06.04.2026 року м. Дніпро Справа № 904/7557/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мельниченко І.Ф.) від 09.09.2025 р. у справі № 904/7557/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський авіаційний завод", м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк", м. Дніпро
про стягнення штрафу за поставку неякісного товару у сумі 57 059,40 грн, -
У серпні 2021 р. Державне підприємство "Одеський авіаційний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" про стягнення штрафу за поставку неякісного товару у сумі 57 059,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 368/МТЗ-19 від 06.11.2019 щодо поставки позивачеві товару належної якості.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2025 р. здійснено заміну позивача у справі № 904/7557/21 - Державне підприємство "Одеський авіаційний завод" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський авіаційний завод".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 р. у справі № 904/7557/21:
- позовні вимоги задоволено;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Жуковського Василя, будинок 1, код ЄДРПОУ 38114713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Авіаційний Завод" (65121, Одеська обл., місто Одеса, пр. Небесної Сотні, будинок 32, корпус А, код ЄДРПОУ 07756801) 57 059,40 грн - штрафу та 2 270,00 грн - судового збору;
- загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 59 329,40 грн.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Клокворк", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 р. у справі № 904/7557/21 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:
- стверджує, що в оскаржуваному рішенні не наведено жодного доказу, який підтверджує поставку неякісного товару, окрім висновку експертів, який відсутній в матеріалах справи. Так, апелянт вважає, що суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 7 ст. 75 ГПК України не досліджував наведених відповідачем обставин, а оскаржуване рішення базується лише на тексті рішення суду в судовій справі № 914/475/21. При цьому апелянт звертає увагу, що висновок експертів, про який зазначив суд в оскаржуваному рішенні, не відповідає вимогам чинного законодавства, про що зазначало ТОВ "Клокворк" у справі № 914/475/21, у зв'язку з чим вважає, що цей висновок не може братися до уваги судом. Також, на думку апелянта, складений позивачем акт про фактичну якість і комплектність продукції від 24.02.2021 р. складений з порушенням встановленої процедури, а тому також не може братися до уваги судом;
- вказує на те, що виконав свої зобов'язання з поставки товару за договором № 368/МТЗ-19 від 06.11.2019 р. у повному обсязі. На переконання апелянта, позивач безпідставно відмовився прийняти товар, у зв'язку з чим ТОВ "Клокворк" звернулося з відповідним позовом до суду. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.12.2020 р. по справі № 916/619/20 позов ТОВ "Клокворк" задоволено та зобов'язано ДП "Одеський Авіаційний Завод" прийняти від ТОВ "Клокворк" спірний товар за договором № 368/МТЗ-19 від 06.11.2019 р. На виконання рішення суду у справі № 916/619/20 ТОВ "Клокворк" поставив на адресу ДП "Одеський Авіаційний Завод" спірний товар, який прийнятий останнім за актом приймання-передачі та видатковою накладною без зауважень. Отже, на переконання апелянта, підстав для притягнення його до відповідальності за поставку неякісного товару немає;
- вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, не врахував, що: позивачем не доведено факту існування збитків у конкретному розмірі, завданих йому в результаті існування на його думку порушень з боку постачальника; зобов'язання постачальника виконане в повному обсязі; відповідачем було вжито всіх необхідних заходів щодо вчасного виконання зобов'язання; в матеріалах справи відсутні докази того, що для ДП "ОАЗ" мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо), так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 р. у справі № 904/7557/21 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський Авіаційний Завод" подало до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 р. у справі № 904/7557/21 - без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що позивачем дотримано усіх вимог Інструкції П-7 та договору при прийманні спірного товару за якістю, при цьому товар не пройшов вхідний контроль і є неякісним. Вважає, що під час розгляду цієї справи суд першої інстанції дослідив усі необхідні докази та надав їм оцінку. Не погоджується з посиланнями апелянта на судові рішення у справі № 916/619/20, оскільки у тій справі суди не встановлювали обставин якості спірного товару. На думку позивача, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції виклав обставини, встановлені під час розгляду іншої справи № 916/475/21, а не їх правову оцінку іншим судом, а саме - обставини невідповідності товару вимогам технічної документації, істотності дефектів та неможливості експлуатації виробу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 06.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (далі - продавець, відповідач у даній справі) та Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" (далі - покупець, позивач у даній справі) укладено договір № 368/МТЗ-19 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити майно (надалі - товар). Конкретна кількість товару, його номенклатура та вартість визначаються на підставі тендерних пропозицій та вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
13.11.2019 сторонами підписано протокол розбіжностей до договору, відповідно до якого сторони погодили нову редакцію пунктів 2.4., 2.5., 4.2., 5.1., 5.3., 5.4., 6.4. договору.
Згідно з пунктом 2.1. договору поставка товару покупцю здійснюється на умовах СРТ за адресою: 65121, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 32-А, підприємство покупця.
Відповідно до пункту 2.2. договору термін поставки товару визначається на підставі тендерних пропозицій, які рахуються від дати підписання сторонами специфікації, де буде визначено його найменування, номенклатура, кількість та ціна, яка склалася на підставі тендерних пропозицій, на умовах, заявлених покупцем в тендерних пропозиціях щодо сплати постачаємого товару.
Пунктом 2.3. договору встановлено, що товар повинен постачатись разом з наступними оригіналами документів: накладна; рахунок; паспорт згідно ГОСТ 18675-79 (у разі надання копії паспорта, вона повинна бути затверджена мокрою печаткою продавця), або документ, який підтверджує якість товару; акт прийому-передачі (при необхідності).
У пункті 2.5. договору сторонами узгоджено, що датою виконання зобов'язань постачальника з поставки товару є дата передачі товару перевізнику. Датою приймання товару за якістю є дата проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця на умовах, визначених ГОСТ 24297-87 та Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7. Вхідний контроль має бути проведений не пізніше 20 календарних днів з дати отримання продукції.
Покупець здійснює приймання товару по якості в порядку, передбаченому Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" № П-7 від 25.04.1966 зі змінами та доповненнями (пункт 2.7. договору).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що продавець повинен поставити покупцю товар першої категорії, якість якого повинна відповідати технічним умовам, державним стандартам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги щодо якості поставленого товару та умовам договору, вказана в документі, який підтверджує якість товару.
Відповідно до пункту 5.2. договору покупець здійснює приймання товару за якістю в порядку, передбаченому інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" № П-7 від 25.04.1966 зі змінами і доповненнями на умовах проходження товару вхідного контролю на підприємстві покупця відповідно до ГОСТ 24297-87.
У разі виявлення невідповідності товару за якістю нормативно-технічній документації, сторони керуються Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (пункт 5.3. договору).
Гарантія відповідності товару вимогам п. 5.1. повинна підтверджуватися сертифікатом якості, або паспортом виробника, або іншим документом, які надаються покупцеві разом з товаром. Копія сертифіката якості або паспорта, або іншого документа завіряється печаткою та підписом продавця (пункт 5.4. договору).
Порядок пред'явлення і задоволення рекламацій повинен відповідати вимогам ГОСТ В15.703-78 (пункт 5.6. договору).
Гарантійний строк на товар, який постачається, визначається на підставі тендерних пропозицій, але не менш ніж 12 календарних місяців, які рахуються з дня постачання товару. Термін придатності та зберігання визначається у специфікаціях (пункт 5.7. договору).
Усе листування, пересилання документів, повідомлень, заяв і претензій, пов'язаних з виконанням даного договору, або що випливають з нього, повинні направлятися сторонами безпосередньо на адреси, зазначені в даному договорі, у відповідності зі строками й порядком, установленими чинним законодавством і даним договором (пункт 9.2. договору).
Відповідно до Специфікації № 12 від 26.12.2019 до договору № 368/МТЗ-19 поставці підлягав "Апарат сопловий другої ступені 017.49.5750" у кількості 1 штуки загальною вартістю з ПДВ 342 356,41 грн із постачанням на умовах СРТ (підприємство покупця, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 32А) у редакції INCOTERMS-2010. Гарантійний термін на товар складає 12 місяців, які рахуються від дати постачання товару.
25.01.2021 сторонами було підписано видаткову накладну № 0000003 на апарат сопловий 017.49.5750 на суму 285 297,01 грн без ПДВ (ПДВ - 57 059,40 грн) із написом "прийнято по кількості".
На підтвердження приймання соплового апарату ДП "ОАЗ" також складено акт приймання ТМЦ від 27.01.2021, відповідно до якого комісією при візуальному огляді було встановлено наступне:
- відповідність заводського номеру соплового апарату паспортним даним;
- відсутність зовнішніх пошкоджень;
- наявність супроводжувальних документів (видаткова накладна № 0000003 від 25.01.2021, паспорт, карта обміру);
- відсутність тари, виріб був упакований в два шара пакувального паперу, без консервувального паперу, відсутність силікагелю (індикатору);
- в паспорті вказана дата виготовлення 25.12.13 при гарантійному терміні - 7 років.
Як вбачається із долученого до матеріалів справи протоколу № 140 від 28.01.2021, при проходженні вхідного контролю на підприємстві позивача виявлено недоліки щодо якості поставленого товару, а саме: сопловий апарат другої ступені 017.49.5750 надійшов з простроченим строком консервації, під час перевірки виявлена негерметичність порожнини "Ю", всупереч вимогам технологічної карти № ГТДЕ-117.2.5067.15 (вхідний контроль соплових апаратів двигуна ГТДЕ-117).
01.02.2021 позивач направив на адресу відповідача повідомлення-виклик № 210 стосовно складання та підписання 02.02.2021 о 13:00 рекламаційного акту на предмет невідповідності вимогам технічної документації поставленого товару. Вказане повідомлення вручене позивачу 12.02.2021.
При зверненні до господарського суду з цим позовом позивач зазначив про те, що представник відповідача на виклик для участі у продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта не з'явився, у зв'язку з чим ДП "ОАЗ" на виконання положень пункту 20 Інструкції П-7 здійснив експертизу соплового апарату другої ступені 017.49.5750 ГТДЕ в Одеській регіональній торгово-промисловій палаті.
24.02.2021 експертами Одеської регіональної торгово-промислової палати складено експертний висновок № УТЕ-188, в якому зазначено, що термін гарантії на момент постачання товару був вичерпаний; порожнина Ю соплового апарата ІІ ступеню 017.49.5750 № П87 двигуна ГТДЕ-117 негерметична, у зв'язку з чим цей сопловий апарат не може бути використаний по прямому призначенню.
24.02.2021 Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" було складено акт № 02 про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, в якому зазначено про те, що тара відсутня, сліди консервації відсутні, товар поступив на склад позивача з простроченням терміну консервації, при перевірці соплового апарата на ділянці вхідного контролю цеху № 2 виявлена негерметичність порожнини "Ю". З огляду на наведене комісія зазначила про те, що вказана продукція належить поверненню постачальнику або заміні на кондиційну.
Матеріали справи містять паспорт на сопловий апарат ІІ ступені 017.49.5750 № П87, з якого вбачається, що порожнина "Ю" має герметичність 5 кгс/см2 впродовж 5 хвилин повітрям під водою.
18.03.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією № 678/ЮВ, зокрема, щодо усунення дефектів, виявлених на сопловому апараті другої ступені 017.49.5750 ГТДЕ, або заміни поставленого товару на товар належної якості, а також сплати штрафу у розмірі 20 % від вартості неякісного товару, на підтвердження чого ДП "ОАЗ" долучено до матеріалів справи відповідні докази (опис вкладення у цінний лист, накладну № 6506504269291 та фіскальний чек від 18.03.2021).
Вказана претензія залишилась без відповіді та належного реагування, що і стало причиною виникнення спору у цій справі.
Вирішуючи спір у цій справі, місцевий господарський суд дійшов висновків, що факт поставки ТОВ "Клокворк" неякісного товару за договором № 368/МТЗ-19 від 06.11.2019 встановлений судом у справі № 916/475/21, що має преюдиційний характер під час розгляду цієї справи, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню. Водночас суд першої інстанції розглянув клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафу на 99 % та дійшов висновку, що це клопотання задоволенню не підлягає.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення умов договору № 368/МТЗ-19 від 06.11.2019 щодо поставки позивачеві товару належної якості.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Як вже було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, відповідачем у січні 2021 було поставлено позивачеві товар - апарат сопловий 017.49.5750 в кількості 1 шт. на суму 342 356,41 грн з ПДВ, про що свідчить підписана сторонами та скріплена печатками їх підприємств видаткова накладна № 0000003 від 25.01.2021.
На підтвердження приймання соплового апарату позивачем також складено акт приймання ТМЦ від 27.01.2021 та протокол вхідного контролю № 140 від 28.01.2021, з яких вбачається, що при проходженні вхідного контролю на підприємстві позивача виявлено недоліки щодо якості поставленого товару, а саме: сопловий апарат другої ступені 017.49.5750 ГТДЕ надійшов з простроченим строком консервації, під час перевірки виявлена негерметичність порожнини Ю, всупереч вимогам технологічної карти № ГТДЕ-117.2.5067.15 (вхідний контроль соплових апаратів двигуна ГТДЕ-117).
Пунктом 5.1. спірного договору передбачено, що продавець повинен поставити покупцю товар першої категорії, якість якого повинна відповідати технічним умовам, державним стандартам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги щодо якості поставленого товару та умовам договору, вказана в документі, який підтверджує якість товару.
Гарантія відповідності товару вимогам п. 5.1. повинна підтверджуватися сертифікатом якості, або паспортом виробника, або іншим документом, які надаються покупцеві разом з товаром. Копія сертифіката якості або паспорта, або іншого документа завіряється печаткою та підписом продавця (пункт 5.4. договору).
17.03.2025 Господарським судом Одеської області розглянуто спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Авіаційний Завод" про стягнення 285 297,01 грн.
За результатами розгляду зазначеного вище спору господарським судом ухвалено рішення у справі № 916/475/21, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі № 916/475/21 рішення Господарського суду Одеської області залишено без змін.
Під час розгляду справи № 916/475/21 ухвалою від 27.10.2021 Господарським судом Одеської області було призначено судову товарознавчу експертизу, за результатами проведення якої експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України склали висновок від 25.10.2024 № 1035/22-54/1036/22-52, в якому зазначили про те, що якість соплового апарату ІІ ступені децимальний номер 017.49.5750 зав. № П87 не відповідає вимогам технічної документації. Виявлені дефекти наданого на дослідження соплового апарату ІІ ступені децимальний номер 017.49.5750 зав. № П87 є істотними. Експлуатація виробу за наявності виявлених дефектів неможлива.
Так, у вказаних вище рішенні та постанові, які набрали законної сили 01.07.2025, встановлено наступні обставини.
Експертами було проведено експериментальні дослідження наданого на дослідження соплового апарату ІІ ступені децимальний номер 017.49.5750 зав. № П87 відповідно до "Руководства по капитальному ремонту 017.00.0200РК. Газотурбинный двигатель-энергоузел ГДЭ-117". Серед параметрів, які контролюються при перевірці соплового апарату II ступені децимальний номер 017.49.5750 є перевірка герметичності порожнини "Ю". Зазначена перевірка проводиться відповідно до технологічної карти № 321.
Для проведення перевірки герметичності порожнини "Ю" використовувалось метрологічне повірене обладнання (манометр МТИ зав. № 54584), який змонтований на відповідному стенді та металева ванночка з водою. Наданий на дослідження виріб через штуцер був під'єднаний до стенду та поміщений в ванну з водою. Необхідний тиск подачі контролювався по манометру. При подачі тиску до порожнини "Ю" наданого на дослідження об'єкту встановлено, що у воді з'являються бульбашки (зображення 34), що вказує на витік повітря та негерметичність виробу.
За результатами проведених експериментальних досліджень встановлено, що наданий на дослідження сопловий апарат ІІ ступені децимальний номер 017.49.5750 зав. № П87 не відповідає вимогам "Руководства по капитальному ремонту 017.00.0200РК. Газотурбинный двигатель-энергоузел ГТДЭ-117" щодо герметичності порожнини "Ю" і не може використовуватись за призначенням.
