майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
25 березня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1733/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Андрощук О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
прокурор: Бондарчук Л.Г. - службове посвідчення №071147 від 01.03.23,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 168702,65 грн
Перший заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", у якому просить:
- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 21.02.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Березівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 03.04.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Березівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду №4 від 14.06.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Березівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду №5 від 23.08.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Березівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на користь Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області кошти в сумі 168702,65 грн.
Ухвалою від 05.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 16.02.2026 о 10:00.
22.01.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.
29.01.2026 через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
30.01.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
13.02.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання від 13.02.2026 про призначення у справі № 906/1733/25 судової товарознавчої експертизи, проведення якої доручити експертам ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус. 3, офіс 7), зупинення провадження у справі №906/1733/25 на час проведення судової експертизи.
16.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.
Ухвалою від 16.02.2026 суд виправив описку у вступній частині ухвали суду від 05.01.2026, вказавши, що правильно зазначеним предметом спору слід вважати "про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 168702,65 грн.
Ухвалою від 16.02.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 13.02.2026 про призначення експертизи, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.03.2026.
Прокурор у судовому засіданні 18.03.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Позивач та відповідач повноважних представників у судове засідання не направили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином (а.с.128-129).
Враховуючи те, що явка представників позивача та відповідача у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась та їх неявка в засідання суду не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні додаткових угод №2 від 21.02.2023 та №5 від 23.08.2023, внаслідок укладення яких відбулося підвищення ціни за одиницю товару з 4,414767943 грн з ПДВ за кВт/год до 6,172068 грн з ПДВ за кВт/год (на 36,56% більше від ціни, визначеної умовами договору №254-Т від 05.01.2023), при цьому зменшено обсяг постачання електричної енергії. Внаслідок укладення додаткових угод №3 від 03.04.2023 та №4 від 14.06.2023 остаточна вартість електроенергії визначалась, виходячи з підвищеної на 14,37% додатковою угодою №2 від 21.02.2023 ціни за одиницю товару, яка підлягає визнанню судом недійсною, тому відповідно підвищення вартості за додатковими угодами №3 від 03.04.2023 та №4 від 14.06.2023 мало здійснюватися від ціни, встановленої в договорі, а саме 3,333333 грн/кВт без ПДВ, а вже до цієї вартості додаватися визначені НКРЕКП тарифи на послугу з передачі електроенергії та на їх суму нараховуватись ПД і визначатись остаточна вартість за одиницю товару з ПДВ. Вказує, що укладення додаткових угод №2 від 21.02.2023 та №5 від 23.08.2023 мотивувалося відповідачем підвищенням ринкових цін на електроенергію, у той час як укладення додаткових угод №3 від 03.04.2023 та №4 від 14.06.2023 - зміною регульованих цін та тарифів. Вказує, що цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не могли бути підставою для укладання додаткових угод у зв'язку з підвищенням ринкових цін на електроенергію, оскільки не містять реальних даних про коливання цін на електроенергію на ринку в бік збільшення відповідно на запропонований відповідачем відсоток та з моменту останнього внесення змін до договору про закупівлю. Вказує, що оспорюваними додатковими угодами, всупереч інтересам держави, безпідставно зменшено обсяг електроенергії та збільшено ціну електричної енергії без належного обґрунтування, що суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановленими ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі". Оскільки оспорювані додаткові угоди укладені сторонами з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, відтак вони підлягають визнанню недійсними, а безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 168702,65 грн стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.79-82) вказує, що довідки Харківської торгово-промислової палати, що надавалися при укладенні додаткових угод №2 та №5 до договору №254-Т є обґрунтованим документальним підтвердженням коливання ціни на ринку, які відповідають пп.2 п.13.2 договору. Зазначає, що аргументи прокурора про те, що додаткові угоди №3 та №4 є незаконними, оскільки укладалися після додаткової угоди №2, яка збільшувала ціну на одиницю товару та, на думку прокурора, є недійсною, являються безпідставними та такими, що суперечать обставинам справи. Наголосив на тому, що кожна пропозиція зміни ціни була розглянута та погоджена сторонами, про що свідчить підписання та скріплення печаткою додаткових угод до договору. Вказує, що при укладенні додаткових угод до договору волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а правочин був направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а з дій сторін вбачається послідовність та розумність, їх спрямованість на забезпечення ефективного виконання умов договору та норм чинного законодавства.
