25.02.2026 року м.Дніпро Справа № 908/3201/24 (908/256/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025 (суддя Черкаський В.І.)
у справі № 908/3201/24 (908/256/25)
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Лакофарбні матеріали»
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельма стандарт»
2. Арбітражний керуючий Забродін Олексій Михайлович
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Пігмент плюс»
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення
в межах справи № 908/3201/24 про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбні матеріали»
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача - Головного управління ДПС у Запорізькій області в якій позивач просить: Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 у сумі 15282922,50 грн (з яких 12 226 338 грн. - грошове зобов'язання та 3 056 584,50 грн. - штрафні санкції), прийняте ГУ ДПС в Запорізькій області.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 у сумі 15 282 922,50 грн. (з яких 12 226 338 грн - грошове зобов'язання та 3056584,50 грн. - штрафні санкції) прийняте Головне управління ДПС у Запорізькій області. Стягнуто з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору. Стягнуто з Головного управління ДПС у Запорізькій області в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) стягувач Державна судова адміністрація України 180 367 (сто вісімдесят тисяч триста шістдесят сім) грн. 07 коп. судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025 у справі № 908/3201/24 (908/256/25) та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- новостворене підприємство не проводило діяльності, пов'язаної з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, спрямованої на отримання доходів, тобто не здійснювало господарської діяльності. Отже, інформація про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей вартістю 86 768 906,99 гривень на склад ТОВ «ПІГМЕНТ ПЛЮС», їх зберігання або вибуття відсутня. Надані до перевірки документи вказують на факт вибуття активів підприємства, але відсутня будь-яка інформація про їх подальший рух, зберігання та сфера застосування в майбутньому. Використання підприємством ТОВ «ПІГМЕНТ ПЛЮС» одержаних активів у власній господарській діяльності не підтверджується, що вказує на нереальність здійснення господарської операції виділу ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ". Таким чином, встановлені обставини є підтвердженням того, що придбані підприємством ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" товарно-матеріальні цінності починають використовуватись ним в операціях, що не є господарською діяльністю. Враховуючи викладене, у зв'язку з тим що підприємством ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" товарно-матеріальні цінності були використані не у господарській діяльності, а суми податку на додану вартість під час придбання були включені до складу податкового кредиту, то не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбулось їх списання, підприємство повинно здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою виходячи із вартості придбання таких товарів та відобразити їх у рядку 4.1 розділу «Податкові зобов'язання» податкової декларації з ПДВ. Наведені факти та обставини Позивачем не спростовано, а суд першої інстанції залишив поза увагою наведені доводи Відповідача;
- суд першої інстанції, поряд з доводами Позивача та наданими ним документами щодо проведення реорганізації підприємства (рішення учасників ТОВ «Лакофарбні матеріали» від 13.03.2023, розподільчий баланс від 15.05.2023р., передавальний акт від 21.03.2023р.) не надав вмотивованої оцінки доводам контролюючого органу щодо наявності сукупності обставин, які свідчать про не здійснення ТОВ «ПІГМЕНТ ПЛЮС» господарської діяльності ( оскільки після державної реєстрації підприємство закрило поточні рахунки в банківських установах (дати закриття 05.05.2023; 05.05.2023); жодної податкової та фінансової звітності до контролюючого органу з моменту утворення не подавало; платником ПДВ не реєструвалось, діяльність, пов'язаної з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, спрямованої на отримання доходів, не здійснювало, інформація про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей вартістю 86768906,99 гривень на склад ТОВ «ПІГМЕНТ ПЛЮС», їх зберігання, використання у господарській діяльності або вибуття відсутня) що у сукупності не підтверджує використання підприємством ТОВ «ПІГМЕНТ ПЛЮС» одержаних активів у власній господарській діяльності, та вказує на нереальність здійснення господарської операції виділу ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ", а відтак дає підстави вважати, що підприємством ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" товарно-матеріальні цінності були використані не у господарській діяльності, у зв'язку з чим, з врахуванням приписів ПК України та висновків Верховного Суду щодо їх застосування, підприємство повинно здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою виходячи із вартості придбання таких товарів та відобразити їх у рядку 4.1 розділу «Податкові зобов'язання» податкової декларації з ПДВ.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
21.11.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідач, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
02.12.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, наполіг на наявності підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025.
26.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява стосовно правової позиції та судової практики по справі №908/3201/24 (908/256/25), у якій просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В судовому засіданні 25.02.2026 брали участь представники відповідача (апелянта) та позивача. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з'явилися, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ГУ ДПС у Запорізькій області апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
До того ж обставин неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні 25.02.2026 не встановлено, а тому суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників осіб, які не з'явилися.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник апелянта підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити: рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове - про відмову в позові.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (надалі - ПК України), п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 - VІ (зі змінами та доповненнями) (надалі - Закон України № 2464 - VI), наказів ГУ ДПС у Запорізькій області від 15.09.2023 № 1038-п та від 29.05.2024 р. № 1081-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" та направлень на перевірку від 29.05.2024 № 1640, № 1641, № 1643 та від 25.09.2024 № 2676 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2023, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 26.06.2023, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2023.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" у березні 2023 відповідно до Рішення учасника ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" № 13.03.23 від 13.03.2023 здійснює реорганізацію шляхом виділу нового підприємства ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС".
Рішенням учасника ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" № 13.03.23 від 13.03.2023 був затверджений розподільчий баланс, складений станом на 15.03.2023 року, у зв'язку з виділом (в порядку ст. 109 Цивільного кодексу України) частини майна, прав та обов'язків ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" до новоствореного товариства з обмеженою відповідальністю.
Відповідно до розподільчого балансу ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" вирішено передати до новоствореного підприємства ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" наступні активи та пасиви: запаси на 86 768, 90 тис. грн., зареєстрований (пайовий) капітал на суму 1 тис. грн, поточну кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги на суму 864, 20 тис. грн, інші поточні зобов'язання на суму 85 903, 70 тис. грн.
Також, встановлено статутний капітал новоствореного товариства у розмірі 1 000 грн. за рахунок внеску засновника ТОВ "КУА "ІНВЕСТГРУП", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Інтерінвест" на підставі регламенту, в особі директора Товариства Бакшеєвої Н.С. в розмірі 1 000 грн.
На підставі Рішення № 16.03.2023 учасника ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" від 16.03.2023, при участі єдиного учасника ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" (далі - Товариства), затверджено Розподільчий баланс Товариства складений станом на 15 березня 2023 року. У зв'язку з виділом у відповідності ст. 109 Цивільного кодексу України частини майна, прав та обов'язків Товариства до новоствореного товариства з обмеженою відповідальністю. Зменшено Статутний капітал Товариства та встановлено його у розмірі 6 230 гривень та розподілено його наступним чином: ТОВ "КУА "ІНВЕСТГРУП", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Інтерінвест" - 62 630 гривень і становить 100 % від статутного капіталу. Затверджено та підписано нову (сьому) редакцію Статуту Товариства. Право підписати нову затверджену редакцію Статуту Товариства залишити за єдиним учасником Товариства - ТОВ "КУА "ІНВЕСТГРУП", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Інтерінвест" на підставі Регламенту.
На підставі Рішення № 1 засновника ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" від 16.03.2023 року, за участю єдиного засновника ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" (далі - Товариство) та юридичної особи ТОВ "КУА "ІНВЕСТГРУП", відповідно до діючого законодавства України, створити Товариство з обмеженою відповідальністю та присвоїти йому назву ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" (далі по тексту - "Товариство"), шляхом його виділу з ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" на підставі розподільчого балансу станом на 15 березня 2023 року та затвердженого рішенням учасника ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" (Рішення № 16.03.23 від 16 березня 2023 року).
Місцезнаходження Товариства визначити за адресою: 69083, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Складська, будинок 8. На підставі розподільчого балансу ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" станом на 15 березня 2023 року, визначити Статутний капітал Товариства, що складається з вартості вкладу єдиного Засновника, у сумі 1 000 гривень, розподілений на 100 часток. Вартість однієї частки становить 10 гривень. Внесок Засновника, ТОВ "КУА "ІНВЕСТГРУП", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Інтерінвест" на підставі регламенту, в особі директора Товариства Бакшеєвої Н.С., складає 1 000 гривень і становить 100 % від статутного капіталу. Обрати Директором Товариства вирішено фізичну особу, громадянина України ОСОБА_2 , строком на 3 роки з моменту державної реєстрації, без укладання трудових відносин.
Протокол підписано Засновниками товариства: ТОВ "КУА "ІНВЕСТГРУП" в особі директора Бакшеєвої Н.С., Кравчуном О.С., справжність підписів яких засвідчено Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Пилипенко О.В., зареєстровано в реєстрі за № 164, 162.
На підставі Рішення № 21.03.23 учасника ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" від 21.03.2023 року затверджено Передавальний акт Товариства складеного на 21.03.2023 та підписаного у зв'язку з виділом у відповідності ст. 109 Цивільного кодексу України частини майна, прав та обов'язків Товариства до новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІГМЕНТ ПЛЮС".
У передавальному акті ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" від 21.03.2023 зазначено, що ОСОБА_2 директор ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" передав, а ОСОБА_2 директор ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" прийняв документи щодо прав та обов'язків ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" перед ТОВ "Компанія з управління активами "ІНВЕСТГРУП" у сумі 84 330 809, 56 гривень без ПДВ (по договору № 27/21 від 01.02.2021: позика - 67 340 109,84 грн., відсотки - 6 598 695,44 грн., по договору № 3/22 від 04.01.2022: позика - 8 045 407,49 грн., відсотки - 2 346 596,79 грн.), перед ТОВ "Ельма стандарт" в сумі 1 473 186,44 грн. без ПДВ (по договору № 01/10-22 від 01.10.2022 - 300 000,00 грн., по договору № 01/10-22-1 від 01.10.2022 - 250 000,00 грн., по договору № 01/10-22-2 від 01.10.2022 - 350 000,00 грн., по договору № 01/10-22-3 від 01.10.2022 - 375 000,00 грн., по договору № 01/10-22-4 від 01.10.2022 - 75 000,00 грн, по договору № 01/03/20-20л від 01.03.2020 - 85 186,44 грн., по договору № 3004-8598 від 30.04.2021 - 38 000,00 грн.), перед ТОВ "ВАШ ПАРТНЕР" по договору № 01/10-22 від 01.10.2022 в сумі 99 712,83 грн. без ПДВ, перед ФОП Тюнтерова Галина Альбертівна по договору № 02-03/20 від 02.03.2020 у сумі 864198,16 грн. без ПДВ, та майно у вигляді товарно - матеріальних цінностей вартістю - 86768906,99 грн. без ПДВ, згідно Розподільчого балансу складеного станом на 15.03.2023 року.
Згідно документів, наданих до перевірки, майно передавалося новоствореному підприємству ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" у місці передачі за адресою: м. Запоріжжя, Донецьке шосе, 8.
Рух товарно-матеріальних цінностей вартістю 86 768 906,99 грн у зв'язку з виділом відображено у Розподільчому Балансі ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" від 15.03.2023 (рядок 1100 "Запаси").
Списання товарно-матеріальних цінностей в бухгалтерському обліку ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" відображено наступною кореспонденцією рахунків: Д-т 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки" К-т 28 "Товари" на суму 86 768 906,99 грн. - списано вартість запасів.
Зазначені активи (емаль, автоемаль, автомобільні запчастини та інше) вартістю 86 768 906, 99 грн. (без ПДВ) попередньо були придбані у наступних контрагентів: ПП "ТЕХНО-ЛЮКС"; HELIOS, TOVARNA Barv lacov in umetnih smol Kolicevo d.o.o; фірма CELPAK ZdzislawKozziatek; фірма Proplad Sp. Z. о.o; ТОВ "РЕНТ-ГРУП"; ТОВ "ЛМК ПЛЮС"; ПП "НВП "Укрюгпласт"; ТОВ "ПРОФІ ПРИНТ".
Нараховані (сплачені) суми податку на додану вартість в частині вартості придбаних ТМЦ у зазначених контрагентів включені до складу податкового кредиту ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" та задекларовані у податковій звітності з ПДВ.
До перевірки надано Наказ на проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" у зв'язку із виділом нового підприємства від 07.03.2023 № 07/03. На виконання наказу було створено інвентаризаційну комісію на чолі з головою комісії ОСОБА_2. Згідно Протоколу інвентаризаційної комісії від 13.03.2023, складеного за результатами проведеної інвентаризації, встановлено наявність на складі Емалі-2 запасів у кількості 9 990 610,11 кг вартістю 86 768 906,99 гривень.
Інформація про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей вартістю 86768906,99 гривень на склад ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС", їх зберігання або вибуття відсутня, так само, як і інформація про прийняття, погашення або зростання суми заборгованості у розмірі 86768906,99 грн, які були передані (згідно наданих до перевірки документів) новому підприємству на виконання Рішення учасника ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" № 13.03.23 від 13.03.2023 згідно Розподільчого балансу від 15.03.2023.
Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору" додаток 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за місцем обліку не надавались.
ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" не зареєстровано платником податку на додану вартість. У супереч п. п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу з моменту реєстрації до контролюючого органу не подало жодної податкової та фінансової звітності до контролюючого органу за місцем обліку за період з моменту утворення і до сьогодні не подавало, у зв'язку з чим відсутня інформація про динаміку зобов'язань та рух товарно-матеріальних цінностей (оприбуткування на склад, вибуття) суб'єкта господарювання; через три місяці змінило власника (12.06.2023) та юридичну адресу (08.05.2023), закрило поточні рахунки в банківських установах (дати закриття 05.05.2023; 05.05.2023); громадянином ОСОБА_2 не укладалися трудові відносини з ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" в якості директора підприємства. Зазначене свідчить, що новостворене підприємство не проводило діяльності, пов'язаної з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, спрямованої на отримання доходів, тобто не здійснювало господарської діяльності.
Незважаючи на те, що підприємством ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" укладено договір оренди складського приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Донецьке шосе, 8, факт подальшого використання товарно-матеріальних цінностей, отриманих згідно наданих до перевірки документів від ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ", підприємством ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" у власній господарській діяльності не підтверджується.
Відсутність у виділеного суб'єкта ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" здійснення господарської діяльності у сукупності з ознаками, що характеризують підприємство як ризикове, вказують на нереальність здійснення операції виділу ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" відповідно. Зазначене свідчить, що операцію з виділу ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" проведено без розумної економічної причини (ділової мети).
Створюючи видимість реальності здійснення зазначеної операції, ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" діяло умисно, оскільки воно удавано, цілеспрямовано створило умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, встановлених норм Податкового кодексу України.
З огляду на зазначене, встановлено наявність схеми оформлення штучного виділу (удаваного правочину), яка свідчить про узгодженість дій ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" та виділеного суб'єкта ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" для одержання товариством незаконної податкової вигоди.
Отже, списання з балансу товарно-матеріальних цінностей підприємством ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" вартістю 86 768 906, 99 грн. відбулося не в результаті операції виділу. Надані до перевірки документи вказують на факт вибуття активів підприємства, але відсутня будь-яка інформація про їх подальший рух, зберігання та сфера застосування в майбутньому. Використання підприємством ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" одержаних активів у власній господарській діяльності не підтверджується, що вказує на нереальність здійснення господарської операції виділу ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ", тобто відбулась операція надання товару невстановленій особі.
Таким чином, встановлені обставини є підтвердженням того, що придбані підприємством ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" товарно-матеріальні цінності починають використовуватись ним в операціях, що не є господарською діяльністю.
За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" складено акт від 17.10.2024 № 16132/08010704/36648226, яким встановлено порушення:
1. п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної № 1307 від 31.12.2015 та пп. 2 п. 3 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість в результаті чого за період з 01.01.2017 по 26.06.2023 занижено податок на додану вартість на суму 12 226 338 грн., у тому числі по періодам: березень 2023 - 12 226 338 грн.;
2. п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, п.12 Порядку заповнення податкової накладної № 1307 від 31.12.2015 та пп.2 п.3 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість в результаті чого за період з 01.01.2017 по 26.06.2023 завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 5 127 443 грн., у тому числі по періодам: травень 2023 - 5 127 443 грн.;
3. п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 встановлено відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного терміну, складених відповідно до п. 187.1 ст. 187, п. п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу по операції постачання ТМЦ на загальну суму обсягу постачання 86 768 906,99 гривень.
4. пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.1, п. п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. п. 203.1 ст. 203 ПК України в частині несвоєчасного подання податкових декларацій з ПДВ за період лютий - червень 2022 року;
5. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14 659 428 грн., у тому числі за відповідні податкові періоди: 1 квартал 2023 року - на суму 14 659 428 грн.;
6. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток всього у сумі 1 411 557 грн., у т.ч. по періодах:1 квартал 2023 року - на суму 1 411 557 грн.;
7. п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, п. п. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України та пункту 1 розділу ІІ, п. п. 2 п. 4 розд. IV Порядку 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773), а саме: неподання Податкового розрахунку за I квартал 2023 граничний термінів подачі (10.05.2022);
8. п. п. 168.1.2 п. 168.1, ст. 168, п. 171.1, ст. 171 та підпунктів "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме не перерахування податку на доходи фізичних осіб станом на 01.07.2023 у сумі 25 314,74 та несвоєчасне перерахування сплата (перерахування) не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків до бюджету у сумі 33 994,60 грн., в тому числі: За 2021 рік - 461,22 грн.; за 2022 рік -16 031,48 грн.; за 2023 рік - 17 501,90 грн.;
9. п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. п. 168.1.2 п. 168.1, ст. 168, п. 171.1, ст. 171 та підпунктів "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме не перерахування військового збору станом на 01.07.2023 у сумі 2 106, 16 грн. та несвоєчасне перерахування сплата (перерахування) не в повному обсязі військового збору платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків до бюджету у сумі 2 791, 05 грн., в тому числі: за 2022 рік - 1 332, 55 грн.; за 2023 рік - 1 458, 49 грн.;
10. п. 1 ч. 2 ст. 6; ч. 2, ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями) - підприємством не в повному обсязі нарахований єдиний соціальний внесок у сумі 12 515, 93грн.
Не погодившись з висновками акту перевірки ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України надано заперечення від 08.11.2024 № 08/11-2024 (вх. до ГУ ДПС у Запорізькій області 11.11.2024 № 59423/6).
За результатом розгляду заперечення, висновки акту перевірки викладено наступним чином:
1. п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної № 1307 від 31.12.2015 та пп. 2 п. 3 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість в результаті чого за період з 01.01.2017 по 26.06.2023 занижено податок на додану вартість на суму 12226338 грн., у тому числі по періодам: березень 2023 - 12 226 338 грн.;
2. п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної № 1307 від 31.12.2015 та пп. 2 п. 3 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість в результаті чого за період з 01.01.2017 по 26.06.2023 завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 5 127 443 грн., у тому числі по періодам: травень 2023 - 5 127 443 грн.;
3. п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 встановлено відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного терміну, складених відповідно до п. 187.1 ст. 187, п. п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу по операції постачання ТМЦ на загальну суму обсягу постачання 86 768 906,99 гривень.
4. пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.1, п. п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. п. 203.1 ст. 203 ПК України в частині несвоєчасного подання податкових декларацій з ПДВ за період лютий - червень 2022 року;
5. п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, п. п. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України та пункту 1 розділу ІІ, п. п. 2 п. 4 розд. IV Порядку 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773), а саме: неподання Податкового розрахунку за I квартал 2023 граничний термінів подачі (10.05.2022);
6. п. п. 168.1.2 п. 168.1, ст. 168, п. 171.1, ст. 171 та підпунктів "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме не перерахування податку на доходи фізичних осіб станом на 01.07.2023 у сумі 25 314, 74 та несвоєчасне перерахування сплата (перерахування) не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків до бюджету у сумі 33 994,60 грн., в тому числі: За 2021 рік - 461,22 грн.; за 2022 рік -16 031,48 грн.; за 2023 рік - 17 501,90 грн.;
7. п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. п. 168.1.2 п. 168.1, ст. 168, п. 171.1, ст. 171 та підпунктів "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме не перерахування військового збору станом на 01.07.2023 у сумі 2 106, 16 та несвоєчасне перерахування сплата (перерахування) не в повному обсязі військового збору платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків до бюджету у сумі 2 791, 05 грн., в тому числі: за 2022 рік - 1 332, 55 грн.; за 2023 рік - 1 458, 49 грн.;
8. п. 1 ч. 2 ст. 6; ч. 2, ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями) - підприємством не в повному обсязі нарахований єдиний соціальний внесок у сумі 12 515, 93 грн.
На підставі висновків акту перевірки, з урахуванням відповіді на заперечення на акт перевірки, контролюючим органом прийняті та направлені податкові повідомлення -рішення.
ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" в порядку ст. 56 ПК України, подано скаргу до ДПС України на податкове повідомлення - рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 року.
Рішенням ДПС України від 26.02.2025 року № 5576/99-00-06-01-06 ППР № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погодившись з визначеним податковим повідомленням-рішенням № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 грошовим зобов'язанням з ПДВ у розмірі 15 282 922,50 грн. (податкове зобов'язання - 12 226 338 грн.; 3 056 584,50 грн. - штрафні санкції) позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Щодо юрисдикції та підсудності справи, необхідно зауважити, що Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає особливості розгляду справ про банкрутство.
Ухвалою від 26.12.2024 відкрито провадження у справі № 908/3201/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича.
У встановленому законодавством порядку 26.12.2024 за № 74952 оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ".
У подальшому попереднє засідання суду у справі № 908/3201/24 відповідними ухвалами суду неодноразово відкладалось або оголошувались перерви через необхідність розглянути кредиторські вимоги до боржника, зважаючи на тривання воєнного стану, введеного на території України в зв'язку з військовою агресією РФ проти України, та на поточну безпекову ситуацію, що склалася в Україні, у т.ч. в місті Запоріжжі та Запорізькій області, через систематичні обстріли ворожими військами що чинить загрозу життю, здоров'ю й безпеці учасників справи і суду, було підставою для продовження строку проведення попереднього засідання суду у вказаній справі.
Наразі процедура розпорядження майном у справі № 908/3201/24 не завершена та триває; боржника - ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ» - не визнано банкрутом; ліквідаційну процедуру стосовно нього не відкрито.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Таким чином, вказаними нормами Кодексу визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника як сторони у такому спорі в межах справи про банкрутство. У такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті.
При цьому належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів за вимогами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду у від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18).
У разі, коли боржник є стороною у спорі, такий спір має вирішуватися відповідно до статті 7 КУзПБ господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за правилами, визначеними ГПК України, в межах цієї справи.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 910/2034/20, від 02.02.2021 у справі № 925/1342/14).
За позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 23.09.2021 у справі №904/4455/19 за змістом пункту 8 частини першої статті 20, частини тринадцятої статті 30 ГПК України, з якими кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, процесуальний закон визначає правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, зокрема справ за позовами з майновими (грошовими) вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, стосовно яких у частині третій статті 7 КУзПБ встановлено імперативну вимогу їх передачі до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, для розгляду по суті спору в межах цієї справи.
В свою чергу, вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.
Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20).
У тлумаченні положень процесуальних законів, які визначають правила та юрисдикцію спору про оскарження рішення податкового органу, яким визначене (донараховане) податкове зобов'язання платнику податків, щодо якого порушено та здійснюється провадження у справі про банкрутство, а саме норм статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 20 ГПК України, статей 2, 7 КУзПБ, правова позиція неодноразово зазнавала змін та відступлень з боку Великої Палати Верховного Суду.
Зокрема, згідно з останньою правовою позицією в постанові від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про розгляд за правилами адміністративного судочинства справ за позовними вимогами, що стосуються перевірки законності дій суб'єкта владних повноважень, у спорі щодо суми заборгованості з ПДВ, строку сплати такої заборгованості та тривалості прострочення, оскільки такі спори є спорами публічно-правового характеру.
Ця правова позиція в подальшому підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22), предметом спору у якій є визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.
Натомість на момент ухвалення оскаржуваної постанови 03.04.2025 питання юрисдикції такого спору стало врегульованим законодавцем, а саме згідно з приписами частини другої статті 7 КУзПБ (в її редакції, чинній з 01.01.2025, тобто на дату ухвалення судом оскаржуваного рішення) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, позовна заява від 30.01.2025 (вх. № 284/08-07/25 від 30.01.2025) до відповідача - Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 у сумі 15282922,50 грн (з яких 12 226 338 грн. - грошове зобов'язання та 3 056 584,50 грн. - штрафні санкції), прийнятого ГУ ДПС в Запорізькій області, яка надійшла до Господарського суду Запорізької області в межах справи № 908/3201/24 про банкрутство ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" має розглядатися господарським судом в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2025 у справі № 914/3252/22(200/19245/21).
Щодо статусу суб'єкта відповідача слід зазначити, що за частиною другою статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади.
ГУ ДПС у Запорізькій області є територіальним органом ДПС України - центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Ураховуючи приписи ч. 2 ст. 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», ч. 1 ст. 45 і ч. 2 ст. 4 ГПК України, ст. 1 КУзПБ, а також Положення про Державну податкову службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, та Положення про Головне управління ДПС у Запорізькій області, затверджене наказом ДПС України від 12.11.2020 № 643, ГУ ДПС у Запорізькій області є відокремленим підрозділом ДПС України, яке хоч і утворене без статусу юридичної особи, однак є органом державної влади (податковим органом, органом стягнення) та може бути стороною в судовому процесі.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду в постанові від 31.08.2022 у справі № 921/574/20.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте ГУ ДПС у Запорізькій області, цей орган представляє інтереси відповідача в судовому процесі самостійно та забезпечує участь представників в судових засіданнях, подає до суду відповідні заяви, клопотання та інші процесуальні документи у справі, а отже є належним суб'єктом відповідальності до якого пред'явлено позовні вимоги.
Щодо суті та змісту спірних правовідносин, підстав позову та мотивів оскаржуваного судового рішення, колегія суддів виходить з того, що у справі триває процедура розпорядження майна, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Забродін Олексій Михайлович.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.12.2024 відкрито провадження у справі № 908/3201/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбні матеріали". Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича.
На офіційному веб - порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення за № 74952 від 26.12.2024 про відкриття Господарським судом Запорізької області провадження у справі № 908/3201/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбні матеріали".
Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
ГУ ДПС у Запорізькій області було подано до суду заяву про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 15 288 022, 50 грн (з яких 12 226 338, 00 грн. - зобов'язання та 3 061 684, 50 грн. - штрафні санкції), аргументуючи, що боржник має податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів виник на підставі наступного:
Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, п. п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами), п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 - VI (зі змінами) та наказів Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15.09.2023 № 1038-п та від 29.05.2024 № 1081-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Лакофарбні матеріали". За результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лакофарбні матеріали" було складено Акт від 17.10.2023 № 16132/08-01-07-04/36648226 та прийняті наступні податкові повідомлення - рішення: № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 у сумі 15 282 922,50 грн. (з яких: 12 226 338 грн. - грошове зобов'язання та 3 056 584,50 грн - штрафні санкції) за "порушення" ст. 187, 188 ПКУ - заниження податку на додану вартість на суму 12 226 338 гривень за березень 2023 р.
Відповідно до рішення учасника ТОВ "Лакофарбні матеріали" № 13.03.2023 від 13.03.2023 проведено реорганізацію платника податків шляхом виділення із платника податків нової юридичної особи ТОВ "Пігмент-Плюс". Був затверджений розподільчий баланс від 15.05.2023 та за передавальним актом від 21.03.2023 ТОВ "Пігмент Плюс" передано активи: товари і запаси на суму 86 768 907 гривень та пасиви на загальну суму 86 768 907 гривень.
З огляду на подальшу "відсутність господарської діяльності" у ТОВ "Пігмент-плюс" та відсутність звітності, зміну засновників перевіряючі віднесли зазначене підприємство до ризикових, а відповідно, зробили висновки про нереальність операції виділу, оскільки вона зроблена з ризиковим суб'єктом без наявної економічної (ділової) мети, а є в наявності на думку перевіряючих тільки операція з купівлі продажу, а відповідно на всю суму операції з виділу нараховано податок на прибуток.
Однак роблячи зазначені висновки не відповідають ані обставинам справи, ані діючому законодавству. Оскільки ознаки "ризиковості" ТОВ "Пігмент плюс" набув вже в подальшому. В момент його створення ознак ризиковості не було і ТОВ "Лакофарбні матеріали" не мало можливості передбачати, що в майбутньому новостворене підприємство набуде ознак ризиковості, тому юридичних дій з ним не треба вчиняти.
Також безпідставним є припущення про укладення угоди купівлі-продажу, оскільки за розподільчим балансом передано пасиви на загальну суму 86 768 906 гривень. Договір купівлі-продажу може бути укладений тільки у відношенні активів. Також для укладення договору купівлі-продажу повинен бути в наявності суб'єкт - юридична або фізична особа з відповідним кодом ЕДРПОУ або іпн. При операції виділу в процесі перетворення юридичної особи новостворюваний суб'єкт ще не має ознак юридичної особи в т.ч. коду ЄДРПОУ, така особа отримує майно за розподільчим балансом коли сама ще знаходиться в процесі створення.
ТОВ "Пігмент плюс" зареєстроване з 21.03.2023, до теперішнього часу зазначена державна реєстрація не скасована та не визнана незаконною.
Процес виділу проведено у відповідності із законодавством, - зокрема процедура виділення регламентована нормами Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Згідно п. 1 ст. 56 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) орган, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Згідно ст. 47 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.
На підставі п. 2 статті 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Відповідно до підпункту 98.1.4. пункту 98.1 ст. 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується; виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
Відповідно до підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
В силу пункту 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Відповідно до визначення термінів під постачанням товарів визнається будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 ст. 14 ПК України).
В підпункті 14.1.202 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Передача активів в рамках реорганізації не призводить до нарахування податкових зобов'язань податку на прибуток. Податковий кодекс не передбачає податкових різниць за операціями приєднання, злиття, поділу чи виділу, перетворення. Також передача активів від одного підприємства до іншого не обкладається ПДВ (пп. 98.1.4 п. 98.1 ст. 98 ПК України).
Тобто, платник ПДВ, що реорганізується шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділу відповідно до закону, не здійснює ні нарахування податкових зобов'язань на товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту і які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку, ні зменшення податкового кредиту по операціях з їх придбання.
Позивач вважає, що прийняті ГУ ДПС в Запорізькій області податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
Відповідач у відзиві від 28.02.2025 (вх. № 4707/08-08/25 від 03.03.2025) проти позовної заяви заперечив.
Зокрема, зазначив, що згідно з п. п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПК України операції з реорганізації шляхом виділу не є об'єктом оподаткування ПДВ.
При цьому при переході активів до правонаступника попередньо сформований податковий кредит залишається у компанії, яка реорганізується.
На сьогодні поширена схема використання реорганізації шляхом виділу для ухилення від оподаткування ПДВ.
Зокрема, товариства, які реалізують продукцію кінцевому споживачу за готівкові кошти без відображення доходів в звітності, використовують інструмент "виділ" для передачі на правонаступника існуючих тільки в бухгалтерському обліку запасів.
Правонаступники в подальшому не звітують, в короткий проміжок часу змінюються посадові особи та засновники.
За даними бухгалтерського обліку підприємства ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" мають місце зміни його майнового стану: списання активів на суму 86 768 905,0 грн., крім того ПДВ - 17 351 781,0 гривень.
У зв'язку з тим що підприємством ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" товарно-матеріальні цінності були використані не у господарській діяльності, а суми податку на додану вартість під час придбання були включені до складу податкового кредиту, то не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбулось їх списання, підприємство повинно здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою виходячи із вартості придбання таких товарів та відобразити їх у рядку 4.1 розділу "Податкові зобов'язання" податкової декларації з ПДВ.
ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" у березні 2023 не включено до бази оподаткування суму списаних з балансу ТМЦ у розмірі 86 768 906,99 грн. та не нараховано податкові зобов'язання з ПДВ в частині вартості товарно-матеріальних цінностей, які були використані не у господарській діяльності, на суму 17 353 781 грн., не складено і не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну.
Перевіркою ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" встановлено порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 26.06.2023 за рахунок не включення до їх складу податку на додану вартість з умовного продажу ТМЦ, що були використані не в господарській діяльності підприємства, на загальну суму 17 353 781 грн.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) ід час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
З'ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.
Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.02.2024 у справі № 813/1777/16.
Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Пунктом 189.1 статті 189 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України: "Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 360/4169/21.
При цьому використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 814/476/18.
У постанові від 24.01.2023 у справі № 560/7669/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового :кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У разі коли на момент перевірки платника податку :контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, в порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 26.06.2023 за рахунок не включення до їх складу податку на додану вартість з умовного продажу ТМЦ, що були використані не в господарській діяльності підприємства, на загальну суму 17 353 781 грн.
Оскільки оскаржуване ППР № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 прийняте за наявності правових підстав, визначених ПК України, посадовими особами не допущено порушення умов та встановленої процедури проведення документальної перевірки, ГУ ДПС у Запорізькій області наголошує на відсутності підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024.
Суд зазначає, що згідно зі ст. 1 КУзПБ грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Відповідно до положень пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є - податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПК України), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Функції контролюючих органів визначені ст. 191 ПК України, згідно з якою контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, зокрема здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Статтею 20 ПК України встановлено право органів державної податкової служби проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом, зокрема, пп. 20.1.4, 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до п. 86.1. ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Як свідчить п. 86.7. ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Пунктом 86.8 ст. 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені п. 86.7 цієї статті.
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (надалі - ПК України), п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 - VІ (зі змінами та доповненнями) (надалі - Закон України № 2464 - VI), наказів ГУ ДПС у Запорізькій області від 15.09.2023 № 1038-п та від 29.05.2024 р. № 1081-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" та направлень на перевірку від 29.05.2024 № 1640, № 1641, № 1643 та від 25.09.2024 № 2676 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2023, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 26.06.2023, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2023.
За результатами вказаної перевірки складено Акт про результати документальної позапланової перевірки від 17.10.2024 № 16132/08-01-07-04/36648226, з якого вбачається, що перевіркою було встановлено порушення ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної № 1307 від 31.12.2015 та пп. 2 п. 3 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість; п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної № 1307 від 31.12.2015 та пп. 2 п. 3 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість; п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307; пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.1, п. п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. п. 203.1 ст. 203 ПК України; п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, п. п. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України та пункту 1 розділу ІІ, п. п. 2 п. 4 розд. IV Порядку 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773); п. п. 168.1.2 п. 168.1, ст. 168, п. 171.1, ст. 171 та підпунктів "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України; п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. п. 168.1.2 п. 168.1, ст. 168, п. 171.1, ст. 171 та підпунктів "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України; п. 1 ч. 2 ст. 6; ч. 2, ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями).
02.12.2024 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі зазначеного Акту винесено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024, яким до ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" за заниження податку на додану вартість на суму 12 226 338 грн застосовано штрафні санкції на суму 3 056 584,50 грн.
Положеннями п. 55.1 ст. 55 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.2 ст. 56 ПК України).
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ст. 56 ПК України).
Відповідно до п. 56.10 ст. 56 ПК України, рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
У матеріалах справи наявні докази звернення позивача - ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України до контролюючого органу, який проводив перевірку, із запереченнями від 08.11.2024 № 08/11-2024 та додатковими документами і поясненнями, зокрема, але не виключно, з документами, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що могли б свідчити про наявність підстав для звільнення його від фінансової відповідальності відповідно до вимог ПК України. ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" в порядку ст. 56 ПК України, подано скаргу до ДПС України на податкове повідомлення - рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024.
Рішенням ДПС України від 26.02.2025 № 5576/99-00-06-01-06 податкове повідомлення-рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 залишено без змін, скаргу - без задоволення.
За результатом розгляду заперечення, комісією було прийнято рішення про внесення змін до акту перевірки у п. п. 3.1.4.2., висновки акту перевірки від 17.10.2024 № 16132/08-01-07-04/36648226 залишено без змін.
Зі змісту пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України вбачається, що податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків: 1) сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або 2) внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, є податковим боргом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до рішення учасника ТОВ "Лакофарбні матеріали" № 13.03.2023 від 13.03.2023 проведено реорганізацію платника податків шляхом виділення із платника податків нової юридичної особи ТОВ "Пігмент-Плюс".
Згідно розподільчого балансу ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" який затверджено 15.05.2023 та за передавальним актом від 21.03.2023 вирішено передати до новоствореного підприємства ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" активи: запаси на суму 60 326 тис. грн., дебіторська заборгованість по підприємству ТОВ "Алекс Авто" 7 559 481, 43 гривень 2019, пасиви: зареєстрований (пайовий) капітал на суму 1 тис. грн., інші поточні зобов'язання на суму 67 884 тис. грн., зокрема позика ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестгруп" позика 2019 року на суму 66 624 437, 73 грн.
Згідно з даними передавального акту від 29.12.2020 активи - це запчастини придбані в період 2019 - 2020. Згідно доповідної записки комісії з інвентаризації від 17.12.2020 асортимент закуплених запчастин не є достатньо оборотним, допущені помилки з закупівлі ряду позицій, які не користуються попитом, тому період реалізації значених товарів дуже значний, таким чином фактично - це заморожені активи. Дебіторська заборгованість ТОВ "Алекс Авто" в сумі 7 559 481,43 грн. період виникнення 2019 рік складна до стягнення, оскільки за фінансовою звітністю зазначеного контрагента його зобов'язання значно перевищують активи.
На підставі Рішення № 16.03.2023 учасника ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" від 16.03.2023, при участі єдиного учасника ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" (далі - Товариства), затверджено Розподільчий баланс Товариства складений станом на 15 березня 2023 року, у зв'язку з виділом у відповідності ст. 109 Цивільного кодексу України частини майна, прав та обов'язків Товариства до новоствореного Товариства.
На підставі Рішення № 1 засновника ТОВ "ПІГМЕНТ ПЛЮС" від 16.03.2023 за участю засновника ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" та юридичної особи ТОВ "КУА "ІНВЕСТГРУП" створено Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІГМЕНТ ПЛЮС", шляхом його виділу з ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" на підставі розподільчого балансу станом на 15 березня 2023 року та затвердженого рішенням учасника ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" (Рішення № 16.03.23 від 16 березня 2023 року).
На підставі Рішення № 21.03.23 учасника ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" від 21.03.2023 затверджено Передавальний акт Товариства складеного станом на 21.03.2023 та підписаного у зв'язку з виділом у відповідності ст. 109 Цивільного кодексу України частини майна, прав та обов'язків Товариства до новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІГМЕНТ ПЛЮС".
На момент проведення реорганізації платника податків шляхом виділення із платника податків нової юридичної особи ТОВ "Пігмент-Плюс" (13.03.2023) позивачу не було відомо про подальшу "відсутність господарської діяльності" у ТОВ "Пігмент-плюс" та відсутність звітності.
Ознаки "ризиковості" ТОВ "Пігмент плюс" набув вже в подальшому. В момент його створення ознак ризиковості не було, і ТОВ "Лакофарбні матеріали" не мало можливості передбачати, що в майбутньому новостворене підприємство набуде ознак ризиковості, тому юридичних дій з ним не треба вчиняти.
При укладанні угоди купівлі-продажу за розподільчим балансом передано пасиви на загальну суму 86 768 906 грн. Договір купівлі-продажу може бути укладений тільки у відношенні активів. Також, для укладення договору купівлі-продажу повинен бути в наявності суб'єкт - юридична або фізична особа з відповідним кодом ЕДРПОУ або РНОКПП. При операції виділу в процесі перетворення юридичної особи новостворюваний суб'єкт ще не має ознак юридичної особи в т.ч. коду ЄДРПОУ, така особа отримує майно за розподільчим балансом коли сама ще знаходиться в процесі створення.
ТОВ "Пігмент плюс" зареєстроване з 21.03.2023, до теперішнього часу зазначена державна реєстрація не скасована та не визнана незаконною, відповідно всі документи по державній реєстрації зазначеного підприємства, а саме, розподільчий баланс від 15.05.2023 та передавальний акт від 21.03.2023 є дійсними.
Процес виділу проведено у відповідності із законодавством, зокрема, процедура виділення регламентована нормами Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Згідно з п. 1 ст. 56 ГК України суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) орган, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
У постанові від 15.11.2023 у справі № 918/119/21 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що норма статті 104 ЦК не встановлює вичерпного переліку видів реорганізації юридичної особи, а визначає ті її (реорганізації) види, внаслідок яких юридична особа припиняється
Відповідно до п. 1 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Згідно зі ст. 47 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.
На підставі п. 2 ст. 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Відповідно до підпункту 98.1.4. пункту 98.1 ст. 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується; виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
Відповідно до підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України, операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
В силу пункту 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Відповідно до визначення термінів під постачанням товарів визнається будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 ст. 14 ПК України).
В підпункті 14.1.202 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Передача активів в рамках реорганізації не призводить до нарахування податкових зобов'язань податку на прибуток. Податковий кодекс не передбачає податкових різниць за операціями приєднання, злиття, поділу чи виділу, перетворення. Також передача активів від одного підприємства до іншого не обкладається ПДВ (пп. 98.1.4 п. 98.1 ст. 98 ПК України).
Тобто, платник ПДВ, що реорганізується шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділу відповідно до закону, не здійснює ні нарахування податкових зобов'язань на товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту і які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку, ні зменшення податкового кредиту по операціях з їх придбання.
Податковим органом зміну засновників юридичної особи ТОВ "Пігмент-Плюс" віднесено до ризикових та зроблено висновки про нереальність операції виділу, оскільки вона зроблена з ризиковим суб'єктом без наявної економічної (ділової) мети, а є в наявності на думку перевіряючих тільки операція з купівлі продажу, а відповідно на всю суму операції з виділу нараховано податок на прибуток.
Крім того, судом встановлено, що позивач звернувся до судової експертної установи ТОВ "Експертна група "EС енд ДІ" у відповідності з ч. 1 ст. 101 ГПК України, з наступними питанням: 1. Чи підтверджується документально встановлене в Акті "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лакофарбні матеріали" від 17.10.2023 № 16132/08010704/36648226 заниження податку на додану вартість в сумі 12 226 338, 00 грн. за 1 квартал 2023 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 5 127 443, 00 грн. за травень 2023 року внаслідок заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 17 353 781, 00 грн. у березні 2023 у зв'язку із виділом новоствореного підприємства ТОВ "Пігмент Плюс"?
На підставі висновку судової експертної установи № 1041/84801 від 02.04.2025, виконаного судовим експертом Чирко Л.Ф. установлено, що документально не підтверджується встановлене в Акті "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лакофарбні матеріали" від 17.10.2023 № 16132/08010704/36648226 заниження податку на додану вартість в сумі 12 226 338,00 грн. за 1 квартал 2023 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 5 127 443,00 грн за травень 2023 року внаслідок заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 17 351 781,00 грн у березні 2023 у зв'язку із виділом новоствореного підприємства ТОВ "Пігмент Плюс".
Відповідно до підпункту 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає виділення з платника податків інших платників податків, а саме, передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
Відповідно до пунктів "а" та "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Не є об'єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб (підпункт 196.1.7 пункт 196.1 статті 196 ПК України).
Таким чином, виділена частка майна в процесі реорганізації юридичної особи шляхом виділення частини майна за розподільчим балансом не є продажем (реалізацією) товарів в тлумаченні підпункту 14.1.202, пункту 14.1 статті 14 ПК України та в силу приписів підпункту 196.1.7. пункту 196.1. ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 822/2434/16 зазначено, що операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов'язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства.
Аналогічна правова позиція є послідовною та викладена також у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 640/1845/19, від 06.04.2021 у справі № 817/76/17, від 19.01.2023 у справі № 810/4427/18, від 28.04.2025 у справі № 320/6091/24, від 13.10.2025 у справі № 160/29715/23, від 22.01.2026 у справі № 280/10715/23.
Таким чином, апелянт помилково вважає, що відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/ послугами, необоротними активами (для товарів/ послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/ послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях: г) що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Колегія суддів зауважує, що реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов'язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, що не є цивільно-правовим договором, оскільки не передбачає передачу права власності на передане майно, а здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства.
Оскільки передача активів (майна) від платника податків до новоствореного шляхом виділу підприємства відбувається безоплатно на підставі та на виконання рішення вищого органу управління (загальних зборів учасників) позивача, яким затверджується розподільчий баланс, то відсутній факт переходу права власності на підставі таких операцій як постачання, так і продаж товарів.
Відповідно до п. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (п. 4. ст. 91 Цивільного кодексу України).
Наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України передбаченого підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов'язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 360/4169/21.
При цьому використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 814/476/18.
Виходячи із зазначених норм слід зауважити, що вони стосуються тільки платника податку, який отримав ТМЦ - тобто в даному випадку ТОВ "Пігмент-плюс", але не ТОВ "Лакофарбні матеріали".
В свою чергу, у постанові від 24.01.2023 у справі № 560/7669/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов'язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов'язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.
За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
У той же час не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
З'ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.
Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.02.2024 у справі № № 813/1777/16.
Надаючи оцінку ключовому у справі питанню щодо наявності/відсутності ділової мети при здійсненні Позивачем реорганізації шляхом виділу, апеляційний суд виходить з наступного.
За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Як свідчать встановлені обставини справи, ТОВ «Лакофарбні матеріали» в березні 2023. проведено реорганізацію платника податків шляхом виділення із платника податків нової юридичної особи ТОВ «Пігмент-Плюс».
В результаті здійснення виділу був складений розподільчий баланс, відповідно до якого TOB «Лакофарбні матеріали» передано до новоствореного підприємства TOB «Пігмент-плюс»- наступні активи: запаси на суму 60 326 тис. грн., дебіторська заборгованість по підприємству ТОВ «Алекс Авто» 7 559 481,43 гривень 2019р., - наступні пасиви: зареєстрований (пайовий) капітал на суму 1 тис. грн., інші поточні зобов'язання на суму 67 884 тис. грн., зокрема позика ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестгруп» - позика 2019р на 66 624437,73 гривень.
Згідно з даними передавального акту від 29.12.2020р. активи - це запчастини придбані в період 2019-2020р, Згідно доповідної записки комісії з інвентаризації від 17.12.2020р асортимент закуплених запчастин не є достатньо оборотним, допущені помилки з закупівлі ряду позицій, які не користуються попитом, тому період реалізації значених товарів дуже значний, таким чином фактично - це заморожені активи.
Дебіторська заборгованість ТОВ «Алекс Авто» в сумі 7 559 481,43 гривень період виникнення 2019р складна до стягнення, оскільки за фінансовою звітністю зазначеного контрагента його зобов'язання значно перевищують активи.
В той же час настав строк по сплаті поточної кредиторської заборгованості - позики 2019р. ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестгруп» - на суму 66 624437,73 гривень.
Стягнення заборгованості в судових процесах потребує значного часу та витрат в той же час вимагається оплата поточної заборгованості.
Передача в процесі виділу зазначених недостатньо ліквідних активів разом з пасивами - сумою позики, яку було потрібно сплатити значно покращило всі фінансові показники діяльності ТОВ «Пігмент плюс», зокрема:
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) - показник, що характеризує ту частину короткотермінових фінансових зобов'язань підприємства, яка може бути сплачена за рахунок першокласних ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів), тобто спроможність підприємства негайно погасити свою короткотермінову кредиторську заборгованість. В скороченому вигляді - Грошові кошти / Поточні зобов'язання. Теоретичне оптимальне значення цього показника становить приблизно 0,2- 0,25. Після проведення операції виділу за даними балансу 2020р цей показник значно покращився до 0,11 (2078 гроші/18 535 поточні зобов'язання), за даними балансу 2019р від складав 0,02 (1147 гроші/58767 поточні зобов'язання).
Внаслідок цього виріс до 10 разів головний показник прибутковості, який обраховується - прибуток до сплати податків/усього активів.
Також значно поліпшилися фінансові показники:
Рентабельність усього капіталу підприємства - Загальний прибуток / Підсумок балансу.
Коефіцієнт автономії - Власний капітал / Майно підприємства.
Все це призвело до росту рівня прибутковості від поточної операційної діяльності чистий фінансовий результат за ф-2 за 2020рік складав - 3095 тис. гривень.
А чистий фінансовий результат за ф-2 за 2021р склав - 3 451 гривень, тим самим наявний рост на 11,7 % за рік, що є дуже значним показником.
Тобто ділова мета операції виділу для платника податку ТОВ «Лакофарбні Матеріали» - диференціація діяльності ТОВ «Лакофарбні матеріали», шляхом виділу неліквідних активів та поточної заборгованості, що позитивно вплинула на основні фінансові показники діяльності підприємства і призвела до росту прибутків, що позитивно і для бюджету.
Також по справі проведена судова бухгалтерська експертиза - судовий експерт Чирко Леся Федорівна надала висновок судово-економічної експертизи №1041/84801 від 02.04.2025р з наступними відповідями (висновками):
«Документально не підтверджується встановлене в Акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лакофарбні матеріали» код за ЄДРПОУ 36648226» від 17.10.24 № 16132/08010704/36648226 заниження податку на додану вартість в сумі 12 226 338,00 грн. за 1 квартал 2023 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 5 127 443,00 грн. за травень 2023 року внаслідок заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 17 351 781,00 грн. в березні 2023 у зв'язку із виділом новоствореного підприємства ТОВ «Пігмент Плюс».
Дослідивши вказані документи суд дійшов висновку про наявність ділової мети, спрямованої на покращення ліквідності та платоспроможності ТОВ «Лакофарбні матеріали» після передачі частини майна, прав та обов'язків останнього до підприємства ТОВ «Пігмент плюс», яке створено в результаті реорганізації шляхом виділу, та відповідно обґрунтованість доводів Позивача, які він наводив на підтвердження її наявності.
Відповідачем обґрунтування на спростування зазначених доводів позивача в апеляційній скарзі наведено не було, а скарга не містить аргументів на спростування висновку експерта та допущення судом першої інстанції порушень при його врахуванні.
Відтак судом першої інстанції правомірно у відповідності до ст.ст. 86, 104 ГПК України враховано висновок експерта при вирішенні даної справи.
Крім того, як вказує Верховний Суд у постанові від 11.12.2025 у справі № 480/3734/24 аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.
Податкова перевірка ТОВ «Пігмент плюс» не проводилась, зауважень до оформлених та наданих під час перевірки документів з приводу виділення активів до новоствореного товариства у контролюючого органу не виникло.
Наведеним вище спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги.
Поміж іншого, Верховний Суд у постановах від 29.09.2025 у справі № 160/32652/24, від 13.10.2025 у справі № 160/29715/23 зазначав, що реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов'язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, що не є цивільно-правовим договором, оскільки не передбачає передачу права власності на передане майно, а здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства.
Також в цих постановах Верховний Суд звертав увагу, що якщо податковий орган вважає, що новостворена шляхом виділу юридична особа не подає податкову звітність, не має основних засобів, транспорту, штатних працівників, що вказує на формальний характер її створення, не обумовлений розумними економічними причинами та здійснений з метою отримання податкової вигоди, то відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звернутись до суду з позовом про визнання такого виділу недійсним та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами.
Однак, у цій справі не встановлено та відповідачем не зазначено, що він реалізував надане право шляхом звернення до суду з відповідним позовом у визначеному законом порядку. Обставини, на які посилається податковий орган, без належних та допустимих доказів самі собою не є безумовними підставами для висновку про фіктивність створення товариства чи недійсність проведеної реорганізації.
Як слушно зауважив суд першої інстанції, враховуючи відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість з операції виділу юридичної особи, а також те, що державна реєстрація ТОВ «Пігмент плюс», як юридичної особи, не скасована, створення цього товариства судом фіктивним не визнавалось, установчі документи не визнані недійсними, тому висновки податкового органу сумнівності господарської діяльності ТОВ «ПІГМЕНТ ПЛЮС» є необґрунтованими.
Фактично підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень були висновки відповідача про наявність схеми оформлення штучного виділу (удаваного правочину), яка свідчить про узгодженість дій ТОВ «Лакофарбні матеріали» та виділеного суб'єкта ТОВ «Пігмент плюс» для одержання товариством незаконної податкової вигоди, які ґрунтуються лише на податковій інформації, наявній у контролюючого органу, стосовно останнього.
Виходячи з Акту перевірки № 16132/08-01-07-04/36648226 від 17.10.2024 набувач ТМЦ є ТОВ "Пігмент плюс", яке не притягнено до відповідальності за використання набутих за розподільчим балансом товарів поза межами господарської діяльності. Цей факт взагалі не установлено. Перевіряючими констатувалось тільки "невикористання отриманих ТМЦ ТОВ "Пігмент плюс" в господарській діяльності. Однак поняття "використання поза межами господарської діяльності" і "невикористання" різні за своїм правовим змістом.
З відповіді на заперечення на Акт перевірки № 16132/08-01-07-04/36648226 від 17.10.2024 порушень сплати податку на прибуток в ході операції перетворення та виділу з ТОВ "Лакофарбні матеріали" ТОВ "Пігмент плюс" не виявлено.
Контролюючим органом не надано доказів, зокрема, у вигляді винесення відносно ТОВ "Пігмент-плюс" повідомлень-рішень чи судових рішень, які набрали законної сили, чи якими встановлено факт порушення податкового законодавства.
В постанові від 04.12.2025 у справі № 520/1537/25 Верховний Суд зауважив, що правильність нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без урахування відомостей первинних документів. У випадку посилання на таку інформацію контролюючий орган має надати докази, зокрема у вигляді винесення відносно таких осіб податкових повідомлень-рішень чи судових рішень, що набрали законної сили, якими встановлено факт порушення податкового законодавства.
Відтак за встановлених судом у цій справі обставин, контролюючий орган не навів жодного належного доказу, що свідчив би про фіктивність реорганізації або відсутність економічної доцільності у діях позивача.
У межах розгляду цієї справи судом не виявлено жодного факту порушення, які б надавали підстави і для застосування положень пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Поміж іншого, згідно з положеннями п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Отже, з огляду на приписи п. 56.18 ст. 56 ПК України, грошове зобов'язання щодо сплати ТОВ "ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ" покладених на нього контролюючим органом грошових зобов'язань у розмірі 15 282 922,50 грн. (з яких: 12 226 338 грн. - грошове зобов'язання та 3 056 584,50 грн. - штрафні санкції) згідно з податковим повідомленням - рішенням № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024, яке оскаржується позивачем у судовому порядку, є неузгодженим до дня набрання законної сили даним судовим рішенням, у зв'язку з чим, в силу приписів пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, у позивача до настання зазначеної дати відсутній обов'язок щодо сплати нарахованих відповідачем грошових зобов'язань у розмірі 15 282 922,50 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, яка переглядається, відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин в обґрунтування власної позиції за наведеними в Акті порушеннями.
Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог: визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення №21883/08-01-07-04 від 02.12.2024.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не виявлено.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025.
На підставі приписів ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025 у справі № 908/3201/24 (908/256/25) залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025 у справі № 908/3201/24 (908/256/25) залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС у Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 06.04.2026
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко