Рішення від 26.03.2026 по справі 906/938/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/938/23 (906/957/25)

Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О., за участі секретаря судового засідання Фещенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Лідер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог відносно предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про застосування наслідків нікчемності правочину в межах справи № 906/938/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Лідер",

за участю учасників судового процесу:

- від позивача: Хоменко В.О. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги від 29.07.2025 серії АІ № 1959265 (в режимі відеоконференції);

- від відповідача: Волинський А.В. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 5918 від 18.05.2017 (в режимі відеоконференції);

- від третіх осіб:

Ракітін П.С. - представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛГ № 000092 від 22.02.2018, довіреність від 20.01.2026 №41 (в режимі відеоконференції);

Решитова Е.В. - представник Акціонерного товариства "Укртрансгаз", адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8090/10 від 18.07.2019, довіреність від 27.11.2025 №1-4600 (у режимі відеоконференції),

у провадженні Господарського суду Житомирської області (суддя Костриця О.О.) на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Лідер" (далі - ТОВ "Газ Лідер", боржник, банкрут, позивач).

29.07.2025 до суду від ТОВ "Газ Лідер" надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метіда" (далі - ТОВ "Метіда", відповідач) про застосування наслідків нікчемності правочину, вчиненого боржником, у якій позивач з метою повернення майна до складу ліквідаційної маси ТОВ "Газ Лідер" заявив вимогу про зобов'язання ТОВ "Метіда" повернути до складу ліквідаційної маси позивача майно, отримане за нікчемним правочином, а саме: 96 000 куб. м. природного газу (т. 1 а.с.1-38).

Вказана заява підписана представником ТОВ "Газ Лідер" адвокатом Хоменко В.О.

Ухвалою від 01.08.2025 господарський суд позовну заяву ТОВ "Газ Лідер" до ТОВ "Метіда" про застосування наслідків нікчемності правочину залишив без руху; встановив ТОВ "Газ Лідер" п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених недоліків заяви, а саме надати суду:

- докази доплати судового збору на суму 26056,00 грн;

- докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу (т. 1 а.с. 40-41).

05.08.2025 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшла заява представника ТОВ "Газ Лідер" адвоката Хоменка В.О. від 05.08.2025 за вих.№163 про долучення до матеріалів справи доказів усунення недоліків позовної заяви (т. 1 а.с. 42-48).

Ухвалою від 07.08.2025 господарський суд прийняв до свого провадження справу за позовом ТОВ "Газ Лідер" до ТОВ "Метіда" про застосування наслідків нікчемності правочину в межах справи № 906/938/23 про банкрутство ТОВ "Газ Лідер"; постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 23.09.2025 о 12:30 год (т. 1 а.с. 49-50).

25.08.2025 до господарського суду в системі "Електронний суд" надійшов відзив ТОВ "Метіда" від 22.08.2025 на позовну заяву (т. 1 а.с. 57-62).

27.08.2025 до господарського суду в системі "Електронний суд" надійшла відповідь ТОВ "Газ Лідер" від 26.08.2025 на відзив ТОВ "Метіда" та клопотання про витребування доказів (т. 1 а.с. 64-79).

27.08.2025 до господарського суду в системі "Електронний суд" надійшло клопотання ТОВ "Газ Лідер" від 26.08.2025 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог відносно предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") (т. 1 а.с. 81-85).

02.09.2025 до господарського суду в системі "Електронний суд" надійшли заперечення ТОВ "Метіда" від 01.09.2025 на відповідь на відзив з додатками (т. 1 а.с. 87-95).

18.09.2025 до господарського суду в системі "Електронний суд" надійшла заява ТОВ "Газ Лідер" від 18.09.2025 про визнання поважними причин неподання у встановлені законом процесуальні строки письмового доказу, поновлення пропущеного процесуального строку, приєднання до матеріалів справи письмового доказу (т. 1 а.с. 104-116).

Ухвалою від 23.09.2025 господарський суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження; призначив підготовче засідання на 23.10.2025 об 11:00 год; прийняв клопотання ТОВ "Газ Лідер" від 26.08.2025 про витребування доказів, клопотання ТОВ "Газ Лідер" від 26.08.2025 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог відносно предмета спору на стороні позивача, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", заяву ТОВ "Газ Лідер" від 18.09.2025 про визнання поважними причин неподання у встановлені законом процесуальні строки письмового доказу, поновлення пропущеного процесуального строку, приєднання до матеріалів справи письмового доказу та призначив їх до розгляду в підготовчому засіданні; запропонував відповідачу в термін до 16.10.2025 надати до господарського суду письмові пояснення щодо поданих ТОВ "Газ Лідер" клопотань та заяви (т. 1 а.с. 128-129).

23.10.2025 в системі "Електронний суд" до суду надійшли заперечення ТОВ "Метіда" від 22.10.2025 проти клопотань про витребування доказів та долучення доказу (т. 1 а.с. 146-149).

Ухвалою від 23.10.2025 господарський суд постановив, серед іншого, залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог відносно предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України"; клопотання ТОВ "Газ Лідер" від 26.08.2025 про витребування доказів задовольнити; зобов'язати ТОВ "Метіда" надати суду належним чином завірені копії договору № 2611-19-01 від 26.11.2019, укладеного між ТОВ "Газ Лідер" та ТОВ "Метіда", з додатковими угодами та актами приймання-передачі природного газу за березень 2020 року; заяву ТОВ "Газ Лідер" від 18.09.2025 про визнання поважними причин неподання у встановлені законом процесуальні строки письмового доказу, поновлення пропущеного процесуального строку, приєднання до матеріалів справи письмового доказу задовольнити; визнати поважними причини неподання ТОВ "Газ Лідер" у встановлений законом процесуальний строк письмового доказу та поновити пропущений процесуальний строк; приєднати до матеріалів справи письмовий доказ - лист ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 05.09.2025 № ТОВВИХ-25-14006; відкласти підготовче засідання на 13.11.2025 о 10:40 год; витребувати у ТОВ "Газ Лідер", ТОВ "Метіда", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Житомирській області докази (т. 1 а.с. 151-155).

07.11.2025 в системі "Електронний суд" та 10.11.2025 поштовою кореспонденцією до господарського суду надійшли пояснення ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 07.11.2025 з доданими доказами (т. 1 а.с. 175-191, 209-234).

10.11.2025 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Метіда" від 10.11.2025 з доданими доказами (т. 1 а.с. 241-275).

12.11.2025 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшла заява ТОВ "Газ Лідер" від 11.11.2025 з доданою копією листа Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" від 26.12.2023 № 1603-1/10-1-1/2023-БТ (т. 2 а.с.1-9).

Ухвалою від 13.11.2025 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження; відклав підготовче засідання на 16.12.2025 о 10:40 год; витребував у ТОВ "Газ Лідер", ТОВ "Метіда", Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Житомирській області докази (т. 2 а.с. 11-12).

13.11.2025 до господарського суду надійшов супровідний лист Головного управління ДПС у Житомирській області від 10.11.2025 № 10222/5/06-30-12-03 з додатками на диску CD-R (т. 2 а.с. 13-15).

17.11.2025 до господарського суду надійшов супровідний лист Головного управління ДПС у м. Києві від 10.11.2025 № 31905/5/26-15-04-04-03 з додатками на диску CD-R (т. 2 а.с. 22-27).

05.12.2025 до господарського суду надійшов супровідний лист Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.11.2025 № 10726/5/06-30-12-03-11 з додатками на диску DVD-R (т. 2 а.с. 36-39).

10.12.2025 до господарського суду надійшла заява ТОВ "Газ Лідер" про виконання вимог ухвали суду з доданою копією листа Акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк" від 16.12.2023 № 1603-1/10-1-1/2023-БТ та випискою з рахунків боржника на диску CD-R (т. 2 а.с. 59-63).

11.12.2025 до господарського суду надійшов супровідний лист Головного управління ДПС у м. Києві від 03.12.2025 № 33893/5/26-15-04-04-03 з додатками на диску CD-R (т. 2 а.с. 64-68).

15.12.2025 в системі "Електронний суд" до господарського суду від ТОВ "Метіда" надійшли пояснення від 15.12.2025 в порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотання про визнання поважними причин неподання відповідачем у встановлений законом процесуальний строк письмових доказів, поновлення пропущеного процесуального строку та приєднання до матеріалів справи доказів (т. 2 а.с. 74-139).

Ухвалою від 16.12.2025 господарський суд клопотання ТОВ "Метіда" від 15.12.2025 про визнання поважними причин неподання відповідачем у встановлений законом процесуальний строк письмових доказів, поновлення пропущеного процесуального строку та приєднання до матеріалів справи доказів задовольнив; визнав поважними причини неподання ТОВ "Метіда" у встановлений законом процесуальний строк поданих разом з поясненнями від 15.12.2025 доказів, поновив пропущений процесуальний строк та приєднав до матеріалів справи пояснення від 15.12.2025 разом з доказами; закрив підготовче провадження та призначив справу №906/938/23 (906/957/25) за позовом ТОВ "Газ Лідер" до ТОВ "Метіда" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог відносно предмета спору на стороні позивача - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про застосування наслідків нікчемності правочину у межах справи №906/938/23 про банкрутство ТОВ "Газ Лідер" до судового розгляду по суті; призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні 29.01.2026 об 11:00 год (т. 2 а.с. 142-143).

Ухвалою від 29.01.2026 господарський суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 09.02.2026 о 10:00 год (т. 2 а.с. 187).

Ухвалою від 09.02.2026 господарський суд повернувся на стадію підготовчого провадження у справі № 906/938/23 (906/957/25) та замінив судове засідання, призначене на 09.02.2026 для ухвалення та проголошення судового рішення, підготовчим засіданням; залучив Акціонерне товариство "Укртрансгаз" до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог відносно предмета спору на стороні позивача; витребовував відповідні докази; відклав підготовче судове засідання на 10.03.2026 о 14:30 год (т. 2 а.с. 216-218).

24.02.2026 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшла заява ліквідатора ТОВ "Газ Лідер" Перепелиці В.В. від 24.02.2026 про виконання вимог ухвали суду від 09.02.2026 з додатками (т. 2 а.с. 239-249).

26.02.2026 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшла заява АТ "Укртрансгаз", підписана адвокатом Кравченко С.В., від 25.02.2026 за вих.№1001ВИХ-26-1067 з доданими до неї документами (т. 3 а.с. 9-20).

02.03.2026 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшла заява ТОВ "Метіда", підписана адвокатом Волинським А.В., від 02.03.2026 про виконання вимог ухвали суду від 09.02.2026 з додатками (т. 3 а.с. 22-30).

03.03.2026 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшла заява ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", підписана адвокатом Ракітіним П.С., від 03.03.2026 про виконання вимог ухвали суду з доданими до неї документами (т. 3 а.с. 31-39).

Ухвалою від 10.03.2026 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 906/938/23 (906/957/25) за позовом ТОВ "Газ Лідер" до ТОВ "Метіда" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог відносно предмета спору на стороні позивача - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та АТ "Укртрансгаз" про застосування наслідків нікчемності правочину в межах справи про банкрутство ТОВ "Газ Лідер", до судового розгляду по суті; призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні 26.03.2026 о 12:10 год (т. 3 а.с. 60-61).

У судовому засіданні 26.03.2026 представник позивача Хоменко В.О. підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та поясненнях від 15.12.2025.

У судовому засіданні 26.03.2026 завершено стадію з'ясування обставин справи та дослідження доказів та після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 26.03.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частину судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Житомирської області,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 05.09.2023 у справі № 906/938/23 господарський суд, зокрема, відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Газ Лідер".

Постановою від 08.08.2024 господарський суд, зокрема, визнав банкрутом ТОВ "Газ Лідер", відкрив його ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором ТОВ "Газ Лідер" арбітражного керуючого Перепелицю В.В.

У ході ліквідаційної процедури ТОВ "Газ Лідер" ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Перепелицею В.В. встановлено, що 26.11.2019 ТОВ "Газ Лідер" (оптовий продавець) та ТОВ "Метіда" (оптовий покупець) уклали договір № 2611-19-01 купівлі-продажу природного газу (далі - договір) (т. 1 а.с. 69-72).

Відповідно до пункту 1.1. договору оптовий продавець зобов'язується передати у власність оптового покупця природний газ, приведений до стандартних умов ((t)=20 С, тиск газу (Р) =760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа)), (далі - газ), а оптовий покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ, в порядку та на умовах, визначених в договорі.

Згідно з пунктом 1.2. договору оптовий продавець гарантує, що має усі необхідні права для передачі газу за цим договором, гарантує, що газ належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними та/або юридичними особами, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження. У випадку недотримання оптовим продавцем відповідних гарантій, оптовий покупець є добросовісним набувачем права власності на газ.

Оптовий покупець купує газ для його подальшої реалізації та не використовує як паливо або сировину газ, отриманий за цим договором (пункт 1.4. договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що строки передачі газу у відповідному місяці передачі (далі - місяць передачі) визначаються сторонами у додаткових угодах до договору.

Згідно з пунктом 2.2. договору обсяг газу, що підлягає передачі оптовим продавцем оптовому покупцеві за цим договором (далі - договірний обсяг), а також ціна за 1 (одну) тисячу газу, визначається та узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору.

Відповідно до пункту 2.3. договору зміни договірного обсягу газу, який оптовий продавець передає оптовому покупцю у відповідному місяці передачі здійснюються за згодою сторін та оформлюються відповідним коригуванням в оператора газотранспортної системи - АТ "Укртрансгаз".

Повідомлення про коригування договірного обсягу газу у відповідному місяці передачі газу, оптовий покупець надає оптовому продавцю не пізніше ніж за 3 робочі дні до газової доби, з якої здійснюється коригування разом із направленням відповідного проекту додаткової угоди, що встановлює та визначає договірний обсяг газу у новій редакції. Сторони узгоджують такі зміни шляхом обміну за допомогою засобів електронного, факсимільного зв'язку, підписаною додатковою угодою, що встановлює та визначає договірний обсяг газу у новій редакції. Додаткові угоди, передані за допомогою засобів електронного, факсимільного зв'язку мають силу оригіналів за умови їх наступного підтвердження направленням оригіналів відповідно до пункту 9.8. договору не пізніше 5 днів з дати передачі засобами електронного, факсимільного зв'язку (пункт 2.3.1. договору).

У пункті 2.3.2 договору сторони визначили, що обсяги переданого газу у відповідному місяці передачі газу визначаються в актах приймання-передачі газу (обсяг газу).

Пунктами 3.1.-3.4. договору визначено, що оптовий продавець передає оптовому покупцю газ у фізичних та /або віртуальних точках входу/виходу газотранспортної системи ("пункти приймання-передачі"), визначених оператором ГТС відповідно до правил Кодексу газотранспортної системи, та розміщених на офіційному веб сайті оператора ГТС. Фізичні та/або віртуальні точки входу/виходу, в яких здійснюється приймання-передача газу у відповідному місяці передачі (із зазначенням ЕІС-кодів таких точок) визначаються сторонами у додаткових угодах.

З метою оформлення передачі газу від оптового продавця до оптового покупця, оптовий продавець зобов'язується своєчасно надавати оператору ГТС акти приймання-передачі газу та інші документи, що підтверджують зобов'язання оптового продавця передати оптовому покупцю, а оптового покупця прийняти у відповідному місяці передачі визначений в таких документах обсяг газу на умовах цього договору.

Право власності на газ переходить від оптового продавця до оптового покупця в пункті передачі газу з дати підписання сторонами відповідного акту приймання - передачі газу та комерційного акту приймання-передачі (далі - акти). Після переходу права власності на газ оптовий покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Не пізніше трьох робочих днів місяця, наступного за останнім днем передачі газу у відповідному місяці передачі газу, оптовий продавець зобов'язується надати оптовому покупцеві підписані та скріплені печаткою оптового продавця, три примірники акту приймання-передачі, у якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу, а також підписані та скріплені печаткою оптового продавця два примірники комерційного акту приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу та фактична вартість переданого газу. В цілях цього пункту останнім днем передачі газу у відповідному місяці передачі газу вважається день, в якому оптовий продавець передав оптовому покупцю обсяг газу, призначений до передачі у такому місяці передачі та зазначений у додатковій угоді, що встановлює та визначає обсяг газу. Оптовий покупець не пізніше 2 робочих днів, наступних за днем отримання актів, зобов'язується повернути оптовому продавцю один примірник оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання актів. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з пунктом 3.5. оптовий продавець зобов'язується направити оптовому покупцеві податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо її складання та реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та строки, визначені чинним законодавством.

Відповідно до пункту 3.6. договору оптовий покупець відповідно до умов договору відображає приймання права власності на газ, надає, погоджує та підписує усі необхідні документи, складені у відповідності до ЦДД оператора ГТС та чинного законодавства.

Згідно з пунктами 4.1.-4.2. договору ціна на газ, який підлягає передачі, визначений сторонами у додаткових угодах до договору. Загальна сума договору складається із загальної вартості газу, переданого оптовому покупцю за весь період дії договору.

Пунктами 5.1.-5.7. договору визначено порядок та умови проведення розрахунків.

Оплата за газ проводиться оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок оптового продавця, зазначений в розділі 11 цього договору шляхом перерахування грошових коштів в порядку, визначеному сторонами у додаткових угодах до договору (п. 5.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.3. договору датою оплати оптовим покупцем газу є дата зарахування грошових коштів на рахунок оптового продавця.

На виконання умов договору між ТОВ "Газ Лідер" та ТОВ "Метіда" неодноразово укладалися додаткові угоди до договору купівлі - продажу природного газу від 26.11.2019 № 2611-19-01, зокрема, 27.02.2020 укладено додаткову угоду № 13, 28.02.2020 - № 14, 03.03.2020 - № 15 (т. 1 а.с. 247-249).

Відповідно до витягу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" з інформаційної платформи інформації щодо підтверджених торгових сповіщень відчуження/набуття права власності на природний газ замовників послуг (т. 1 а.с. 183) обсяг переданого природного газу від ТОВ "Газ Лідер" до ТОВ "Метіда" в березні 2020 року становить 2 188 177,00 куб. м.

Поряд з цим, ухвалою від 06.03.2020 у справі № 757/10697/20-к Печерський районний суд м. Києва наклав у кримінальному провадженні № 42019000000002588 арешт на майно "газ природний", який надійшов на адресу ТОВ "Трейдер газ" та ТОВ "Газ Лідер", та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України"; заборонив службовим особам ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" передавати право власності, транспортувати, видавати "газ природний" на точках виходу з газотранспортної системи чи підземних сховищах газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", чи відчужувати іншим чином майно "газ природний", який надійшов на адресу ТОВ "Трейдер Газ" та ТОВ "Газ Лідер", та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України"; постановив про накладення арешту повідомити заінтересованих осіб шляхом направлення копії ухвали слідчого судді (т. 1 а.с. 21-22)

Ухвалою від 07.05.2020 у справі № 757/17630/20-к Печерський районний суд м. Києва скасував вказані арешт та заборону, накладені ухвалою від 06.03.2020 слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/10697/20-к (т. 1 а.с. 23-24).

Отже, у період з 06.03.2020 по 07.05.2020 на майно "газ природний", який надійшов на адресу ТОВ "Газ Лідер", та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10697/20-к накладено арешт. Цією ж ухвалою суд заборонив службовим особам ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" передавати право власності, транспортувати, видавати "газ природний" на точках виходу з газотранспортної системи чи підземних сховищах газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", чи відчужувати іншим чином майно "газ природний", який надійшов на адресу ТОВ "Газ Лідер", та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України". Враховуючи розгляд клопотання про накладення арешту без виклику учасників, Печерський районний суд м. Києва постановив про накладення арешту повідомити заінтересованих осіб шляхом направлення копії ухвали слідчого судді.

Ухвалою від 06.03.2020 у справі № 757/10757/20-к Печерський районний суд м. Києва наклав у кримінальному провадженні № 42019000000002588 арешт на майно "газ природний", який надійшов на адресу ТОВ "Трейдер газ" та ТОВ "Газ Лідер", та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі АТ "Укртрансгаз"; заборонив службовим особам АТ "Укртрансгаз" передавати право власності, транспортувати, видавати "газ природний" на точках виходу з газотранспортної системи чи підземних сховищах газу АТ "Укртрансгаз" , чи відчужувати іншим чином майно "газ природний", який надійшов на адресу ТОВ "Трейдер газ" та ТОВ "Газ Лідер" , та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі АТ "Укртрансгаз"; постановив про накладення арешту повідомити заінтересованих осіб шляхом направлення копії ухвали слідчого судді (т. 1 а.с. 25-27).

Ухвалою від 21.04.2020 у справі № 757/15431/20-к Печерський районний суд м. Києва cкасував арешт та заборону, накладені на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10757/20-к (т. 1 а.с. 28-29).

Отже, у період з 06.03.2020 по 21.04.2020 на майно "газ природний", який надійшов на адресу ТОВ "Газ Лідер", та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі АТ "Укртрансгаз" ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10757/20-к накладено арешт. Цією ж ухвалою суд заборонив службовим особам АТ "Укртрансгаз" передавати право власності, транспортувати, видавати "газ природний" на точках виходу з газотранспортної системи чи підземних сховищах газу АТ "Укртрансгаз" , чи відчужувати іншим чином майно "газ природний", який надійшов на адресу ТОВ "Газ Лідер", та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі АТ "Укртрансгаз". Враховуючи розгляд клопотання про накладення арешту без виклику учасників, Печерський районний суд м. Києва постановив про накладення арешту повідомити заінтересованих осіб шляхом направлення копії ухвали слідчого судді.

Позивач вказує, що під час дії арештів на майно "газ природний", який надійшов на адресу ТОВ "Газ Лідер", та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та АТ "Укртрансгаз", відповідно до наданої ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" інформації ТОВ "Газ Лідер" відчужено ТОВ "Метіда" природний газ, а саме:

- 06.03.2020 - 34 000,00 куб. м. природного газу (тип торгового сповіщення - відчуження, № 59Х9300001146203;

- 06.03.2020 - 50 000,00 куб. м. природного газу (тип торгового сповіщення - відчуження, № 56Х9300001146203);

- 12.03.2020 - 12 000,00 куб. м. природного газу (тип торгового сповіщення - відчуження, № 56Х9300001146203) (т. 1 а.с. 32).

Дослідивши рух коштів по банківських рахунках боржника, ліквідатор боржника вказує, що встановив надходження на рахунок ТОВ "Газ Лідер" оплати природного газу від ТОВ "Метіда", а саме:

- 10.03.2020 - 10 000 000,00 грн, призначення платежу - оплата за природний газ по договору № 2611-19-01 від 26.11.2019 рахунок № 90 від 03.03.2020 в т. ч. ПДВ 20% 1666666,67 грн;

- 12.03.2020 - 7 700 000,00 грн, призначення платежу - оплата за природний газ по договору № 2611-19-01 від 26.11.2019 рахунок № 90 від 03.03.2020 в т. ч. ПДВ 20% 1283333,33 грн;

- 13.03.2020 - 1 800 040,00 грн, призначення платежу - оплата за природний газ по договору № 2611-19-01 від 26.11.2019 рахунок № 90 від 03.03.2020 в т. ч. ПДВ 20% 300006,67 грн.

На думку позивача, договір № 2611-19-01 від 26.11.2019, укладений між ТОВ "Газ Лідер" та ТОВ "Метіда", в частині продажу природного газу в березні 2020 року в загальному обсязі 96 000,00 куб. м. природного газу (06.03.2020 - 34 000,00 куб. м., 06.03.2020 - 50 000,00 куб. м., 12.03.2020 - 12 000,00 куб. м.) є нікчемним з огляду на положення статті 228 ЦК України як такий, що порушує публічний порядок.

Позивач вказує, що продаж майна, обіг якого був обмежений у зв'язку з накладенням арешту (про що продавцю було відомо), порушує публічний порядок. Якщо доведено наявність заборони на відчуження та обізнаність продавця про її існування, той факт, що ця заборона не була зареєстрована у відповідному реєстрі не має правового значення.

За викладених обставин, у зв'язку з нікчемністю спірних правочинів з відчуження природного газу, позивач з метою повернення майна до складу ліквідаційної маси ТОВ "Газ Лідер" заявив вимогу про зобов'язання ТОВ "Метіда" повернути до складу ліквідаційної маси позивача майно, отримане за нікчемним правочином, а саме: 96 000 куб. м. природного газу.

Заперечуючи щодо задоволення позову у повному обсязі, ТОВ "Метіда" зазначило наступне.

Відповідач вказує на фактичне виконання сторонами умов договору купівлі-продажу природного газу від 26.11.2019 № 2611-19-01, зокрема, передачу позивачем та прийняття відповідачем у березні 2020 року 2 188 177 куб. м. природного газу (у тому числі 06.03.2020 - 34 000,00 куб. м. та 50 000,00 куб. м., 12.03.2020 - 12 000,00 куб. м.), що підтверджується актами приймання-передачі, торговими сповіщеннями, а також даними інформаційної платформи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".

Разом з тим відповідач зазначає, що на виконання умов договору від 26.11.2019 № 2611-19-01 перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 324 759 228,10 грн, тоді як позивач здійснив поставку природного газу на суму 274 798 382,40 грн, у зв'язку з чим, за твердженням відповідача, у позивача виникла заборгованість за непоставлений газ у розмірі 49 960 845,70 грн. 18.06.2020 звернувся до позивача з письмовою вимогою щодо передачі оплаченого обсягу газу або повернення сплачених коштів, однак така вимога, отримана позивачем 01.07.2020, залишена без виконання.

ТОВ "Метіда" посилається на свою добросовісність при набутті майна, зазначаючи, що здійснило оплату вартості природного газу в значному обсязі, діючи з урахуванням гарантій продавця щодо правомірності розпорядження таким майном. Зокрема, відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу природного газу продавець підтвердив наявність у нього всіх необхідних прав для відчуження газу та відсутність будь-яких обтяжень чи обмежень щодо такого майна, що обґрунтовано створювало у відповідача впевненість у правомірності набуття.

Відповідач заперечує доводи позивача щодо накладення арешту на природний газ як підстави недійсності правочину, зазначаючи, що відповідні судові рішення стали доступними для загального ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 13.03.2020, тобто після фактичного виконання спірних операцій, а їх подальше скасування свідчить про відсутність правових підстав для застосування такого обмеження, у зв'язку з чим, на думку відповідача, відсутні підстави вважати спірний правочин таким, що вчинений із порушенням публічного порядку.

Відповідач також заперечує ефективність обраного позивачем способу захисту, зазначаючи, що такий спосіб не призведе до відновлення порушеного права позивача, не забезпечить повернення сторін у попереднє майнове становище та не відповідає характеру спірних правовідносин. У разі припущення недобросовісності дій ТОВ "Газ Лідер" та обізнаності про наявність арешту, правові наслідки правочину, що порушує публічний порядок, визначаються частиною третьою статті 228 ЦК України і полягають у поверненні ТОВ "Газ Лідер" коштів ТОВ "Метіда" та стягненні отриманого ТОВ "Метіда" газу в дохід держави, що свідчить про невідповідність заявлених позовних вимог передбаченим законом наслідкам недійсності такого правочину.

ТОВ "Метіда" вказує, що діяло без умислу, виконало умови договору та не було обізнане про арешти. Стягнення з ТОВ "Метіда" 96 000 куб. м. газу призведе до фактичного подвійного стягнення, оскільки оплата за цей обсяг вже була здійснена, однак повернення коштів не забезпечується, що фактично призведе до безпідставного позбавлення відповідача як майна, так і сплачених за нього коштів. Таким чином, задоволення позову покладе на ТОВ "Метіда" індивідуальний та надмірний тягар у вигляді втрати природного газу без компенсації, що є непропорційним втручанням у право мирного володіння майном.

Відповідач також зазначає про набуття ним права власності на спірне майно як добросовісним набувачем, що виключає можливість витребування такого майна у відповідача.

За викладених обставин, відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується законність вибуття 96 000,00 куб. м. природного газу з власності ТОВ "Газ Лідер" та його набуття у власність ТОВ "Метіда" за дійсним, оплатним та ніким не оскарженим договором, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Задоволення такого позову буде втручанням у право власності ТОВ "Метіда", навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, однак не забезпечує справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами відповідача, який зазнає втручання у своє право власності без належної компенсації, з урахуванням того, що ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2020 у справі № 757/15431/20-к та від 07.05.2020 у справі № 757/17630/20-к встановлено відсутність правових підстав для застосування арешту.

ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог відносно предмета спору, на стороні позивача під час розгляду справи неодноразово повідомило, що відповідно до підтверджених торгових сповіщень відчуження/набуття права власності на природний газ, обсяг переданого природного газу від ТОВ "Газ Лідер" до ТОВ "Метіда" в березні 2020 року становить 2 188 177,00 куб. м., у тому числі 06.03.2020 - 34 000,00 куб. м. та 50 000,00 куб. м., 12.03.2020 - 12 000,00 куб. м. Крім того, у заяві від 03.03.2026 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" повідомлено, що датою отримання копії ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10697/20-к є 13.03.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на супровідному листі до вказаної системи електронного документообігу "Megapolis", відповідно до якого зазначена дата вхідного документа 13.03.2020, № ТОВВХ-20-3590 (т. 3 а.с. 31-39).

АТ "Укртрансгаз" як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог відносно предмета спору, на стороні позивача у заяві від 25.02.2026 за вих.№1001ВИХ-26-1067 повідомило, що копія ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10757/20-к надійшла до АТ "Укртрансгаз" поштою із супровідним листом від 11.03.2020 № 757/10757/19-к та була зареєстрована в системі електронного документообігу 06.04.2020 за номером 1001ВХ-20-4656 (т. 3 а.с. 9-10, 16).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

В силу приписів частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

За умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 ГПК України), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Положення пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства застосовуються незалежно від суб'єктного складу сторін, якщо одна із сторін перебуває в процедурі банкрутства.

Окрім того, виходячи із диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь-якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника.

Отже, законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 640/26320/20).

Господарський суд враховує, що предметом розгляду у цій справі є позовна заява ТОВ "Газ Лідер" до ТОВ "Метіда" про застосування наслідків нікчемності правочину. Правовою підставою для вимоги про повернення природного газу позивачем визначено положення статті 228 ЦК України. Крім того, позовна заява містить посилання на статтю 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

За викладених обставин, враховуючи відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Газ Лідер", зазначені вище позовні вимоги підлягають розгляду у порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство. Розгляд даного спору у межах справи про банкрутство боржника відповідає завданням господарського судочинства, меті процедури банкрутства та забезпечує ефективний захист прав і законних інтересів кредиторів.

Розглядаючи позов у межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, у тому числі тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника. Вказане сприяє ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотриманню принципу процесуальної економії господарського судочинства, сутність якого полягає в тому, щоб під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у заявлений позивачем спосіб, з огляду на наступне.

Статтею 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15).

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано з 21.10.2019 Кодексом України з процедур банкрутства, який визначає особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальним та має пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Це насамперед зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

До універсальних способів захисту інтересів боржника та кредиторів у межах справи про банкрутство віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника та спростування майнових дій боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно зі частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Частиною 3 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що з огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених ЦК України, підстав для визнання правочинів недійсними. Тобто ці норми передбачають додаткові, спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство (постанови від 05.04.2023 у справі № 906/43/22(906/459/22), від 05.03.2024 у справі № 910/4091/22(910/363/23) від 16.05.2024 у справі №925/1577/20(925/291/23).

Разом з тим, незважаючи на наявність у тексті позову посилання на статтю 42 Кодексу України з процедур банкрутства, позивач жодним чином не обґрунтовує необхідність її застосування під час розгляду даної справи, не наводить жодної підстави, визначеної цією статтею. Відсутність жодного обґрунтування застосування спеціальних підстав, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства виключає можливість застосування спеціального механізму оспорювання правочинів боржника у межах справи про банкрутство

Натомість позивачем як правову підставу заявлених вимог визначено положення статей 215, 216, 228 ЦК України

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, недійсним є правочин, який а) визнаний судом недійсним, б) правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний).

За судовою практикою, яка склалася на момент розгляду справи, первісно суд перевіряє правочин на предмет укладеності, адже не може бути недійсним/нікчемним неукладений правочин, далі - чи немає ознак нікчемності, адже в такому разі визнання його недійсним судом не вимагається.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Сторони договору повинні поводитися правомірно як під час його виконання, так і на переддоговірній стадії. Зокрема мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов'язків, як і можливої недобросовісної чи нерозумної поведінки, є численними. Їх не можна визначити вичерпно. Недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад із конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо.

Пропозиція нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20).

Пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Наведене регламентує, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов'язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям.

Даний принцип віднайшов своє відображення у положеннях ЦК України, які врегульовують правовідносини сторін, пов'язані з укладенням правочину.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.

Згідно із частинами 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до частин першої-другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, які є серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, а також наведено види правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

До правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, відносяться:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину, що і є необхідним для правильної кваліфікації правочину таким, що порушує публічний порядок.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Наявність спрямованості правочину на порушення публічного порядку, що передбачає усвідомлення сторонами або однією із сторін протиправності своїх дій та прагнення до досягнення відповідного результату, є визначальним критерієм для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України. Саме така спрямованість (умисел) відрізняє правочини, що порушують публічний порядок, від інших правочинів, укладених із порушенням вимог законодавства, які можуть бути підставою для їх недійсності за іншими нормами цивільного законодавства.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 наголосила на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями законодавства (недійсний правочин), чи укладення такого правочину є неможливим за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.

Для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України суд повинен встановити не лише факт порушення законодавчої заборони, а й наявність спрямованості правочину на таке порушення, що у кожному конкретному випадку підлягає доведенню належними та допустимими доказами.

Суд повинен встановити об'єктивний та суб'єктивний критерії у сукупності, а саме: факт вчинення правочину; наявність порушення імперативної заборони, встановленої законом; спрямованість правочину на досягнення протиправного результату; наявність відповідного умислу хоча б однієї із сторін; антисоціальний характер такого правочину; а також його спрямованість на посягання на істотні публічні інтереси. Відсутність хоча б однієї із зазначених ознак виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок у розумінні статті 228 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 зазначила, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається.

Перевіряючи наявність передбачених статтею 228 ЦК України підстав для кваліфікації спірного правочину як такого, що порушує публічний порядок, суд встановив, що матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до вимог чинного законодавства 26.11.2019 ТОВ "Газ Лідер" (оптовий продавець) та ТОВ "Метіда" (оптовий покупець) уклали договір № 2611-19-01 купівлі-продажу природного газу. На виконання умов договору ТОВ "Газ Лідер" систематично передавав у власність ТОВ "Метіда" природний газ, а ТОВ "Метіда" приймав його та оплачував.

Регламентом функціонування газотранспортної системи є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493.

Для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ Оператор газотранспортної системи відповідно до пункту 1 глави 3 розділу 4 Кодексу газотранспортної системи забезпечує функціонування інформаційної платформи, адміністратором якої він є.

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу 14 Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).

Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу 4 Кодексу газотранспортної системи інформаційна платформа є доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи торгове сповіщення - інформаційне повідомлення відповідно до форми, встановленої цим Кодексом, що направляється оператору газотранспортної системи від замовника послуг транспортування природного газу щодо обсягів природного газу, які він відчужив або набув.

Оператор газотранспортної системи відповідно до вимог глави 3 цього розділу надає замовникам послуг транспортування доступ до інформаційної платформи для внесення ними інформації, передбаченої цим Кодексом (пункт 8 глави 4 розділу 4 Кодексу газотранспортної системи).

Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу 14 Кодексу газотранспортної системи передача природного газу, поданого в газотранспортну систему, між двома портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень на відчуження чи набуття природного газу, що були надані оператору газотранспортної системи по відношенню до однієї газової доби. Замовник послуг транспортування має право надавати торгове сповіщення виключно після набуття/відчуження права власності на такий обсяг (об'єм) природного газу за договором купівлі-продажу природного газу (або іншою цивільно-правовою угодою) іншому замовнику послуг транспортування у відповідну газову добу на віртуальну торгову точку. При цьому оператор газотранспортної системи не має права вимагати від замовників послуг транспортування будь-яких підтверджуючих документів набуття/відчуження права власності на такий обсяг (об'єм) природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу 14 Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи забезпечує функціонування інформаційної платформи, на якій здійснюється опрацювання наданих торгових сповіщень.

Згідно з пунктом 8 глави 2 розділу 14 Кодексу газотранспортної системи якщо оператор газотранспортної системи отримує торгові сповіщення на відчуження та на набуття, що збігаються, та якщо обсяги природного газу у сповіщеннях є рівними, то оператор газотранспортної системи погоджує таку передачу природного газу та відносить такі обсяги природного газу на відповідні портфоліо балансування: як відбір з газотранспортної системи по відношенню до портфоліо балансування замовника послуг транспортування природного газу, що надає торгове сповіщення на відчуження; як подачу до газотранспортної системи по відношенню до портфоліо балансування замовника послуг транспортування природного газу, що надає торгове сповіщення на набуття. Передача природного газу здійснюється на віртуальній торговій точці. У випадку коли обсяги природного газу в парі торгових сповіщень на відчуження та набуття, що збігаються, не є рівними, оператор газотранспортної системи відхиляє обидва сповіщення.

Правові, технічні, організаційні і економічні засади функціонування газосховищ природного газу, зокрема: права та обов'язки оператора газосховищ та замовників послуг; умови доступу до газосховищ; умови та порядок надання послуг із зберігання (закачування, відбору) природного газу; механізми взаємодії оператора газосховищ з оператором газотранспортної системи, іншими суб'єктами ринку природного газу; основні правила технічної експлуатації газосховищ визначає Кодекс газосховищ. Дія цього Кодексу поширюється на оператора газосховищ та замовників послуг зберігання (закачування, відбору) природного газу (пункти 1, 2 глави 1 розділу I Кодексу газосховищ).

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу 1 Кодексу газосховищ торгове сповіщення - інформаційне повідомлення встановленої цим Кодексом форми, що направляється оператору газосховища або від замовника, на рахунку зберігання якого обліковується певний обсяг природного газу, який він має намір відчужити, або від замовника, який має намір набути відповідний обсяг природного газу.

Згідно з пунктами 1-5, 10 глави 1 розділу 8 Кодексу газосховищ замовники мають право укладати угоди, на підставі яких відбувається передача природного газу, що зберігається в газосховищах. Оператор газосховища забезпечує функціонування інформаційної платформи, за допомогою якої обліковується передача природного газу, що зберігається в газосховищах.

Обліковий запис щодо передачі природного газу, що зберігається в газосховищах, з рахунку зберігання замовника, який передає природний газ, на рахунок зберігання замовника, що приймає природний газ, здійснюється оператором газосховища на підставі торгових сповіщень про передачу природного газу, що надаються йому замовниками.

Торгове сповіщення має містити таку інформацію: реквізити, у тому числі ЕІС-код замовника, який надає торгове сповіщення; реквізити суб'єкта ринку природного газу, у тому числі його ЕІС-код, який є іншою стороною передачі природного газу, що зберігається в газосховищах; предмет торгового сповіщення - передача або прийом природного газу, що зберігається в газосховищах; обсяг природного газу, що передається; митний режим природного газу, що передається.

Оператор газосховища підтверджує торгові сповіщення та обліковує передачу природного газу, що зберігається в газосховищах, якщо:

- торгове сповіщення про передачу природного газу, надане замовником, збігається з відповідним торговим сповіщенням іншої сторони передачі природного газу, що зберігається в газосховищах;

- замовник, який передає природний газ, має на момент передачі природного газу на своєму рахунку зберігання обсяг природного газу не менший ніж обсяг природного газу, вказаний у торговому сповіщенні;

- обсяг природного газу, який передається, не перебуває під обтяженням або обмеженням (у т. ч. арештом), якщо оператор газосховища був поінформований відповідно до чинного законодавства про такі обтяження або обмеження (у т. ч. арешт);

- суб'єкт ринку природного газу, який приймає природний газ, має на момент передачі природного газу укладений з оператором газосховища договір зберігання (закачування, відбору) природного газу та необхідний розподілений робочий обсяг за договором зберігання (закачування, відбору) природного газу;

- замовник, що надав торгове сповіщення про передачу природного газу, що зберігається в газосховищах, не має простроченої заборгованості перед оператором газосховища за договором зберігання (закачування, відбору) природного газу;

- замовник, який передає або приймає природний газ, виконує вимоги цього Кодексу та договору зберігання (закачування, відбору) природного газу.

Торгові сповіщення можуть надаватися замовниками в електронному вигляді з використанням електронно-цифрового підпису за формою оператора газосховища, розміщеною на його веб-сайті. Замовник має право дозволити третій особі надавати від його імені торгові сповіщення за умови попереднього погодження з оператором газосховища.

Згідно з пунктом 4 глави 2 розділу 8 Кодексу газосховищ оператор газосховища забезпечує функціонування інформаційної платформи, за допомогою якої обліковується перехід права користування послугами зберігання (закачування, відбору) природного газу.

- 06.03.2020 - 34 000,00 куб. м. природного газу (тип торгового сповіщення - відчуження, № 59Х9300001146203;

- 06.03.2020 - 50 000,00 куб. м. природного газу (тип торгового сповіщення - відчуження, № 56Х9300001146203);

- 12.03.2020 - 12 000,00 куб. м. природного газу (тип торгового сповіщення - відчуження, № 56Х9300001146203) (а.с. 32).

Позивач, обґрунтовуючи нікчемність правочинів у частині продажу у березні 2020 року 96 000 куб. м. природного газу, посилається на те, що на момент такого відчуження на майно "газ природний", який надійшов на адресу ТОВ "Метіда", було накладено арешт ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2020 у справах № 757/10697/20-к та № 757/10757/20-к, а тому продаж такого майна є правочином, що порушує публічний порядок.

Разом з тим сам по собі факт постановлення ухвали про накладення арешту на майно не є безумовною та достатньою підставою для висновку, що будь-яке подальше розпорядження таким майном автоматично свідчить про нікчемність правочину за статтею 228 ЦК України. Для такої кваліфікації необхідним є встановлення у сукупності передбачених законом ознак правочину, що порушує публічний порядок, зокрема обізнаності особи, яка відчужувала майно, про існування відповідної заборони, а також спрямованості її дій на незаконне відчуження майна всупереч встановленому обмеженню.

З матеріалів справи суд встановив, що ухвалою від 06.03.2020 у справі № 757/10697/20-к Печерський районний суд м. Києва наклав у кримінальному провадженні № 42019000000002588 арешт на майно "газ природний", який надійшов на адресу ТОВ "Трейдер газ" та ТОВ "Газ Лідер", та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України"; заборонив службовим особам ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" передавати право власності, транспортувати, видавати "газ природний" на точках виходу з газотранспортної системи чи підземних сховищах газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", чи відчужувати іншим чином майно "газ природний", який надійшов на адресу ТОВ "Трейдер Газ" та ТОВ "Газ Лідер", та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України"; постановив про накладення арешту повідомити заінтересованих осіб шляхом направлення копії ухвали слідчого судді (т. 1 а.с. 21-22).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Вища рада правосуддя затверджує порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (пункт 13 частини 1 статті 3 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").

Підпунктами 1, 6, 9, 10, 17 пункту 1 розділу 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначено, що автоматизована система документообігу суду (далі - АСДС) - сукупність розподілених комп'ютерних програм і відповідних програмно-апаратних комплексів, визначених Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим Радою суддів України.

Електронний примірник судового рішення - створений в АСДС електронний документ, підписаний електронним цифровим підписом судді, що ухвалив таке судове рішення, в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії, або іншої особи, визначеної згідно з пунктом 2 розділу III цього Порядку. Такий документ має бути ідентичним за документарною інформацією та реквізитами оригіналу судового рішення в паперовій формі.

Єдиний державний реєстр судових рішень - державна інформаційна система, що входить до складу Єдиної судової інформаційної системи і забезпечує збирання, облік (реєстрацію), накопичення, зберігання, захист, пошук та перегляд інформаційних ресурсів Реєстру та їх образів. З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстр переходить до її складу;

Загальний доступ до судових рішень (далі - загальний доступ) - доступ до образів інформаційних ресурсів Реєстру.

Судове рішення - процесуальний документ, ухвалений судом (у тому числі слідчим суддею під час досудового розслідування) під час розгляду справи (матеріалів кримінального провадження) на будь-якій стадії судового провадження (ухвала, окрема ухвала, рішення, вирок, постанова, судовий наказ).

Згідно з пунктами 1, 2 розділу 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується ЕЦП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - ЕЦП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування. Дата та час підписання ЕЦП, а також дата та час надсилання до Реєстру електронного примірника судового рішення або окремої думки судді автоматично зберігається в АСДС і не підлягає коригуванню.

Відповідно до пункту 1 розділу 3 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами АСДС. Реєстраційні відомості, зазначені в пункті 3 розділу II цього Порядку, надсилаються до Реєстру у складі електронного документа, який вони описують.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу 4 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень реєстрація електронних примірників судових рішень та окремих думок суддів здійснюється адміністратором за допомогою відповідних програмно-апаратних засобів Реєстру в день їх надходження з АСДС. За результатами реєстрації формується дата та час включення до Реєстру електронного примірника судового рішення та окремої думки судді. Відповідні реєстраційні відомості, а також дата та час включення до Реєстру електронних примірників судових рішень і окремих думок суддів зберігаються у базі даних Реєстру в автоматичному режимі й не підлягають коригуванню.

Пунктами 1, 2. розділу 5 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначено, що зареєстровані електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів протягом трьох робочих днів із дня їх реєстрації в Реєстрі обробляються та знеособлюються в автоматичному режимі в порядку черговості їх надходження. Оброблення електронних примірників ухвал слідчих суддів здійснюється не пізніше наступного робочого дня із дня їх реєстрації в Реєстрі.