Враховуючи, що експертне дослідження проведено відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 кваліфікованими судовими експертами, а саме, головою комісії - Борщевським П.Г., судовим експертом вищого кваліфікаційного класу, який має вищу освіту другого рівня за ступенем магістра за спеціальністю "Технічна експлуатація повітряних суден і авіаційних двигунів", стаж експертної роботи з 1999 року, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 10.1 "Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод" (свідоцтво № 280-23/Д від 30.05.2023, видане ЦЕКК при МЮ України, дійсне до 30.05.2026); 10.4 "Транспортно-трасологічні дослідження" (свідоцтво № 281-23/Д від 30.05.2023, видане ЦЕКК при МЮ України, дійсне до 30.05.2026); 10.3 "Дослідження деталей транспортних засобів" (свідоцтво № 360-22/Д від 06.10.2022, видане ЦКК при МЮ України, дійсне до 06.10.2025); 10.25 "Дослідження авіаційних подій та інцидентів" (свідоцтво № 344-24 від 20.06.2024, видане ЦЕКК при МЮ України, дійсне до 20.06.2027) та Куцаковим О.А. - старшим судовим експертом відділу транспортно-товарознавчих досліджень та досліджень військового майна лабораторії інженерно-транспортних, товарознавчих та спеціальних видів досліджень КНДІСЕ, який має вищу освіту другого рівня за ступенем магістра, другий клас судового експерта, стаж експертної роботи з 2016 року, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 10.25 "Дослідження авіаційних подій та інцидентів" (свідоцтво № 606-23/Д від 05.10.2023, видане ЦЕКК при МЮ України, дійсне до 05.10.2026); 12.4 "Оцінка літальних апаратів" (свідоцтво № 1808 видане ЦЕКК при МЮ України, дійсне до 23.08.2025); 12.5 "Оцінка майна і техніки військового призначення та озброєння" (свідоцтво № 2065, видане ЦЕКК при МЮ України, дійсне до 24.12.2023, подовжено на період військового стану Наказом Міністерства юстиції України від 14.03.2022 № 1138/5 "Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.03.2022 № 326/37662), містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані висновки з поставлених запитань, враховуючи, що експерти, відповідно до ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, несуть кримінальну відповідальність за відомості, викладені у висновку, суди першої та апеляційної інстанції прийняли висновок судових експертів № 1035/22-54/1036/22-52 від 25.10.2024 як належний та допустимий доказ у справі № 916/475/21, який свідчить про те, що якість соплового апарату ІІ ступені децимальний номер 017.49.5750 зав. № П87 не відповідає вимогам технічної документації, виявлені дефекти останнього є істотними, а експлуатація виробу за наявності виявлених дефектів неможлива.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені вище обставини підтверджують факт поставки ТОВ "Клокворк" неякісного товару (апарату соплового другої ступені № 017.49.5750 в кількості 1 шт. на суму 342 356,41 грн з ПДВ) за договором № 368/МТЗ-19 від 06.11.2019 та в силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційний характер під час розгляду цієї справи.
Так, законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).
За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 цього Кодексу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Установлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.
Разом із цим за наявності визначених статтею 75 ГПК України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 виснувала, що преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 звертала увагу на те, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин варто також ураховувати положення частин шостої, сьомої статті 75 ГПК України, відповідно до яких обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Ураховуючи наведене, судова колегія констатує, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 916/475/21 встановлені саме обставини поставки ТОВ "Клокворк" неякісного товару (апарату соплового другої ступені № 017.49.5750 в кількості 1 шт. на суму 342 356,41 грн з ПДВ) за договором № 368/МТЗ-19 від 06.11.2019 р., та досліджені докази, що підтверджують цю обставину, зокрема висновок судових експертів № 1035/22-54/1036/22-52 від 25.10.2024, що прийнятий судами як належний та допустимий доказ у справі № 916/475/21, який свідчить про те, що якість соплового апарату ІІ ступені децимальний номер 017.49.5750 зав. № П87 не відповідає вимогам технічної документації, виявлені дефекти останнього є істотними, а експлуатація виробу за наявності виявлених дефектів неможлива.
Отже судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно взяв до уваги обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 р. та постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 р. у справі № 916/475/21, щодо поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Клокворк" неякісного товару (апарату соплового другої ступені № 017.49.5750 в кількості 1 шт. на суму 342 356,41 грн з ПДВ) за договором № 368/МТЗ-19 від 06.11.2019 р.
За наведених обставин судова колегія відхиляє доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо недотримання позивачем Інструкції № П-7 при проведенні ним вхідного контролю товару, зауважень відповідача до висновку судових експертів № 1035/22-54/1036/22-52 від 25.10.2024 тощо, оскільки факт поставки відповідачем неякісного товару (з істотними недоліками) та належності і допустимості доказів, що підтверджують цю обставину, були предметом дослідження у судовій справі № 916/475/21, про що зазначено вище.
Також необґрунтованими судова колегія вважає посилання апелянта на рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/619/20, оскільки питання якості "Соплового апарату 017.495750" не було предметом дослідження у вказаній справі, про що зазначено також у рішенні Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі № 916/475/21.
Таким чином, судова колегія вважає, що задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведення позивачем обставини поставки відповідачем неякісного товару, що необхідна для застосування такої міри відповідальності, як стягнення штрафу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов'язку сплатити неустойку.
У пункті 6.4. договору сторонами узгоджено, що за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів з продавця стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлено штраф у розмірі 20 % вартості неякісного товару в сумі 57 059,40 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок штрафу здійснено позивачем відповідно до умов договору, у зв'язку з чим вказана у розрахунку сума підлягає до примусового стягнення з відповідача, з чим погоджується і судова колегія.
Також погоджується судова колегія з висновком місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 99 %, з огляду на таке.
Так, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Судова колегія наголошує, що неустойка має па меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
Положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем у статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Наведені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17(911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердження та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя етапі 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
При вирішенні спорів про стягнення неустойки судам належить відмежовувати вирішення питання про зменшення розміру неустойки від вирішення питання про її необґрунтованість (повністю або в частині) внаслідок невідповідності розміру неустойки вимогам закону - зокрема у разі, якщо за порушення умов зобов'язання застосовується неустойка, розмір якої має імперативний характер (встановлений законом).
Таким чином, у разі зменшення розміру неустойки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову (та відмову у задоволенні решти вимог - щодо частини, на яку неустойку зменшено), тоді як у разі необґрунтованості розміру неустойки (повністю або частково), суд може ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову повністю або частково, в залежності від розміру необґрунтованої частини неустойки.
Також відмінність полягає у мотивах суду при прийнятті відповідного рішення, яке мотивується або зменшенням розміру неустойки або її необґрунтованістю в повному обсязі або в частині суми.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розгляду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлює зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Наведена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
З обставин цієї справи та наданих доказів вбачається неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором за договором № 368/МТЗ-19 від 06.11.2019 р. в частині поставки товару належної якості.
У зв'язку з цим порушенням позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу, які визнані судом обґрунтованими повністю.
Водночас судова колегія зауважує, що звертаючись до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення неустойки, відповідач не наводить достатніх обґрунтувань щодо необхідності зменшення розміру штрафу, а також винятковості цього випадку.
Також, судова колегія звертає увагу, що зобов'язання відповідачем не виконане повністю і це порушення сталося саме з його вини. При цьому відповідач не вжив жодних заходи щодо усунення недоліків поставленого товару, натомість, позивач був вимушений захищати своє порушене право у трьох судових процесах. Судова колегія також враховує, що з моменту, коли, за умовами договору та Специфікації № 12 від 26.12.2019 р., товар мав бути поставлений позивачу, минуло вже понад п'ять років, що явно свідчить про наявність для позивача негативних наслідків у вигляді неможливості використання спірного товару у своїй виробничій діяльності.
Враховуючи викладене місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
За таких обставин, судова колегія констатує, що суд першої інстанції ухвалив правомірне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача передбаченого договором штрафу за поставку неякісного товару у сумі 57 059,40 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 405,00 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 р. у справі № 904/7557/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 р. у справі № 904/7557/21- залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Клокворк".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд