пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
02 квітня 2026 року Справа № 5004/353/12
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали заяви Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд", м.Київ
до відповідача: Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище", с.Топилище, Іваничівський р-н
про стягнення 1 265 279,40 грн
за участю представників сторін:
від заявника (боржника): Грищенко О.М.,
від стягувача: Петросян А.С.,
Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 стягнуто з Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (с.Топилище, Іваничівський р-н, Волинська область, код ЄДРПОУ 34626298, р/р № НОМЕР_1 в ЦФ ПАТ "Кредобанк" м.Нововолинськ, МФО 325365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (м.Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 33307354, р/р № НОМЕР_2 в ГОУ АТ "Ощадбанк", МФО 300465) 824670 грн. коштів отриманих за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ-0017 від 21.03.2011р., а також 25305 грн. 59 коп. судового збору.
На виконання рішення суду видано наказ від 16.01.2014 №5004/353/12-1.
16.03.2026 надійшла заява Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" про визнання наказу від 16.01.2014 №5004/353/12-1 таким, що не підлягає виконанню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заява розподілена судді Бідюк С.В.
Ухвалою суду від 18.03.2026 заяву Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" від 14.03.2026 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню прийнято до розгляду; розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 26 березня 2026 року о 10:30 год; запропоновано стягувачу до 25.03.2026 подати суду пояснення по суті заяви. Явку учасників справи у судове засідання визнано не обов'язковою.
20.03.2026 від ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" надійшло заперечення на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що подана заява ФГ "Агроінвест-Топилище" у справі №500/353/12 підлягає направленню за підсудністю для розгляду в межах справи 910/1405/14 про визнання банкрутом ТОВ "Хліб Інвестбуд", з огляду на наступне.
Звертаючись із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник зазначає, що згідно угоди №03-02-2014 від 03 лютого 2014 року про добровільне виконання, укладеної із довіреною особою стягувача - ФОП Винниченком Ю.В. відповідно до договору доручення №14/01-01 від 21 січня 2014 року, зобов'язання боржника згідно рішення Господарського суду Волинської області у справі №5004/353/12 від 07 травня 2012 року та, виданого на його примусове виконання наказу від 16 січня 2014 року №5004/353/12-1, добровільно було виконано ще впродовж лютого - листопада 2014 року. Проте стягувач - ТОВ "Хліб Інвестбуд" і на даний час звертається до боржника з вимогами про перерахування заборгованості, яка стягнута рішенням суду від 07.05.2012 у справі №5004/353/12.
Як вбачається із рішення Господарського суду Волинської області у справі №5004/353/12 від 07 травня 2012 року, що 21.03.2011 між ТОВ "Хліб Інвестбуд" ("Покупець") та ФГ "Агроінвест-Топилище" ("Продавець") був укладений контракт на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ-0017.
Позивач виконав обов'язки, що були покладені на нього контрактом, проте відповідач не вчинив дій щодо передачі у власність Позивачу товару, а саме відповідачем не поставлено товар у кількості 700 тонн на загальну суму 1 178 100,00 грн.
У зв'язку із невиконанням ФГ "Агроінвест-Топилище" своїх договірних зобов'язань ТОВ "Хліб Інвестбуд" звернувся з позовом до суду.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12 стягнуто з Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" 824670 грн. коштів отриманих за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ-0017 від 21.03.2011р., а також 25305 грн. 59 коп. судового збору.
На виконання рішення суду видано наказ від 16.01.2014 №5004/353/12-1.
21.01.2014 між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та ФОП Винниченко Юрій Валентинович було укладено договір доручення №14/01-01, предметом якого було надання послуг щодо проведення дій, спрямованих на повернення дебіторської заборгованості з боржника - ФГ "Агроінвест-Топилище" у сумі 849975, 59 грн згідно рішення суду від 07.05.2012 у справі №5004/353/12.
03.02.2014 ФОП Винниченком Ю.В. укладено з ФГ "Агроінвест-Топилище" угоду №03-02-2014 про добровільне виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07 травня 2012 року у справі №5004/353/12.
У відповідності до умов угоди №03-02-2014 від 03 лютого 2014 року та договору доручення №14/01-01 від 21.01.2014, сторонами було досягнуто домовленість про те, що ФГ «АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ» зобов'язується сплатити суму, зазначену у пункту 4 даної Угоди, на користь ФОП Винниченко Ю.В. (Повіреного) з подальшим її перерахуванням на поточний рахунок ТОВ “Хліб Інвестбуд» (Довірителя).
13.11.2014 між ФОП Винниченком Ю.В. укладено з ФГ "Агроінвест-Топилище" угоду №13-11-2014 про реструктуризацію грошового зобов'язання згідно угоди №03-02-2014 про добровільне виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07 травня 2012 року у справі №5004/353/12.
Поряд із цим, рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/4071/14 від 29 жовтня 2014 року, задоволено позовні вимоги ФОП Винниченко Ю.В. до ФГ “АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ» про стягнення грошових коштів на підставі Угоди №03-02-2014 від 03 лютого 2014 року про добровільне виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07 травня 2012 року у справі №5004/353/12.
Також, рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/4072/14 від 1 листопада 2014 року, задоволено позовні вимоги ТОВ “АРС» до ФГ “АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ» про стягнення грошових коштів на підставі Угоди №03-02-2014 від 03 лютого 2014 року про добровільне виконання Рішення Господарського суду Волинської області від 07 травня 2012 року у справі №5004/353/12.
Боржник зазначає, що згідно платіжних доручень ФГ "Агроінвест-Топилище" відповідно до угоди №03-02-2014 від 03.02.2014 повністю виконано рішення суду у справі №5004/353/12.
05.03.2018 ліквідатор ТОВ “Хліб Інвестбуд» звернувся до господарського суду із заявою про поновлення ТОВ “Хліб Інвестбуд» строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Волинської області від 16.01.2014 №5004/353/12-1 та видачу його дублікату.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.03.2018 по справі №5004/353/12 в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ “Хліб Інвестбуд» відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22 вересня 2021 року у справі №903/716/21 відмовлено у відкритті провадження у справі №903/716/21 про банкрутство Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" за заявою Товариства з обмеженою відповідальності "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана О.І.
Поряд із цим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 у справі №910/1405/14 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 33307354).
Постановою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 у справі №910/1405/14 ТОВ «Хліб Інвестбуд» визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 по справі №910/1405/14 ліквідатором ТОВ «Хліб Інвестбуд» призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі №910/1405/14 (910/16475/21), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026, заяву ТОВ «Хліб Інвестбуд» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана О.І. задоволено, визнано недійсним договір доручення №14/01-01 від 21.01.2014, який укладений між ТОВ «Хліб Інвестбуд» та ФОП Винниченком Юрієм Валентиновичем.
Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/1405/14 продовжено ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" арбітражному керуючому Демчану О.І. строк для подання суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на затвердження на шість місяців.
Згідно вимоги №02-40/425 від 27.02.2026 ліквідатор ТОВ "Хліб Інвестбуд" Демчан О.І. звертався до ФГ "Агроінвест-Топилище" з вимогою про перерахування на ліквідаційний рахунок ТОВ "Хліб Інвестбуд" заборгованості у розмірі 849975,59 грн, що стягнута рішенням Господарського суду Волинської області від 07.05.2012 у справі №5004/353/12. Вимога стягувача була залишена боржником без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави
Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).
Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ).
За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.
Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.
Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 КУзПБ.
Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Частиною третьою статті 7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).
У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не лише з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а й надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20)).
У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Отже, КУзПБ розширив юрисдикційнсть господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з'ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.
Системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.
Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
Водночас, статтею 338 Господарського процесуального кодексу України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі № 910/21981/16 наголошував, що в спорах, наслідком вирішення яких може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство, а також спори з вимогами до боржника, за правилами статті 7 цього Кодексу підлягають розгляду виключно у межах справи про його банкрутство.
Постановою судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №910/21981/16 зазначено, що повноваження господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні. Такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження і до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Враховуючи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 у справі №910/1405/14 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Хліб Інвестбуд», постановою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 ТОВ «Хліб Інвестбуд» визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру, а також, що розгляд заяви ФГ "Агроінвест-Топилище" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі № 5004/363/12 може вплинути на розмір або склад ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство (дебіторську заборгованість), суд дійшов висновку, що розгляд заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню має вирішуватись судом у межах справи №910/1405/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд».
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне передати заяву Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" від 14.03.2026 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №5004/353/12 до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/1405/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд".
Крім того, суд зазначає, що відповідно до акту №36 від 02.09.2024 Господарського суду Волинської області про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду, справу № 5004/363/12 було знищено.
Згідно з ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до підсудності іншого суду; передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства ст.ст. 31, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Передати заяву Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" від 14.03.2026 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №5004/353/12 до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/1405/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд".
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України.
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.04.2026.
Суддя С. В. Бідюк