Відповідно до пунктів 1- 4 розділу 8 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень образи інформаційних ресурсів Реєстру відкриваються для загального доступу не пізніше наступного робочого дня після завершення оброблення та знеособлення відповідних інформаційних ресурсів Реєстру. Для неавторизованих користувачів надання безоплатного цілодобового доступу до образів інформаційних ресурсів Реєстру здійснюється через офіційний веб-портал "Судова влада України". Для авторизованих користувачів надання безоплатного цілодобового доступу до образів інформаційних ресурсів Реєстру здійснюється за допомогою електронного кабінету. Для реалізації права доступу до судових рішень та окремих думок суддів, внесених до Реєстру, неавторизованим користувачам надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судового рішення або його частини з дотриманням вимог цього Порядку. Авторизованим користувачам можуть додатково надаватися інші можливості роботи з образами інформаційних ресурсів Реєстру.

Суд встановив, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10697/20-к та від 06.03.2020 у справі № 757/10757/20-к надіслано судом до реєстру 11.03.2020, зареєстровано в реєстрі 12.03.2020, забезпечено надання загального доступу 13.03.2020.

Зазначені вище особливості функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень зумовили забезпечення надання загального доступу до ухвал Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10697/20-к та від 06.03.2020 у справі № 757/10757/20-к лише 13.03.2020. Отже, вказані обставини свідчать про об'єктивну неможливість ознайомлення ТОВ "Газ Лідер", ТОВ "Метіда", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", АТ "Укртрансгаз" із відповідними ухвалами слідчого судді на дати укладення спірних правочинів - 06.03.2020 та 12.03.2020.

Враховуючи постановлення ухвал Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10697/20-к та від 06.03.2020 у справі № 757/10757/20-к без участі учасників, у ТОВ "Газ Лідер", ТОВ "Метіда", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", АТ "Укртрансгаз" також була відсутня можливість ознайомитися з даними судовими рішеннями та дізнатися про факт накладення арешту у судових засіданнях.

Суд також враховує, що з матеріалів справи не вбачається наявності у ТОВ "Газ Лідер" інформації про накладення арешту з інших джерел, зокрема у зв'язку з його можливою участю у кримінальному провадженні.

З метою отримання інформації про дати отримання учасниками справи копій ухвал Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10697/20-к та від 06.03.2020 у справі № 757/10757/20-к суд витребував від них вказану інформацію.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Перепелиця В.В. у заяві від 24.02.2026 повідомив, що на даний час від посадових осіб ТОВ "Газ Лідер" бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору не передано; у ліквідатора банкрута відсутня інформація (журнал реєстрації вхідної кореспонденції, тощо) щодо дати отримання товариством копій ухвал Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10757/20-к та від 06.03.2020 у справі № 757/10697/20-к (т. 2 а.с. 239-249).

ТОВ "Метіда" у заяві від 02.03.2026 повідомило, що згідно даних внутрішнього обліку вхідної кореспонденції, який ведеться товариством, копії ухвал Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10757/20-к та від 06.03.2020 у справі № 757/10697/20-к на адресу відповідача не надходили (т. 3 а.с. 22-23).

АТ "Укртрансгаз" як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог відносно предмета спору, на стороні позивача у заяві від 25.02.2026 за вих.№1001ВИХ-26-1067 АТ "Укртрансгаз" повідомило, що копія ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10757/20-к надійшла до АТ "Укртрансгаз" поштою із супровідним листом від 11.03.2020 № 757/10757/19-к та була зареєстрована в системі електронного документообігу 06.04.2020 за номером 1001ВХ-20-4656 (т. 3 а.с. 9-10, 16).

ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог відносно предмета спору, на стороні позивача у заяві від 03.03.2026 повідомило, що датою отримання копії ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10697/20-к є 13.03.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на супровідному листі заступника начальника третього відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіальних органів Державного бюро розслідувань, до вказаної системи електронного документообігу "Megapolis", відповідно до якого зазначена дата вхідного документа 13.03.2020, № ТОВВХ-20-3590 (т. 3 а.с. 31-39).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту наявного у Єдиному державному реєстрі судових рішень рішення Господарського суду Київської області від 25.03.2021 у справі № 911/2736/20 суд встановив, що ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надав інші за змістом пояснення ніж у даній справі, а саме: зазначив, що датою отримання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі №757/10697/20-к є 07.04.2020.

Отже, наявні у матеріалах справи відомості про дати ознайомлення учасниками справи з ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10757/20-к та від 06.03.2020 у справі № 757/10697/20-к підтверджують факт відсутності їх обізнаності про накладення арешту на природний газ станом на дати здійснення спірних правочинів.

Відповідно до пункту 11 глави 1 розділу XI Кодексу газотранспортної системи номінації/реномінації, які подаються замовником послуг транспортування природного газу, повинні враховувати обмеження та припинення постачання/транспортування природного газу, які впроваджуються згідно з положеннями цього Кодексу, Національного плану дій, Правилами про безпеку постачання природного газу, а також інші обмеження, які впроваджуються згідно з чинними нормативно-правовими актами.

У разі отримання оператором газотранспортної системи в установленому законодавством порядку документа уповноваженого органу, яким накладено арешт на природний газ, обсяги якого зазначені в підтверджених номінаціях, такі номінації вважаються анульованими (крім обсягів природного газу, які фактично протранспортовані на дату отримання відповідного документа), про що оператор газотранспортної системи в цей же день інформує відповідного замовника послуг транспортування природного газу.

Отже, саме отримання документа, яким накладено арешт на природний газ, є юридичним фактом, з настанням якого у оператора виникає обов'язок як анулювати номінації, так і повідомити про це замовника послуг транспортування.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" здійснювало анулювання номінацій щодо спірних обсягів природного газу або повідомляло замовника послуг транспортування про їх анулювання у зв'язку з накладенням арешту.

За таких обставин, з урахуванням імперативного характеру наведених норм Кодексу газотранспортної системи, відсутність відповідних дій з боку оператора свідчить про те, що на момент здійснення спірних правочинів ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" не отримувало у встановленому порядку документів про накладення арешту на природний газ та, відповідно, не мало інформації про існування таких обмежень.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку, що досліджені обставини свідчать про відсутність на момент укладення спірних правочинів - 06.03.2020 та 12.03.2020 жодних доказів обізнаності сторін - ТОВ "Газ Лідер" та ТОВ "Метіда", третіх осіб - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та АТ "Укртрансгаз" про накладення ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2020 у справі № 757/10697/20-к та від 06.03.2020 у справі № 757/10757/20-к арешту на природний газ, заборону службовим особам ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та АТ "Укртрансгаз" передавати право власності, транспортувати, видавати "газ природний" на точках виходу з газотранспортної системи чи підземних сховищах газу, чи відчужувати іншим чином майно "газ природний", який надійшов на адресу ТОВ "Газ Лідер", та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі.

З матеріалів справи суд встановив, що ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2020 у справі № 757/15431/20-к та від 07.05.2020 у справі № 757/17630/20-к скасовано арешти, накладені на підставі ухвал цього ж суду від 06.03.2020 у справах № 757/10757/20-к та № 757/10697/20-к відповідно, на природний газ, який належав ТОВ "Трейдер Газ" та ТОВ "Газ Лідер" і зберігався у підземних сховищах газу або знаходився в газотранспортній системі АТ "Укртрансгаз" та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", а також скасовано встановлені заборони щодо розпорядження таким майном (т. 1 а.с. 23- 24; 28- 29).

Аналіз мотивувальних частин зазначених ухвал свідчить, що підставою для скасування арештів майна стала недоведеність обставин, які обґрунтовували застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, з матеріалів ухвал убачається, що сторона обвинувачення не надала належних та допустимих доказів на підтвердження причетності відповідних осіб до вчинення кримінального правопорушення, а також не довела наявності зв'язку арештованого майна з обставинами досудового розслідування.

Крім того, вказаними ухвалами констатовано, що версія органу досудового розслідування щодо відповідності такого майна критеріям речового доказу у розумінні статті 98 КПК України не підтверджена належними та допустимими доказами, а також відсутні докази того, що це майно набуте злочинним шляхом або є предметом кримінально протиправних дій.

За таких обставин слідчі судді дійшли висновку про відсутність правових підстав для застосування арешту майна та необхідність його скасування як необґрунтованого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, встановлені судом обставини, зокрема відсутність обізнаності сторін спірних правочинів про існування відповідних обмежень, а також подальше скасування арештів як необґрунтованих, свідчать про відсутність спрямованості правочинів на порушення публічного порядку, а відтак виключають можливість встановлення інших необхідних ознак таких правочинів, зокрема відповідного умислу, його антисоціального характеру та посягання на істотні публічні інтереси. Матеріалами справи підтверджується, що спірні правочини вчинені сторонами у межах виконання господарського договору в процесі їх звичайної господарської діяльності.

Позивач доводить лише обставини накладення арешту на природний газ та його подальшого відчуження, тоді як жодних доказів наявності інших необхідних ознак такого правочину, зокрема обізнаності сторін про існування відповідних обмежень на момент вчинення правочинів, спрямованості їх волевиявлення на порушення таких обмежень, відповідного умислу, антисоціального характеру правочинів та їх посягання на істотні публічні інтереси, будь-якими доказами не підтверджена.

На думку суду, публічний порядок не може бути порушений "наосліп". Сам по собі факт існування ухвал про накладення арешту на майно та подальшого відчуження такого майна не є достатнім для кваліфікації спірних правочинів як таких, що порушують публічний порядок у розумінні статті 228 ЦК України.

Отже, встановлені судом обставини у їх сукупності не підтверджують наявності передбачених статтею 228 ЦК України підстав для кваліфікації спірних правочинів як таких, що порушують публічний порядок.

Також, щодо обраного позивачем способу захисту господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є повернення сторонами всього одержаного за таким правочином (двостороння реституція), якщо інші наслідки не встановлені законом. При цьому спеціальні наслідки недійсності правочинів застосовуються з урахуванням їх правової природи та не можуть підмінятися довільно обраним способом захисту.

Стаття 228 ЦК України передбачає два самостійних правових режими. Частини перша та друга регулюють правочини, що порушують публічний порядок, - такі правочини є нікчемними в силу закону, а їх правові наслідки визначаються загальною нормою статті 216 ЦК України, тобто двосторонньою реституцією. Натомість частина третя статті 228 ЦК України встановлює окремий режим для правочинів, вчинених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачаючи конфіскаційні наслідки - стягнення одержаного в дохід держави - лише при наявності відповідного умислу сторін і лише за умови визнання такого правочину судом недійсним. Оскільки позивач обґрунтовує нікчемність правочину з посиланням на частини першу та другу статті 228 ЦК України, наслідки, передбачені частиною третьою цієї статті, всупереч доводам відповідача до спірних правовідносин не могли б застосовуватися.

Суд зазначає, що обрана позивачем модель захисту підлягає оцінці на предмет її відповідності правовим наслідкам, встановленим законом. Спосіб захисту має бути ефективним та таким, що реально відновлює порушене право, не створюючи при цьому дисбалансу прав та обов'язків сторін.

Водночас позовна заява не містить належного обґрунтування відповідності заявленої вимоги правовим наслідкам нікчемності правочину.

Обраний позивачем спосіб захисту не узгоджується з правовою природою спірних правовідносин та не відповідає передбаченим статтею 216 ЦК України засадам реституції як способу відновлення попереднього майнового становища сторін. Зокрема, заявлені позовні вимоги спрямовані на повернення спірного майна до ліквідаційної маси позивача без вирішення питання щодо подальшої долі грошових коштів, сплачених відповідачем, що свідчить про відсутність спрямованості на відновлення становища сторін, яке існувало до вчинення правочину.

За таких обставин задоволення позову у заявленому вигляді призвело б до непропорційного втручання у майнову сферу відповідача та покладення на нього надмірного індивідуального тягаря, оскільки відповідач фактично зазнав би втрати як переданого майна, так і сплачених за нього грошових коштів, що не відповідає принципу справедливого балансу інтересів сторін.

Суд також зазначає, що визначення способу захисту належить до процесуальних прав позивача, тоді як суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та змінювати їх правову конструкцію. За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми:

(1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер;

(2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями;

(3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах.

Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі обставини:

- чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі. Тобто втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Тобто, зміст "трискладового тесту" для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність втручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Слід також зауважити, що добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції є, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. Водночас відсутність такого порушення є тоді, коли дотримані всі три критерії.

Отже, повинне існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

З огляду на зазначене, суд вважає, що без забезпечення повернення відповідачу сплачених коштів задоволення позову є явно непропорційним і не відповідатиме принципу справедливого балансу.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів

Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Отже, суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності та взаємному зв'язку, зважаючи на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами сукупності обставин, необхідних для кваліфікації спірних правочинів як таких, що порушують публічний порядок у розумінні статті 228 ЦК України, а також з огляду на невідповідність обраного способу захисту правовим наслідкам нікчемності правочину та відсутність підстав для застосування реституції, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у їх задоволенні.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 14, 73, 74, 75, 79, 123, 129, 165, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення у справі набирає законної сили відповідно до статей 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.04.26

Суддя Костриця О.О.

Попередній документ

135476656

Наступний документ

135476658

Інформація про рішення:

№ рішення:	135476657
№ справи:	906/938/23
Дата рішення:	26.03.2026
Дата публікації:	08.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Житомирської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (13.11.2025)
Дата надходження:	12.07.2023
Предмет позову:	про відкриття провадження у справі про банкрутство

Розклад засідань:

Минулі засідання (42)

31.07.2023 11:00	Господарський суд Житомирської області
05.09.2023 14:30	Господарський суд Житомирської області
31.10.2023 10:00	Господарський суд Житомирської області
30.11.2023 12:30	Господарський суд Житомирської області
30.11.2023 14:30	Господарський суд Житомирської області
26.12.2023 10:00	Господарський суд Житомирської області
26.12.2023 11:00	Господарський суд Житомирської області
30.01.2024 10:40	Господарський суд Житомирської області
07.03.2024 11:00	Господарський суд Житомирської області
14.03.2024 10:40	Господарський суд Житомирської області
04.04.2024 11:00	Господарський суд Житомирської області
11.04.2024 10:00	Господарський суд Житомирської області
30.04.2024 12:00	Господарський суд Житомирської області
21.05.2024 10:00	Господарський суд Житомирської області
18.06.2024 11:00	Господарський суд Житомирської області
08.08.2024 12:00	Господарський суд Житомирської області
05.12.2024 10:00	Господарський суд Житомирської області
27.03.2025 10:00	Господарський суд Житомирської області
03.06.2025 10:00	Господарський суд Житомирської області
22.07.2025 10:00	Господарський суд Житомирської області
05.08.2025 10:00	Господарський суд Житомирської області
12.08.2025 12:00	Господарський суд Житомирської області
23.09.2025 12:30	Господарський суд Житомирської області
30.09.2025 10:00	Господарський суд Житомирської області
02.10.2025 10:00	Господарський суд Житомирської області
23.10.2025 11:00	Господарський суд Житомирської області
23.10.2025 12:00	Господарський суд Житомирської області
11.11.2025 12:00	Господарський суд Житомирської області
13.11.2025 10:00	Господарський суд Житомирської області
13.11.2025 10:40	Господарський суд Житомирської області
11.12.2025 11:00	Господарський суд Житомирської області
16.12.2025 10:40	Господарський суд Житомирської області
27.01.2026 11:00	Господарський суд Житомирської області
29.01.2026 11:00	Господарський суд Житомирської області
03.02.2026 10:00	Господарський суд Житомирської області
09.02.2026 10:00	Господарський суд Житомирської області
17.02.2026 11:00	Господарський суд Житомирської області
02.03.2026 12:00	Господарський суд Житомирської області
10.03.2026 10:00	Господарський суд Житомирської області
10.03.2026 14:30	Господарський суд Житомирської області
26.03.2026 12:10	Господарський суд Житомирської області
30.04.2026 10:00	Господарський суд Житомирської області