31 березня 2026 р. Справа № 902/1311/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: Акціонерного товариства "Одеснафтопродукт" (провулок 2-й Артилерійський, 6, м. Одеса, 65039; код ЄДРПОУ 03482749)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" (вул. Київська, 64, с. Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844)
про банкрутство
за участю :
від ГУ ДПС у Вінницькій області : Бурка М.В.
арбітражний керуючий Слободян В.М.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1311/25 за заявою АТ "Одеснафтопродукт" до ТОВ "ВНП" про банкрутство.
Ухвалою суду від 22.12.2025 року, серед іншого, відкрито провадження у справі №902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП". Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Слободяна В.М.. Призначено попереднє засідання у справі на 20.04.2026 року.
При цьому, 26.12.2025 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі № 902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
26.01.2026 року до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 24.01.2026 року (вх. № 01-36/131/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 22 101 685,28 грн у справі № 902/1311/25.
Ухвалою суду від 27.01.2026 року, зокрема, призначено заяву ГУ ДПС у Вінницькій області б/н від 24.01.2026 року (вх. № 01-36/131/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25 до розгляду в судовому засіданні на 31.03.2026 р. о 10:00 год..
На визначену дату - 31.03.2026 року в судове засідання з'явилися арбітражний керуючий Слободян В.М. та представник ГУ ДПС у Вінницькій області.
Разом з цим, судом встановлено, що 27.01.2026 року до суду від ТОВ "ВНП" через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення б/н від 26.01.2026 року про розгляд грошових вимог ГУ ДПС у Вінницькій області у справі № 902/1311/25.
Крім цього, 11.02.2026 року до суду від арбітражного керуючого Слободяна В.М. надійшли відомості розпорядника майна № 02-01/07 від 10.02.2026 року про розгляд грошових вимог кредиторів у справі № 902/1311/25.
Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні, представник ГУ ДПС у Вінницькій області просив суд визнати заявлені вимоги та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Розпорядник майна визнав заявлені ГУ ДПС у Вінницькій області вимоги в повному обсязі та просив суд включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, розглянувши заяву ГУ ДПС у Вінницькій області про визнання грошових вимог до боржника, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.
За змістом заяви ГУ ДПС у Вінницькій області б/н від 24.01.2026 року, до порушення провадження у справі про банкрутство, за ТОВ "ВНП" рахувалася заборгованість зі сплати податків і зборів у розмірі 22 101 685,28 грн, що складається з наступних платежів:
- адміністративні штрафи та штрафні санкції (код класифікації доходів бюджету 21081500) 16 951 399,03 грн, з яких : 16 294 500,00 грн - штрафні санкції, 656 899,03 грн - пеня;
- податок на додану вартість (код класифікації доходів бюджету 14010100) 2 425 707,10 грн, з яких: 2 386 753,00 грн - основний платіж, 32 751,94 грн - штрафні санкції, 6 202,16 грн - пеня.
- єдиний внесок (код класифікації доходів бюджету 7101000) 2 724 579,15 грн - основний платіж.
Заборгованість підтверджується картками особового рахунку платника податку, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 120/15776/25 від 13.11.2025 року, актом про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ "ВНП", податковим повідомленням - рішенням № 1416/Ж10/31-00-04-04-03-27 від 08.07.2025 року, актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, податковим повідомленням - рішенням № 1808/ж10/31-00-04-04- 03-27 від 12.09.2025 року, податковими деклараціями з податку на додану вартість від 19.04.2025 року, від 19.05.2025 року, податковим повідомленням - рішенням № 1806/ж10/31-00-04-04-03-27 від 12.09.2025 року, податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 05.02.2025 року, від 11.02.2025 року, від 18.03.2025 року, 16.04.2025 року, від 30.04.2025 року, від 18.08.2025 року, від 11.09.2025 року.
Отже, сума конкурсних вимог ГУ ДПС у Вінницькій області до ТОВ "ВНП" становить 22 101 685,28 грн, з яких: 5 111 332,15 грн - основний платіж, 16 327 251,94 грн - штрафні санкції, 663 101,19 - пеня.
На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати конкурсні кредиторські вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області до ТОВ "ВНП" у розмірі 22 101 685,28 грн, з яких : основного платежу - 5 111 332,15 грн, 16 327 521,94 грн - штрафних санкцій та 663 101,19 - пені; включити відповідні кредиторські вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області до ТОВ "ВНП" до реєстру вимог кредиторів, а також 6 656,00 грн - судового збору.
Згідно відомостей розпорядника майна № 02-01/07 від 10.02.2026 року про розгляд грошових вимог кредиторів у справі № 902/1311/25, ознайомившись із поданою заявою та доказами доданими до заяви, арбітражний керуючий (розпорядник майна) Слободян В. М. не заперечує щодо включення ГУ ДПС у Вінницькій області до складу кредиторів ТОВ "ВНП", та внесення відповідної суми до реєстру вимог кредиторів в наступні черговості задоволення вимог кредиторів : 5 111 332,15 грн основного боргу - 3 черга задоволення вимог кредиторів; 16 327 521,94 грн - штрафних санкцій та 663 101,19 грн - пені - 6 черга задоволення; 6 656,00 грн - судові витрати - 1 черга задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до повідомлення ТОВ "ВНП" б/н від 26.01.2026 року про розгляд грошових вимог ГУ ДПС у Вінницькій області у справі № 902/1311/25, у межах зазначеного строку Головним управлінням ДПС у Вінницькій області подано заяву про грошові вимоги кредитора до боржника на загальну суму 22 101 685,28 грн.
Всі надані Головним управлінням ДПС у Вінницькій області документи на підтвердження його кредиторських вимог визнаються ТОВ «ВНП» документами, що підтверджують таку заборгованість.
За результатами розгляду заяви про визнання грошових вимог, кредиторські вимоги Головного Управління ДПС у Вінницькій області в розмірі 22 101 685,28 грн, з яких : основного платежу - 5 111 332,15 грн, 16 327 521,94 грн - штрафних санкцій та 663101,19 грн - пені - визнаються у повному обсязі та пропонуються до включення у реєстр кредиторських вимог у порядку черговості, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 26.12.2025 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі № 902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до матеріалів справи, заява ГУ ДПС у Вінницькій області б/н від 24.01.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1311/25, надійшла до суду 26.01.2026 року за вх. № 01-36/131/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 24.01.2026), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2024 року у справі № 910/6555/21, визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (відповідний висновок наведений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14).
Абзацом 11 частини 1 статті 1 КУзПБ до кредиторів боржника віднесено контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати ЄСВ у межах своїх повноважень, який має вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; у разі виникнення вимог податкового органу до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника-платника податків та відсутності їх забезпечення заставою майна боржника, такі вимоги є конкурсними за своєю правовою природою (п. 37 постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 916/177/17).
Виходячи з вимог КУзПБ обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі №904/10198/15).
При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, адже законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Водночас, покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора кореспондує його праву на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18).
Відтак, саме на кредитора покладений обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. Неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, від 27.02.2024 у справі № 902/1406/15).
Натомість обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21, від 27.02.2024 у справі № 902/1406/15).
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до карток особового рахунку платника податку - ТОВ "ВНП" (копії наявні у справі), у Боржника наявна заборгованість перед ГУ ДПС у Вінницькій області в сумі 656 899,03 грн - пені (нарахована згідно ст. 129 ПК України).
Також, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2025 року по справі № 120/15776/25 (копія наявна у справі), за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» про стягнення коштів за податковим боргом в сумі 16 294 500 гривень, вирішено стягнути з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, що обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю «ВНП», кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 16 294 500 гривень (шістнадцять мільйонів двісті дев'яносто чотири тисячі п'ятсот гривень).
Водночас, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане вище рішення суду набрало законної сили 25.11.2025 року.
При цьому, із змісту рішення суду від 13.11.2025 року по справі № 120/15776/25, серед іншого, вбачається, що відповідно до облікової картки платника податків за відповідачем обліковується заборгованість з адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на загальну суму 16 294 500 гривень.
Проте, відповідачем не сплачено в добровільному порядку суму такого боргу.
За встановлених в ході судового розгляду обставин суд дійшов висновку, що контролюючим органом доведено наявність підстав для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ВНП» коштів за податковим боргом у розмірі 16 294 500 гривень.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".
Отже, встановлені вказаним вище рішенням суду від 13.11.2025 року по справі №120/15776/25 обставини щодо наявної заборгованості Боржника - ТОВ "ВНП" з адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на загальну суму 16 294 500 грн, яка, серед іншого, заявлена Заявником до визнання, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст.75 ГПК України та не підлягає доказуванню.
Також, судом встановлено відповідно до картки особового рахунку платника податку - ТОВ "ВНП" щодо податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг) (копії наявні у справі), у Боржника наявна заборгованість перед ГУ ДПС у Вінницькій області в сумі 2 425 707,10 грн, з яких: 2 386 753,94 грн - основний платіж, 32 751,00 грн - штрафні санкції (донараховані штрафні санкції за актом перевірки та згідно податкового повідомлення - рішення № 1808/ж10/31-00-04-04-03-27 від 12.09.2025 року ), 6 202,16 грн - пеня (нарахована згідно ст. 129 ПК України).
Поряд з цим, в матерілах справи наявні копії акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВНП" від 15.08.2025 р. № 1828/Ж5/31-00-04-04-03-22/45125844 та податкового повідомлення - рішення № 1808/ж10/31-00-04-04-03-27 від 12.09.2025 року.
Крім того, судом встановлено, що згідно картки особового рахунку платника податку - ТОВ "ВНП" щодо єдиного внеску (копія наявна у справі), у Боржника наявна заборгованість перед ГУ ДПС у Вінницькій області по єдиному внеску в сумі 2 724 579,15 грн - основний платіж.
Водночас, Заявником долучено до кредиторської заяви копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 05.02.2025 року, від 11.02.2025 року, від 18.03.2025 року, 16.04.2025 року, від 30.04.2025 року, від 18.08.2025 року, від 11.09.2025 року.
Отже, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що заявлені Заявником до визнання грошові вимоги до Боржника в розмірі 22 101 685,28 грн (16294500,00 грн + 656 899,03 грн + 2 386 753,94 грн + 32 751,00 грн + 6 202,16 грн + 2724579,15 грн), виникли до відрикриття провадження у справі № 902/1311/25 про банкрутство ТОВ "ВНП" (ухвала суду від 22.12.2025 року у цій справі), а отже є конкурсними та підтверджуються наявними у справі доказами.
Відповідно до підпунктів 14.1.39., 14.1.156., 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За змістом пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп. 20.1.19. п. 20.1. ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 31.1. ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Згідно 42.1. ст. 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Приписами п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Приписами пунктів 113.1., 113.7., 113.8. ст. 113 ПК України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.
За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно пп. 129.1.1 п. 129.1 статті 129 ПК України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;
Відповідно до пп. е) п. 176.1. ст. 176 ПК України, платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
За змістом підпунктів а), б) п. 176.2. ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані: воєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Судом встановлено, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви ГУ ДПС у Вінницькій області, доказів щодо спростування чи погашення ТОВ "ВНП" податкового боргу в сумі 22 101 685,28 грн, який заявлений до визнання, останнім не надано.
Поряд з цим, Боржник у згаданому вище повідомленні ТОВ "ВНП" б/н від 26.01.2026 року про розгляд грошових вимог ГУ ДПС у Вінницькій області у справі № 902/1311/25, визнав в повному обсязі кредиторські вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області в розмірі 22 101 685,28 грн.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені ГУ ДПС у Вінницькій області грошові вимоги до Боржника у цій справі в розмірі 22 101 685,28 грн, підтверджуються наявними у справі доказами, а отже підлягають визнанню.
Згідно ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 6 ч. 1 ст. 64 КУзПБ, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому: у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури; у другу чергу задовольняються : вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Пенсійного фонду України за громадян, які застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Пенсійному фонду України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників); у третю чергу задовольняються, зокрема, вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Зважаючи на викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 24.01.2026 року (вх. № 01-36/131/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1311/25 в повному обсязі, з мотивів наведених вище та визнання грошових вимог в розмірі 22 101 685,28 грн, з яких : 2 724 579,15 грн - основний платіж (друга черга задоволення), 2 386 753,94 грн - основний платіж (третя черга задоволення), 16 327 251,00 грн - штрафних санкцій (шоста черга задоволення), 663 101,19 грн - пені (шоста черга задоволення).
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що ГУ ДПС у Вінницькій області за подання до суду вказаної вище кредиторської заяви сплачено судовий збір у розмірі 6 656,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 33 від 21.01.2026 року (копія наявна у справі).
Водночас, оскільки, заява Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 24.01.2026 року (вх. № 01-36/131/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1311/25, подана до суду в електронній формі, а саме через систему "Електронний суд", визнанню підлягають вимоги кредитора в розмірі 5 324,80 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" (6 656,00 х 0,8 = 5 324,80).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 18, 42, 73-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 24.01.2026 року (вх. № 01-36/131/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1311/25, повністю.
2. Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул.Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21028; код ЄДРПОУ 44069150) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" (вул. Київська, 64, с. Корделівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22445; код ЄДРПОУ 45125844) в розмірі 22 101 685,28 грн, з яких : 2 724 579,15 грн - основний платіж (друга черга задоволення), 2 386 753,94 грн - основний платіж (третя черга задоволення), 16 327 251,00 грн - штрафних санкцій (шоста черга задоволення), 663 101,19 грн - пені (шоста черга задоволення); а також 5 324,80 грн судового збору за подання заяви про визнання кредитором у справі № 902/1311/25 (перша черга задоволення).
3. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Слободяну В.М. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ВНП" у справі №902/1311/25.
4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: АТ "Одеснафтопродукт" - office@onp.com.ua; представнику АТ "Одеснафтопродукт" Кутяєву Г.Г. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ТОВ "ВНП" - vnp_llc@ukr.net, aleksandrpolis91@gmail.com, представнику ТОВ "ВНП" адвокату Кислову Ю.А. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Слободяну В.М. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "Житомиренерго" - zhytomyrenergo@ukr.net; представникам ТОВ "Житомиренерго" Джумайлу М.Д. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , адвокату Кваші І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; Управлінню поліції охорони в Житомирській області - ypo_zt@ukr.net; ТОВ "Дніпроенергозбут" - dniproenergozbut@ukr.net; ТОВ "ДЛ Солюшн" - info@dl-sol.com.ua, представнику ТОВ ДЛ Солюшн" адвокату Міщенку А.Л. - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; представнику ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" адвокату Воробцю С.І. - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ТОВ "Інтекс Інвест" - tov.inteks@gmail.com, представнику ТОВ "Інтекс Інвест" адвокату Михайловій К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_8 ; Управлінню поліції охорони у Вінницькій області - guard@vn.police.gov.ua; представнику Управління поліції охорони у Вінницькій області адвокату Пономаренку Д.Ю. - ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; представнику ГУ ДПС у Вінницькій області Бурці М.В. - ІНФОРМАЦІЯ_10
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.