26 березня 2026 року м. Харків Справа №922/3206/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
від позивача - Бенденжук Л.О.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» (вх.№27Х від 06.01.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 у справі №922/3206/25 (м. Харків, суддя Ємельянова О.О., повне рішення складено 15.12.2025),
за позовом Харківської міської ради, м. Харків,
до Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод», м. Харків,
про стягнення 1 197 199,43 грн, -
Харківська міська рада звернулась до Господарського суд Харківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 197 199,43 грн. за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 за період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 197 199,43 грн. за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 за період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року, та судовий збір у розмірі 17 957,99 грн.
Приватне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення суду від « 12» грудня 2025 року у справі №922/3206/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод» вказує про те, що:
- позивачем неправомірно застосовано під час розрахунку заборгованості нормативно грошову оцінку. Розрахунок розміру безпідставно збережених ПрАТ «Харківський тракторний завод» коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 площею 7,1185 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові, згідно якого нормативна грошова оцінка у 2021 році становила 139 174 435 грн., але сам документ не долучено до позовної заяви і таким чином розмір нормативної грошової оцінки необгрунтованим. Позивачем не надано суду жодного рішення органу місцевого самоврядування, яким би затверджувалась нормативно грошова оцінка земельної ділянки, на яку позивач посилається при проведенні розрахунку заборгованості;
- позивачем не надано а ні відповідачу, а ні господарському суду сам текст Положення №41/08, так як і не надано доказів того, що відповідне положення знаходиться у вільному доступі. У зв'язку із чим, зазначені у позовній заяві доводи щодо порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок за попередні роки є нічим не підтвердженими доводами позивача. Позивачем не надано доказів того, що вищезазначене Положення пройшло державну реєстрацію як нормативно-правовий акт і його норми не протирічать а ні положенням Конституції України, а ні положенням інших законів;
- безпідставно застосовано позивачем ставки річної орендної плати у розмірі 4%. Враховуючи ненадання позивачем доказів, що підтверджують правомірність застосування відповідної ставки орендної плати позивачем не доведений та не підтверджений жодними доказами застосований при розрахунку заборгованості розмір ставки орендної плати в 4 (чотири відсотки);
- відповідач не користувався всією площею земельної ділянки, відповідач не здійснював діяльності на незабудованих частинах ділянки, не облаштовував їх і не отримував з них доходів чи іншої вигоди. Межі фактичного користування не визначені, а тому розрахунок позивача є умовним;
- у період, що розглядається, відповідач не набув статусу орендаря всієї ділянки, а отже зазначені норми ПК України прямо на нього не поширюються;
- згідно інформації з Державного земельного кадастру по згаданій земельній ділянці зареєстровано ряд обмежень у використанні земельної ділянки, зокрема Харківської міської ради. Розрахунок позивача не враховує реального обсягу користування і тому є економічно необґрунтованим.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» (вх.№27Х від 06.01.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 у справі №922/3206/25 залишено без руху.
В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№973 від 23.01.2026) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 12.01.2026. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» (вх.№27Х від 06.01.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 у справі №922/3206/25. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3206/25.
02.02.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3206/25 (вх.№ 1337).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 призначено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» (вх.№27Х від 06.01.2026) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 у справі №922/3206/25 до розгляду на "19" березня 2026 р. о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Від представника Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» - адвоката Бачіашвілі М.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3163 від 19.03.2026), в якому остання просить відкласти розгляд справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» на рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 у справі №922/3206/25, за позовом Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» про стягнення 1 197 199,43 грн. на іншу дату у зв'язку з хворобою представника відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 розгляд справи №922/3206/25 відкладено на 26 березня 2026 року об 11:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132 .
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 доставлена учасникам справи в електронні кабінети системи «Електронний Суд» 20.03.2026.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи.
Повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи скаржник у судове засідання не з'явився. Зважаючи на те, що відповідно до ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а явка сторін обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги у даному судовому засіданні за відсутності представника скаржника.
У судовому засіданні 26.03.2026 представник позивача проти доводів скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, Харківською міською радою на підставі частини 2 статті 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.08.2025 року № 441468411 право власності на нежитлову будівлю літ. «А/1-1-4» загальною площею 9 896,4 кв.м по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові зареєстровано:
- з 30.01.2018 року по 30.01.2022 року за ПрАТ «Харківський тракторний завод», на підставі листа про підтвердження права власності з переліком об'єктів нерухомості згідно інвентаризаційних описів 1994 року, переданих до статутного фонду ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" від 11.06.2002 року № 10/2-5-1017, виданого Міністерством промислової політики України, листа про підтвердження права власності з Переліком нерухомого майна переданого до статутного фонду ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", від 21.11.2005 року № 10-21-18857, виданий Фондом державного майна України; від 22.12.1994 року, наказ № 1656, виданий Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України "Мінмашпром України";
- з 31.01.2022 по теперішній час за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОПОЛІС ХАРКІВ» на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2022 року № 156.
Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2021 року № НВ-9901972332021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018, складає 7,1185 га, сформована земельна ділянка - 11.10.2021 року.
Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд.
Отже ПрАТ «Харківський тракторний завод» з дати формування земельної ділянки - 11.10.2021 року та по дату реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 площею 7,1185 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові за Договором оренди землі - 29.12.2021 року, використовувало земельну ділянку з кадастровим номером без виникнення права власності/ користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 14.04.2025 року № 8105/5/20-40-04-16-10 ПрАТ «Харківський тракторний завод», плату за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 у спірний період не декларувало.
На підставі рішення Харківської міської ради від 22.12.2021 року № 244/21 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам» 29.12.2021 року між Харківською міською радою та ПрАТ «Харківський тракторний завод» укладено договір оренди землі від 29.12.2021 року № б/н на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 площею 7,1185 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд, строком на період будівництва та реконструкції до 01.01.2025 року, на період експлуатації до 01.07.2071 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 21.08.2025 року за № 440429295. Право оренди зареєстровано з 29.12.2021.
Вищевикладене за твердженнями позивача свідчить про те, що відповідач у період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно грошові кошти, що за розрахунком позивача становлять суму у розмірі орендної плати - 1 197 199,43 грн.
Вказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
За результатом розгляду позовної заяви судом першої інстанції прийнято рішення, яким позов задоволено, стягнуто з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 197 199,43 грн за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 за період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року, та судовий збір у розмірі 17 957,99 грн..
Суд мотивував рішення тим, що вказані позивачем обставини справи свідчать, що відповідач використовуючи земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 площею 7,1185 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові без правовстановлюючих документів у період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року, не сплачував за її користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 197 199,43 грн., а тому позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача на користь позивача як безпідставно збережені кошти на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України..
Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14).
У відповідності до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з приписами частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
В силу вимог статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Як вбачається з положень ст. 120 ЗК України момент виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладання (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Враховуючи наведене, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.08.2025 року № 441468411 право власності на нежитлову будівлю літ. «А/1-1-4» загальною площею 9 896,4 кв.м по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові було зареєстровано з 30.01.2018 року по 30.01.2022 року за ПрАТ «Харківський тракторний завод».
Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2021 року № НВ-9901972332021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018, складає 7,1185 га, сформована земельна ділянка - 11.10.2021 року.
На підставі рішення Харківської міської ради від 22.12.2021 року № 244/21 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам» 29.12.2021 року між Харківською міською радою та ПрАТ «Харківський тракторний завод» укладено договір оренди землі від 29.12.2021 року № б/н на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 площею 7,1185 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд, строком на період будівництва та реконструкції до 01.01.2025 року, на період експлуатації до 01.07.2071 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 21.08.2025 року за № 440429295. Право оренди зареєстровано з 29.12.2021.
Тобто, як свідчать матеріали справи, у спірний період з 11.10.2021 (дати формування земельної ділянки) по 29.12.2021 (дату реєстрації права оренди) у власності перебував об'єкт нерухомості нежитлова будівля літ. «А/1-1-4» загальною площею 9 896,4 кв.м по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові, за відсутності належним чином оформлених правовідносин щодо користування земельною ділянкою.
Отже, відповідач у період з 11.10.2021 по 29.12.2021 користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 без належної правової підстави.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Земельний кодекс України визначає обов'язки землекористувачів, зокрема щодо своєчасної сплати земельного податку або орендної плати (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72., 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то він і не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Водночас, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що згідно з пп.14.1.125, 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за землі державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, але лише для орендаря (тобто за наявності укладеного договору оренди). Проте, у період, що розглядається, відповідач не набув статусу орендаря всієї ділянки, а отже зазначені норми ПК України прямо на нього не поширюються.
