Постанова від 18.03.2026 по справі 908/1894/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1894/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 (суддя Корсун В.Л.)

у справі № 908/1894/25

за позовом Виконуючого обов'язки керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ»

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

19.06.25 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 17.06.25 № 52/02-5175ВИХ-25 виконуючого обов'язки керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (далі ТОВ “ТБ “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ») про:

- визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 29.11.24 до договору про закупівлю від 05.11.24 № 73, укладену між відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області та ТОВ “ТБ “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ»;

- стягнення з ТОВ “ТБ “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на користь відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області грошових коштів у сумі 47 016,06 грн пені.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 у справі №908/1894/25 позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 29.11.24 до договору про закупівлю від 05.11.24 № 73, укладену між відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області (28600, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт Устинівка, вул. Ювілейна, буд. 6, код ЄДРПОУ 43954244) та товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, код ЄДРПОУ 44959746). Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, код ЄДРПОУ 44959746) на користь відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області (28600, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт Устинівка, вул. Ювілейна, буд. 6, код ЄДРПОУ 43954244, р/р UA958201720344210003000112764, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) - 47 016 (сорок сім тисяч шістнадцять) грн 06 коп. пені. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, код ЄДРПОУ 44959746) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, пр. Європейський, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910025, р/р UA 848201720343100001000004600, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: повернення судового збору) - 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 у справі №908/1894/25 в частині:

- визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 29.11.24 до договору про закупівлю №73;

- стягнення з відповідача пені у розмірі 47 016,06 грн;

- покладення судового збору на відповідача.

Прийняти нове рішення, яким:

- відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора в повному обсязі;

- визнати, що додаткова угода № 1 від 29.11.2024 укладена правомірно;

- визнати, що грошове зобов'язання не виникло, а інтереси позивача були задоволені в межах договірного механізму.

Судовий збір, нарахований відповідачу, вважати безпідставним та таким, що не підлягає стягненню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- крім обставин непереборної сили, підставою для продовження строку може бути будь-яка інша об'єктивна обставина, документально підтверджена. Договір не містить заборони на використання інших доказів - листів виробника, логістичних повідомлень, офіційних звернень. У даному випадку надано лист постачальника та лист виробника, в яких зазначено об'єктивні причини затримки (перевантаження виробничих потужностей у зв'язку з опалювальним сезоном), тому укладення додаткової угоди № 1 від 29.11.2024 відбулося правомірно та відповідно до законодавства. Натомість суд першої інстанції не розмежував загальну ситуацію та конкретні перешкоди для виконання договору;

- суд першої інстанції не врахував, що обставини, на які посилався скаржник, що виникли після укладення договору були непередбачуваними;

- господарський суд помилково послався на ч. 3 ст. 228 ЦК України, оскільки оспорюваний правочин не мав протиправної мети, не порушував публічний порядок і не завдавав шкоди державі і у жодної із сторін не було такого умислу;

- поза увагою суду залишилось те, що інтереси позивача були задоволені в межах договірного механізму, що виключає необхідність додаткового судового захисту у формі стягнення пені, вимоги про що є надмірними та необґрунтованими, оскільки поставка товару фактично не здійснювалась, грошове зобов'язання виникає лише після фактичної поставки товару, а компенсаційний механізм уже активовано. Суд не дослідив питання, чи відбулося зобов'язання, за яке необхідно нарахувати штрафні санкції;

- у даній справі відсутні обставини, що виправдовують втручання прокурора, а його звернення є неправомірним. Зазначене свідчить про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором, а доводи щодо їх порушення є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню;

- стягнення з відповідача судового збору на користь прокуратури є безпідставним та необґрунтованим.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

01.12.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він виклав свої міркування щодо апеляційної скарги, підтримавши поданий позов прокурора та наголосивши на відсутності підстав для задоволення скарги.

04.12.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні 18.03.2026 брали участь представники відповідача (апелянта) та прокурор. Позивач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не проінформував.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

В судовому засіданні 18.03.2026 представник відповідача (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 05.11.2024 між відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (Постачальник) укладено договір про закупівлю № 73 (Договір).

Вказаний договір укладено за результатами проведеної публічної закупівлі «Prozorro» (UA-2024-10-27-000834-а) товару - Вугілля кам'яне ДГ (13-100), ДСТУ 7146 та ДСТУ 3472 (ДК 021:2015:09111100-1) у кількості 218 тонн.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується протягом 2024 року поставити Замовнику Товар «Вугілля кам'яне ДГ (13-100) (Код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09110000-3 - Тверде паливо)» в асортименті, кількості та за цінами згідно специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити такий Товар.

У відповідності до п. 1.2. Договору, обсяги закупівлі Товару можуть бути зменшені в залежності від реального фінансування видатків Замовника.

Постачальник має забезпечити поставку товарів, якісні та кількісні характеристики яких відповідають наступним характеристикам: вугілля кам'яне ДГ (13-100) у кількості 218 тон, зольність на сухий стан палива не більше ніж 14 %, загальна волога на робочий стан палива не більше ніж 14 %, нижча теплота згорання на робочий стан палива не менше ніж 5 500 ккал/кг. (п. 2.1. Договору).

За пунктом 2.2. Договору поставка здійснюється в обсягах, зазначених у заявці замовника, в залежності від фактичної потреби. Партія товарів формується за письмовою заявкою Замовника, яка направляється Постачальнику швидкодіючими електронними засобами зв'язку (факс, електронна пошта тощо). В підтвердження поставки партії вугілля за відповідною заявкою Постачальник впродовж 48 годин з моменту відправлення вантажу зобов'язаний надати Замовнику швидкодіючими електронними засобами зв'язку (факс, електронна пошта тощо) посвідчення про якість товарів в партії. Товар вважається поставленими Постачальником і прийнятим Замовником тільки після отримання Замовником копії посвідчення про якість та підписання сторонами видаткової накладної. Якщо якість товарів у партії згідно посвідчення про якість відповідає умовам якості встановленим договором, то сторонами складається та підписується видаткова накладна. Постачальник повинен забезпечувати проведення профілактичних заходів, пов'язаних з відвантаженням товарів, необхідність у яких передбачена чинними стандартами. У випадку постачання товарів, якісні показники яких перевищують гранично допустимий рівень, встановлений договором, Замовник має право відмовитися від прийняття та оплати таких товарів.

Згідно із п. 3.1. Договору, загальна вартість цього договору становить 1 567 202,00 грн без ПДВ.

У відповідності до п. 3.2. Договору, ціна цього договору може бути зменшена у зв'язку зі зміною реального фінансування видатків Замовника за взаємною згодою сторін.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що ціна на Товар включає в себе вартість: упаковки товару, доставки (транспортування) товару до місця поставки, всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, що сплачуються Постачальником, вартість страхування (за потреби), завантаження, розвантаження та всі інші витрати Постачальника, пов'язанні з виконанням цього договору.

Договірні зобов'язання виникають в межах асигнувань, затверджених у встановленому порядку для Замовника (п. 3.4. Договору).

Згідно із п. 4.1. Договору розрахунки з Постачальником здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 робочих днів з дня фактичного постачання Товару на адресу Замовника та після підписання сторонами документу, що підтверджує отримання таких товарів, а саме видаткової накладної. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за наданий товар здійснюється протягом 10 робочих днів з дати отримання Замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій розрахунковий рахунок.

Оплата проводиться з урахуванням (п. 4.5. Договору) реального фінансування видатків Замовника.

Відповідно до п. 5.3. Договору строк поставки Товару: до 30.11.24.

Згідно із п. 5.3.1. Договору Товар постачається партіями відповідно до поданої Замовником заявки, обсяг кожної партії визначається замовником в залежності від фактичної потреби. Замовлення Товару здійснюється уповноваженими особами Замовника у письмовій формі.

Пунктом 5.3.2. Договору визначено, що поставка партії товарів повинна здійснюватися не пізніше 5 робочих днів з моменту одержання відповідної заявки Замовника.

У випадку недотримання Постачальником строків (п. 5.3.3. Договору), зазначених у п. 5.3.2. договору, Замовник має право застосувати санкції відповідно до розділів VII та VII договору, та/або розірвати цей договір в односторонньому порядку, повідомивши Постачальника за 3 дні до дати розірвання.

У відповідності до п. 5.4. Договору, місце поставки Товару: доставка товару здійснюється за адресами навчальних закладів, які розташовані в населених пунктах Устинівської селищної територіальної громади, в межах Кропивницького району, Кіровоградської області, а саме:

- 28600, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт Устинівка, вул. Ювілейна, 16;

- 28600, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт Устинівка, вул. Об'їзна, 20;

- 28611, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Степанівка, вул. Шкільна, 10;

- 28624, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Інгульське, вул. Спортивна, 1;

- 28620, Кіровоградська область, Кропивницький район, с Седнівка, вул. Шкільна, 2;

- 28624, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Інгульське, вул. Центральна, 3;

- 28620, Кіровоградська область, Кропивницький район, с Седнівка, вул. Шкільна, 2;

- 28611, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Степанівка, вул. Суворова, 34;

- 28610, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Новоігорівка, вул. Шкільна, 1Б.

Товар вважається переданим по кількості та асортименту після підтвердження Замовником відповідності поставленого товару усім необхідним супроводжувальним документам та наступного за цим підписання накладних уповноваженими на те особами сторін (п. 5.5. Договору).

Згідно із п. 6.3. Договору Постачальник зобов'язується, зокрема, забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 7.2.2. Договору за порушення строків поставки Товару стягується пеня 0,1 % вартості Товару, щодо якого допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Пунктом 9.1. Договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин(обставин непереборної сили) - надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору, Сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії відповідних обставин. У випадку, коли дія зазначених обставин триває більш ніж 30 днів, кожна зі сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу Сторону не пізніше, ніж за 20 днів до розірвання. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом одного дня з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, або торгово-промисловою палатою, створеною на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Оприлюднення вказаного в цьому пункті сертифікату на офіційному веб-сайті Торгово-промислової палати України вважатиметься достатнім доказом виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

За умовами п. 11.1. Договору договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.24, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

У відповідності до п.п. 4 п. 12.1. Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у т.ч. обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми , визначеної в договорі про закупівлю.

Згідно із п. 12.4. Договору зміни щодо договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, вказаних вище, та оформлюються в такій самій формі, що й договір про закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладання додаткової угоди.

Пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору. Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування. Відповідь особи, якій адресована пропозиція щодо змін до договору, про її прийняття повинна бути повною і безумовною, та надається 20-денний строк (п. 12.5. Договору).

Відповідно до п. 12.6. Договору зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У той же час договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі зміни договору (п. 12.7. Договору) зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно із специфікацією «Вугілля кам'яне ДГ (13-100) (Код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09110000-3 - Тверде паливо)» (Додаток 1 до Договору), Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовнику Товар, а саме: Вугілля кам'яне ДГ (13-100) у кількості 218 тонн на загальну суму 1 567 202,00 грн з ПДВ.

08.11.24 відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради направлено засобами електронного зв'язку (телефонний додаток «Viber») ТОВ “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» заявку на завезення твердого палива (вугілля) марки ДГ (13-100) для закладів освіти до опалювального періоду 2024/2025 року по Устинівській селищній територіальній громаді у розмірі 218 тонн.

Листом за вих. від 29.11.24 № 1/29 ТОВ “Торгівельна виробнича компанія енерго» повідомило відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради та ТОВ “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ», що у зв'язку з введенням опалювального періоду відбуваються великі навантаження щодо відвантаження твердого палива різним постачальникам та дистриб'юторам, а тому не зможе відвантажити вугілля кам'яне ДГ (13-100) в строк до 30.11.24.

ТОВ “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» направило відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради лист-звернення за вих. від 29.11.24 № 1/29-11 щодо внесення змін до договору про закупівлю, в якому зазначено (дослівно):

«… За інформацією від Виробника вугілля, марки якого постачаються згідно Договору повідомляють, що у зв'язку з введенням опалювального періоду відбуваються великі навантаження щодо відвантаження цього твердого палива різним постачальникам та дистриб'юторам.

З метою виконання договірних зобов'язань в повному обсязі, а саме поставки вугілля кам'яного наявні об'єктивні обставини для продовження строку дії Договору.

Враховуючи викладене, вказані надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, дію яких не можливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду, просимо продовжити строк виконання зобов'язань щодо передачі товару до 15.12.2024.».

29.11.24 відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (Постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю від 05.11.24 № 73 (Додаткова угода).

Пунктом 1 Додаткової угоди визначено, що сторони домовились внести зміни до договору і викласти зміни в такій редакції: 1.1. Пункт 5.3. розділу V Договору викласти у такій редакції: « 5.3. Строк поставки Товару: до 15.12.2024».

Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради направлено засобами поштового зв'язку ТОВ “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» заявку за вих. від 22.12.24 № 01-24/1082 на завезення твердого палива (вугілля) марки ДГ (13-100) до договору № 73 від 05.11.24 для закладів освіти Устинівської селищної територіальної громади у розмірі 218 тонн.

Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради направив директору ТОВ “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» лист за вих. від 26.12.24 № 01-24/1088, згідно з яким (дослівно):

«Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 29 листопада 2024 року, яку укладено до Договору № 73 від 05 листопада 2024 року, строк поставки товару (вугілля кам'яного ДГ (13-100) до 15 грудня 2024 року.

Станом на 26 грудня 2024 року за адресами навчальних закладів, які розташовані в населених пунктах Устинівської селищної територіальної громади Пункт 5.4 Розділ V, не поставлено жодної тонни вугілля, в зв'язку з чим не виконуються умови Договору Розділ V. Пункт 5.3.

В зв'язку з відсутністю поставок лишаєм за собою право згідно Розділу VІ Пункт 6.2 достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, застосувати оперативно-господарські санкції відповідно до Розділу VІІІ, та отримати банківську гарантію у розмірі 5 (п'яти) відсотків від вартості Договору про закупівлю, що складає 78 360,10 грн. відповідно до Розділу ХІІІ Договору».

В.о. керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до Господарського суду Запорізької області з вимогами:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 29.11.24 до договору про закупівлю від 05.11.24 № 73, укладену між відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області та ТОВ “ТБ “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ»;

- стягнути з ТОВ “ТБ “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на користь відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області пені у сумі 47 016,06 грн, у зв'язку із простроченням зобов'язання щодо поставки товару за договором про закупівлю від 05.11.24 № 73.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається, зокрема, на те, що правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України «Про публічні закупівлі», норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм ЦК України та ГК України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовані ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Водночас, у відповідності до пп. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.22, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг допускається у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Отже, під час дії Договору сторони могли змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов'язань, шляхом продовження такого строку, однак виключно за наявності існування документально підтверджених об'єктивних обставин, що зумовили таке продовження.

При цьому відповідного документального підтвердження настання таких обставин, як то передбачено ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ТОВ “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» до відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради не надано.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», доведено наявність підстав для представництва, а заявлені ним позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Предметом доказування у справі відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення між позивачем та відповідачем додаткової угоди № 1 від 29.11.24 до договору про закупівлю від 05.11.24 № 73, наявність/відсутність підстав для визнання її недійсною, стягнення пені з підрядника за порушення строків поставки товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору, відповідно до ч. 2 ст. 4, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України є господарськими зобов'язаннями, тому згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 175, абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до цих правовідносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір про закупівлю від 05.11.24 № 73 є договором поставки, до якого необхідно застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України (в редакції чинній станом до 28.08.25), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Судом встановлено, що договір, додаткова угода № 1 до якого є предметом розгляду в даній справі, укладений за результатами проведення відкритих торгів, з огляду на що на спірні правовідносини розповсюджуються приписи Закону України «Про публічні закупівлі», який визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.

Необхідно зазначити, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у справі № 927/863/23 зазначив, що оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.

Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

Істотною умовою договору у всіх без винятку випадках є умова про предмет договору.

Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду.

Крім того, істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.

Частиною третьою статті 180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Вказана норма визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто це правило є загальним у всіх без винятків випадках.

У даному випадку для визначення, які викладені у спірному договорі умови належать до числа істотних, потрібно послуговуватись не лише загальним правилом про істотні умови договору (частина третя статті 180 Господарського кодексу України), а й враховувати, чи є необхідною та чи інша умова для договорів певного виду, чи є умова, відносно якої має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони тощо.

Частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “ТБ “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» та відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради підписано договір про закупівлю від 05.11.2024 № 73, який укладено за результатами проведеної публічної закупівлі «Prozorro» (UA-2024-10-27-000834-а), а саме товару - Вугілля кам'яне ДГ (13-100), ДСТУ 7146 та ДСТУ 3472 (ДК 021:2015:09111100-1) у кількості 218 тонн.

Відповідно до п. 5.3. Договору строк поставки Товару: до 30.11.2024.

Таким чином сторонами погоджено усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як передбачено статтями 509, 526 ЦК України, статтями 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За визначенням ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Таким чином, відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з позивачем договір поставки (укладений відповідно до відкритих торгів), усвідомлював, що кінцевою датою передачі товару є дата, визначена сторонами у спірному договорі, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.

Із зазначеного вище та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що в даному випадку визначена сторонами у договорі така умова як строк поставки товару є істотною умовою договору про закупівлю.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №926/3421/22).

Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Отже, під час дії спірного договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов'язань шляхом його продовження, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21).

Водночас, п. 3-7 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Законом України Про публічні закупівлі, установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 38 цього розділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (див. постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23).

Відповідно пп. 4 п. 19 цих Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Аналогічні умови містяться в пп. 4 п. 12.1 договору про закупівлю від 05.11.2024 № 73.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема в частині продовження строку виконання зобов'язань є правомірною виключно за таких умов: у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника (див. постанови Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21, від 27.02.2024 у справі №927/863/23, від 30.04.2024 у справі № 927/782/23, від 12.12.2024 у справі 916/4679/23).

Додатковою угодою від 29.11.24 № 1 до договору про закупівлю від 05.11.24 № 73 сторонами продовжено строк поставки товару до 15.12.2024.

Згідно із оспорюваною Додатковою угодою № 1 від 29.11.2024 зміна строку поставки за Договором про закупівлю № 73 від 05.11.2024 обґрунтована листом ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (вих. №1/29-11 від 29.11.2024) та листом виробника товару ТОВ «ГОРГІВЕЛЬНА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ЕНЕРГО» (вих. №1/29 від 29.11.2024), де зазначено, що: «у зв'язку з введенням опалювального періоду відбуваються великі навантаження щодо відвантаження цього твердого палива різним постачальникам та дистриб'юторам».

Тобто фактично у останній день поставки товару, ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» повідомив про неможливість його виконання «у зв'язку із введенням опалювального періоду та навантаженням».

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до п. 18 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону.

ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» під час участі в закупівлі подано тендерну пропозицію, відповідно до якої товариство погодилося з основними умовами договору про закупівлю, з тим що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, окрім випадків, встановлених законодавством, та у разі визначення переможцем процедури закупівлі взяло на себе зобов'язання виконати усі умови, передбачені договором.

Згідно з п. 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 за №1178, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, в тому числі, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідач, підписуючи договір, джерелом фінансування якого є бюджетні кошти, зі встановленим строком виконання, мав оцінити можливість вчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе та контрагента по договору у зв'язку з невиконанням зобов'язань в строк. Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір з вказаним строком виконання, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк поставки товару та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.

Укладаючи договір, «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» засвідчило можливість поставки товару з кінцевим терміном, визначеним договором - до 30.11.2024, усвідомлювало особливості спірних правовідносин та погодилось з відповідальністю за порушення строків виконання зобов'язань, що відповідає висновку, наведеному у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 927/782/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила (постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 від 18.01.2022 у справі № 910/15786/21).

При цьому закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин (відповідна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах у справах № 911/537/19, № 916/1921/18, №926/708/18, № 910/5573/19, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Тобто, будь-яке внесення змін до істотних умов договору розуміється законодавцем не як правило, а як виняткова, виключна ситуація, зумовлена непередбачуваними для сторін під час укладення договору обставинами.

Апеляційним судом приймається до уваги, що Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 у справі № 916/3577/21 вказав, що підставою для зміни істотних умов договору, можуть бути лише обставини, що виникли після його підписання та впливають на виконання зобов'язання сторін за договором (п. 8.28), схожий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 17.10.2018 у справі № 910/23585/17.

ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» є не новим постачальником вугілля, та йому відомо було на момент укладення договору про початок опалювального періоду.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8"С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 82С.

Цей порядок визначений пунктом 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830.

Тож про обставини і терміни настання опалювального сезону Відповідачу було відомо достеменно ще на дату укладення договору.

Турботливий і обачний постачальник мав передбачити сезонні коливання на ринку вугільної продукції.

Крім того, відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності мав обов'язок самостійно оцінити ризики та реальні можливості виконання умов договору в установлені строки, а укладення договору без відповідних застережень свідчить про прийняття ним на себе відповідальності за дотримання строків.

Недодержання контрагентом відповідача своїх обов'язків за договором поставки не є тим випадком, наявність якого може бути підставою для внесення змін у договір про публічні закупівлі в частині продовження строків поставки товару або свідчити про можливість звільнення позивача від відповідальності за порушення строків поставки.

Близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 910/3657/24.

До того ж, варто зазначити, що поставка навіть у продовжені строки взагалі не відбулася. Зокрема, оскільки у визначений Договором та Додатковою угодою до нього строк поставки вугілля не поставлене в жодний з навчальних закладів, визначених Договором, Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області 26.12.2024 направлено ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» лист №01-24/1088 про намір в односторонньому порядку розірвати Договір.

Відтак твердження скаржника про те, що ним надано лист постачальника та лист виробника, в яких зазначено об'єктивні причини затримки (перевантаження виробничих потужностей у зв'язку з опалювальним сезоном) й вказані обставини виникли після укладення договору та були непередбачуваними для ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» є необґрунтованим.

За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що у даному випадку для укладення 29.11.2024 Додаткової угоди №1 до Договору про закупівлю № 73 від 05.11.2024 була відсутня істотна зміна обставин у розумінні ст. 652 ЦК України.

Як вже зазначалось, пунктом 9.1. Договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору, Сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії відповідних обставин. У випадку, коли дія зазначених обставин триває більш ніж 30 днів, кожна зі сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу Сторону не пізніше, ніж за 20 днів до розірвання. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом одного дня з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, або торгово-промисловою палатою, створеною на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Оприлюднення вказаного в цьому пункті сертифікату на офіційному веб-сайті Торгово-промислової палати України вважатиметься достатнім доказом виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, умовами Договору було встановлено перелік форс-мажорних обставин, наявність яких в обов'язковому порядку має бути підтвердженою у відповідності до Закону України «Про торгово промислові палати в України».

Статтею 3 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3) (у редакції рішення Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), далі - Регламент).

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

На підставі ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, по кожному окремому договору сторони повинні отримати сертифікат про форс-мажорні обставини. При цьому за загальним правилом, форс-мажор не звільняє від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Якщо буде доведено, що порушення зобов'язання відбулось у зв'язку з непереборними обставинами (наприклад, у зв'язку з руйнуванням приміщень, неможливістю доставити товар на певну територію, знищенням майна і т.д.) сторона буде звільнена від відповідальності. Якщо таких обставин сторона довести не зможе, то буде нести відповідальність на загальних засадах.

Водночас ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» не повідомляло позивача про наявність форс-мажорних обставин або обставин непереборної сили

Зі змісту укладеної між сторонами додаткової угоди від 29.11.24 № 1 до договору про закупівлю від 05.11.24 № 73, якою внесені зміни щодо строків поставки товару, про жодні обставини непереборної сили, які дійсно перешкоджають постачальнику вчасно поставити товар покупцю, не йдеться.

При цьому відповідного документального підтвердження настання таких обставин, як то передбачено ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умовами п. 9.1. договору про закупівлю від 05.11.24 № 73, ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» до відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області не надано.

Більше того, постачальником, у визначений договором строк, не повідомлено покупця про виникнення обставин непереборної сили.

Пунктом 3 Особливостей визначено, що Замовники, що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачені основні принципи здійснення публічних закупівель, а саме: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» процедури закупівель визначені з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах. Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт.

Наведене вказує на те, що будь-яких обґрунтованих, законних підстав, а також документально підтверджених об'єктивних обставин для продовження терміну поставки товару за договором про закупівлю від 05.11.24 № 73 на момент укладання оспорюваної додаткової угоди не існувало (оскільки відповідних доказів відповідачем не надано).

Відтак дії сторін Договору щодо необґрунтованого продовження строку поставки товару шляхом укладення Додаткової угоди № 1 суперечать меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Отже, укладення додаткової угоди про продовження строків виконання зобов'язань, жодним чином не відповідає принципам добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності.

Укладення оспорюваної додаткової угоди до Договору щодо продовження строків поставки товару за відсутності для цього документально підтверджених об'єктивних обставин, у т.ч. обставин непереборної сили, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

А можливість зміни строків поставки товару внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/1812, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 01.06.2020 у справі № 913/368/19, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 19.08.2020 у справі № 925/47/19, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18.

Також судом враховано ту обставину, що ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» не скористалось своїм правом відмовитись від укладення договору, маючи на меті подальше спонукання замовника до укладання незаконної додаткової угоди, яка порушує інтереси держави. Таким чином, ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» не виконано вчасно поставку за договором та позбавлено інших учасників можливості виконати аналогічні поставки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту (див. постанову Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), ст. 215 ЦК України.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Зокрема, за приписами ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Відповідно до статей 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановивши, що додаткова угода від 29.11.24 № 1 до договору про закупівлю від 05.11.24 № 73, якою продовжено строк виконання зобов'язань щодо виконання робіт, є такою, що укладена з порушенням вимог п. 37 Розділу X Закону України «Про публічні закупівлі» та п.п. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що така підлягає визнанню недійсною на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Звідси посилання на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є безпідставним, позаяк суд не визнавав оскаржуваний правочин на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, як помилково вважає скаржник.

У зв'язку з визнанням недійсною додаткової угоди № 1, якою сторони змінили істотні умови договору щодо строку виконання робіт, відповідно до чинних умов п. 5.3. Договору, поставка товару мала бути здійснена до 30.11.2024.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України за своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України (у відповідній редакції), у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України (у відповідній редакції), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.10 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України (у відповідній редакції), платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За змістом ст. 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.

Прокурором правильно визначено період нарахування пені з 01.12.2024 (наступний день після визначеної в договорі дати поставки товару) по 30.12.2024 включно (як визначено в розрахунку позовної заяви) та її суму, що перевірено за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО».

Відтак, погодившись з розрахунком позивача, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 47 016,06 грн пені.

Водночас, у своїй апеляційній скарзі ТОВ «ТБ «ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» посилається на неможливість застосування до нього штрафних санкцій через те, що позивач реалізував своє право на договірне забезпечення, чим фактично вчинив дії для компенсації невиконання договору та обрав інший, позасудовий спосіб захисту своїх інтересів.

Проте погодитися з такими твердженням неможливо, з огляду на наступне.

Так, листом за вих. від 26.12.24 № 01-24/1088, позивач повідомив відповідача про те, що (дослівно): «… Станом на 26 грудня 2024 року за адресами навчальних закладів, які розташовані в населених пунктах Устинівської селищної територіальної громади Пункт 5.4 Розділ V, не поставлено жодної тонни вугілля, в зв'язку з чим не виконуються умови Договору Розділ V. Пункт 5.3.

Відповідно до п. 5.3.3. Договору у випадку недотримання Постачальником строків, зазначених у п. 5.3.2 Договору, Замовник має право застосувати санкції відповідно до розділів VII та VIII Договору, та/або розірвати цей Договір в односторонньому порядку, повідомивши Постачальника за 3 (три) дні до дати розірвання.

Судом встановлено, що окрім відповідальності за порушення строків поставки товару у вигляді пені та штрафу, передбачених п. 7.2.2 Договору, сторони погодили у п. 13.1 Договору, що виконання зобов'язань Постачальника перед Замовником за цим Договором про закупівлю забезпечується електронною банківською гарантією у розмірі 5 (п'яти) відсотків від вартості договору про закупівлю, що складає 78 360,10 грн.

При цьому за змістом п. 13.5 Договору кошти, що надійшли як забезпечення виконання Договору (у разі, коли вони не повертаються Постачальнику), не звільняють Постачальника від сплати штрафних санкцій (відповідальності, зазначеної у цьому Договорі).

А як визначено п. 13.7 Договору кошти, що надійшли як забезпечення виконання Договору про закупівлю не повертаються Постачальнику та підлягають перерахуванню до відповідного бюджету у випадку, зокрема, порушення Постачальником строків постачання товарів, що визначені згідно цього Договору про закупівлю (пропуск кінцевого терміну на поставку товару, що передбачений договором, та/або пропуск строку на поставку партії товару від дати отримання Постачальником заявки від Замовника на постачання товару та згідно умов цього Договору).

В свою чергу, виходячи з положень згідно Розділу VІ п. 6.2 договору, Замовник має право: 1) достроково розірвати укладений між сторонами Договір в односторонньому порядку, 2) застосувати оперативно-господарські санкції відповідно до Розділу VІІІ та 3) отримати банківську гарантію у розмірі 5 (п'яти) відсотків від вартості Договору про закупівлю, що складає 78 360,10 грн. відповідно до Розділу ХІІІ договору.

Необхідно зауважити, що банківська гарантія та пеня - це два різних поняття, що використовуються у фінансових та юридичних відносинах. Банківська гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, коли банк зобов'язується сплатити певну суму коштів у разі невиконання зобов'язань однією зі сторін. Пеня, або неустойка, - це сума грошей, яку сторона, що порушила договір, повинна сплатити іншій стороні за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Банківська гарантія забезпечує виконання зобов'язань, а пеня - це різновид відповідальності за їх невиконання. Банківська гарантія залучає банк, бенефіціара та клієнта, а пеня застосовується між двома сторонами зобов'язання. Виплата за банківською гарантією відбувається у разі невиконання зобов'язань, а пеня нараховується за кожен день прострочення, поки зобов'язання не буде виконано.

В даному випадку право Замовника на одночасне застосування забезпечення виконання договору, штрафних санкцій за порушення строків поставки та ініціювання з цих підстав розірвання договору прямо передбачено умовами укладеного між Сторонами Договору та не суперечить законодавству України, а тому суд відхиляє аргументи апелянта як необґрунтовані.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та обставин їх порушення, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або ін. інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Згідно із ч. 3 даної статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави, втому числі в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи ін. суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 12.10.2020 у справі № 916/1033/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5912/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/982/19.

При цьому обставини дотримання прокурором установленої ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

Аналогічні висновки щодо застосування цієї норми викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 920/284/18, від 03.04.2019 у справі № 909/63/18, від 17.04.2019 у справі № 916/641/18, від 31.07.2019 у справі № 916/2914/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18, від 15.12.2020 у справі № 904/82/19, від 27.07.2021 у справі № 909/835/18.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Так, Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради (далі - Відділ) є виконавчим органом Устинівської селищної ради, органом управління освітою, питаннями сім'ї, молоді та спорту, який утворюється рішенням сесії Устинівської селищної ради та забезпечує на території громади виконання покладених на Відділ завдань та функцій.

Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у органах Державного казначейства України та банківських установах, печатку із своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка, має право у межах своїх повноважень укладати від свого імені угоди з юридичними і фізичними особами, має право виступати орендодавцем, надавати в оренду майно, закріплене за ним на праві оперативного управління, юридичним та фізичним особам відповідно до законодавства України та відповідного рішення сесії Засновника (Власника), мати майнові і немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем у судах.

Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради, як орган державної влади, є головним розпорядником коштів структурних підрозділів та закладів освіти (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за Договором), уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.

Відтак, у спірних правовідносинах особі відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області, яке зобов'язане забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

Знам'янська окружна прокуратура зверталась до відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області з листами за вих. від 03.02.25 № 52/02-976вих-25 та за вих. від 09.06.25 № 52/02-4910вих-25 про порушення інтересів держави, у зв'язку з неналежним виконанням договору про закупівлю від 05.11.24 №73.

Відповідно до листа відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області за вих. від 11.06.25 № 01-24/438 Знам'янську окружну прокуратуру повідомлено, що з позовною заявою до суду з метою стягнення фінансово-господарських санкцій Відділ не має можливості звернутись, так як у штаті відсутня посада юриста.

Вказане свідчить про неналежне здійснення відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області заходів щодо захисту власних інтересів та призводить до порушення інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель і, відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред'явлення даного позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.19 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту - та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради, цей факт свідчить, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Знам'янською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 16.06.25 на адресу Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради скеровано лист за № 52/02-5133вих-25 щодо вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.

З урахуванням наведеного, прокурором дотримано приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні до суду з даним позовом. Про виявлені порушення вимог законодавства прокурором заздалегідь проінформовано Позивача та надано достатньо часу для реагування на стверджувані прокурором порушення інтересів держави.

Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта на захист порушених інтересів у даній справі - Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Устинівської селищної ради Кіровоградської області, її бездіяльність щодо захисту порушених інтересів держави.

З огляду на викладене слід погодитися з доводами прокурора, що внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду позову у цій справі.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.19 у справі № 924/349/18, від 16.04.19 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.20 у справі № 912/2385/19.

Отже, прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» та попередньо, до пред'явлення позову, листом від 16.06.25 № 52/02-5133вих-25 повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.

Усім вищенаведеним спростовуються протилежні доводи апеляційної скарги.

Підсумовуючи усе вищевикладене, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їм належну правову оцінку.

При цьому апеляційний суд наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Керуючись ст. 129 ГПК України господарський суд правомірно поклав судові витрати зі сплати судового збору на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.

З огляду на що, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються як необґрунтовані, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 у справі № 908/1894/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 у справі № 908/1894/25 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 06.04.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко

Попередній документ

135476212

Наступний документ

135476214

Інформація про рішення:

№ рішення:	135476213
№ справи:	908/1894/25
Дата рішення:	18.03.2026
Дата публікації:	08.04.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (13.10.2025)
Дата надходження:	19.06.2025
Предмет позову:	про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення фінансово-господарських санкцій (47 016,06 грн.)

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

22.07.2025 10:00	Господарський суд Запорізької області
13.08.2025 11:00	Господарський суд Запорізької області
02.09.2025 12:30	Господарський суд Запорізької області
01.10.2025 12:30	Господарський суд Запорізької області
13.10.2025 10:00	Господарський суд Запорізької області
04.02.2026 11:00	Центральний апеляційний господарський суд
18.03.2026 11:00	Центральний апеляційний господарський суд