У відповіді на відзив (а.с.87-91) та запереченнях на відповідь на відзив (а.с.98-99) сторонами наведено доводи аналогічні тим, які містяться відповідно у позовній заяві та відзиві на позовну заяву.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
Частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У рішенні від 08.04.1999 N З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).
Як зазначає прокурор, правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес. Виконання зобов'язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі", а також порушує основні принципи, передбачені ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо максимальної економії та ефективності на всіх стадіях закупівель.
Виплата коштів у зв'язку з укладенням оспорюваних додаткових угод зумовила втрату бюджетних коштів у розмірі 168702,65 грн, що негативно вплинуло на видаткову частину бюджету, а тому є порушенням економічних інтересів держави, що відповідно до ст.131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред'явлення та підтримання даного позову.
Так, Велика Палата Верховного Суду у п.8.47 постанови від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 виснувала, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області.
При цьому неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.
Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", навівши відповідне обґрунтування цього.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У свою чергу, статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.
Згідно з ч.1,4 ст.61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Так, оскільки спірна процедура закупівлі здійснювалася за рахунок коштів бюджету Березівської сільської ради, саме на останню покладаються функції контролю за ефективністю їх витрачання і Березівська сільська рада є тим органом, який уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
За приписами ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що Житомирською окружною прокуратурою скеровано на адресу Березівської сільської ради лист від 04.12.2025 №51-85-8925вих-25 (а.с.63) з метою з'ясування питання самостійного вжиття органом місцевого самоврядування заходів для відновлення порушених інтересів держави.
У відповідь на вказаний лист, Березівська сільська рада повідомила про відсутність можливості самостійно звернутись до суду з позовом у зв'язку з відсутністю у штатному розписі Березівської сільської ради посади юриста та коштів для сплати судового збору та те, що Березівська сільська рада не заперечує щодо звернення прокуратури з позовом до суду в інтересах сільської ради (а.с.19).
При цьому суд враховує, що Березівська сільська рада, з дня отримання інформації щодо вчиненого порушення, позов на захист інтересів держави у спірних правовідносинах до суду не подала.
Таким чином, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив протягом розумного строку жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. При цьому з листа Березівської сільської ради (а.с.19) вбачається, що остання не має намірів звертатися до суду з позовом, обгрунтовуючи це відсутністю об'єктивних можливостей.
Матеріалами справи підтверджується те, що Житомирська окружна прокуратура на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Березівську сільську раду про те, що буде заявлено позов в інтересах держави в особі Березівської сільської ради про визнання недійсними додаткових угод до договору і стягнення грошових коштів (а.с.62).
Відповідно до п.37-40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
З наведеного вбачається, що самого факту не звернення до суду з позовом в інтересах держави уповноваженого органу, що був завчасно повідомлений про наявність порушень інтересів держави незалежно від причин не звернення та їх поважності, достатньо для висновку про його бездіяльність, а отже і неналежне здійснення захисту порушених інтересів держави, тому у даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
Суд встановив, що прокурором дотримано вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та враховуючи не вчинення визначеним прокурором в якості позивача органом заходів щодо захисту порушених інтересів держави та те, що право на судовий захист в силу ст. 64 Конституції України, ст. 4 ГПК України не може бути обмежене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Березівської сільської ради.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2023 між Березівською сільською радою (споживач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник, відповідач) був укладений договір №254-Т на постачання електричної енергії споживачу (а.с.21-29), відповідно до п.1.1 якого цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником.
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об'єктів споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії, згідно з умовами цього договору (п.2.1 договору).
Назва предмета закупівлі за цим договором: "код ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09310000-5 - Електрична енергія" (Електрична енергія) (п.2.2 договору).
За умовами п. 2.4 договору, період постачання електричної енергії за договором: з 01.01.2023 до 31.12.2023 включно.
Пунктом 3.1 договору визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником на підставі поданої споживачем заявки, форма якої є додатком №1 до цього договору.
Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, окрім визначеної цим договором та комерційною пропозицією, що є додатком 32 до цього договору (п.3.2 договору).
Відповідно до п.3.3 договору місце постачання електричної енергії: об'єкти споживача, що знаходяться на території Березівської сільської ради, які підключені до електричних мереж ОСР (оператора системи розподілу), перелік та місцезнаходження яких наведено у додатку №3 до цього договору.
Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить - 350000 кВт*год. Прогнозовані обсяги споживання згідно додатку №4 до цього договору (п.3.4 договору).
За умовами п.5.1 договору загальна вартість договору становить 1545168,78 грн, у тому числі ПДВ - 257528,13 грн. Договір укладається на очікувану вартість, його вартість може бути зменшена в залежності від реального фінансування видатків.
Визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в Комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору (п.5.2 договору).
Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування (п.5.3 договору).
Згідно з п.5.5 договору, ціна за одиницю товару (1 кВт*год) може змінюватись виключно з підстав, передбачених ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". У разі зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни (тарифу) електричної енергії (вартість передачі, інших регульованих цін (тарифів) та нормативів) ціна за одиницю товару (1 кВт*год) змінюється пропорційно зміні цих показників, сума договору змінюється пропорційно зміні цих показників, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
Сторони визначили, що документ, який підтверджує зміну тарифу або нормативу є рішення (постанова) регулятора або інший нормативний документ.
Зміна ціни за 1 кВт*год електричної енергії та дата настання таких змін будуть відображені в додатковій угоді до даного договору.
Споживач має право відмовитись від зміни ціни у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.
Обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР (операторами системи розподілу) та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числі місяця наступного за розрахунковим відповідного акта приймання-передачі електричної енергії (п.5.7 договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.8 договору).
Оплата за фактично відпущену електричну енергію, надану постачальником за цим договором, здійснюється споживачем протягом 10 (десяти) банківських днів від дня отримання акту приймання-передачі (п.5.10 договору).
Відповідно до п.5.12 договору, комерційна пропозиція, яка є додатком №2 до цього договору, містить наступну інформацію: ціну (тариф) електричної енергії та/або порядок визначення ціни (тарифу); спосіб оплати; термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати; визначення способу оплати послуг з розподілу; розмір пені за порушення строку оплати або штраф; розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг; розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках не передбачених умовами договору; термін дії договору та умови пролонгації.
Після прийняття споживачем комерційної пропозиції постачальника внесення змін до неї можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктом 13.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, а в частині виникнення зобов'язань з придбання електричної енергії та її оплати, а також виникнення бюджетних зобов'язань - дати встановлення споживачу в установленому порядку відповідних бюджетних асигнувань у кошторисі (плані використання бюджетних коштів) з урахуванням статей 23 і 48 Бюджетного кодексу України, та укладається на строк до 31.12.2023 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
За умовами п.13.2 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:
- погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Відповідно до п.13.4 договору, зміна істотних (основних) умов договору може здійснюватися за згодою сторін у випадках, які передбачені п.19 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" від 12.10.2022 №1178, про що укладається відповідна додаткова угода, яка оприлюднюється відповідно до вимог ст.10 Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно з п.13.5 договору, постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.
За умовами п.13.8, 13.9 договору, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами обох сторін, шляхом укладення відповідних додаткових угод.
Відповідно до комерційної пропозиції (додаток №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу №254-Т від 05.01.2023), ціна (тариф) за 1 кВт*год складає 4,414767943 грн кВт*год з ПДВ та тарифом передачі (а.с.26-27).
У додатковій угоді №1 від 27.01.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №254-Т від 05.01.2023 (а.с.30), керуючись пп.7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, Законом України "Про ринок електричної енергії", чинним господарським та цивільним законодавством, у зв'язку зі зміною регульованих складових тарифу на електричну енергію, зокрема тарифу передачі та тарифу на розподіл електричної енергії, затверджених відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" та постанови НКРЕКП №1797 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Житомиробленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання", сторони дійшли згоди про внесення змін у договір, в частині зміни регульованих складових ціни на електричну енергію, згідно наведеної специфікації: обсяг - 346735,26 кВТ*год, загальна вартість за одиницю товару - 4,456336 грн (3,333333 грн - вартість електричної енергії + 0,38028 - вартість послуг з передачі + 0,742723 грн - ПДВ), загальна вартість договору - 1545168,78 грн.
Пунктом 2 цієї додаткової угоди визначено, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год, що відображено у специфікації, наведеній в п.1 даної додаткової угоди.
За умовами п.4 додаткової угоди, керуючись ч.3 ст.631 ЦК України додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії договору та розповсюджується на всі зобов'язання, що виникають за договором з 01.01.2023.
У подальшому між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №2 від 21.02.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №254-Т від 05.01.2023 (а.с.31), відповідно до п.1 якої, керуючись Законом України "Про ринок електричної енергії" та пп.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, чинним господарським та цивільним законодавством, у зв'язку із коливанням та зміною цін на одиницю товару на ринку, що підтверджується даними, розміщеними на офіційному вебсайті "Оператор ринку", сторони досягли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару та відповідно загальної кількості товару, який підлягає постачанню за договором, та вирішили збільшити ціну за одиницю товару, зазначену в договорі (грн/кВт/год без урахування ПДВ та тарифу на передачу) на 14,37% згідно наведеної специфікації: вартість товару з урахуванням маржі постачальника - 3,812333 грн/кВт*год без ПДВ, вартість послуг з передачі - 0,38028 грн/кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% - 0,838523 грн/кВт*год, загальна вартість за одиницю товару - 5,031136 грн/кВт*год з ПДВ.
Пунктом 1.2 цієї додаткової угоди визначено, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год та становить 307121 кВт/год.
За умовами п.3 додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії договору та керуючись ч.3 ст.631 ЦК України розповсюджується на зобов'язання, що виникають за договором з 01.02.2023.
У додатковій угоді №3 від 03.04.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 (а.с.33), керуючись пп.7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, Законом України "Про ринок електричної енергії", чинним господарським та цивільним законодавством, у зв'язку зі зміною з 01.04.2023 регульованих складових тарифу на електричну енергію, зокрема тарифу передачі електричної енергії, затверджених відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" сторони дійшли згоди про внесення змін у договір в частині зміни регульованої складової ціни, а саме тарифу на передачу електричної енергії згідно наведеної специфікації: вартість товару з урахуванням маржі постачальника - 3,812333 грн/кВт*год без ПДВ, вартість послуг з передачі - 0,43025 грн/кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% - 0,848517 грн/кВт*год, загальна вартість за одиницю товару - 5,091100 грн/кВт*год з ПДВ.
Пунктом 1.2 цієї додаткової угоди визначено, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год та становить 303503 кВт/год.
За умовами п.3 додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з 01.04.2023 і діє до завершення дії договору.
У додатковій угоді №4 від 14.06.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 (а.с.34), керуючись пп.7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, Законом України "Про ринок електричної енергії", чинним господарським та цивільним законодавством, у зв'язку зі зміною з 01.04.2023 регульованих складових тарифу на електричну енергію, зокрема тарифу передачі електричної енергії, затверджених відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" сторони дійшли згоди про внесення змін у договір в частині зміни регульованої складової ціни, а саме тарифу на передачу електричної енергії згідно наведеної специфікації: вартість товару з урахуванням маржі постачальника - 3,812333 грн/кВт*год без ПДВ, вартість послуг з передачі - 0,4851 грн/кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% - 0,859487 грн/кВт*год, загальна вартість за одиницю товару - 5,156920 грн/кВт*год з ПДВ.
Пунктом 1.2 цієї додаткової угоди визначено, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год та становить 299630 кВт/год.
За умовами п.3 додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з 01.07.2023 і діє до завершення дії договору.
Також між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №5 від 23.08.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 (а.с.35), відповідно до п.1 якої, керуючись Законом України "Про ринок електричної енергії" та пп.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, чинним господарським та цивільним законодавством, у зв'язку із коливанням та зміною цін на одиницю товару на ринку, що підтверджується даними, розміщеними на офіційному вебсайті "Оператор ринку", сторони досягли згоди щодо збільшення ціни за одиницю товару зазначену в договорі (грн/кВт*год без урахування ПДВ та тарифу на передачу) на 22,19% та відповідно загальної кількості товару, який підлягає постачанню за договором, у зв'язку з чим дійшли згоди внести зміни в договір згідно наведеної специфікації: вартість товару з урахуванням маржі постачальника - 4,658290 грн/кВт*год без ПДВ, вартість послуг з передачі - 0,4851 грн/кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% - 1,028678 грн/кВт*год, загальна вартість за одиницю товару - 6,172068 грн/кВт*год з ПДВ.
Пунктом 1.2 цієї додаткової угоди визначено, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год та становить 250433 кВт/год.
За умовами п.3 додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії договору та керуючись ч.3 ст.631 ЦК України розповсюджується на зобов'язання, що виникають за договором з 01.08.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, підставами укладення додаткових угод №2 від 21.02.2023 та №5 від 23.08.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 стали відповідно листи відповідача №71 від 10.02.2023 з доданою до нього копією цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №79-3/23 від 06.02.2023 (а.с.31-32) та №222 від 22.08.2023 з доданою до нього копією цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №631-1/23 від 01.08.2023 (а.с.35-36).
Водночас підставами укладення додаткових угод №1 від 27.01.2022, №3 від 03.04.2023 та №4 від 14.06.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 стали відповідно листи відповідача №47 від 19.01.2023, б/н б/д, №160 від 14.06.2023 з доданими до них постановами НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" (а.с.30, 33, 34 (на звороті)).
На виконання умов договору відповідач за період з січня по серпень 2023 року поставив позивачу електричну енергію загальним обсягом 293810 кВт, про що свідчать акти приймання-передачі (а.с.37-40).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач отриману електричну енергію оплатив у повному обсязі на загальну суму 1489354,48 грн (а.с.41-61).
Щодо позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод №2 від 21.02.2023, №3 від 03.04.2023, №4 від 14.06.2023 та №5 від 23.08.2023 до договору №254-T від 05.01.2023, суд зазначає наступне.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1,3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Частинами 1, 4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з приписами ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частини 1-3 ст.632 ЦК України).
Частиною 1 статті 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно з ч.3, 4 ст.653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.2,7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Згідно з пп.2,7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
- погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Із системного тлумачення наведених норм вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.08.2024 у справі №918/694/23.
Господарський суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові №920/19/24 від 21.11.2025 підтвердила, що не вбачає підстав для відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.
В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
Тобто, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами, та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).
Разом із тим у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18.
Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24 узагальнено правові висновки щодо застосування положень п.2 ч.5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Так, зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: збільшення ціни за одиницю товару до 10%; збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Як встановлено судом, за результатами відкритих торгів з особливостями UA-2022-12-09-008223-a між позивачем та відповідачем було укладено договір на закупівлю №254-Т від 05.01.2023.
Станом на момент підписання договору сторонами було погоджено всі істотні умови: предмет, ціна та строк дії договору відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі".
У комерційній пропозиції (додатку №2 до договору на закупівлю №254-Т від 05.01.2023) визначено, що ціна (тариф) за 1 кВт*год електричної енергії складає 4,414767943 грн з ПДВ та тарифом передачі.
Як встановлено судом, постановою НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи:
1) на період з 01.01.2023 по 31.03.2023 (включно) на рівні 380,28 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість);
2) на період з 01.04.2023 по 30.06.2023 (включно) на рівні 430,25 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість);
3) на період з 01.07.2023 по 31.12.2023 (включно) на рівні 485,10 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість) (т.1, а.с.54).
У зв'язку зі зміною НКРЕКП регульованих цін (тарифів) сторонами, керуючись зокрема пп.7 п.19 Особливостей, було укладено додаткову угоду №1 від 27.01.2022, якою внесено зміни до ціни тарифу передачі, зважаючи на що загальна вартість 1 кВт/год електричної енергії становила 4,456336 грн та включала: 3,333333 грн - ціна електричної енергії; 0,38028 грн - ціна передачі; 0,742723 грн - ПДВ.
Суд погоджується з позицією прокурора стосовно того, що додаткова угода №1 від 27.01.2022 відповідає вимогам законодавства, оскільки збільшення вартості електроенергії відбулося у зв'язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022.
Водночас, додаткові угоди №2 від 21.02.2023 та №5 від 23.08.2023 укладені сторонами, керуючись, зокрема пп.2 п.19 Особливостей, з метою зміни ціни за одиницю товару з обґрунтуванням коливання ціни електричної енергії на ринку відповідно до цінових довідок Харківської торгово-промислової палати №79-3/23 від 06.02.2023 та №631-1/23 від 01.08.2023, які складені на замовлення відповідача. При цьому, у примітках до довідок зазначено, що вони мають виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховують умови договорів та контрактів.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою ініціювання укладення додаткової угоди №2 від 21.02.2023 відповідачем скеровано до позивача лист №71 від 10.02.2023, в якому повідомлено про необхідність збільшення ціни за одиницю товару на 14,37%. До вказаного листа додано, зокрема копію довідки Харківської торгово-промислової палати №79-3/23 від 06.02.2023 (а.с.31-32).
За умовами додаткової угоди №2 від 21.02.2023 сторони внесли зміни до ціни товару, шляхом її збільшення на 14,37% за одиницю товару, зазначену в договорі (грн/кВт/год без урахування ПДВ та тарифу на передачу), у зв'язку з чим загальна вартість за одиницю товару склала 5,031136 грн (3,812333 грн - вартість товару з урахуванням маржі постачальника, 0,38028 грн - вартість послуг з передачі, 0,838523 грн - ПДВ). При цьому зменшено загальний обсяг товару до 307121 кВт*год.
Так, згідно з довідкою Харківської торгово-промислової палати №79-3/23 від 06.02.2023, яка була надана відповідачем позивачу на підтвердження коливання ціни товару на ринку та на підставі якої було укладено додаткову угоду №2 від 21.02.2023, середньозважена ціна на ринку "на добу наперед" в ОЕС України за 01.01.2023 становила 2974,80 грн/МВт*год (2,9748 грн/кВт*год), за 01.02.2023 - 3402,25 грн/МВт*год (3,40225 грн/кВт*год).
Проте зазначений документ не містить інформації щодо коливання середньозважених цін на електричну енергію з моменту укладення договору до дати внесення змін, а лише містить інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України у визначені дні (дані наведено за 01.01.2023 та 01.02.2023).
Тобто відповідачем самостійно констатовано коливання ціни за електроенергію у бік збільшення у зазначений період.
Відповідно до даних, що містяться на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" в розділі "результати торгів РДН" за посиланням https://www.oree.com.ua/index.php/control/results_mo/DAM, середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на РДН станом на 05.01.2023 (на момент укладення договору) становила 3510,62 грн/МВт.год. (або 3,51062 грн за 1 кВт*год). Середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на РДН протягом січня 2023 становила 3,4595 грн за 1 кВт*год.
При цьому відповідно до того ж ресурсу становив на 10.01.2022, тобто на момент повідомлення про необхідність укладення додаткової угоди №3 до договору середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на РДН становила 3468,72 грн/МВт.год. (або 3,46872 грн за 1 кВт*год), станом на дату укладення додаткової угоди №2 від 21.02.2023 - 3226,67 грн/МВт.год. (або 3,22667 грн за 1 кВт*год). Середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на РДН протягом лютого 2023 року становила 3,152 грн за 1 кВт*год.
З наведеного слідує, що середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на РДН протягом січня 2023 року не перевищувала ціни електричної енергії, визначеної умовами договору №254-Т від 05.01.2023, при цьому на момент укладення додаткової угоди №2 від 21.02.2023 навпаки відбулося коливання ціни на ринку електричної енергії в бік зменшення, що свідчить про безпідставне підняття ціни.
Отже, цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №79-3/23 від 06.02.2023 не могла бути підставою для укладання додаткової угоди №2 від 21.02.2023, оскільки не містить реальних даних про коливання цін на електроенергію в бік збільшення на запропонований відповідачем відсоток.
Таким чином, підвищення ціни за додатковою угодою №2 від 21.02.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 не відповідає ринковим цінам за одиницю товару, діючим на дату укладення цієї додаткової угоди, що призвело до надмірного витрачання бюджетних коштів.
З метою ініціювання укладення додаткової угоди №5 від 23.08.2023 відповідач скерував позивачу лист №222 від 22.08.2023, у якому повідомив про можливу зміну умов договору №254-Т від 05.01.2023 в частині збільшення вартості електричної енергії у зв'язку зі зміною ціни електричної енергії на ринку з моменту останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару у лютому 2023 року та запропоновано укласти додаткову угоду. До вказаного листа долучено, зокрема копію цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №631-1/23 від 01.08.2023 (а.с.35-36).
За умовами додаткової угоди №5 від 23.08.2023 сторони внесли зміни до ціни товару, шляхом її збільшення на 22,19% за одиницю товару, зазначену в договорі (грн/кВт/год без урахування ПДВ та тарифу на передачу), у зв'язку з чим загальна вартість за одиницю товару склала 6,172068 грн (4,658290 грн - вартість товару з урахуванням маржі постачальника, 0,4851 грн - вартість послуг з передачі, 1,028678 грн - ПДВ). При цьому зменшено загальний обсяг товару до 250433 кВт/год.
Так, згідно з довідкою Харківської торгово-промислової палати №631-1/23 від 01.08.2023, яка була надана відповідачем позивачу на підтвердження коливання ціни товару на ринку та на підставі якої було укладено додаткову угоду №5 від 23.08.2023, середньозважена ціна на ринку "на добу наперед" в ОЕС України за лютий 2023 року (01.02-28.02) становила 3,213,43 грн/МВт*год (3,21343 грн/кВт-год), за третю декаду липня (21.07-31.07) 3926,59 грн/МВт*год (3,92659 грн/кВт*год).
Проте, зазначений документ не містить інформації щодо коливання середньозважених цін на електричну енергію з моменту укладення договору до дати внесення змін, так як підстави для укладення додаткової угоди №2 від 21.02.2023 були відсутні.
Відповідно до даних, що містяться на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" в розділі "результати торгів РДН" за посиланням https://www.oree.com.ua/index.php/control/results_mo/DAM, середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на РДН станом на 05.01.2023 (на момент укладення договору) становила 3510,62 грн/МВт.год. (або 3,51062 грн за 1 кВт*год), протягом січня 2023 року середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на РДН становила 3,4595 грн/кВт*год.
Також згідно цього ж ресурсу середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на РДН станом на 21.02.2023 становила 3226,67 грн/МВт.год. (або 3,22667 грн за 1 кВт*год), а протягом лютого 2023 року - 3,152 грн за 1 кВТ*год.
Крім того, протягом липня 2023 року середньозважена ціна електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на РДН становила 3,6226 грн за 1 кВт*год, станом на 01.08.2023 - 4,13627 грн за 1 кВт*год, за серпень 2023 року - 4,1635 кВт*год.
З урахуванням наведених вище даних, реальне коливання середньозваженої ціни електричної енергії на РДН з січня 2023 року (місяць укладення договору) до липня 2023 року становило 0,1631 грн або ж 4,7%, у той час як додатковою угодою №5 до договору ціну збільшено на 1,324957 грн, тобто на 39,7%.
При цьому Верховний Суд звертав увагу на те, що збільшення ціни товару на ринку, яке стало підставою для зміни ціни, повинно відбуватися після укладання договору і мусить мати достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни на одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дати укладання додаткових угод до договору, а в разі наступних змін - між черговими додатковими угодами (постанови від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19).
Водночас, надані відповідачем в якості доказів коливання цін на ринку довідки Харківської торгово-промислової палати №79-3/23 від 06.02.2023 та №631-1/23 від 01.08.2023, таким вимогам не відповідають.
Зазначені довідки Харківської торгово-промислової палати є документами довідково-інформаційного характеру, що демонструють середню ціну на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України згідно з інформацією АТ "Оператор ринку" на певні дати, не є документальним підтвердженням коливання цін, та не є достатніми доказами для належного обґрунтування факту коливання ціни на електричну енергію на ринку.
Зважаючи на викладене, відповідач не навів належного обґрунтування, чим підвищення ціни на ринку, яке зазначене в довідці, об'єктивно унеможливило виконання договору за ціною, визначеною в тендерній пропозиції, або свідчить про економічну невигідність виконання договору на погоджених умовах.
З огляду на наведене, дії відповідача щодо ініціювання зміни ціни без достатніх правових і фактичних підстав, свідчать про недобросовісне використання договірного механізму і виключають можливість визнання таких змін правомірною реалізацією передбаченого законом права на перегляд ціни.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що додаткові угоди №2 від 21.02.2023 та №5 від 23.08.2023, укладені сторонами без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни з порушенням вимог ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пп.2 п.19 Особливостей, затверджених постановою КМУ №1178, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України.
У свою чергу, додаткові угоди №3 від 03.04.2023 та №4 від 14.06.2023 укладені сторонами у зв'язку із зростанням встановленого НКРЕКП тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що відповідає приписам п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пп.7 п.19 Особливостей.
Так, згідно з додатковою угодою №3 від 03.04.2023 загальна вартість за одиницю товару становить 5,091100 грн/кВт*год з ПДВ (3,812333 грн - вартість товару з урахуванням маржі постачальника, 0,43025 грн - вартість послуг з передачі, 0,848517 грн - ПДВ). При цьому зменшено загальний обсяг товару до 303503 кВт/год.
Згідно з додатковою угодою №4 від 14.06.2023 загальна вартість за одиницю товару становить 5,156920 грн/кВт*год з ПДВ (3,812333 грн - вартість товару з урахуванням маржі постачальника, 0,4851 грн - вартість послуг з передачі, 0,859487 грн - ПДВ). При цьому зменшено загальний обсяг товару до 299630 кВт/год.
Водночас, враховуючи встановлення судом факту укладення додаткової угоди №2 від 21.02.2023 за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни на ринку в сторону збільшення, наслідком чого стало визнання цієї додаткової угоди недійсною, то визначена сторонами у додаткових угодах №3 від 03.04.2023 та №4 від 14.06.2023 вартість електричної енергії у розмірі 3,812333 грн, на переконання суду, є неправомірною, та відповідно невірним є розмір ПДВ, обрахованого на вказану суму. За наведених обставин, додаткові угоди №3 від 03.04.2023 та №4 від 14.06.2023 також підлягають визнанню недійсними.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 168702,65 грн.
Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Суд враховує, що відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії становив у період з 01.01.2023 по 01.04.2023 - 0,38028 грн за кВт/год, з 01.04.2023 по 01.07.2023 - 0,43025 грн за кВт/год, з 01.07.2023 - 0,4851 грн за кВт/год.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі до договору про постачання електричної енергії №254-Т від 05.01.2023 (а.с.37-40) відповідачем поставлено позивачу електричну енергію загальним обсягом 293810 кВт/год на загальну суму 1489354,48 грн, яка була оплачена позивачем у повному обсязі (а.с.41-61).
Так, у період з лютого 2023 року по серпень 2023 за завищеними цінами поставлено 256087 кВт/год на суму 1321248,50 грн, з яких 235266 кВт/год поставлено в період з лютого по липень 2023 року на загальну суму 1192740,21 грн, в серпні 2023 року поставлено 20821 кВт/год на загальну суму 128508,29 грн.
Однак, за 235266 кВт позивач мав би сплатити 1057511,23 грн (лютий: 65109 кВт/год х 4,456336 грн = 290147,58 грн; березень: 43848 кВт/год х 4,456336 грн = 195401,421 грн; квітень: 39455 кВт/год х 4,5162996 грн = 178190,601 грн; травень: 35843 кВт/год х 4,5162996 = 161877,727 грн; червень 28025 кВт/год х 4,5162996 грн = 126569,296 грн; липень: 22986 кВт/год х 4,5821196 грн = 105324,601 грн).
Отже, в результаті укладення сторонами додаткової угоди №2 від 21.02.2023, якою необґрунтовано збільшено ціну за одиницю товару і зменшено обсяг електроенергії, позивачем за поставлений товар зайво сплачено бюджетні кошти у сумі 135228,98 грн (1192740,21 грн - 1057511,23 грн).
Також в результаті укладення сторонами додаткової угоди №5 від 23.08.2025, якою необґрунтовано збільшено ціну за одиницю товару з 01.08.2023 та зменшено обсяг електроенергії, позивачем за поставлений товар зайво сплачено бюджетні кошти у сумі 33107,98 грн (серпень: 20821 кВт/год х 4,5821196 грн = 95400,31 грн) (128508,29 грн - 95400,31 грн).
Таким чином, за період з лютого по серпень 2023 року за рахунок коштів із бюджету Березівської сільської ради зайво перераховано кошти в розмірі 168336,96 грн за 256087 кВт/год.
Оскільки судом визнано недійсними додаткові угоди №2 від 21.02.2023, №3 від 03.04.2023, №4 від 14.06.2023 та №5 від 23.08.2023 до договору на закупівлю №254-T від 05.01.2023, якими збільшено вартість електричної енергії, що постачається, кошти у розмірі 168336,96 грн набуті відповідачем безпідставно, тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Водночас у позовній заяві прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача кошти у сумі 168702,65 грн, що не відповідає наведеному у позовній заяві розрахунку та розміру безпідставно набутих відповідачем грошових коштів, тому у стягненні 365,69 грн суд відмовляє у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на задоволення чотирьох позовних вимог немайнового характеру та часткове задоволення однієї позовної вимоги майнового характеру (судовий збір з якої сплачено у мінімальному його розмірі, визначеному законом), судовий збір у сумі 12112,00 грн з урахуванням передбаченого ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" коефіцієнту 0,8 (при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), відповідно ст.129 ГПК України покладається на відповідача.
Водночас суд враховує, що Житомирською обласною прокуратурою при зверненні до суду згідно з платіжною інструкцією №3315 від 22.12.2025 сплачено 15140,00 грн судового збору, що на 3028,00 грн більше, ніж встановлено законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
З огляду на відсутність клопотання позивача про повернення судового збору у сумі 3028,00 грн, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, питання щодо повернення судового збору судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 21.02.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Березівською сільською радою Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348220) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42095943).
3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 03.04.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Березівською сільською радою Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348220) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42095943).
4. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 14.06.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Березівською сільською радою Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348220) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42095943).
5. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 23.08.2023 до договору №254-Т від 05.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Березівською сільською радою Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04348220) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42095943).
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, Житомирська область, місто Житомир, майдан Перемоги, будинок 10, ід. код 42095943) на користь Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (12411, Житомирська область, Житомирський район, село Березівка, вул. Богуславська, будинок 31, ід. код 04348220) кошти в сумі 168336,96 грн.
7. В решті позову відмовити.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, Житомирська область, місто Житомир, майдан Перемоги, будинок 10, ід. код 42095943) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська область, місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, будинок 11, ід. код 02909950) 12112,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 06.04.26
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
- прокуратурі, позивачу та відповідачу - через систему "Електронний суд".