Проте, колегія судів не може погодитися із такими твердженнями апелянта, оскільки вищевказані положення ПК України не були застосовані позивачем при поданні позову до відповідача напряму, тобто в рамках інституту оренди земельної ділянки, навпаки, зазначені положення ПК України були застосовані в розрізі іншого правового інституту кондикційних відносин і лише для визначення розміру грошових коштів, які зберіг відповідач за рахунок позивача, використовуючи земельну ділянку без оформлення права на неї, в розмірі орендної плати за користування такою земельною ділянкою, яку він сплатив би у спірний період у разі належного оформлення права землекористування.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Частиною 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05 2018 у справі №629/4628/16-ц, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постанов Верховного Суду від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/7207/15, від 21.01.2019 у справі №902/794/17).
Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди зберіг кошти та тим самим збільшив вартість власного майна, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувся факт безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача, що є підставою для застосування до спірних правовідносин статей 1212-1214 ЦК України.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.
Верховним Судом у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 12.06.2019 у справі №922/902/18 наголошено, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладання правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка, за користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові, та необхідність підтвердження площі займаної земельної ділянки належними доказами.
Згідно із частиною першою статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев'ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Як вже зазначалося, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2021 №НВ-9901972332021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018, складає 7,1185 га, сформована земельна ділянка - 11.10.2021 року.
Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд.
Таким чином, відомості про земельну ділянку площею 7,1185 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові внесено до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера, з огляду на що вказана земельна ділянка є сформованою у розумінні положень Земельного кодексу України.
Апелянт зазначає, що згідно інформації з Державного земельного кадастру по згаданій земельній ділянці зареєстровано ряд обмежень у використанні земельної ділянки, зокрема Харківської міської ради. Розрахунок позивача не враховує реального обсягу користування і тому є економічно необґрунтованим.
Проте, такі доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.
Як вбачається із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9901972332021 від 12.10.2021 на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 наявні обмеження у використанні земельної ділянки: охоронні зони навколо (уздовж) об'єкта енергетичної системи на підставі Закону України «Про ринок електричної енергії», санітарно-захисні зони навколо об'єкта на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта транспорту на підставі Закону України «Про трубопровідний транспорт».
Згідно зі статтею 111 Земельного кодексу України обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.
Пунктом б частини 1 статті 112 Земельного кодексу України встановлено, що охоронні зони створюються навколо споруд електронних комунікацій, у тому числі базових станцій мобільного зв'язку, земних станцій супутникового зв'язку, уздовж ліній електронних комунікаційних мереж, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» охоронна зона - землі вздовж магістральних та промислових трубопроводів, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля в цілому.
Статтею 11 вказаного Закону визначено, що уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.
Законом України «Про ринок електричної енергії» визначено, що в охоронних зонах електричних мереж, а також інших особливо важливих об'єктів електроенергетики діють обмеження, передбачені Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» (стаття 27).
Відповідно до статті 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.
Таким чином, наявність охоронних зон на земельній ділянці передбачає певні обмеження у використанні таких земель. Разом з цим, факт наявності охоронних зон не впливає на обов'язок власника чи користувача нерухомого майна здійснювати плату за землю у визначеному розмірі.
Щодо доводів скаржника, що він не користувався всією площею земельної ділянки, відповідач не здійснював діяльності на незабудованих частинах ділянки, не облаштовував їх і не отримував з них доходів чи іншої вигоди; межі фактичного користування не визначені, а тому розрахунок позивача є умовним суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується і як вже було встановлено судом, що земельній ділянці площею 7,1185 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові присвоєно кадастровий номером 6310138200:02:001:0018 та державна реєстрація вказаної ділянки здійснена 11.10.2021.
При цьому, докази на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі матеріали справи не містять.
Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.08.2022 року у cправі №922/2060/20. В зазначеній справі була сформована земельна ділянка в період фактичного користування нею відповідачем. Останній заперечував проти позову, у тому числі з підстав недоведеності користування всією сформованою земельною ділянкою в ході експлуатації об'єкта нерухомості. Надаючи оцінку таким доводам відповідача, Верховний Суд визнав їх недоречними, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге відповідач не надав доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами.
Отже, такі доводи апелянта суд апреляційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що в умовах наявності спору щодо сформованої земельної ділянки за відсутності доказів в підтвердження формування меншої площі земельної ділянки, розмір земельної ділянки, якою користувався відповідач є доведеним, обґрунтованим та підтверджений достатніми доказами.
У скарзі апелянт посилається на те, що позивачем неправомірно застосовано під час розрахунку заборгованості нормативно грошову оцінку. Розрахунок розміру безпідставно збережених ПрАТ «Харківський тракторний завод» коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 площею 7,1185 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові, згідно якого нормативна грошова оцінка у 2021 році становила 139 174 435 грн., але сам документ не долучено до позовної заяви і таким чином розмір нормативної грошової оцінки необгрунтованим. Позивачем не надано суду жодного рішення органу місцевого самоврядування, яким би затверджувалась нормативно грошова оцінка земельної ділянки, на яку позивач посилається при проведенні розрахунку заборгованості.
Вказані доводи апелянта суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності виконано позивачем на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018, загальною площею 71185 м2, яка розташована по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові від 04.11.2021 року № 4220, згідно якого нормативна грошова оцінка у 2021 році становила 139 174 435 грн., та розмір орендної плати становить за період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року суму у розмірі 1 197 199,43 грн.
Відповідно до пунктів 289.1., 289.2. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.
При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок № 1051).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
При цьому, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Таким чином, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.
Тобто, наданий позивачем витяг є належним доказом для здійснення розрахунку розміру орендної плати. Крім того, апелянтом не надано жодних доказів на спростування вказаного у Витязі розміру нормативної грошової оцінки.
Як вбачається із розрахунків суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог чинного законодавства нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018, загальною площею 71185 м2, яка розташована по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові у 2021 році становила суму у розмірі 139 174 435 грн.
Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008 року, зі змінами.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, зокрема, що позивачем не надано а ні відповідачу, а ні господарському суду сам текст Положення №41/08, так як і не надано доказів того, що відповідне положення знаходиться у вільному доступі. У зв'язку із чим, зазначені у позовній заяві доводи щодо порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок за попередні роки є нічим не підтвердженими доводами позивача. Позивачем не надано доказів того, що вищезазначене Положення пройшло державну реєстрацію як нормативно-правовий акт і його норми не протирічать а ні положенням Конституції України, а ні положенням інших законів.
Проте, вказані доводи апелянта колегія суддів ввжає безпідставними та необгрунтованим, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затверджене рішенням Харківської міської ради №41/08 від 27.02.2008 року оприлюднене в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради, який є відкритим та загальнодоступним. Докази, які б свідчили, що дане Положення скасовано та (або) не відповідає Конституції України, положенням інших законів матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 4.1 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021 року), річна орендна плата за використання земельної ділянки для промисловості (окрім тютюнової та лікеро-горілчаної) встановлена на рівні 4% від нормативної грошової оцінки.
Отже, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про безпідставість застосування позивачем ставки річної орендної плати у розмірі 4%, які також є необгрунтованим.
Додатком до Положення № 41/08 «Коефіцієнти умов використання земельної ділянки» (в редакції до 30.12.2021 року) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м. площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт зі значенням 1.
Пунктом 2.4 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021 року) встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).
Оскільки відповідачем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, у розрахунках застосоване базове значення 1.
За розрахунком позивача, сума безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати за використання відповідачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 площею 7,1185 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові без правовстановлюючих документів складав у 2021 році 347 936,09 грн в місяць, а за період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року становить суму у розмірі 1 197 199,43 грн.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що його здійснено у відповідності до положень законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком першої інстанції про те, що вказані позивачем обставини справи свідчать, що відповідач використовуючи земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 площею 7,1185 га по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові без правовстановлюючих документів у період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року, не сплачував за її користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 197 199,43 грн., а тому позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача на користь позивача як безпідставно збережені кошти на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, і не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 у справі №922/3206/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 06.04.2026.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук