вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" квітня 2026 р. Справа№ 910/11155/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025
у справі № 910/11155/25 (суддя Балац С.В.)
за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового Фонду Печерського району м. Києва»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ»
про стягнення 89 603,18 грн
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового Фонду Печерського району м. Києва» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» (далі-відповідач) про стягнення 89 603,18 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено розрахунок за надані позивачем послуги з управління багатоквартирним будинком, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 89 603,18 грн.
Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/11155/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового Фонду Печерського району м. Києва» заборгованість у розмірі 89 603,18 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку, своє зобов'язання щодо оплати за надані послуги не виконав, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення Господарського суду міста Києва № 910/11155/25 від 19.11.2025 повністю.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував та відхилив інформацію, що розпорядження Київської військової адміністрації від 14.11.2024 №1311 «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.03.2020 №389», на підставі якого районною адміністрацією 17.12.2024 був проведений конкурс на управителя багатоквартирним будинком, за яким КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» була призначена управителем багатоквартирним будинком за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 19, є спірним, оскільки розпорядженням Київської військової адміністрації №204 від 21.03.2025, розпорядження Київської військової адміністрації №1311 від 14.11.2024 про проведення такого конкурсу, було скасовано, у зв'язку з проведенням районною адміністрацією конкурсу на управителів багатоквартирних будинків з порушенням закону про регуляторну політику.
Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги його пояснення, що він не є власником нежитлових приміщень № 1а, 2а, 2 що знаходяться за адресою; м.Київ, бульвар Лесі Українки/вул. Кутузова, 19/16, загальною площею 1874,20 кв.м. А відповідно до наданих до матеріалів справи правовстановлюючих документів та пояснень, відповідач є власником двох окремих незалежних один від другого нежитлових приміщень з окремими площами, за різним функціональним призначенням та різним розташуванням - на першому поверху та окремо у підвальному поверху, а не взагалі нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 1874,20 кв.м. (що, на думку відповідача, має значення), а саме: - торгівельний центр - нежитлові приміщення першого поверху - торгівельною площею 1062,60 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності на нежилі приміщення №1а, 2а, 2 - торгівельний центр, за адресою: місто Киів, Лесі Українки бульвар/вул. Кутузова, 19/16, літ.А. видане Київською міською державною адміністрацією наказом «про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» №305-В від 10.06.2002 та - підвал площею 811,60 кв.м. - приміщення 2-г, приміщення XIV, за адресою: місто Киів, бульвар Лесі Українки/вул. Кутузова, 19/16, літ.А, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.03.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., реєстр. №948. Скражник зазначає, що не наполягає на тому, що дані нежитлові приміщення не знаходяться саме у багатоквартирному будинку №19 по вул. Лесі Українки, а лише звертає увагу на те, що при формуванні розрахунків потрібно обов'язково прийматися до уваги, що нежитлові приміщення мають різне функціональне призначення - торгівельна площа першого поверху площею 1062,60 кв.м (корисна площа) і окремо підвал - технічне приміщення площею 811,60 кв.м з інженерними комунікаціями та обладнанням.
Скаржник зауважує, що застосування до всіх без винятків об'єктів нерухомого майна/споживачів зобов'язань по оплаті послуг на утримання будинку та прибудинкової території в загальному розмірі витрат (13,45 грн. з ПДВ), без урахування фактичного користування та фактично наданих послуг із відповідного переліку з Кошторису витрат (додаток №5 до договору №488) є безпідставним.
Також скаржник звертає увагу, що акти наданих послуг за період з березня місяця 2025 року по липень місяць 2025 року, долучені позивачем до позовної заяви, без визначення змісту та обсягів наданих послуг, не підтверджують здійснення цих послуг позивачем та отримання їх відповідачем, не доводять наявність чи відсутність заборгованості або визначення її розміру.
Таким чином скаржник зауважує, що позивач не долучив до матеріалів справи належних та допустимих доказів - первинних документів, складених за положеннями та вимогами Закону №996-ХІV на підтвердження факту надання послуг відповідачу із переліку (з Кошторису витрат додаток №5 до договору) за період з березня місяця 2025 року по липень місяць 2025 року на суму зобов'язання у розмірі 89 603,18 грн та не надав доказів того, що позивач поніс витрати на заявлену суму вимог у розмірі 89 603,18 грн, пов'язаних з наданням (яких саме) послуг відповідачу.
Отже, на думку скаржника, нарахований борг за водопостачання за період з 20.07.2022 по 01.06.2023 є неправомірним і не підлягає стягнення з ТОВ «Сауспальм».
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що відповідачем в апеляційній скарзі не наведено законних підстав які б звільняли його від сплати послуг згідно з договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №488 від 07.02.2025.
Крім того, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу було надано додакові докази, а саме: копії рахунків-фактур №3991-2/62 від 02.02.2024 та №3991-2/62 від 03.01.2024 та копії витягів з банківських виписок позивача від 19.01.2024 та від 27.02.2024, які на його думку, свідчать про те, що нежитлові приміщення за адресою: бульвар Лесі Українки/вул.Кутузова, 19/16 та бульвар Лесі Українки, 19 це одні й тіж нежитлові приміщення та відповідач повинен сплачувати послуги з управління, що надаються позивачем згідно з договором №488 від 07.02.2025.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/11155/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., суддів: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/11155/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Колегія суддів розглянувши клопотання відповідача про долучення до справи додаткових доказів, які на час вирішення спору місцевим господарським судом не були предметом дослідження, дійшла висновку про залишення їх без розгляду, з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе, що їх неможливо було подати до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У даному випадку апелянт не навів жодних об'єктивних, документально підтверджених обставин, які б свідчили про неможливість подання зазначених доказів у першій інстанції.
Матеріали справи свідчать, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та мав усі процесуальні можливості подати будь-які докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції.
Проте фактична відсутність таких доказів у суді першої інстанції є наслідком пасивної поведінки відповідача, а не об'єктивних перешкод.
За ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Колегія суддів залишає без розгляду клопотання позивача про долучення нових доказів на підставі ст.207 ГПК України.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/11155/25 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.12.2024 року № 784 «Про затвердження конкурсної документації та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку на території Печерського району міста Києва», з метою належного утримання житлових будинків на території Печерського району міста Києва, в яких не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, та за результатами проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, на підставі протоколу Конкурсної комісії від 31.01.2025 року № 4 Печерська районна в місті Києві державна адміністрація прийняла розпорядження від 03.02.2025 року № 31 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків на території Печерського району міста Києва».
Пунктом 488 додатку № 1 «Перелік багатоквартирних житлових будинків Печерського району міста Києва, управителем яких призначено Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового Фонду Печерського району м. Києва» до вказаного розпорядження визначено будинок 19 по бульвару Лесі Українки у м. Києві.
Відповідач є власником нежитлових приміщень № 1а, 2а, 2, що заходяться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 19, загальною площею 1 874,20 кв.м відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.03.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за № 948 та свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення від 10.06.2022.
Так, позивач зазначив, що ним надані відповідачу послуги з управління багатоквартирним будинком в період з 01.03.2025 по 31.07.2025 на загальну суму 89 603,18 грн, які відповідачем не сплачені, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 89 603,18 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст.509 ЦКУкраїни в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 07.02.2025 № 488, є договором про надання послуг. Предметом укладеного між сторонами у справі договору є надання позивачем відповідачу послуг з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 19.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За приписами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
- забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
- інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас відповідно до пунктів 1 та 5 частини другої статті 7 цього Закону такому праву прямо відповідають обов'язки споживача укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, вказані норми Закону свідчать про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2023 у справі № 643/17352/20, від 08.03.2023 у справі № 753/20733/19, від 18.05.2020 у справі № 176/456/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 14-280цс18.
Положеннями пункту 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Тобто до 28.02.2025.
Таким чином, з 01.03.2025 всім співвласникам будинку 19 по бульвару Лесі Українки у м. Києві позивачем надається послуга з управління багатоквартирним будинком.
Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією з переможцем конкурсу укладені договори про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за кожним багатоквартирним будинком, що входив в об'єкт конкурсу. При цьому, підписання договорів про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від імені співвласників, окремо на кожний багатоквартирний будинок строком на один рік, надано голові Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Між позивачем, як управителем, та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 19 (співвласник) в особі голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 07.02.2025 № 488 (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору позивач зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 19, а співвласники зобов'язуються оплачувати позивачу послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Відтак, відповідач є співвласником багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 19.
Пунктом 10 договору визначено, що послуга з управління становить 13,99 грн з ПДВ за 1 кв.м загальної житлової площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає:
- витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 13,45 грн. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у Додатку № 5 до цього Договору;
- винагороду управителю в розмірі 0,54 грн. на місяць.
Згідно із пунктом 11 договору плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Умовами пункту 30 договору визначено, що цей договір набирає чинності з 01.03.2025 та укладається строком на один рік.
Так позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості від 11.08.2025 № 105/44-2754 в період з 01.03.2025 по 31.07.2025 на загальну суму 89 603,18 грн. Вказана вимога направлена на адресу місцезнаходження відповідача 14.08.2025, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення, який наявний в матеріалах справи у вигляді копії. Також до вимоги були додані розрахунок заборгованості, рахунок-фактура від 02.07.2025 та акт наданих послуг в період з 01.03.2025 по 31.07.2025. Проте, така вимога залишена відповідачем без виконання.
Жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком в період з 01.03.2025 по 31.07.2025 на суму 89 603,18 грн до суду не надано.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 89 603,18 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача з огляду на наступне.
Укладений між позивачем та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 19 договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 07.02.2025 № 488 є чинним та в судовому порядку недійсним не визнаний. Більш того, укладення вказаного договору не потребує згоди відповідача, оскільки його сторони діяли на виконання розпоряджень Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.12.2024 № 784 та від 03.02.2025 № 31.
Таким чином, доводи позивача в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/11155/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/11155/25 підлягає залишенню без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/11155/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі № 910/11155/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/11155/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко