справа № 991/792/26
провадження № 11-сс/991/140/26
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
19 березня 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2026 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 52023000000000636 від 28.12.2023 р. відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Летичів Летичівського району Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, -
06.02.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла вказана апеляційна скарга, яку ухвалою від 09.02.2026 р. призначено до розгляду.
1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 , погоджене з прокурором САП ОСОБА_10 , та застосовано до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 млн. грн., з покладенням обов'язків, визначених ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистої поруки. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що наразі у Вищому антикорупційному суді на розгляді перебуває кримінальне провадження № 52024000000000047 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, в межах якого на стадії досудового розслідування слідчим суддею до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки. Стверджує, що в межах зазначеного кримінального провадження прокурор посилався на існування таких самих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як і в межах даного провадження. При цьому, слідчий суддя, застосувавши до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистої поруки у провадженні № 52024000000000047, дійшов висновку, що заявлені ризики не є такими, що потребують застосування застави, оскільки можуть бути нівельовані шляхом особистої поруки авторитетних поручителів. 3 моменту застосування до ОСОБА_7 вказаного запобіжного заходу минуло дев'ять місяців, протягом яких він сумлінно виконував усі покладені на нього обов'язки, не допустивши жодного порушення. Ці обставини не спростовані стороною обвинувачення. Натомість, у матеріалах даного провадження відсутні будь-які нові фактичні обставини, які б свідчили про посилення ризиків чи підтверджували б неефективність особистої поруки. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без урахування преюдиційної оцінки ризиків у попередньому кримінальному провадженні та ґрунтується на абстрактному дублюванні ризиків, а відтак, порушує принцип пропорційності.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Додатково наголосив, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не надав оцінку доводам сторони захисту про існування раніше застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Натомість, при застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки у кримінальному провадженні № 52024000000000047, слідчий суддя наголосив на недоведеності неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу. З огляду на наведені обставини, які апелянт вважає істотними, наполягав на скасуванні оскаржуваної ухвали та застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Поручителями за ОСОБА_7 є два Героя України, діючі військовослужбовці, які несуть службу на лінії бойового зіткнення та нагороджені орденом «Золота Зірка».
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність. Вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить належних доводів, які б були підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Крім того, наголосив на існуванні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та зазначив, що наявність іншого кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , навпаки, лише підсилює ризик переховування. Натомість, те, що підозрюваний належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов'язки в межах іншого кримінального провадження, свідчить лише про виконання таких обов'язків у іншому провадженні, що не є його правом.
3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
За змістом клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000636 від 28.12.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
За версією органу досудового розслідування, 01.01.2023 року невстановленими особами організовано систематичний перетин державного кордону України мікроавтобусами з відповідними номерними знаками. При цьому, пасажирами таких транспортних засобів були особи із дипломатичними паспортами, а водіями - особи, зокрема, з наявними підставами перетину кордону «водій дипломатичної установи», «Шлях». Крім того, встановлені випадки перевезення деякими такими особами протягом 2023-2024 р.р. тютюнових виробів поза митним контролем за кордон в пункті пропуску «Чоп (Тиса)».
При цьому, невстановленими особами, якими було організовано систематичний перетин державного кордону на вказаних транспортних засобах у пункті пропуску «Чоп (Тиса)», протягом 2023 року надавалася неправомірна вигода в особливо великому розмірі з метою забезпечення військовослужбовцями Державної прикордонної служби України безперешкодного пропуску транспортних засобів через державний кордон у пункті пропуску «Чоп (Тиса)» без їх огляду під час здійснення прикордонного контролю.
Не пізніше 04.08.2023 року, та по 03.12.2023 року, ОСОБА_11 , будучи Головою Державної прикордонної служби України, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 - начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », використовуючи своє службове становище та авторитет Голови Державної прикордонної служби України, у порушення норм чинного законодавства України, в тому числі Закону України «Про запобігання корупції», одержав від невстановлених осіб неправомірну вигоду у розмірі 204 000 євро (що станом на дати одержання її частин за курсом НБУ складає 8 048 604,6 грн.) за здійснений ним вплив на ОСОБА_7 щодо забезпечення безперешкодного пропуску 68 транспортних засобів протягом липня, жовтня та листопада 2023 року у пункті пропуску «Чоп (Тиса)» без їх огляду при здійсненні прикордонного контролю, з метою подальшої її передачі ОСОБА_7 .
У подальшому ОСОБА_11 , перебуваючи за місцем свого мешкання, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_12 - начальником відділення інспекторів 2 прикордонної служби НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище та авторитет Голови Державної прикордонної служби України, а також сталі товариські відносини із ОСОБА_7 , схилив останнього до одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за забезпечення безперешкодного пропуску 68 транспортних засобів протягом липня, жовтня та листопада 2023 року у пункті пропуску «Чоп (Тиса)» без їх огляду при здійсненні прикордонного контролю, надавши ОСОБА_7 неправомірну вигоду в особливо великому розмірі, отриману від невстановлених осіб у загальній сумі 204 000 євро, що станом на дати надання її частин за курсом НБУ складає 8 048 604,6 грн., фактично здійснивши його підкуп.
Відтак, наразі ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі.
Ухвалюючи рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у клопотанні, а також про існування ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних у провадженні. Водночас, вважав недоведеним ризик продовжити вчинення розслідуваного кримінального правопорушення чи вчинити інший злочин.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_7 не може бути застосовано інший, більш м'який запобіжний захід, ніж застава, достатній для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано обставини вчинення кримінальних правопорушень, майновий стан підозрюваного та дані, які характеризують його особу, а також вагомість встановлених ризиків. Відтак, при визначенні розміру застави слідчий суддя вийшов за межі, визначені ст. 182 КПК України, та визначив її у розмірі 2 млн. грн., який, на його думку, не є завідомо непомірним для підозрюваного. У випадку внесення застави на підозрюваного строком до 30.03.2026 року покладено обов'язки, визначені ст. 194 КПК України.
4. Мотиви суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 не ставить під сумнів висновки оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, доведеності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та розміру застави, визначеного слідчим суддею, а оскаржує висновок про неможливість застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж застава, а саме - у вигляді особистої поруки.
Відповідно, перегляд оскаржуваної ухвали здійснюється виключно в цій частині.
При вирішенні винесених на розгляд апеляційного суду питань колегія суддів виходить з наступного.
Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК України заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.
У відповідності до ч. 1 ст. 176 КПК України, у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відтак, згідно вказаної градації, більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні із заставою, є особисте зобов'язання та особиста порука.
Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання, зокрема, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК (ч. 1 а ст. 180 КПК України).
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж застава, не зможуть запобігти встановленим ризикам, за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає встановлення, що він має реальну можливість допустити це в майбутньому.
За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов цілком обґрунтованого висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж застава, зокрема, особистої поруки, не зможе запобігти ризикам провадження, у тому числі належного виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , якими було подано заяву про взяття підозрюваного на поруки, хоча і заслуговують на довіру, проте, з огляду на проходження підозрюваним ОСОБА_7 військової служби, відсутні підстави вважати, що вказані особи мають реальну можливість здійснювати дієвий контроль за його поведінкою та за необхідності забезпечити його доставку до органу досудового розслідування чи суду за першою вимогою, а також запобігати можливим його спробам впливати на свідків та інших підозрюваних.
Натомість, в апеляційній скарзі захисник посилається на неврахування слідчим суддею тієї обставини, що до підозрюваного ОСОБА_7 у іншому кримінальному провадженні за № 52024000000000047, яке наразі перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді, за наявності аналогічних ризиків, що й у даному провадженні, застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки, що, на його думку, свідчить про необхідність зміни запобіжного заходу із застави на особисту поруку.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів виходить з того, що ухвала слідчого судді, на яку звертає увагу захисник, постановлена у ході розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у іншому провадженні, а відтак, не має преюдиційного значення для застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні.
Більше того, наявність іншого кримінального провадження, в межах якого ОСОБА_7 належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов'язки, не може слугувати підставою для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу у межах іншого провадження, оскільки виконання обов'язків, накладених ухвалою слідчого судді, є обов'язком підозрюваного, а не правом. Навпаки, на думку колегії суддів, зазначена обставина може лише посилити ризик переховування від органу досудового розслідування та суду.
Натомість, застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну зацікавленість у збереженні відповідної грошової суми. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошових коштів у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Свобода підозрюваного при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.
Як вбачається зі змісту клопотання, злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, є особливо тяжким. У відповідності до примітки ст. 45 КК України вказаний злочин відноситься до корупційних, та вчинений під час воєнного стану.
Корупція є однією з основних загроз національній безпеці, яка підриває фінансову систему, наслідками чого може бути втрата країною політичних та економічних позицій на міжнародній арені, погіршення її іміджу, міжнародна ізоляція, скорочення чи навіть повне припинення зовнішніх інвестицій. Відтак, вчинення корупційного злочину, у якому обґрунтовано підозрюються посадові особи Державної прикордонної служби України, не лише підриває довіру суспільства до держави, але й в цілому до спроможності державних службовців захищати національні інтереси через використання посад для власного збагачення.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про неможливість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Водночас, застава у розмірі 2 млн. грн. розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами даного кримінального провадження та здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З урахуванням встановлених обставин, особистих характеристик підозрюваного та його матеріального стану колегія суддів погоджується, що застава у визначеному розмірі є ефективним запобіжним заходом, який зможе запобігти встановленим ризикам, про що цілком обґрунтовано зазначив слідчий суддя. Відтак, підстави для скасування оскаржуваної ухвали та застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, про який просить захист, відсутні.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про необхідність застосування іншого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим оскаржувана ухавала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2026 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4