже, суд висновує, що прокурором не доведено обставин невідповідності укладеного позивачем та відповідачем договору №427 від 06.10.2023 вимогам підпунктів і), л) підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Стосовно доводів прокурора про невідповідність укладеного позивачем та відповідачем договору вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України суд зазначає таке.
Так, зі змісту наведених вище приписів підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України слідує, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з таким підпунктом за умови, якщо:
- товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у відповідному підпункті 5 та класифікуються у відповідно вказаних цією нормою товарних позиціях згідно з УКТ ЗЕД;
- кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб'єктів, перерахованих у відповідному підпункті 5.
У розрізі наведеної норми права суд вважає за необхідне звернутись до актуальної та сформованої Верховним Судом, зокрема у постановах від 26.02.2025 у справі №910/8235/24 та від 28.08.2025 у справі №914/1555/24 позиції, відступів від якої станом на час ухвалення рішення у цій справі не зроблено, та яка полягає у такому:
- за вказаною нормою для звільнення від оподаткування ПДВ господарських операцій щодо постачання на митній території України товарів, визначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, визначальним є документальне визначення суб'єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору;
- сертифікат кінцевого споживача - це документ, який надається, зокрема, з метою підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів, який гарантує, що переданий йому товар не буде використовуватись в інших цілях або не буде переданий іншому суб'єкту;
- сертифікат кінцевого споживача оформляється кінцевим отримувачем, якому передаються товари для використання;
- визначення суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору насамперед обумовлено необхідністю підтвердити особу такого кінцевого отримувача товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК;
- визначення суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору не може бути формальністю, адже операції щодо постачання товарів, суб'єкт кінцевого отримувача яких не відповідає визначеному переліку, виключає можливість звільнення таких операцій від оподаткування ПДВ на підставі цієї норми.
Отже, у разі недотримання вказаних вище умов відповідні операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
Під час розгляду цієї справи по суті прокурор та представниця відповідача у судовому засіданні підтвердили відсутність виданого у передбаченому законом порядку сертифіката кінцевого споживача, в якому було б зазначено, що кінцевим отримувачем погоджених згідно з договором №427 від 06.10.2023 до поставки ІНФОРМАЦІЯ_4 є особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.
Водночас умови укладеного між позивачем та відповідачем договору №427 від 06.10.2023 також не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів є будь-яка особа з визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України переліку.
Посилання прокурора на подані ним копії листа з додатком від 25.07.2023 (звернення військової частини), Програми забезпечення, як і, власне, такі документи судом оцінюються критично, оскільки вони не є тими документами, які відповідно до пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України визначають (підтверджують) кінцевого отримувача товарів, що мало б наслідком звільнення операцій щодо їх постачання від оподаткування ПДВ.
Зокрема суд ураховує, що ані преамбула означеного договору, ані його решта положень не містять посилань на лист з додатком від 25.07.2023 (звернення військової частини) та/або Програму забезпечення або ж на те, що відповідний товар буде закуповуватись для потреб територіальної ІНФОРМАЦІЯ_20 або для забезпечення Збройних Сил України.
Суд оцінює критично також надані прокурором копії акта приймання-передачі від 17.10.2023 та рішення ради від 17.10.2023, позаяк означені документи, складені після укладення договору №427 від 06.10.2023 та здійснення відповідної господарської операції з постачання (передачі у власність позивачу) ІНФОРМАЦІЯ_4, не є належними та допустимими доказами, які відповідно до пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України визначають (підтверджують) кінцевого отримувача товарів, що мало б наслідком звільнення операцій щодо їх постачання від оподаткування ПДВ.
Звідси суд також визнає неспроможними і такими, що ґрунтуються на суб'єктивному тлумаченні норм закону доводи прокурора про відсутність обов'язку вказувати у договорі кінцевого отримувача товару - військову частину.
У розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що самі лише відомості про проведення закупівель, у тому числі і загальновідома публічність цих відомостей не відповідають передбаченому процесуальним законом порядку доказування та жодним чином не свідчать про наявність станом на момент укладення договору №427 від 06.10.2023 обставин визначення суб'єкта кінцевого отримувача ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до сертифіката кінцевого споживача.
З огляду зазначеного суд також відхиляє доказово непідтверджені доводи прокурора про обґрунтованість тендереної документації та закупівлі зверненням військової частини.
Обґрунтування закупівлі з посилання на звернення командира військової частини без зазначення про відповідне у договорі, укладеному за результатами такої закупівлі, не є визначенням (підтвердженням) суб'єкта кінцевого отримувача товарів, операції щодо постачання товарів якому не оподатковуються ПДВ відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
У розрізі обставин цієї справи та вказаних вище норм закону, а також висновків суду касаційної інстанції суд зазначає, що за умовами договору №427 від 06.10.2023 Веренчанська сільська рада як покупець товару визначена єдиними отримувачем ІНФОРМАЦІЯ_4, попри те вказана рада не є кінцевим отримувачем цих товарів у розумінні норм чинного законодавства.
Звідси наявність у відповідної ради певних повноважень із забезпечення заходів з територіальної ІНФОРМАЦІЯ_20 не свідчить про віднесення позивача до передбачених підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України осіб для цілей визначення як такої, що підлягає звільненню від оподаткування ПДВ, операції з постачання передбаченого договором №427 від 06.10.2023 товару.
Своєю чергою позивач як замовник відповідної закупівлі та суб'єкт, який відповідно до своїх повноважень здійснює у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з ІНФОРМАЦІЯ_20, у тому числі військових частин, не був позбавлений можливості ініціювати включення в договір №427 від 06.10.2023 умов щодо суб'єкта кінцевого отримувача, визначеного нормами пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України та/або посилання на Програму забезпечення тощо для узгодження волевиявлення сторін щодо цільового призначення договору.
З огляду на вказане суд відхиляє посилання прокурора на те, що з огляду на приписи Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Веренчанська сільська рада відноситься до суб'єктів, які забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з ІНФОРМАЦІЯ_20, у тому числі і військових частин.
Схожі висновки викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 у справі №910/12103/24 та у постанові Верховного Суду від 18.09.2025 у справі cправа №910/12975/24.
Отже, суд висновує, що відсутність сертифіката кінцевого споживача, як і відсутність в умовах укладеного між сторонами договору кінцевого отримувача (особи з переліку, визначеного пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України) відповідних товарів свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з постачання таких товарів від оподаткування ПДВ та відповідно про відсутність підстав стверджувати, що включення ПДВ до ціни договору та загальної вартості ІНФОРМАЦІЯ_4 суперечить вимогам пп. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України.
Стосовно ж пункту 92 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то відповідно його змісту в редакції станом на момент укладення договору №427 від 06.10.2023 тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 №2102-IX, але не більше ніж до 01.01.2024, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту (у тому числі переміщення (пересилання) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях) товарів, визначених пунктом 9-24 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України.
Тобто вказаною вище нормою передбачено звільнення від оподаткування ПДВ саме операцій із ввезення певної категорії товарів на митну територію України, а не постчання цих товарів на митній терторії України.
Водночас за змістом статті 185 ПК України:
- об'єктом оподаткування є не тільки операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, але і операції, зокрема, з ввезення товарів на митну територію України;
- з метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Обставини жвчинення операції із ввезення відповідачем на митну територію України товарів, у тому числі і ІНФОРМАЦІЯ_4, як і законність такої операції не входять до предмету дослідження у цій справі, оскільки спір стосується дійсності частини договору №427 від 06.10.2023, як підстави для операції з постачання ІНФОРМАЦІЯ_4 на території України.
Умови укладеного позивачем та відповідачем договору №427 від 06.10.2023 не містять у собі жодних положень стосовно ввезення товару на територію України та/або формування ціни договору/товару за рахунок ввізного мита, у тому числі і ПДВ за ввезення товару на митну територію України.
Також судом ураховано, що згідно з поданою відповідачем копіює митної декларації ІНФОРМАЦІЯ_13 ввезено на митну територію України 28.07.2023, і вказаних обставин прокурор не заперечив та не спростував.
Викладені ж прокурором у позовній заяві приписи пункту 9-24 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України, зокрема щодо звільнення від оподаткування ввізним митом ІНФОРМАЦІЯ_21, що класифікуються у товарних під категоріях ІНФОРМАЦІЯ_22 згідно з УКТ ЗЕД, введено в дію у відповідній редакції з 24.08.2023 згідно з Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо особливостей ввезення на митну територію України товарів для потреб безпеки і ІНФОРМАЦІЯ_20».
З огляду на вказане суд висновує, що покладені прокурором в основу мотивів вимоги про недійсність договору пункт 92 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а також норми Митного кодексу України та Закону України «Про митний тариф» застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.
Стосовно зроблених у судовому засіданні 23.09.2025 усних посилань прокурора на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.01.2025 у справі №908/2671/23, суд звертає увагу на те, що у господарській справі за вказаним номером рішень, у тому числі і від 22.01.2025 Верховний Суд не ухвалював.
Водночас суд ураховує, що 22.01.2025 Верховний Суд прийняв постанову у справі у справі №908/2672/23, попри те позовні вимоги у вказаній справі, на відміну від цієї справи №911/596/25, обґрунтовано включенням до ціни договору поставки суми ПДВ та подальше її перерахування постачальнику всупереч постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкоюу період воєнного стану" та підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України.
Висновуючи про те, що ключовим критерієм для застосування нульової ставки ПДВ є передусім фактичне використання товару відповідно до визначеної державної мети, а не суб'єкт як сторона договору, Верховний Суд у справі №908/2672/23 виходив з фактичних обставин такої справи та змісту Постанови КМУ №178 і норми підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України.
Отже, відповідна справа не є релевантною до справи №911/596/25, а тому і зроблені судом касаційної інстанції висновки не підлягають врахуванню при вирішенні цього спору.
Підсумовуючи вказане вище, суд висновує, що прокурором доказово не обґрунтовано та не доведено існування обставин невідповідності вимогам законодавства договору №427 від 06.10.2023 в частині включення до ціни такого правочину суми ПДВ, а саме наявності станом на момент укладення цього правочину правових підстав для звільнення операції з поставки ІНФОРМАЦІЯ_4 від оподаткування податком на додану вартість згідно з підпунктами 4, 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Схожі висновки зроблено Північним апеляційним господарським судом у постанові від 18.02.2026 у справі №910/5318/25.
Звідси суд висновує про недоведність прокурором обставин порушення прав та інтересів держави внаслідок включення суми ПДВ до ціни договору №427 від 06.10.2023 та, власне, і про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору №427 від 06.10.2023 в частині включення суми ПДВ до ціни договору.
З огляду на зроблені висновки та недоведеність прокурором покладених в основу мотивів позову обставин суд ухвалює відмовити у задовленні вимоги Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання недійсним пункту 3.1 договору №427 про закупівлю від 06.10.2024, укладеного між Веренчанською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_12» в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору;
При вирішенні спору у цій справі та ухваленні відповідного рішення у вказаній вище частині судом ураховано, що попри сформульовану прокурором вимогу, зокрема як «Визнати недійсним пункт 3.1 договору №427 про закупівлю від 06.10.2024…», суть цієї вимоги, як і всі покладені в її основу обставини стосуються саме договору №427 від 06.10.2023, укладеного між Веренчанською сільською радою та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12».
Зокрема у всіх поданих учасниками справи заявах по суті та наданих прокурором і предстаницею відповідача усних поясненнях вказано обставини укладення договору №427 від 06.10.2023, тоді як обставин укладення іншого договору, у тому числі і «договору №427 про закупівлю від 06.10.2024» під час розгляду цієї справи не наведено та доказово не підтверджено.
Щодо вимоги прокурора про стягнення з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» до бюджету Веренчаської сільської ради грошових коштів у сумі 69 630,00 грн, як безпідставно набутих у розумінні статті 1212 ЦК України, суд дійшов таких висновків.
Статття 1212 Цивільного кодексу України презюмує, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про: повернення виконаного за недійсним правочином; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зі змісту вказаної норми права слідує, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця такого майна з використанням установленого главою 83 ЦК України правового механізму лише у разі наявності речово-правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Для утворення складу відповідної правової конструкції необхідною є навність таких умов:
1) збільшення майна, яким також є грошові кошти, в однієї особи та втрата такого майна іншою особою, тобто збільшення або збереження коштів в особи є наслідком втрати або недоотримання їх іншою особою;
2) причинний зв'язок між збільшенням майна (коштів) в однієї особи i відповідною втратою майна (коштів) іншою особою;
3) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна (коштів) в однієї особи за рахунок іншої особи.
Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, відповідні приписи можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
З огляду на вказане, оскільки для кондикційних зобов'язань важливим є обставини неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, належним відповідачем у відповідних спорах є безпосередньо та особа, яка у результаті речово-правових відносин з іншою особою без достатньої правової підстави набула або зберегла у себе майно (кошти) за рахунок цієї іншої особи.
З огляду викладених норм матеріального права, їх системного аналізу у сукупності із наведеними вище предметом та підставами позову, суд висновує, що під час вирішення відповідного спору у цій справі дослідженню та встановленню підлягають такі обставини:
- позбавлення Веренчанської територіальної громади права власності на належні їй кошти - 69 630,00 грн ПДВ у складі загальної вартості придбаних ІНФОРМАЦІЯ_4;
- набуття та збереження відповідачем цих коштів без достатньої правової підстави та у результаті речово-правових відносин з позивачем.
Ураховуючи відповідно встановлені обставини спору у цій справі, у тому числі і щодо дійсності договору договору №427 від 06.10.2023 в частині включення до ціни такого правочину суми ПДВ, суд зазначає, що прокурором не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що 69 630,00 грн ПДВ у складі загальної вартості ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідачем отримано від позивача неправомірно.
Зокрема прокурором надано доказів порушення відповідачем вимог податкового законодавства за господарською операцією з постачання ІНФОРМАЦІЯ_4, у тому числі і не надано повідомлень від контролюючого органу про порушення відповідачем порядку справляння ПДВ та/або про зазначення недостовірної інформації у відповідній податковій звітності.
Стосовно ж обставин збереження відповідачем такої суми ПДВ, суд ураховує наявність доказово підтверджених обставин перерахування до Державного бюджету України сум ПДВ за господарською операцією з постачання позивачу ІНФОРМАЦІЯ_4.
Вказаних обставин прокурор не спростував більш вірогідними доказами, аніж надані відповідачем копії податкової накладної, податкової декларації та платіжних інструкцій. Зокрема прокурор не надав і доказів повернення відповідачу сум ПДВ з бюджету як помилково сплачених податків.
За таких обставин суд висновує, що прокурором у розумінні передбаченої статтею 1212 ЦК України правової конструкції не доведено наявності обставин неправомірного збагачення відповідача на суму 69 630,00 грн ПДВ у складі загальної вартості ІНФОРМАЦІЯ_4.
Ураховуючи правомірність виконання відповідачем податкового зобов'язання та відмову у задоволенні вимоги прокурора про визнання недійсним договору №427 від 06.10.2023 в частині включення до ціни такого правочину суми ПДВ, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги прокурора про стягнення з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» до бюджету Веренчаської сільської ради грошових коштів у сумі 69 630,00 грн у порядку статті 1212 ЦК України.
Жодних інших доказово підтверджених та нормативно обґрунтованих обставин порушення інтересів держави внаслідок вибуття з володіння бюджету територіальної громади 69 630,00 грн ПДВ у складі загальної вартості ІНФОРМАЦІЯ_4 під час розгляду цієї справи прокурором не доведено.
У розрізі зроблених у цій справі висновків про відсутність підстав для стягнення з відповідача 69 630,00 грн судом ураховано, що принцип jura novit curia ("суд знає закони") не зобов'язує суд відшуковувати, досліджувати, встановлювати всі можливі обставини, не покладені в основу позовних вимог, оскільки суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує саме позивач та/або особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи,
Беручи до уваги все зазначене вище, суд ухвалює відмовити у задоволенні вимоги Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_12» до бюджету Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області грошових коштів у сумі 69 630,00 грн.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати прокурора по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на прокурора з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Чернівецької окружної прокуратури (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Конституційна, буд. 69, ідентифікаційний код 0291012023) в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59420, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Веренчанка, вул. Шевченка, 80, ідентифікаційний код 04418535) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_12" (АДРЕСА_1) про:
- визнання недійсним пункту 3.1 договору №427 про закупівлю від 06.10.2024, укладеного між Веренчанською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області (ідентифікаційний код 04418535) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_12" (ідентифікаційний код НОМЕР_3), в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_12" (ідентифікаційний код НОМЕР_3) до бюджету Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (ідентифікаційний код 04418535) грошових коштів у сумі 69 630,00 гривень, відмовити повністю.
2. Понесені прокурором судові витрати покласти на прокурора.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 07.04.2026.
Суддя В.А. Ярема