вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
03.04.2026м. ДніпроСправа № 904/682/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
від позивача: Ганжа М.Г.
від відповідача: Гейко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 29; офіс 504; ідентифікаційний код 32688148)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Гріншпун Вадима Федоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за надання послуг з теплової енергії у загальному розмірі 105 217, 82 грн
І. Суть спору
1. Стислий виклад позиції позивача
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 105 217,82 грн, яка, за твердженням позивача, утворилась у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором №011000 від 01.05.2023 про надання послуг з постачання теплової енергії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним у межах укладеного договору здійснювалося постачання теплової енергії до об'єкта відповідача, однак останній отримані послуги у повному обсязі не оплатив, у зв'язку із чим утворилась заборгованість.
Позивач вказує, що відповідач, як сторона договору, зобов'язаний здійснювати оплату за фактично спожиту теплову енергію, а невиконання такого обов'язку є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що спірні правовідносини мають іншу правову природу, ніж зазначає позивач, зокрема пов'язані зі спадковими правовідносинами, у зв'язку із чим відсутні підстави для покладення на нього обов'язку зі сплати заявленої суми.
Крім того відповідач посилається на відсутність належних правових підстав для нарахування заборгованості, зокрема, у зв'язку з недійсністю або юридичною неспроможністю окремих умов договору, а також зазначає, що спір підлягає розгляду з урахуванням результатів розгляду іншої справи щодо оскарження відповідних положень договору.
У зв'язку з наведеним відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
19.02.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Гріншпун Вадима Федоровича про стягнення заборгованості за договором №011000 від 01.05.2023 про надання послуг з теплової енергії у загальному розмірі 105 217, 82 грн, відповідно до якої позивач просить суд:
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Гріншпун Вадима Федоровича на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради суму заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 105 217,82 грн, з яких: основний борг: 61 475,79 грн, 3% річних: 7 227,79 грн, інфляційні збитки: 36 514,24 грн.
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Гріншпун Вадима Федоровича на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради суму понесених судових витрат у вигляді судового збору: 2 422,40 грн.
20.02.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
21.02.2025 до господарського суду від відповідача надійшла заява та відзив на позов (вх. суду №7734/25 від 21.02.2025). У заяві відповідач обґрунтував необхідність розгляду справи за правилами загального провадження.
26.02.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх. суду №8205/25 від 26.02.2025).
18.04.2025 ухвалою суду постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а також розпочати розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено справу до розгляду у підготовчому засідання на 23.05.2025.
21.04.2025 до суду від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду 16691/25 від 21.04.2025), відповідно до якої відповідач вказує на те що дана справа не підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.
23.05.2025 у підготовче засідання з'явився повноважний представник позивача. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
23.05.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 03.06.2025 о 11:30 год. Залишено без розгляду заяву відповідача (вх. суду №16691/25 від 21.04.2025), у зв'язку із відсутністю у заяві прохальної частини. Повторно зобов'язано позивача надати до господарського суду належним чином засвідчений договір про надання послуг з постачання теплової енергії за адресою вулиця Новоселівська будинок 42 у місті Дніпрі Дніпропетровської області, укладений між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 .
02.06.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення (вх. суду №23551/25 від 02.06.2025) по справі з додатками.
03.06.2025 до суду від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №23801/25 від 03.06.2025) про закриття провадження у справі.
03.06.2025 у підготовче засідання з'явився повноважний представник позивача. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
03.06.2025 ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, до 17.07.2025. Відкладено підготовче засідання у справі на 19.06.2025 о 10:30 год, запропоновано позивачу надати до суду до дати судового засідання письмові пояснення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
16.06.2025 до господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. суду №25759/25 від 16.06.2025) по справі.
18.06.2025 до господарського суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вх. суду №26393/25 від 18.06.2025) по справі.
19.06.2025 у підготовче засідання з'явився повноважний представник позивача. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
19.06.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 25.06.2025 о 11:30 год., запропоновано відповідачу надати до суду письмові пояснення (заперечення) на додаткові письмові пояснення позивача (вх. суду №26393/25 від 18.06.2025).
19.06.2025 до суду від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №26496/25 від 19.06.2025), відповідно до якої він просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з порушенням підсудності даного спору, у разі залишення даної заяви без розгляду, продовження слухання справи по суті - застосувати строки позовної давності.
20.06.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення (вх. суду №26805/25 від 20.06.2025).
23.06.2025 до суду від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №26990/25 від 23.06.2025), відповідно до якої він просить закрити провадження у справі у зв'язку з порушенням підсудності даного спору, у разі залишення даної заяви без розгляду, продовження слухання справи по суті - застосувати строки позовної давності.
24.06.2025 до господарського суду від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №27230/25 від 24.06.2025) по справі.
25.06.2025 у підготовче засідання з'явився повноважний представник позивача. Представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
25.06.2025 ухвалою господарського суду задоволено Гріншпун Вадима Федоровича (вх. суду №26496/25 від 19.06.2025) про закриття провадження у справі.
Крім того, 25.06.2025 ухвалою господарського суду постановлено справу №904/682/25 передати за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями господарського суду, Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради подано відповідні апеляційні скарги.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025 задоволено апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради та скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 про передачу справи 904/682/25 за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2025 задоволено апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради та скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 про закриття провадження у справі № 904/682/25. Ухвалено справу №904/682/25 направити для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
15.10.2025 матеріали справи №904/682/25 в 2-х томах надійшли до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.10.2025 справу №904/682/25 передано для продовження розгляду судді Івановій Т.В.
Між тим, 14.10.2025 до господарського суду від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №45031/25 від 14.10.2025) про зупинення розгляду справи.
У зв'язку з перебуванням судді Іванової Т.В. у період з 15.10.2025 по 28.10.2025 у відрядженні питання стосовно прийняття даної справи до розгляду у цей період не розглядалося.
29.10.2025 ухвалою суду постановлено розгляд справи розпочати з початку за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18.11.2025. Призначено клопотання відповідача (вх. суду №45031/25 від 14.10.2025) про зупинення розгляду справи до розгляду у підготовчому засіданні на 18.11.2025.
17.11.2025 до господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. суду №50349/25 від 17.11.2025) по справі.
17.11.2025 до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. суду №50514/25 від 17.11.2025) про відкладення розгляду справи.
18.11.2025 від позивача надійшло клопотання (вх. суду №50687/25 від 18.11.2025) про відкладення судового засідання.
18.11.2025 у судове засідання повноважні представники учасників не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
18.11.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 25.11.2025.
25.11.2025 від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду №51789/25 від 25.11.2025) по справі.
25.11.2025 у судове засідання з'явилися повноважні представники позивача та відповідача.
25.11.2025 ухвалою господарського суду задоволено клопотання відповідача про зупинення розгляду справи та зупинено провадження у справі №904/682/25 до закінчення розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи №904/5646/25 та набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами такого розгляду.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради подано до Центрального апеляційного господарського суд відповідну апеляційну скаргу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі №904/682/25 задоволено апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради та скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 про зупинення провадження у справі №904/682/25. Постановлено матеріали справи №904/682/25 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
21.01.2026 матеріали справи №904/682/25 в 3-х томах надійшли до Господарського суду Дніпропетровської області.
30.01.2026 ухвалою господарського суду поновлено провадження та призначено підготовче засідання у справі на 17.02.2026 о 10:30 год.
06.02.2026 від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду №5627/26 від 06.02.2026) по справі.
12.02.2026 до господарського суду від представника відповідача надійшла заява (вх. суду №6779/26 від 12.02.2026) про відкладення розгляду справи.
17.02.2026 у підготовче засідання з'явився повноважний представник позивача, відповідач (його представник) у вказане судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
17.02.2026 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 24.02.2026 о 10:00 год.
У зв'язку із перебуванням судді Іванової Т.В. у період з 23.02.2026 по 27.02.2026 на щорічному обов'язковому навчанні, організованому Національною школою суддів України, судове засідання, призначене на 24.02.2026, не відбулось.
02.03.2026 ухвалою господарського суду продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 02.04.2026 включно. Призначено підготовче засідання у справі на 11.03.2026 о 12:00 год.
10.03.2026 до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. суду №11273/26 від 10.03.2026) про поновлення строку та долучення доказів.
11.03.2026 у підготовче судове засідання з'явилися повноважні представники позивача та відповідача.
У вказаному підготовчому судовому засіданні 11.03.2026 господарський суд, заслухавши позиції сторін, вирішив протокольно задовольнити клопотання представника відповідача, поновити строк та долучити до матеріалів справи подані докази, зазначивши, що оцінка даним доказам буде надана судом при винесенні рішення по справі.
11.03.2026 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2026 о 10:30 год.
16.03.2026 до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. суду №12093/26 від 16.03.2026) про долучення доказів.
26.03.2026 у судове засідання з'явилися повноважні представники позивача та відповідача.
У вказаному судовому засіданні 26.03.2026 суд, заслухавши позиції сторін, вирішив задовольнив клопотання позивача (вх. суду №12093/26 від 16.03.2026) про долучення доказів та долучив до матеріалів справи постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі №904/5646/25
Крім того, у вказаному судовому засіданні 26.03.2026 розпочато розгляд справи по суті, обговорені питання що стосуються розгляду справи по суті, заслухано вступні слова представників сторін, досліджено докази, наявні в матеріалах справи та заслухано судові дебати представників сторін.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 03.04.2026 о 12:30 год.
26.03.2026 ухвалою господарського суду повідомлено учасників справи, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі призначено на 03.04.2026 о 12:30 год.
03.04.2026 у судове засідання з'явилися повноважні представники позивача та відповідача.
03.04.2026 у судовому засіданні за наслідками розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором №011000 від 01.05.2023 про надання послуг з постачання теплової енергії.
Позивач зазначає, що у межах зазначеного договору ним здійснювалося постачання теплової енергії до об'єкта відповідача, однак останній отримані послуги у встановлені строки не оплатив у повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Водночас відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на відсутність у нього обов'язку щодо сплати заявленої суми, зокрема з огляду на іншу правову природу спірних правовідносин.
Предметом доказування у даній справі є такі обставини:
(1) Правовий статус відповідача щодо спірного об'єкта нерухомості та підстави його участі у правовідносинах з постачання теплової енергії.
(2) Факт виконання позивачем договірних зобов'язань щодо постачання теплової енергії.
(3) Факт невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманих послуг.
(4) Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
1. Виникнення договірних зобов'язань між сторонами та їх умови.
1.1. Правовий статус відповідача щодо спірного об'єкта нерухомості.
Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт теплоспоживання, до якого здійснювалось постачання теплової енергії, а саме будівля гуртожитку за адресою: місто Дніпро, АДРЕСА_1, первісно належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2000.
Згідно з матеріалами справи, 24.01.2019 між ОСОБА_1 , як відчужувачем, та Гріншпуном Вадимом Федоровичем , як набувачем, укладено спадковий договір (а.с. 19 на звороті - 22, том 1), відповідно до умов якого набувач зобов'язався виконувати розпорядження відчужувача та здійснювати утримання зазначеного майна.
Умовами вказаного договору також передбачено, що право власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 переходить до набувача після смерті відчужувача.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Бохум Федеративної Республіки Німеччина, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25.01.2022 (а.с. 127, том 2).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №312295031 від 13.10.2022, 13.01.2022 (а.с. 23, том 1) за Гріншпуном Вадимом Федоровичем зареєстровано право власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі спадкового договору від 24.01.2019 у зв'язку зі смертю ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідно до матеріалів справи, у період до 10.05.2021 власником спірного об'єкта нерухомості був ОСОБА_1 , після смерті якого право власності на підставі спадкового договору перейшло до Гріншпуна Вадима Федоровича, що в подальшому було зареєстровано у встановленому законом порядку.
1.2. Укладення між сторонами договору про надання послуг з постачання теплової енергії та його умови.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2023 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, як виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем Гріншпун Вадимом Федоровичем, як споживачем, укладено договір №011000 про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - договір, а.с. 24-27, том 1), відповідно до умов пункту 1 якого виконавець зобов'язався надати споживачеві послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі-послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Пунктом 3 договору передбачено, що місце надання послуг з постачання теплової енергії: АДРЕСА_1; опалювальна площа (об'єм) об'єкту, теплове навантаження на об'єкт теплоспоживання зазначені в додатку 2 до договору.
Згідно із пунктом 4 договору у будівлі відсутній індивідуальний тепловий пункт.
За умовами пункту 5 договору об'єкт теплоспоживання обладнано вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії. Місце встановлення вузла (вузлів) обліку - гуртожиток АДРЕСА_1.
Згідно з додатком 2 до договору (а.с. 26 на звороті) середньомісячне розрахункове теплове навантаження на опалення в опалювальному сезоні становить 17,07 Гкал/міс; опалювальна площа - 678,20 м2; об'єм приміщення - 2658м3.
Умовами пункту 7 договору сторони визначили, що надання послуги здійснюється безперервно, крім перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"
Відповідно до пункту 8 договору постачання теплової енергії для потреб споживача здійснюється в потрібних йому обсягах: на опалення та вентиляцію - в період опалювальною сезону; на технологічні потреби - відповідно з виробничої програмою споживача. Якщо обмеження або припинення послуги з постачання теплової енергії сталося через обмеження або припинення постачання виконавцю енергоресурсів (газ, електроенергія) з боку постачальників енергоресурсів, то в такому разі температура мережної води в постачальному теплопроводі підтримується на рівні, який відповідає кількості наданого палива, що спалюється. При відсутності вузлів обліку споживачеві проводиться перерахунок за фактично спожиту теплову енергію.
Згідно із пунктом 9 договору виконавець забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги на межі централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця або внутрішньобудннкових систем будівлі (межа експлуатаційної відповідальності тепломереж, додаток №3) до договору).
Визначення якісних та кількісних показників послуги здійснюється за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку (пункт 10 договору).
Пунктом 12 договору встановлено, що облік послуг з постачання теплової енергії здійснюється за показниками вузлів комерційного обліку. Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал). Для переведення одиниць застосовуються коефіцієнти: 1ГДж = 0,23885Гкал, 1МВт = 0,8598 Гкал. Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої у будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.
Відповідно до пункту 18 договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії щомісячно здійснюється споживачем, крім випадків, коли це проводиться виконавцем за допомогою дистанційних систем без присутності споживача. Період звітності для занесення споживачем показників вузлів комерційного обліку щомісячно відображається на сайті https://www.teploenergo.net. після внесення показників вузла (вузлів) комерційного обліку в особистому кабінеті споживача, дата та час виконавцем фіксується автоматично.
Згідно із пунктом 19 договору, у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань засобів вимірювальної техніки для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлі протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів. Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов'язаний провести перерахунок споживачу. Перерахунок споживачу проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу, але не більше ніж за 12 календарних місяців.
Згідно пункту 21 договору споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги.
Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до плати виконавцю і в рахунку відображаються окремо.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та обсягу споживання або за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря (у випадку, визначеному Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання"), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат виконавця, пов'язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а у випадках, визначених Закону України "Про житлово-комунальні послуги", також і витрати на обслуговування приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у об'єктів теплоспоживання багатоквартирного будинку.
Відповідно до пункту 22 договору тариф на послугу з постачання теплової енергії, що споживається згідно з цим договором, встановлюється органами місцевого самоврядування, відповідно до Постанови НКРЕКП № 1085 від 07.07.2021.
Станом на дату укладення цього договору на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №802 від 20.09.2022 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії: 1Гкал - 1451,10 грн (без ПДВ): 1741,32 грн (з ПДВ).
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідних органів на офіційному сайті підприємства - www.teploenergo.dp.ua або в друкованих засобах масової інформації.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору, новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. За потребою споживача сторони можуть укладати додаткову угоду до договору про зміну тарифу.
За умовами пункту 23 договору тривалість розрахункового періоду - це період часу, за який визначається обсяг (кількість) спожитої теплової енергії та здійснюється розрахунком між виконавцем та споживачем. Розрахунковим періодом для об'єктів теплоспоживання, які обладнані приладами обліку є період між датами попередньої та фактичної фіксації наданої звітності, для об'єктів без приладу обліку - календарний місяць.
Пунктом 24 договору визначено, що виконавець формує та не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги та акт приймання - передачі (в 2-х примірниках) по формі додатку№4 до договору на паперовому носії за адресою виконавця послуг (в окремих випадках надає за допомогою поштового чи електронного зв'язку).
Рахунок на оплату спожитої послуги та акт прийому - передачі надається не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Отриманий акт прийому-передачі споживач або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу виконавця на протязі 10 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:
1) при отриманні за адресою виконавця - дата вручення представнику споживача;
2) при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (містом - 3дні, областю - 5днів, Україною - 7 днів). При поверненні підприємством зв'язку рекомендованого листа з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що споживач повідомлений про направлені документи;
3) при направлені електронною поштою - дата, зафіксована при відправленні листа з електронної пошти виконавця.
У разі неотримання виконавцем підписаного акту прийому-передачі або обґрунтованих заперечень, його не підписання у вищезазначений термін, акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Пунктом 48 договору встановлено, що рахунки, акти прийому-передачі надаються споживачу на адресу м. Дніпро, вул. Королеви Єлизавети ІІ, 15а, кім. 301.
Відповідно до пункту 25 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця після одержання акту прийому-передачі та рахунку від виконавця продовж 5 банківських днів, але не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно пунктів 27, 28 договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити номер та дату договору, номер особистого рахунку, розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди, якщо така є, а якщо такої немає, в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів (розрахункових місяців) до дати здійснення платежу.
Виконавець не має права зараховувати плату за послугу в рахунок погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві.
Плата за послугу не нараховується за час перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору, за період тимчасової відсутності в приміщенні (об'єкті нерухомого майна) споживача та у разі самовільного (без дотримання встановленої законодавством процедури відключення (відокремлення) об'єкту теплоспоживання від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Пунктом 40 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом року.
Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його підписання (частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України) на підставі договору спадку від 24.01.2019.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про припинення, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 41 договору).
Згідно з пунктом 44 договору у разі зміни даних, зазначених у розділі "Реквізити і підписи сторін" договору, сторона повідомляє іншій стороні у семиденний строк з дати настання події письмово чи в інший спосіб, що гарантує доведення такої інформації до сторін.
Відповідно до пункту 45 договору цей договір може бути розірвано за згодою сторін та у випадку зміни власника (користувача) на підставі наданих споживачем документів про звільнення приміщення (договір купівлі - продажу, акт прийому - передачі та ін.).
Також згідно з пунктом 46 договору цей договір може бути розірвано на вимогу споживача, який повідомляє виконавця не менше ніж за один місяць до дати розірвання договору, за умови документального підтвердження здійснення технічного припинення теплопостачання (при наявності дозвільної документації, відповідно до наказу №169 Мінрегіону від 26.07.2019).
Судом встановлено, що у вказаному договорі про надання послуг з постачання теплової енергії сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір про надання послуг з постачання теплової енергії є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору про надання послуг з постачання теплової енергії чи визнання неукладеним його в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору про надання послуг з постачання теплової енергії.
1.3. Щодо виникнення обов'язку відповідача зі сплати коштів за надані послуги з постачання позивачем теплової енергії за спадковим договором.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (стаття 631 Цивільного кодексу України).
Так, пунктом 40 вищевказаного договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом року. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його підписання (частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України (чинної на час виникнення спірних правовідносин)) на підставі договору спадку від 24.01.2019.
При цьому, відповідач, вважаючи вказаний пункт договору незаконним, таким що порушує його права та інтереси, у жовтні 2025 року звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із відповідною позовною заявою.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2025 у справі №904/5646/25 вказану позовну заяву Фізичної особи-підприємця Гріншпун Вадима Федоровича до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради про визнання недійсним в частині пункту договору було залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі №904/5646/25 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гріншпуна Вадима Федоровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2025 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2025 залишено без змін.
Отже, пункт 40 договору №011000 від 01.05.2023 про надання послуг з постачання теплової енергії є чинним, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2019 між ОСОБА_1 , як відчужувачем, та Гріншпуном Вадимом Федоровичем, як набувачем, укладено спадковий договір (а.с. 19 зворотній аркуш - 22), відповідно до умов пункту 1.1. якого набувач зобов'язався виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на належне відчужувачу майно (надалі - предмет договору): будівлю гуртожитку №1 (один) літера А-2 з шлакоблоку, загальною площею 907,2 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Дніпро (колишня назва Дніпропетровськ), вулиця Новоселівська, №42 (сорок два).
Згідно із підпунктом 2.1.1 пункту 2.1. спадкового договору сторони дійшли згоди, що за життя відчужувача на набувача за цим договором покладається обов'язок сплачувати всі необхідні платежі для обслуговування будівлі гуртожитку та поліпшення її стану у разі необхідності.
Згідно зі статті 1302 Цивільного кодексу України право власності на майно, що є предметом цього договору, у набувача виникає в разі смерті відчужувача (пункт 3.1. спадкового договору).
Судом встановлено, що у вказаному спадковому договорі сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий спадковий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного спадкового договору чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого спадкового договору.
Таким чином за умовами спадкового договору відповідач взяв на себе обов'язок сплачувати всі необхідні платежі для обслуговування будівлі гуртожитку з 24.01.2019.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі статтею 13, пунктом 1 частини першої статті 20 Законом України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Отже враховуючи вищевикладене та те, що пунктом 40 договору сторони зокрема погодили, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його підписання на підставі договору спадку від 24.01.2019, обов'язок зі сплати коштів за надані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2020 року по березень 2023 року включно було покладено на відповідача.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань щодо постачання теплової енергії.
Початок та закінчення опалювальних періодів 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023 років підтверджується відповідними рішеннями Дніпровського міського голови, а саме:
- розпорядження Дніпровського міського голови № 1267-р від 28.10.2020 "Про початок опалювального сезону 2020-2021 років у м. Дніпрі" (а.с. 61);
- розпорядження Дніпровського міського голови № 155-р від 30.03.2021 "Про закінчення опалювального сезону 2020-2021 років у м. Дніпрі" (а.с. 61 на звороті);
- розпорядження Дніпровського міського голови № 1-19/10-р від 19.10.2021 "Про початок опалювального сезону 2021-2022 років у м. Дніпрі" (а.с.62);
- розпорядження Дніпровського міського голови № 1-31/3-р від 31.03.2022 "Про закінчення опалювального сезону 2021-2022 років у м. Дніпрі" (а.с. 62 на звороті);
- розпорядження Дніпровського міського голови № 1-1/11-р від 01.11.2022 "Про початок опалювального сезону 2022-2023 років у м. Дніпрі" (а.с. 63);
- розпорядження Дніпровського міського голови № 1-21/3-р від 21.03.2023 "Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років у м. Дніпрі" (а.с. 63 на звороті).
На виконання умов договору, позивачем, у вказані опалювальні періоди, зокрема, у період з листопада 2020 року по березень 2023 року надано відповідачу послуг з постачання теплової енергії на суму у загальному розмірі 234 525,77 грн, що підтверджується наступними актами: №010141 від 30.11.2020 (а.с. 29 на звороті, том 1); №010141 від 30.12.2020 (а.с. 30, том 1); №010141 від 31.01.2021 (а.с. 30 на звороті, том 1); №010141 від 28.02.2021 (а.с. 31, том 1); №010141 від 31.03.2021 (а.с. 31 на звороті, том 1); №010141 від 30.04.2021 (а.с. 32, том 1); №010141 за квітень 2021 року (а.с. 32 на звороті, том 1); №010141 за червень 2021 року (а.с. 33, том 1); акт №010141 від 30.11.2021 (а.с. 33 на звороті, том 1); №010141 від 31.12.2021 (а.с. 34, том 1); №010141 від 31.01.2022 (а.с. 34 на звороті, том 1); №010141 від 28.02.2022 (а.с. 35, том 1); №010141 від 31.03.2022 (а.с. 35 на звороті, том 1); №010141 від 30.11.2022 (а.с. 36, том 1); №010141 від 31.12.2022 (а.с. 36 на звороті, том 1); акт №010141 від 31.01.2023 (а.с. 37, том 1); №010141 від 28.02.2023 (а.с. 37 на звороті, том 1); №010141 від 31.03.2023 (а.с. 38, том 1). Вказані акти зі сторони відповідача залишилися не підписаними.
Крім того, у зв'язку із наданими послугами у період з листопада 2020 року по березень 2023 року позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки: №010141 від 30.11.2020 (а.с. 38 на звороті, том 1); №010141 від 31.12.2020 (а.с. 39, том 1); №010141 від 31.01.2021 (а.с. 39 на звороті, том 1); №010141 від 28.02.2021 (а.с. 40, том 1); №010141 від 31.03.2021 (а.с. 40 на звороті, том 1); №010141 від 30.04.2021 (а.с. 41), №010141 за квітень 2021 року (а.с. 41 на звороті); №010141 за червень 2021 (а.с. 42); №010141 від 30.11.2021 (а.с. 42 на звороті); №010141 від 31.12.2021 (а.с. 43); №010141 від 31.01.2022 (а.с. 43 на звороті); №010141 від 28.02.2022 (а.с. 44); №010141 від 31.03.2022 (а.с. 44 на звороті); №010141 від 30.11.2022 (а.с. 45); №010141 від 31.12.2022 (а.с. 45 на звороті); №010141 від 31.01.2023 (а.с. 46); №010141 від 28.02.2023 (а.с. 46 на звороті); №010141 від 31.03.2023 (а.с. 47).
Згідно поданого позивачем розрахунку, виставлених рахунків на оплату, виписки по руху коштів (а.с. 10-12, том 1), з урахуванням здійсненого коригування та часткових оплат відповідача, сума боргу на момент звернення до суду склала 61 475,79 грн.
3. Невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманих послуг
Відповідно до матеріалів справи, у період з листопада 2020 року по березень 2023 року позивачем здійснювалося надання послуг з постачання теплової енергії до об'єкта відповідача, у зв'язку з чим останньому виставлялись відповідні рахунки та акти приймання-передачі послуг.
Згідно з поданими позивачем розрахунками та виписками по руху коштів (а.с. 10- 12, том 1), оплата за надані послуги здійснювалася відповідачем частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 61 475,79 грн.
Вказана заборгованість також відображена в акті звірки взаємних розрахунків від 28.08.2023 (а.с. 59, том 1), який направлявся позивачем на адресу відповідача разом із досудовою вимогою (а.с. 58, том 1).
При цьому матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем вартості наданих послуг у спірний період, а також доказів надання ним обґрунтованих заперечень щодо обсягу, вартості або якості наданих послуг.
Також матеріали справи не містять контррозрахунку заборгованості або інших доказів, які б свідчили про відсутність або інший розмір заборгованості.
4. Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання, позивачем згідно розрахунку (а.с. 10-19, том 1) нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 227,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 36 514,24 грн.
ІV. Мотиви суду
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (частина 1 статті 630 Цивільного кодексу України).
Відповідно частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені сторонами обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт теплоспоживання, до якого здійснювалось постачання теплової енергії, а саме: будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , первісно належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2000.
Згідно з матеріалами справи, 24.01.2019 між ОСОБА_1 , як відчужувачем, та Гріншпуном Вадимом Федоровичем , як набувачем, укладено спадковий договір (а.с. 19 на звороті - 22, том 1), предметом якого була будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до умов якого набувач зобов'язався виконувати визначені обов'язки щодо відчужувача та будівлі гуртожитку, в тому числі здійснювати утримання зазначеного майна.
Умовами вказаного договору також передбачено, що право власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 переходить до набувача після смерті відчужувача.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Бохум Федеративної Республіки Німеччина, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25.01.2022 (а.с. 127, том 2).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №312295031 від 13.10.2022, 13.01.2022 (а.с. 23, том 1) за Гріншпуном Вадимом Федоровичем зареєстровано право власності на будівлю гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі спадкового договору від 24.01.2019 у зв'язку зі смертю ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідно до матеріалів справи, у період до 10.05.2021 власником спірного об'єкта нерухомості був ОСОБА_1 , після смерті якого право власності на підставі спадкового договору перейшло до Гріншпуна Вадима Федоровича , що в подальшому було зареєстровано у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом, між сторонами виникли договірні правовідносини з постачання теплової енергії, які підтверджуються укладеним договором №011000 від 01.05.2023, а також положеннями спадкового договору від 24.01.2019, на підставі якого на відповідача покладено обов'язок утримувати відповідне майно та здійснювати необхідні платежі, пов'язані з його експлуатацією.
Доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку зі сплати вартості теплової енергії з огляду на іншу правову природу спірних правовідносин судом відхиляються як безпідставні, оскільки вони спростовуються як умовами спадкового договору, так і положеннями чинного законодавства, відповідно до яких споживач зобов'язаний оплачувати фактично спожиті житлово-комунальні послуги незалежно від формального оформлення права власності.
Крім того, суд враховує, що правомірність застосування пункту 40 договору №011000 від 01.05.2023, яким передбачено поширення його умов на відносини, що виникли до його укладення, була предметом судового розгляду у справі №904/5646/25, за результатами якого у задоволенні позовних вимог відповідача відмовлено, а відповідне судове рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції, що свідчить про чинність та обов'язковість зазначених умов договору для сторін .
Щодо виконання позивачем своїх зобов'язань суд зазначає, що надані позивачем акти приймання-передачі послуг та рахунки, перелік яких наведено вище підтверджують факт постачання теплової енергії відповідачу у спірний період.
Непідписання зазначених актів відповідачем саме по собі не спростовує факту надання послуг, оскільки матеріали справи не містять доказів надання відповідачем обґрунтованих заперечень щодо обсягу, якості чи вартості наданих послуг, а також доказів відмови від їх прийняття у встановленому договором порядку.
Непідписані акти зі сторони відповідача господарський суд визнає належними доказами з огляду на таке.
По-перше, позивач у відповідності до пункту 24 договору здійснював направлення вказаних актів та рахунків на адресу відповідача за допомогою засобів електронного зв'язку на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 49-57, том 1). При цьому матеріали справи не містять відповідей відповідача на направлені позивачем листи.
По-друге, договір №011000 від 01.05.2023 про надання послуг з постачання теплової енергії не припинив своєї дії та є чинним станом на час розгляду спору. Докази зворотного матеріали справи не містять.
По-третє, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Така ж правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Розмір заборгованості також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 59), який направлявся позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку (а.с. 58) разом із досудовою вимогою, яка також залишена відповідачем без відповіді.
При цьому суд зазначає, що надані позивачем послуги відповідачем своєчасно та в повному обсязі не оплачено.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду контррозрахунку заборгованості так само, як і не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок, наявність перед позивачем заборгованості за договором з оплати за надані послуги у розмірі 61 475,79 грн, керуючись приписами статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред'явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 61 475,79 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
За таких обставин суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 61 475,79 грн є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України позивачем також нараховано інфляційні втрати у розмірі 36 514,24 грн та 3% у розмірі 7 227,79 грн.
Господарський суд, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку 3% за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff), дійшов висновку про те, що він є вірними .
Разом з тим, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) господарський суд дійшов висновку про те, що сума інфляційних втрат становить 36 989,71 грн, однак, оскільки, суд згідно із частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 36 514,24 грн - в межах заявлених вимог.
Доказів неправомірності такого розрахунку або його помилковості відповідачем суду не надано.
Судом також враховані положення Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", якою постановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Вказану Постанову №206 було доповнено пунктом 1-1 згідно із Постановою КМУ № 390 від 21.04.2023, відповідно до якого «Дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об'єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану».
З цього приводу суд зазначає наступне.
Постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" регламентує заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням. В даній справі відповідач у правовідносинах з позивачем виступає як господарюючий суб'єкт (спеціальний суб'єкт) - фізична особа - підприємець, отже пільги, передбачені законодавством для населення, на нього не розповсюджуються.
Доказів того, що в приміщенні гуртожитку, належному на праві власності відповідачу, кінцевими споживачами комунальних послуг є внутрішньо переміщені особи - матеріали справи також не містять.
Отже, суд дійшов до висновку, що дія постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 не поширюється на правовідносини у даній справі.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд також вважає за необхідне надати оцінку запереченням відповідача, викладеним у відзиві та поданих заявах.
Щодо доводів відповідача про іншу правову природу спірних правовідносин (спадкові відносини).
Суд відхиляє зазначені доводи як безпідставні, оскільки сам по собі факт існування спадкового договору не виключає виникнення між сторонами зобов'язань з оплати житлово-комунальних послуг.
Як встановлено судом, саме на відповідача відповідно до умов спадкового договору покладено обов'язок утримувати майно та здійснювати платежі, пов'язані з його експлуатацією, що узгоджується з положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Отже, доводи відповідача не спростовують його статусу належного боржника у спірних правовідносинах.
Щодо доводів відповідача про застосування положень статті 1281 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1302 Цивільного кодексу України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Як встановлено судом, 24.01.2019 між ОСОБА_1 , як відчужувачем, та Гріншпуном Вадимом Федоровичем , як набувачем, укладено спадковий договір, відповідно до якого на відповідача покладено обов'язок здійснювати всі необхідні платежі, пов'язані з утриманням будівлі гуртожитку, що є предметом спору у даній справі.
Таким чином, обов'язок відповідача щодо несення витрат, пов'язаних з утриманням вказаного майна, виник безпосередньо з умов спадкового договору та тривав до дня смерті відчужувача (тобто до 10.05.2021), а в подальшому продовжився на підставі пункту 3.1. зазначеного договору, яким передбачено, що право власності на майно, що є предметом цього договору, у набувача виникає в разі смерті відчужувача, яке відповідач оформив 13.10.2022.
Отже, у спірних правовідносинах обов'язок відповідача зі сплати вартості житлово-комунальних послуг виникає не як обов'язок спадкоємця за боргами спадкодавця у розумінні статті 1281 Цивільного кодексу України, а як самостійний обов'язок споживача, який фактично користується об'єктом нерухомості та отримує відповідні послуги.
При цьому зі змісту спадкового договору прямо вбачається, що на відповідача покладено обов'язок здійснювати всі необхідні платежі, пов'язані з утриманням об'єкта нерухомості, що узгоджується з положеннями законодавства у сфері житлово-комунальних послуг та підтверджує його статус належного боржника у спірних правовідносинах.
Таким чином, обов'язок відповідача зі сплати вартості теплової енергії виникає не як похідний обов'язок спадкоємця за боргами спадкодавця, а як самостійний обов'язок споживача комунальної послуги, що ґрунтується на факті її отримання та положеннях укладених між сторонами правочинів.
За таких обставин положення статті 1281 Цивільного кодексу України, які регулюють порядок пред'явлення вимог кредитора до спадкоємців, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Суд також відхиляє доводи відповідача щодо виставлення рахунків та актів на ім'я відчужувача.
Сам по собі факт оформлення первинних документів на іншу особу не спростовує обов'язку відповідача зі сплати вартості фактично спожитих житлово-комунальних послуг, оскільки визначальним є не формальне зазначення особи у розрахункових документах, а фактичне користування об'єктом нерухомості та покладений на відповідну особу обов'язок його утримання відповідно до умов укладеного спадкового договору.
Враховуючи, що саме на відповідача відповідно до умов спадкового договору покладено обов'язок нести витрати, пов'язані з утриманням спірного об'єкта, він є належним боржником у спірних правовідносинах незалежно від того, на чиє ім'я виставлялися рахунки та акти.
Отже, наведені доводи відповідача є безпідставними та відхиляються судом.
Щодо доводів відповідача про недійсність або незаконність умов договору, зокрема пункту 40.
Суд зазначає, що правомірність відповідних положень договору вже була предметом судового розгляду у справі №904/5646/25, за результатами якого у задоволенні позову відповідача відмовлено, а відповідне рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції.
Отже, зазначені обставини є встановленими судом та не підлягають повторному доказуванню, а доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими та такими, що спрямовані на переоцінку вже встановлених судом фактів .
Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для нарахування заборгованості.
Вказані доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі послуг, рахунками та розрахунком заборгованості, які у своїй сукупності підтверджують факт надання послуг та їх вартість.
При цьому відповідач не надав жодного належного доказу, який би свідчив про ненадання послуг, їх неналежну якість або неправильність визначення їх вартості.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.
Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (частина 1 статті 257 Цивільного кодексу України).
Частинами 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Згідно із частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 цієї Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду 19.02.2025, про стягнення заборгованості за надані останнім послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2020 року по березень 2023 року.
Господарський суд звертає увагу на те, що приписами пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211"Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19" на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020.
Дію карантину, встановленого цією постановою, було продовжено численними постановами.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан. Численними Указами Президента України воєнний стан продовжено, в тому числі, і по теперішній час.
Згідно п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.
Отже, враховуючи наведені вище норми законодавства, суд констатує, що з 11.03.2020 та станом на день подання позовної заяви перебіг позовної давності був продовжений та зупинений законом, а отже не сплив, у зв'язку із чим спростовуються твердження відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності.
Щодо заперечень відповідача проти розрахунку заборгованості.
Суд зазначає, що відповідно до приписів статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також несе ризик настання наслідків невчинення процесуальних дій.
Заперечуючи проти розміру заявленої заборгованості, відповідач вказав на їх необґрунтованість, водночас не надав суду жодного контррозрахунку, не зазначив, які саме складові розрахунку є помилковими, та не навів альтернативного визначення розміру заборгованості.
Крім того, відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неправильність застосованих позивачем тарифів, невірність обсягів споживання теплової енергії або здійснення оплати у більшому розмірі, ніж враховано позивачем.
Суд зазначає, що саме по собі заперечення проти розрахунку без надання альтернативного контррозрахунку та без наведення конкретних помилок не може вважатися належним способом спростування заявлених вимог.
Отже, за відсутності з боку відповідача належного спростування та з урахуванням наданих позивачем первинних документів (актів приймання-передачі послуг, рахунків, розрахунку заборгованості), господарський суд дійшов висновку, що поданий позивачем розрахунок є таким, що відповідає обставинам справи.
З урахуванням положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України, поданий позивачем розрахунок є більш вірогідним доказом у порівнянні з доводами відповідача, які не підтверджені належними доказами.
Інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на правильність висновків суду.
Крім того, господарський суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття судового рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Гріншпун Вадима Федоровича про стягнення заборгованості за договором №011000 від 01.05.2023 про надання послуг з теплової енергії у загальному розмірі 105 217, 82 грн задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 61 475,79 грн - основного боргу, 7 227,79 грн - 3% річних та 36 514,24 грн - інфляційних витрат.
V. Висновки суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені докази у їх сукупності, а також надану оцінку доводам сторін, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з постачання теплової енергії, які регулюються договором №011000 від 01.05.2023 та положеннями спадкового договору від 24.01.2019.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо постачання теплової енергії у період з листопада 2020 року по березень 2023 року, що підтверджується матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі послуг, рахунками та розрахунком заборгованості.
Водночас відповідач свій обов'язок щодо оплати отриманих послуг у повному обсязі та у встановлені договором строки не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 61 475,79 грн.
Доводи відповідача щодо відсутності обов'язку зі сплати заборгованості, іншої правової природи спірних правовідносин, недійсності окремих умов договору, а також інші заперечення, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються встановленими судом обставинами справи, умовами договорів та нормами чинного законодавства.
Оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та такими, що відповідають положенням статті 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є обґрунтованим, арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають стягненню 3% річних у розмірі 7 227,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 36 514,24 грн.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Гріншпун Вадима Федоровича про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з теплової енергії №011000 від 01.05.2023 у загальному розмірі 105 217, 82 грн є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гріншпун Вадима Федоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 29; офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) 61 475,79 грн (шістдесят одну тисячу чотириста сімдесят п'ять гривень сімдесят дев'ять копійок) - основного боргу, 7 227,79 грн (сім тисяч двісті двадцять сім гривень сімдесят дев'ять копійок) - 3% річних, 36 514,24 грн (тридцять шість тисяч п'ятсот чотирнадцять гривень двадцять чотири копійки) - інфляційних втрат та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 03.04.2026
Суддя Т.В. Іванова