ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 квітня 2026 року Справа № 902/363/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В. , суддя Петухов М.Г.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду рішення у справі №902/363/24
за позовом ОСОБА_2 (Вінницька обл., Барський р-н, с.Мар'янівка)
до 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» (Вінницька обл., Жмеринський р-н, с.Мар'янівка)
2) ОСОБА_1 (Вінницька обл., Хмільницький р-н, м.Калинівка)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державний реєстратор Відділу надання адміністративних послуг Теплицької селищної ради Яковенко Людмила Петрівна (Вінницька обл., Гайсинський р-н, смт.Теплик)
про визнання недійсними рішень загальних зборів, встановлення розміру статутного капіталу СТОВ «Нива», визначення розміру часток учасників
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.12.2025 року у справі №902/363/24, з врахуванням остаточної заяви від 09.06.2025 про зміну предмета позову, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до СТОВ «Нива» та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державний реєстратор Відділу надання адміністративних послуг Теплицької селищної ради Яковенко Людмила Петрівна про визнання недійсними рішень загальних зборів, встановлення розміру статутного капіталу СТОВ «Нива», визначення розміру часток учасників.
Не погоджуючись із рішенням позивач подав до Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 26.12.2025 року у даній справі та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов та стягнути з відповідачів судові витрати.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.12.2025 року у справі №902/363/24 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
27.03.2026 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій відповідач просить суд стягнути на його користь з позивача 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи заяву відповідач наголошує, що у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України у відзиві на апеляційну скаргу адвокат відповідача 2 Радзієвський А.М. зробив заяву про стягнення витрат на правничу допомогу на підставі доказів, які будуть подані до суду після ухвалення рішення у справі №902/363/24. Відповідач 2 зазначив, що очікує понести витрати, пов'язані з розглядом справи у суді в розмірі 20000 грн за надання професійної правничої допомоги.
Відповідач 2 зазначає, що між ним та адвокатом Радзієвським Андрієм Миколайовичем укладено Договір про надання правової допомоги №1-04 від 18.04.2024 року з урахуванням додаткової угоди №2 від 02.02.2026 року, відповідно до п.2 якої з метою забезпечення захисту інтересів клієнта який є відповідачем у справі №902/363/24, що перебуває в провадженні Північно-Західного апеляційного господарського суду за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.12.2025 року, адвокат бере на себе зобов'язання забезпечити повний юридичний супровід та надання правової допомоги клієнту в Північно-Західному апеляційному господарському суді згідно вимог чинного законодавства та Правил адвокатської етики. Згідно п.2 додаткової угоди додаткової угоди №2 від 02.02.2026 року, сторони визначили фіксований розмір гонорару (винагороди) адвоката за надання правової допомоги, підготовку документів, представництво і захист інтересів Клієнта під час розгляду справи в господарському судді, незалежно від кількості витраченого адвокатом часу, незалежно від кількості судових засідань та від кількості підготовлених адвокатом документів, у наступному розмірі: 20000 (двадцять тисяч) грн. При цьому клієнт зобов'язаний сплатити адвокату гонорар (винагороду) у вказаному в п.2 даної Угоди розмірі, протягом 90 календарних днів з дня винесення судом апеляційної інстанції постанови у справі (п.3 додаткової угоди № 2 від 02.02.2026 року).
Таким чином, співпрацюючи в період з 02.02.2026 року по дату складення вказаної заяви з адвокатом, який надавав професійну допомогу пов'язану з розглядом справи №902/363/24, останній несе витрати на таку допомогу в розмірі 20000 грн.
Дані витрати підтверджуються Договором, Актом приймання-передачі наданих послуг, підписаних позивачем та адвокатом, а також детальним описом наданих послуг і виконаних робіт.
Враховуючи викладене, з огляду на об'єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 року прийнято до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду та постановлено розглядати заяву без повідомлення учасників справи. Крім того, запропоновано іншим учасникам справи подати письмові пояснення на заяву про ухвалення додаткового рішення (у разі їх наявності) протягом 3 днів з дня отримання даної ухвали.
06.04.2026 року від ОСОБА_2 надійшли заперечення проти задоволення заяви про прийняття додаткового рішення.
Заперечуючи проти задоволення заяви позивач наголошує, що заява про стягнення судових витрат підлягає залишенню без розгляду у разі подання доказів поза межами встановленого строку без клопотання про його поновлення та без обґрунтування поважності причин пропуску. З урахуванням вимог статті 221 ГПК України відсутні підстави для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. З наданих доказів вбачається, що заявник був обізнаний про розмір витрат на правничу допомогу до судових дебатів 23.03.2026 року, оскільки відповідні документи були укладені та підписані до цієї дати. Отже, заявник мав достатньо часу для подання доказів у встановлений процесуальний строк. Неподання таких доказів свідчить про відсутність поважних причин пропуску строку, у зв'язку з чим відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.
ОСОБА_2 також заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у разі відсутності підстав для відмови в їх стягненні, з огляду на неспівмірність обсягу наданих послуг, а також з урахуванням майнового стану відповідача - фізичної особи похилого віку, пенсіонера.
Як вбачається з постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у даній справі судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове судове рішення.
За приписами ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Розглядаючи клопотання, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони.
Так, у частини 3 статті 126 та частині 8 статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.(ч.3 ст.126 ГПК України).
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Водночас, докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Разом з тим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі №921/221/21, від 31.05.2022 року у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 року у справі №910/2053/20.
Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18)).
Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1 -7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі №911/3312/21 (провадження №12-43гс22); такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22).
Також, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22 та від 03.11.2023 року у справі № 914/2355/21.
Колегія суддів враховує наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті (пункт 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Матеріалами справи стверджується, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що очікує понести витрати, пов'язані із розглядом справи в Північно-західному апеляційному господарському суді в розмірі 20000 грн за надання професійної правничої допомоги.
Після прийняття постанови апеляційним судом, 27.03.2026 року через систему «Електронний суд» до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення. Заява містить прохання про ухвалення додаткового судового рішення, яким вирішити питання розподілу судових витрат, понесених відповідачем 2 у справі №902/363/24 в сумі 20000 грн.
На підтвердження витрат на послуги адвоката додано до заяви: договір про надання правової допомоги №1-04 від 18.04.2024 року; додаткова угода №2 від 02.02.2026 року до договору про надання правової допомоги №1-04 від 18.04.2024 року, якою обумовлено фіксований розмір гонорару адвоката в розмірі 20000 грн; акт приймання передачі наданих послуг від 24.03.2026 року на суму 20000 грн; детальний опис наданих послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 зазначеного Закону - договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до частини 3 статті 30 зазначеного Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Колегія суддів зауважує, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 року апеляційну ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.12.2025 року у справі №902/363/24 залишено без задоволення.
Як вбачається з доданих позивачем до заяви доказів, а саме з пункту 2 додаткової угоди - сторони узгодили розмір гонорару адвоката - 20000 грн; згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 24.03.2026 року розмір наданої правничої допомоги становить 20000 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 24.03.2026 року адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу 15 арк. (документ сформовано в системі Електронний суд 13.02.2026 року); направлення копій іншим учасникам справи; прийняття участі в судовому засіданні з розгляду справи, яке відбулося 02.03.2026 року (початок 14:09:40 закінчення 16:20:11); прийняття участі в судовому засіданні з розгляду справи, яке відбулось 23.03.2026 року (початок 12:51:30 закінчення 12:54:13).
Колегія суддів дійшла висновку, що адвокат надав, а клієнт прийняв професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20000 грн.
Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів звертає увагу, що заперечуючи проти задоволення заяви позивач наголошує, що заявник знав про витрати ще до 23.03.2026 року, оскільки документи вже були підписані. Отже, він мав можливість подати їх вчасно, а неподання свідчить про неповажність причин пропуску строку, тому підстав для задоволення заяви немає. Крім того, просить зменшити суму через її неспівмірність та важкий майновий стан відповідача (пенсіонера)
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 року у справі №904/1907/15).
Крім того, колегія суддів наголошує, що договором та додатковою угодою сторони передбачили фіксовану суму гонорару без деталізації витрати часу на послуги адвоката.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 року у справі №910/13034/20).
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заперечуючи проти розміру 20000 грн правничої допомоги, наданої відповідачу 2 адвокатом, позивач у своїй апеляційній скарзі вказує, що ним було понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
З огляду на вищевказане, підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції відсутні.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №902/363/25 та стягнення з позивача на користь відповідача 2 - 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України, розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення за наслідками апеляційного перегляду рішення у справі №902/363/24 задоволити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідного наказу.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
5. Матеріали справи №902/363/24 повернути до господарського суду Вінницької області.
Повна постанова складена "07" квітня 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Хабарова М.В.
Суддя Петухов М.Г.