Провадження № 11-кп/821/314/26 Справа № 711/3022/22 Категорія: ч. 2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
01 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
представника потерпілої ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 листопада 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого електрозварювальником в ТОВ «Технокраїна», не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили - не обирався.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 прийнято рахувати з дня його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
Цивільний позов ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН в матеріалах справи відсутній, мешканця АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 522 000 (п'ятсот двадцять дві тисячі) грн.
Стягнуто із ОСОБА_7 процесуальні витрати на залучення експерта: за проведення судової експертизи технічного стану № СЕ-19/124-22/5856-ІТ від 23.06.2022 в розмірі 1 510 грн. 24 коп., за проведення судової експертизи технічного стану № СЕ-19/124-22/5855-ІТ від 22.06.2022 в розмірі 1 510 грн. 24 коп., за проведення судової транспортоно-трасологічної експертизи № СЕ-19/124-22/5861-ІТ від 28.06.2022 в розмірі 3 020 грн. 48 коп., за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/124-25/9295-ІТ від 18.09.2025 в розмірі 10696 грн. 80 коп., що всього становить 16 737 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 60 (шістдесят) коп.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.05.2022 року, на автомобіль марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , належить ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», м. Київ, просп. Оболонський, 35А, оф. 300.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.
Згідно вироку Придніпровського районного суду м.Черкаси, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 14.05.2022 року, близько 09 години 00 хвилин, керуючи автомобілем Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись в м. Черкаси по проїзній частині вулиці Козацька, зі сторони вулиці Героїв Дніпра в напрямку вулиці Припортова, на пішохідному переході, поблизу будинку АДРЕСА_3, в порушення вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, (водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека), продовжив рух керованого ним транспортного засобу та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перетинав проїзну частину вулиці Козацька в межах пішохідного переходу, з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких настала його смерть.
Вказаними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Не погоджуючись з вироком суду, вважаючи його незаконним, необгрунтованим, та невмотивованим захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 04.11.2025 щодо ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 виправдати, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Цивільний позов ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Разом з тим, апелянт просить, під час апеляційного розгляду справи дослідити відео-аудіо записи допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , оскільки їх покази викладені не в повній мірі, не відповідають тим, які вони давали в судовому засіданні; дослідити протоколи слідчого експерименту зі свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та підозрюваним ОСОБА_7 ; дослідити матеріали автотехнічної експертизи №СЕ-19/124-22/6405-П від 28.06.2022, та комісійної судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/124-25/9295-ІТ від 18.09.2025, протокол огляду місця події від 14.05.2022, скриншот із сайту «Синоптик» від 14.05.2022.
Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, суд неправильно застосував Закон України про кримінальну відповідальність та допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що покази обвинуваченого викладені у вироку не в повній мірі відповідають тим, що він давав в судовому засіданні. Так, ОСОБА_7 не вказував, що пішохід став спокійно переходити пішохідний перехід, а зупинився бо чітко подивившись у його сторону, побачив, що в безпосередній близькості до пішохідного переходу наближався автомобіль, яким він керував, пішохід зупинився і він був впевнений, що пішохід не має наміру переходити вулицю, оскільки автомобіль знаходився в безпосередній близькості до пішохідного переходу. Але коли автомобіль знаходився від початку переходу 10-12 м., то пішохід, неочікувано для нього, перескочив калюжу, яка була після дощу, який пройшов незадовго до виклику коли він взяв пасажирів, перескочив калюжу і опинився на переході. Побачивши це, він зразу став гальмувати, а пішохід зробивши по інерції крок чи два, опинився на рівні правої передньої фари автомобіля. Після цього повалився на капот автомобіля, і коли автомобіль зупинився, то він «з'їхав» з капоту і опинився на асфальті максимум за 1 м від автомобіля. Він стверджує, що асфальтне покриття в момент наїзду було мокре, бо незадовго перед цим пройшов дощ, але коли слідчий проводив огляд події то асфальт просох, бо пройшло більше 3 години. Він зробив фото під час огляду, (вже коли огляд практично закінчили і видано залишки води) то на переході зі сторони де переходив пішохід видно залишки калюжі. Він готовий відшкодувати шкоду добровільно, але не в такій сумі як заявила потерпіла.
Апелянт вважає, що покази свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ніяким чином не можуть підтверджувати вини обвинуваченого, а навпаки підтверджують покази ОСОБА_7 , що пішохід вийшов в безпосередній близькості від автомобіля і що в результаті екстреного гальмування водій не міг уникнути наїзду.
Зауважує, що покази свідка ОСОБА_12 , на які також посилається суд першої інстанції є суперечливими та непослідовними, а тому сторона захисту неодноразово ставила питання перед судом про визнання доказів недопустимими, а саме протоколу слідчого експерименту від 15.06.2022 зі свідком ОСОБА_12 , та висновків судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/124-22/5197-ІТ від 28.06.2022, вихідні дані для якої були покладені з показів ОСОБА_18 , однак ці клопотання були відхилені судом.
Автор апеляційної скарги висловив сумніви щодо показів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 дані ними щодо обставин проведення слідчого експерименту, зазначивши, що в протоколі слідчого експерименту відсутні підписи понятих, те що їм були роз'яснені їх права та обов'язки. Звернув увагу на те, що ОСОБА_15 , який під час проведення слідчого експерту був статистом, народився в 1951 році, а потерпілий народився в 1939 році, а тому статист не є такою особою, що за антропологічними даними відповідав потерпілому.
Апелянт вважає, що висновки зроблені експертами ОСОБА_19 та ОСОБА_20 за результатами комісійної судової інженерно-транспортної експертизи, які викладені ними у висновку експертизи №СЕ-19/124-25/9295-ІТ 18.09.2025, є явно упередженими, не об'єктивними і фактично ними не було надано відповіді, які їм були поставлені судом.
Зазначає, що експерти провівши судову експертизу №СЕ-19/124-25/9295-ІТ від 18.092025 прийшли до висновку про неспроможність показів ОСОБА_7 , так в експертизі зазначено, що покази обвинуваченого ОСОБА_7 в частині, що в момент наїзду на пішохода, його автомобіль рухався прямолінійно, на відстані 2,1 м відносно правого краю проїзної частини, мають суперечності технічного характеру із розташуванням зафіксованого під час огляду місця події довшого сліду гальмування правих коліс автомобіля, початок якого розташований на відстані 2,3 м, а кінець на відстані 2,1м від правого краю проїзної частини, тобто слід гальмування зміщується зліва направо, відповідно і передня частина автомобіля Renault Logan в процесі руху в загальмованому стані зміщувалася зліва направо. Тому покази обвинуваченого ОСОБА_7 надані ним під час проведення слідчого експерименту 30.05.2025, не можуть прийматися до уваги при дослідженні, як технічно неспроможні. Інших суперечностей в показах обвинуваченого ними не було встановлено, оскільки вони їх не перевіряли. При цьому експерти заявили, що в частині технічної неспроможності вони описали в дослідницькій частині експертизи інших не досліджували. Експерти на запитання сторони захисника обвинуваченого, яким чином 20 см могли вплинути і чи вплинули на розвиток ДТП та чи вплинуло на швидкість темпу руху пішохода та розташування місця наїзду на пішохода ніякого пояснення не надали.
Щоб визнати покази технічно неспроможними, необхідно: підтверджена значна неузгодженість, а 20 см не є значною, вплив цієї різниці на ключові параметри ДТП та на технічну можливість уникнення наїзду 20 см. не вплинуть, та не можуть бути науково обгрунтованими; оскільки гальмівний шлях залежить від швидкості, а не від 20 см. зміщення. Отже, звідси слід зробити висновок, що 20 см не могли суттєво змінити оглядовість, вплинути на час реакції водія, кардинально змінити місце наїзду, змінити висновки про технічну можливість уникнення наїзду.
Апелянт вважає, що експертами не наведено жодних розрахунків, які б підтверджували, що 20-сантиметрове зміщення могло вплинути на ключові технічні параметри ДТП. І в судовому засіданні експерти не змогли пояснити, яким чином 20 см вплинули на технічні параметри транспортної пригоди, та чому по показам свідка ОСОБА_13 не можливо визначити технічну можливість уникнути зіткнення з пішоходом чи навпаки він нічого не міг зробити щоб уникнути наїзду на нього, отже висновок про технічну неспроможність є припущенням, та зовсім не обгрунтований експертами, що суперечить вимогам ст.101 КПК України. На його думку. Експерти не мали права відмовлятися від дослідження технічної можливості уникнення ДТП, відмова експертів від дачі відповідей на поставлені питання є грубим порушенням ст.332 КПК України, Методики КНДІСУ з автотехнічної експертизи.
Автор апеляційної скарги звертає увагу на те, що під час ДТП асфальтне покриття було мокрим, і про це свідчив свідок ОСОБА_13 , а також про те, що пройшов дощ свідчить і витяг із інтернет сайту «Синоптик», однак суд не взяв цього до уваги.
Разом з тим, апелянт вважає, що саме пішохід ОСОБА_11 грубо порушив вимоги ПДР України, які стосуються вимог до пішоходів, оскільки він в безпосередній близькості до автомобіля, яким керував ОСОБА_7 неочікувано вискочив на пішохідний перехід та був збитий автомобілем, який наближався, і це на думку апелянта, витікає з матеріалів справи та показів обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_13 .
Підсумовуючи викладені доводи апеляційної скарги її автор, приходить до висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.22 КПК України, і оскільки докази покладені в основу обвинувачення ОСОБА_7 здобуті з грубим порушенням вимог КПК України, то їх слід визнати недопустимими, а інших доказів органом судового розслідування не встановлено і їх добути в межах розгляду даної справи в суді встановити не можливо, а тому ОСОБА_7 слід виправдати.
Апелянт наголосив, що з показів ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_13 вбачається, що ОСОБА_11 не переходив проїжджу частину, а побачивши, що до пішохідного переходу наближається в безпосередній близькості автомобіль, він зупинився, а потім невідомо з якої причини неочікувано для водія ОСОБА_7 , перестрибнув калюжу, яка була на початку пішохідного переходу, та зробивши по інерції один чи два кроки був збитий автомобілем під керуванням ОСОБА_7 , який застосувавши екстрене гальмування не зміг уникнути наїзду, такими своїми діями потерпілий грубо порушив вимоги ПДР України, бо перед тим, як він підійшов до пішохідного переходу чітко бачив, що до нього наближається автомобіль, а тому йому не слід було виходити на пішохідний перехід перед транспортним засобом, який вже наближався до переходу.
Зазначає, що експерти провівши судову експертизу №СЕ-19/124-25/9295-ІТ від 18.092025 прийшли до висновку про неспроможність показів ОСОБА_7 , так в експертизі зазначено, що покази обвинуваченого ОСОБА_7 в частині, що в момент наїзду на пішохода, його автомобіль рухався прямолінійно, на відстані 2,1 м відносно правого краю проїзної частини, мають суперечності технічного характеру із розташуванням зафіксованого під час огляду місця події довшого сліду гальмування правих коліс автомобіля, початок якого розташований на відстані 2,3 м, а кінець на відстані 2,1м від правого краю проїзної частини, тобто слід гальмування зміщується зліва направо, відповідно і передня частина автомобіля Renault Logan в процесі руху в загальмованому стані зміщувалася зліва направо. Тому покази обвинуваченого ОСОБА_7 надані ним під час проведення слідчого експерименту 30.05.2025, не можуть прийматися до уваги при дослідженні, як технічно неспроможні. Інших суперечностей в показах обвинуваченого ними не було встановлено, оскільки вони їх не перевіряли. При цьому експерти заявили, що в частині технічної неспроможності вони описали в дослідницькій частині експертизи інших не досліджували. Експерти на запитання сторони захисника обвинуваченого, яким чином 20 см могли вплинути і чи вплинули на розвиток ДТП та чи вплинуло на швидкість темпу руху пішохода та розташування місця наїзду на пішохода ніякого пояснення не надали.
Щоб визнати покази технічно неспроможними, необхідно: підтверджена значна неузгодженість, а 20 см не є значною, вплив цієї різниці на ключові параметри ДТП та на технічну можливість уникнення наїзду 20 см. не вплинуть, та не можуть бути науково обгрунтованими; оскільки гальмівний шлях залежить від швидкості, а не від 20 см. зміщення. Отже, звідси слід зробити висновок, що 20 см не могли суттєво змінити оглядовість, вплинути на час реакції водія, кардинально змінити місце наїзду, змінити висновки про технічну можливість уникнення наїзду.
Апелянт вважає, що експертами не наведено жодних розрахунків, які б підтверджували, що 20-сантиметрове зміщення могло вплинути на ключові технічні параметри ДТП. І в судовому засіданні експерти не змогли пояснити, яким чином 20 см вплинули на технічні параметри транспортної пригоди, та чому по показам свідка ОСОБА_13 не можливо визначити технічну можливість уникнути зіткнення з пішоходом чи навпаки він нічого не міг зробити щоб уникнути наїзду на нього, отже висновок про технічну неспроможність є припущенням, та зовсім не обгрунтований експертами, що суперечить вимогам ст.101 КПК України. На його думку. Експерти не мали права відмовлятися від дослідження технічної можливості уникнення ДТП, відмова експертів від дачі відповідей на поставлені питання є грубим порушенням ст.332 КПК України, Методики КНДІСУ з автотехнічної експертизи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, думки прокурора, потерпілої та її представника, які заперечили проти вимог апеляційної скарги та просила залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Відповідно до норми ч.3 ст.404 КПК України, обов'язок апеляційної інстанції полягає в безпосередньому дослідженні доказів лише у перелічених в законі випадках, а саме: 1) при наявності клопотання учасників кримінального провадження про повторне дослідження обставин, 2) якщо ці обставини досліджені судом першої інстанції не повністю, або з порушенням.
Враховуючи вищевикладене та встановивши, що докази, які покладені в основу обвинувачення ОСОБА_7 досліджені всебічно, повно, з дотриманням процедури КПК України, яким надана відповідна оцінка, а захисник обвинуваченого ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі не навів переконливих аргументів щодо необхідності повторного дослідження доказів, а його клопотання зводяться лише щодо незгоди з оцінкою досліджених доказів, то в такому разі суд апеляційної інстанції вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, про що винесена ухвала без видалення до нарадчої кімнати.
При цьому колегія суддів враховує постанову ВС від 16 березня 2021 року провадження N 51-437 км 20 справа №154/2975/17 відповідно до якої сам по собі факт незгоди з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення, не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді. Повторне дослідження обставин є правом, а не обов'язком суду. Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність законних підстав та аргументованих доводів про таку необхідність.
Дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, і його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю доведена в суді першої інстанції.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Як свідчать матеріали кримінального провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування і місцевим судом досліджені всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення по справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисника про незаконність, необгрунтованість, та не вмотивованість вироку в розумінні ст.370 КПК України - не грунтуються на матеріалах кримінального провадження та спростовуються доказами, які судом першої інстанції досліджені та їм надана належна оцінка.
Викладені у вироку суду першої інстанції висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних у провадженні доказів, які у повному обсязі досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду провадження, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 оскаржує доведеність винуватості його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та вважає обвинуваченого ОСОБА_7 невинним.
Незважаючи на повне невизнання винуватості обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і такої ж зайнятої позиції, викладеної в апеляційній скарзі, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується сукупністю наступних доказів, що їх належно досліджено та правильно оцінено судом першої інстанції.
Так, в основу обвинувального вироку суд першої інстанції обґрунтовано поклав в тому числі послідовні покази потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , експертів ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .
Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції потерпіла ОСОБА_9 суду показала, що 14.05.2022 року її батько близько 7.30 год. вийшов з дому (АДРЕСА_3) і поїхав у своїх справах. Близько 8-30 години до них додому прийшов працівник поліції та повідомив, що її батька збила машина біля магазину «Хвиля» та його на кареті швидкої медичної допомоги повезли до третьої міської лікарні. Після чого вона зі своєю матір'ю викликала таксі та поїхала до лікарні. В той день у першій половині дня пройшов невеликий дощ, її батько був без парасолі. Тому коли вона з матір'ю їхала до батька у лікарню асфальт вже був майже сухий, великих калюж не було. Коли вона побачила батька, то в нього було багато гематом, садна, а потім лікар сказав що в батька також перелом черепу і його готували до операції, яка тривала 2 години задля видалення гематом в черепі. Коли вона очікувала завершення операції, до неї підійшла жінка, яка повідомила, що вона є матір'ю ОСОБА_21 та сказала, що лікування потерпілого вона оплатить. Загалом її батькові зробили дві операції, вона надавала чеки і мати ОСОБА_21 перераховувала кошти через Приват24. Проте стан її батька погіршився і ІНФОРМАЦІЯ_4 він помер не приходячи до тями весь цей час. Вона намагалася зустрітися з ОСОБА_21 і поспілкуватися з приводу того що трапилось, але їх зустріч відбулась лише один раз. А після смерті батька ОСОБА_21 більше не мав бажання з нею спілкуватися, бо кожен раз він був чимось зайнятий. Цивільний позов вона просила задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що її батько був єдиним чоловіком у їхній сім'ї, який займався усіма фінансовими питаннями родини. Через ці події її мати перенесла інфаркт і їй зробили операцію, через що їй встановлено 2 групу інвалідності. Для неї неочікувана втрата батька була сильним шоком. За життя батька вони були дуже близькі один до одного, батько для неї був прикладом і дуже важливою людиною у її житті. Просить відшкодувати 1000000грн. При визначені розміру заподіяної їй шкоди вона посилалася на силу її хвилювання та біль, які вона зазнала через втрату батька, яка також дуже сильно вплинула на матеріальне забезпечення їхньої родини, оскільки він був головним утриманцем їхньої сім'ї. Через втрату батька їх життєвий уклад дуже сильно змінився, від них навіть дистанціювались деякі з друзів батька, оскільки їм також важко через його втрату;
- свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що 14.05.2022 року він замовив таксі. По прибуттю машини, яка зупинилась біля магазину, що навпроти спортивного клубу «Спорт Лайф», він сів на заднє праве сидіння, а його дружина заднє ліве пасажирське сидіння автомобіля. Коли він сів в автомобіль, він в своєму телефоні перевіряв статус замовлення таксі в додатку «Болт», пройшло декілька секунд і він відчув удар, підняв голову та побачив, що по центру перед машиною щось впало. Коли він з водієм автомобіля вийшли з машини, то побачив, що на дорозі лежав чоловік. Потім він подзвонив на лінію 103 та викликав швидку допомогу, а як йому здається водій дзвонив на лінію 102 та викликав поліцію. Пояснив, що він точно не пам'ятає о котрій годині відбулась дана подія, можливо близько 9-ї чи 10-ї години ранку. За його відчуттями, до моменту зіткнення автомобіль рухався зі швидкістю 30 км/год. З огляду на те, що дані події відбулись вже давно, він точно не пам'ятає де саме відбулось зіткнення, перед чи після пішохідного переходу. Він не може сказати чи здійснював водій в той момент підтвердження посадки пасажирів в таксі. В той день була хмарна погода і дощу не було, вони були без парасолі. Він детально не пам'ятає чи були калюжі біля потерпілого чи десь на дорозі. Момент удару потерпілого він не бачив, явних пошкоджень на автомобілі від удару потерпілого він також не бачив. Він тільки відчув момент зіткнення та побачив силует людини. Сторонніх людей на місці події він не запам'ятав, оскільки їх раніше не бачив. Рух автомобіля починався повільно, плавно. Швидкість автомобіля була близько 30 км/год. Він точно не пам'ятає на яку відстань відкинуло чоловіка від машини, можливо на відстань близько 2-х метрів. Гальмування автомобіля він відчув як різке.
- свідок ОСОБА_17 в суді першої інстанції показала, що в той день вони мали їхати на хрестини. Близько о 09-30 годині ранку викликали таксі. Це була субота травня 2022 року. Була прохолодна погода. Таксі викликав її чоловік ОСОБА_16 . Це було таксі «Болт», чоловік його викликав через мобільний додаток «Болт». Марки машини вона не пам'ятає. Машина приїхала із запізненням. Вона зупинилась біля магазинчику, що навпроти СК «Спорт Лайф». Вони з чоловіком сіли на заднє пасажирське сидіння. Вона сиділа з лівого боку позаду водія, а чоловік сів з правого боку. Рухатися автомобіль почав повільно, їхав зі швидкістю до 30 км/год. Перед зіткненням водій різко загальмував. З моменту початку руху таксі до моменту зіткнення пройшло дуже мало часу, близько 3-5 секунд. Коли машина рушила, вона не звертала увагу на оточуючі обставини, оскільки в той момент поправляла свою довгу сукню. Тому момент зіткнення із потерпілим вона не бачила, відчула тільки удар, але не зрозуміла що саме відбулось. Першим з машини вийшов її чоловік, а близько через 2-5 секунд вийшла з машини і вона. Коли вийшла побачила, що потерпілий лежить на асфальті, але через те що вона боїться крові вона намагалась не дивитись в бік потерпілого. Вона не пам'ятає в якому саме місці відбулось зіткнення автомобіля з потерпілим, чи на пішохідному переході чи поза ним;
- свідок ОСОБА_12 суду першої інстанції показав, що точну дату він не пам'ятає, але ці події відбулись навесні два роки тому, а саме в 2022 році. Він вийшов з дому по АДРЕСА_3 та сів на парапеті біля магазину «Хвиля» та побачив як білий автомобіль на пішохідному переході збив людину похилого віку, яка повільно рухалася цим пішохідним переходом в напрямку зі сторони його будинку в бік р. Дніпро. Зіткнення відбулось на відстані близько 1,5-2 метрів від бордюру. Він не бачив чи виходив хтось з автомобілю чи ні. Він більше нічого не бачив. Він не пам'ятає яка була погода в той день. Літня людина виходячи на пішохідний перехід не перестрибувала калюжі. Коли відбулися ці події, він сидів на парапеті неподалік від дитячого майданчика, а тому бачив як дідусь вийшов на пішохідний перехід та його збила машина, яка рухалася зі сторони магазину «Хвиля». Від цього магазину до пішохідного переходу близько 50 метрів. Машина не швидко рухалася. Він не може сказати на якій відстані був автомобіль до пішохода, коли він його побачив. Пішохід пройшов по пішохідному переходу близько 1,5-2 метри до моменту його збиття автомобілем. Пішохідний перехід знаходиться від парапету на якому він сидів на відстані близько 15-20 метрів. Слідчий експеримент проводився слідчим за його участі та участі статиста і ще було двоє осіб, яких він не знає. Вони робили вимірювання відстані рулетками, слідчий робив фотографування. Пам'ятає що вимірювали відстань від бордюру до місця, на якому лежав пішохід. Коли проводили слідчий експеримент, він був поряд із слідчим на дорозі і розказував про те що бачив. Статист з його слів відтворював рух пішоходу по пішохідному переходу. Понятих було троє: статист та ще двоє людей. Після збиття пішохода він не підходив до місця події, він допалив цигарку та пішов у своїх справах. Йому подзвонив слідчий та запитав чи був він свідком цих подій. Він знав, що потерпілий проживав у сусідньому під'їзді його будинку, з ним він іноді вітався, але дружніх відносин між ними не було. Рідних потерпілого він не знав, також він не знав в якій квартирі проживав потерпілий. До місця ДТП він не підходив, оскільки дуже вразливий. Про те що потерпілий загинув, він дізнався від слідчого. Слідчий сам йому зателефонував та встановив, що він був свідком подій, але він не пам'ятає через який час це відбулось від моменту ДТП. На слідчому експерименті відтворення статистом темпу руху потерпілого було з його слів. В нього відсутні підстави оговорювати обвинуваченого, він його не знає і бачить тільки другий раз у суді. ДТП відбулось дуже рано вранці, то була субота близько 8-30 години, людей на вулиці було мало;
- свідок ОСОБА_13 суду першої інстанції показав, що він був очевидцем ДТП навесні 2022 року. Він бачив, що їхала машина по крайній правій полосі. Машина їхала з невеликою швидкістю, на пішохідному переході стояв дідусь. Коли той шагнув на перехід, його зачепила машина. Він впав на капот і потім із нього впав на землю. Він (свідок) перейшов дорогу по цьому ж пішохідному переходу, підійшов до місця події. Побачив, що дідусь підвівся із землі. Водій вийшов із машини та підійшов до потерпілого. Коли він підійшов до водія, то залишив йому свій номер телефону та сказав, якщо потрібен буде свідок, то той може йому зателефонувати. Потім через деякий час під'їхала поліцейська машина, коли він уходив з міста події, швидкої на місці ще не було. Свої контакти поліції він не надавав;
- свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 23.03.2023 показав, що він був присутній при проведені слідчого експерименту. В той день він разом з дружиною проходив поряд з магазином «Хвиля» і в цей час до них підійшов поліцейський, який був одягнений по формі та попросив бути понятим. Хто конкретно там також перебував вказати не може, був автомобіль, були люди, бігали, щось заміряли, яким чином проводилися заміри він не пам'ятає. У процесуальні дії він не вникав. Свій підпис у протоколі підтвердив. Раніше його понятим ніколи не залучали. Вказані дій проводилися протягом десь пів години;
- свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 03.04.2023, показав, що він брав участь у слідчому експерименті за проханням поліцейського. Пам'ятає, що по ліву сторону стояла легкова машина, були присутні два поліцейських і ще двоє людей. Його попросили пройти по пішохідному переході, просили пройтися повільніше, потім швидше, пам'ятає, що стояла синя легкова машина, марки не пам'ятає. Він проходив, поліцейські вимірювали, чим саме робились заміри не пам'ятає. Йому повідомили, що відбулося ДТП, треба, щоб він пройшов по переходу, вони заміряють швидкість. Відбувалось це недалеко від «Спорт Лайфу», по закінченню експерименту підписав протокол, але зміст його не пам'ятає;
- експерт ОСОБА_19 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що ним проводилась судова експертиза №СЕ-19/124-25/9295-ІТ від 18.09.2025. У вказаній експертизі зазначені обставини, які стали підставою для неврахування показів обвинуваченого ОСОБА_7 при проведення експертного дослідження. Як зазначено на арк.7 експертизи, покази обвинуваченого ОСОБА_7 в частині, що в момент наїзду на пішохода, його автомобіль рухався прямолінійно, на відстані 2,1 м відносно правого краю проїзної частини, мають суперечності технічного характеру із розташуванням зафіксованого під час огляду місця події довшого сліду гальмування правих коліс автомобіля, початок якого розташований на відстані 2,3 м, а кінець на відстані 2,1 м від правого краю проїзної частини, тобто слід гальмування зміщується зліва направо, відповідно і передня частина автомобіля «Renault Logan» в процесі руху в загальмованому стані зміщувалася зліва направо. Тому покази обвинуваченого ОСОБА_7 , надані ним під час проведення слідчого експерименту 30.05.2025, не можуть прийматися до уваги при дослідженні, як технічно неспроможні. Інших суперечностей в показах обвинуваченого ними не було встановлено, оскільки вони їх далі не перевіряли. Якби ж його покази співпадали із даними, які були зафіксовані під час проведення огляду місця події, то вони були б враховані. Покази свідка ОСОБА_13 також не були взяті до уваги під час проведення дослідження, оскільки вони також є технічно неспроможними - при проведенні розрахунків встановлено, що в свідченнях ОСОБА_13 наявні суперечності технічного характеру в частині розташування автомобіля Renault Logan від місця наїзду на відстані 8,7 м в момент виходу пішохода на нерегульований пішохідний перехід і часу руху пішохода, так як враховуючи час руху пішохода (1,68с) автомобіль Renault Logan від місця наїзду повинен був знаходитись на відстані 13,4… 14,4м, а отже вказані свідчення не можуть прийматися до уваги при досліджені, є технічно неспроможними. Покази свідка ОСОБА_12 також перевірялись на технічну спроможність, визнані такими, що відповідають їй, це вбачається із проведених розрахунків за його показами на сторінках 10-11 експертизи;
- експерт ОСОБА_20 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що ним проводилась судова експертиза №СЕ-19/124-25/9295-ІТ від 18.09.2025. Під час проведення експертного дослідження було складено масштабно-графічну схему, з урахування дорожнього покриття, слідів гальмування лівих та правих коліс автомобіля, місця наїзду на пішохода і встановлено, що покази обвинуваченого ОСОБА_7 є технічно неспроможними з розташуванням автомобіля в частині, що в момент наїзду на пішохода автомобіль рухався прямолінійно, на відстані 2,1 м відносно правого краю проїзної частини, оскільки під час огляду місця події було зафіксовано сліди гальмування, які вказують на змішення автомобіля в загальмованому стані зліва направо. Дані суперечності не можуть враховуватись під час проведення експертного дослідження, тому при дослідженні свідчення обвинуваченого не враховувались. Тобто, його покази не відповідають в частині розташування транспортного засобу відносно елементів проїзної частини, а вказані суперечності можуть впливати на визначення місця наїзду на потерпілого, що в свою чергу вплине на показник відстані, яку подолав пішохід до моменту зіткнення із автомобілем, а відтак і зміниться час, який витратив пішохід на рух по пішохідному переходу, що в свою чергу не дасть точної можливості визначити швидкість його руху. Отже все це впливає на технічну спроможність показів обвинуваченого. Технічно неспроможні покази можуть призвести до хибного висновку експерта, який потім суд не прийме до уваги. Враховуючи, що було встановлено технічну неспроможність показів обвинуваченого ОСОБА_7 , тому не виявилося можливим відповісти на перше питання поставлене на експертне дослідження, оскільки воно містить дані, які визначено технічно неспроможними. Встановивши, що покази обвинуваченого не відповідають в частині розташування транспортного засобу відносно елементів проїзної частини, цього достатньо для визначення його показів технічно неспроможними в цілому, про що ними було зазначено в експертизі. Покази свідка ОСОБА_13 ними також було визнано технічно неспроможними, оскільки вказаний свідок вказав, що в момент виходу пішохода на пішохідний перехід, автомобіль знаходився на відстані 5,5м до початку дорожньої розмітки. Отже, враховуючи, що автомобіль знаходився на відстані 5,5м до дорожньої розмітки, а місце наїзду відбулось на відстані 3,2 м відносно ближньої межі дорожньої розмітки по напрямку руху автомобіля, то за таких обставин автомобіль мав знаходитись від лінії руху пішохода на відстані 8,7м (5,5+3,2=8,7). Такі свідчення ОСОБА_13 зазначені у вихідних даних, а з урахуванням проведеного обчислення, вони виявляються технічно неспроможними. Це підтверджується розрахунками проведеними на сторінці 9 експертизи, на якій вираховано по даним зазначеним у свідченнях ОСОБА_13 (час руху пішоходу, швидкість автомобіля, гальмівний шлях), що відстань, на якій знаходився автомобіль від місця наїзду мала складати 13,4…14,4 м, хоча вказане також суперечить даним зазначеним цим свідком, що автомобіль від місця наїзду знаходився на відстані 8,7м. З огляду на вказане, покази свідка ОСОБА_13 визначено як технічно неспроможними. Покази свідка ОСОБА_12 визначені ними як технічно спроможними в частині місця розташування транспортного засобу, в частині місця наїзду на пішохода.
Аналізуючи покази потерпілої, свідків, експертів, наданих ними в судовому засіданні суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що їх покази були послідовними, логічними, дані добровільно без будь-якого тиску або примусу та узгоджуються з письмовими матеріалами кримінального провадження, а тому є належними доказами у даному кримінальному провадженні та підтверджують вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Колегія суддів зауважує, що покази потерпілої та свідків дані ними в судовому засіданні суду першої інстанції не викликають у колегії суддів сумнівів у їх правдивості та достовірності, та не містять ознаки оговорити обвинуваченого. Покази вказаних осіб отримані судом першої інстанції в порядку ст.ст.55, 56, 57, 65, 66, 95, 96, 352 КПК України тобто в установленому законом процесуальному порядку з дотриманням прав потерпілої та свідків. Перед дачею показів свідки були приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а тому на думку колегії суддів вони є належним та допустимим доказом, як і покази потерпілої.
Що ж стосується допиту експертів, то він був проведений судом першої інстанції з дотриманням вимог ч.7 ст.101 та ст.356 КПК України.
Крім наведених доказів, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджена й наступними письмовими доказами матеріалів кримінального провадження, дослідженими у сукупності судом першої інстанції:
- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.05.2022 року зі схемою до вказаного протоколу та таблиці зображень до вказаного протоколу по факту ДТП, слідчий СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_22 , в присутності понятих та водія ОСОБА_7 , провів огляд місця події, яким є місце ДТП, яке знаходиться на пішохідному переході поблизу будинку 5 по вул. Козацькій в м. Черкаси, при зазначених погодних умовах - похмуро, без опадів, +17 градусів, напрямок проведення огляду від вулиці Героїв Дніпра до вул. Припортової, вид події - наїзд на пішохода, адреса ДТП - АДРЕСА_3, елементи дороги - нерегульований пішохідний перехід, проїзна частина - горизонтальна ділянка, пряма в плані, вид та стан покриття - асфальтобетон, сухе, чисте, дорожнє покриття загальною шириною 14,9 м., число смуг - дві в двох напрямках, дорожня розмітка - 1.1, 1.3, 1.5, 1.14.1, до проїзної частини примикають - бордюрний камінь, далі за тротуаром розташовано - будівлі міського типу, спосіб регулювання руху - не регулюється, дорожні знаки - 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід», пора доби - світла, загальна видимість при денному освітленні - 400 м, локалізація ушкоджень на транспортних засобах: автомобіль Renault Logan - ушкодження локалізовані в передній частині, а саме пошкоджений капот, наявність характерних для даного ДТП слідів на транспортному засобі - вм'ятина на капоті автомобіля, завантаження транспортного засобу - без вантажу, двоє пасажирів, гальмові системи - в нормі, рульове керування - в нормі, колеса і шини - тиск в нормі, сліди шин автомобіля Renault Logan, р.н. НОМЕР_2 : L1 = 4,2 м слід гальмування лівого переднього колеса; L2 = 6,9 м слід гальмування правого переднього колеса, вилучені речі - автомобіль Renault Logan, р.н. НОМЕР_2 (направлено на спеціальний майданчик УНП в Черкаській області за адресою м. Черкаси, вул. Л.Українки, 21), додаток до протоколу - план-схема, застосування науково-технічних засобів - цифровий фотоапарат Sony, спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу - надання протоколу, заяви і зауваження - не надходили). Постановою слідчого від 14.05.2022 автомобіль «Renault Logan» р.н. НОМЕР_2 визнаний речовим доказом та направлений для зберігання на спеціалізований майданчик зберігання транспортних засобів ГУНП в Черкаській області за адресою м. Черкаси вул. Л. Українки, 21. (Т.3 а.с.2-12, 13) ;
- даними висновку судової автотехнічної експертизи № 1057/22-23 від 25.05.2022, швидкість руху автомобіля «Renault Logan», р.н. НОМЕР_2 на момент початку утворення слідів гальмування, складала приблизно 31….33 км/год.(Т.3 а.с.17-19) ;
- даними висновку експерта №03-01/502 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 , яка була проведена 25.05.2022 встановлено, при стаціонарному лікуванні ОСОБА_11 із 10 год. 00 хв. 14.05.2022 по 21 год. 15 хв. 23.05.2022 року, лікарями у ОСОБА_11 діагностовано: Травматичний субарахноїдальний крововилив. Важка відкрита проникна черепно-мозкова травма. Гостра субдуральна гематома над правою гемісферою головного мозку. Забій головного мозку. Пневмоцефалія. Лінійний перелом лівої тім'яної та скроневої кістки та клиновидної кістки ліворуч. Травматичний субарахноїдальний крововилив. Забій головного мозку важкого ступеня тяжкості. Садно в правій тім'яній ділянці. Садна лівої виличної ділянки та правої щоки. ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз СНІ. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 , окрім слідів проведення виявлено сполучену травму голови, тулубу та кінцівок, що включає у себе: травму голови, у вигляді: перелому кісток склепіння та основи черепа із крововиливами у під оболонки та у речовину головного мозку; крововиливів в м'які тканини голови, саден; травму грудної клітки, у вигляді: синця та крововиливів в м'які тканини; синець лівого надпліччя та плеча; синець лівої гомілки. Дані тілесні ушкодження утворилися прижиттєво, незадовго до госпіталізації ОСОБА_11 , на що вказують їх морфологічні властивості, а також описаний в медичній карті клінічний перебіг травматичного процесу. Зважаючи на вид тілесних ушкоджень (садна, синці, крововиливи, переломи), їх характер, різноманітність та масивність, вони утворилися від дії тупих предметів. Виникнення всіх описаних тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди, обставини якої зазначені у постанові, не виключається. Виявлена сполучена травма голови, тулубу та кінцівок у ОСОБА_11 , відповідно до змісту п. 2.1.2. п. 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - МОЗ України, Київ, 1995, належить до тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок сполученої травми голови, тулубу та кінцівок із переломами кісток черепа, крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку. Що підтверджується виявленням в ході проведення розтину його трупа описаних тілесних ушкоджень та травматичних змін внутрішніх органів і тканин. Таким чином, між виявленою у ОСОБА_11 сполученою травмою голови та кінцівок і настанням його смерті, існує прямий причинний зв'язок. Згідно із даними наданої медичної документації смерть ОСОБА_11 настала о 21 год. 15 хв., що цілком узгоджується із даними отриманими під час експертизи його трупа. З огляду на важкість стану та перебування ОСОБА_11 в умовах стаціонару, можливість вживання ним алкоголю незадовго до настання смерті, можна виключити (Т.3 а.с. 23-26) ;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 15.06.2022 та схеми до нього з фототаблицею зображень, слідчий в ВРЗСТ СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_23 за участю свідка ОСОБА_12 , у присутності понятих, провів 15.06.2022 о 19.07 год. поблизу будинку АДРЕСА_3 слідчий експеримент, яким встановлено, який був проведений на проїзній частині АДРЕСА_3, свідку ОСОБА_12 було запропоновано вказати на місці події обставини ДТП, на що останній погодився добровільно. Для початку проведення слідчої дії свідку ОСОБА_12 було запропоновано виставити статистичний автомобіль марки «Мерседес Бенц», р.н. НОМЕР_4 відносно правого краю проїзної частини таким чином, щоб його розташування відповідало розташуванню автомобіля в момент наїзду на пішохода, що було виконано та проведено заміри, а саме передня вісь автомобіля була на відстані до правого краю проїзної частини 2,3 м, як і задня. В подальшому свідку ОСОБА_12 було запропоновано вказати на проїзній частині де відбулось безпосереднє зіткнення пішохода з транспортним засобом (місце наїзду), на що ОСОБА_12 вийшовши на проїзну частину вказав конкретне місце в межах розмітки пішохідного переходу, яке знаходилось на відстані 2,6 м від краю проїзної частини зі сторони жилих будинків та магазину. В ході подальшого проведення слідчої дії було запрошено статиста, який за антропологічними властивостями відповідає властивостям пішохода, а саме гр. ОСОБА_15 , який тричі долав відстань, відповідно відстані, яку встиг подолати пішохід, а саме 2,6 м, в результаті чого були зафіксовані наступні відомості: t1 - 2,2 с, t2 - 2,3 с, t3 - 2,4 с, що свідчить про те, що середній час за який пішохід долає відстань від краю проїзної частини становить 2,3 с. Також було відмічено крейдою місце початку утворення довшого сліду гальмування та встановлено відстань між ним та місцем наїзду, яка становить 4,5 м. (Т.3 а.с. 27-30,31,32-33) ;
- даними висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/124-22/5197-ІТ від 21.06.2022 з довідкою про витрати на її проведення, встановлено, що до моменту ДТП деталі ходової частини, рульового керування та робочої гальмівної системи автомобіля «Renault Logan», р.н. НОМЕР_2 , знаходились в працездатному стані. До моменту ДТП деталі ходової частини, рульового керування та робочої гальмівної системи автомобіля «Renault Logan», р.н. НОМЕР_2 знаходились в працездатному стані, тому відповідь на питання № 2 постанови, з технічної точки зору втрачає сенс(Т.3 а.с. 34-40) ;
- даними висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/124-22/6405-ІТ від 28.06.2022 з довідкою про витрати на її проведення, у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, за обставин зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи водій автомобіля Renault Logan, р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_7 під час руху та для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог п.18.1. Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля Renault Logan р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_7 , виконуючи вимоги п.18.1. Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом застосування гальмування в умовах місця ДТП. За обставин зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, в діях водія ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.18.1. Правил дорожнього руху України. За обставин зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, знаходиться не надання переваги в русі водієм ОСОБА_7 пішоходу ОСОБА_11 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу (Т.3 а.с. 44-47).
- даними висновку судової комісійної інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи № СЕ-19/124-25/9295-ІТ від 18.09.2025, відповідно до якого, зупинний шлях автомобіля Renault-Logan (номерний знак НОМЕР_2 ) в умовах місця ДТП при застосуванні водієм екстреного гальмування на вологому асфальтобетонному покритті складає близько 15,1...18,4 м.; обставини, що наїзд на пішохода ОСОБА_11 відбувся в процесі гальмування автомобіля, вказують, що водій ОСОБА_7 зреагував на небезпеку для руху та застосував екстрене гальмування; водій автомобіля Renault-Logan (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_7 , за вказаних свідком ОСОБА_12 обставин, виконуючи вимоги п. 18.1.Правил дорожнього руху, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця дорожньо-транспортної пригоди; у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, в діях водія автомобіля Renault-Logan (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_7 , з технічної точки зору, вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 18.1. Правил дорожнього руху (Т.5 а.с. 2-8).
Дослідивши безпосередньо під час судового провадження вищенаведені письмові докази, показання потерпілої, свідків, письмові докази, суд першої інстанції визнав їх належними та допустимими, та оцінивши їх за своїми внутрішніми переконаннями дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_24 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а доводи апелянта щодо відсутності доказів доведення його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення необгрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеними доказами.
Колегія суддів вважає, що показання обвинуваченого щодо заперечення своєї вини є нічим іншим, як способом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. Суд першої інстанції цілком обгрунтовано оцінив такі показання критично, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілої, свідків, іншими доказами сторони обвинувачення в їх сукупності та логічному зв'язку.
На думку колегії суддів, з досліджених матеріалів справи вбачається, що місцевий суд дослідив всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, та надав їм належну оцінку, а тому наведені захисником у апеляційній скарзі доводи про незаконність вироку, невідповідність вироку фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими.
Суд відповідно до ст. 94 КПК України, оцінив докази не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості та взаємозв'язку, які в своїй сукупності є достатніми, щоб дійти обґрунтованого висновку, що у діях ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Зазначені докази у своїй сукупності спростовують доводи захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про необхідність скасування вироку та виправдання його у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
У відповідності до п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України до загальних засад кримінального провадження відноситься в тому числі здійснення провадження із дотриманням принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, який полягає, зокрема, в самостійному обстоюванні як стороною обвинувачення, так і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд дійшов висновку, з яким погодилась колегія суддів апеляційного суду, що цей принцип у повній мірі був реалізованим при розгляді даної справи.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку та матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції за клопотанням сторони захисту, був проведений слідчий експеримент за участю обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_13 , а також призначена та проведена комісійна судова інженерно-транспортна експертиза, яким суд першої інстанції проаналізувавши у сукупності з іншими доказами дав належну оцінку, а тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції в повній мірі дотримані вимоги ст.22 КПК України і їх порушення, як на те посилається апелянт в апеляційній скарзі судом першої інстанції допущено не було.
Що стосується доводів апелянта про те, що зміст показів обвинуваченого ОСОБА_7 викладений у вироку не в повній мірі відповідає показам, які він давав в судовому засіданні суду першої інстанції, то на думку колегії суддів, вони є голослівними, оскільки спростовуються їх аналізом проведеного, як судом першої інстанції так і апеляційним судом, а також матеріалами кримінального провадження. Покази обвинувачений надавав суду добровільно, ознак примусу чи тиску на нього зі сторони суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Неспроможними, є апеляційні доводи захисника про те, що свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підтверджують покази ОСОБА_7 в частині того, що пішохід вийшов в безпосередній близькості від автомобіля і що останній не міг уникнути наїзду. Так, допитані в судовому засіданні свідки, суду показали, що вони не бачили моменту коли автомобіль під керуванням ОСОБА_7 збив потерпілого ОСОБА_11 , так як не звертали уваги на оточуючі обставини, а почули лише удар.
Щодо апеляційних доводів про недопустимість як доказів показів свідка ОСОБА_12 , через їх суперечливість, непослідовність висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/124-22/5197-ІТ від 28.06.2022 в основу якої були покладені покази останнього, а також недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту, то вони є необгрунтованими з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_18 15.06.2022, зазначена слідча дія була проведена з дотриманням вимог ст.104, 223, 240 КПК України, із залученням понятих, статиста, на місці де сталася ДТП - вул.Козацька в м.Черкаси поблизу будинку НОМЕР_5. При проведенні слідчого експерименту застосовувалась цифрова фотокамера смартфону «Iphone X», за результатами слідчої дії виготовлено план-схему та графічні зображення. Схема, складена за результатами тих відомостей, які надавав ОСОБА_18 під час проведення слідчого експерименту.
Згідно з ч.1 ст.240 КПК України метою слідчого експерименту є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказане вимагає, щоб слідчий експеримент здійснювався в умовах, максимально наближених до тих, що існували на момент події (зокрема, час доби). Водночас, відтворення під час слідчого експерименту всіх умов, які існували на час події, не вимагається. Така правова позиція Верховного Суду наведена в постанові від 28.10.2021 у справі № 641/2251/17.
Відображення на фото свідка ОСОБА_12 є зрозумілим та логічним, оскільки саме за його участі проводився слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей ДТП.
При проведенні слідчого експерименту були залучені поняті ОСОБА_14 ОСОБА_25 , статист ОСОБА_15 , роль понятих полягала у спостережені, а статиста у допомозі визначення часових показників подолання потерпілим відстані до моменту наїзду. В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_18 надав аналогічні покази, які він давав під час проведення слідчого експерименту, вони були логічними, послідовними та такими, що узгоджуються з матеріалами кримінального провадження. Понятий ОСОБА_14 та статист ОСОБА_15 , також були допитані судом першої інстанції в якості свідків, які підтвердили відтворення свідком ОСОБА_18 обставин ДТП, що мали місце 14.05.2022 за участі обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого Крижанівського на місці де сталася ДТП - вул.Козацька в м.Черкаси поблизу будинку НОМЕР_5.
Слід зазначити, що покази ОСОБА_12 , які він надавав під час проведення слідчого експерименту були за змістом аналогічними дані ним в суді першої інстанції, вони були послідовними, логічними, не містять ознак оговорити обвинуваченого ОСОБА_7 та підтверджуються матеріалами кримінального провадження, на думку колегії суддів вони не містять ознак непослідовності та суперечності, як про те вказує апелянт.
Надуманими є доводи апелянта про сумнівність показів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , даними ними під час проведення слідчого експерименту, відсутність підписів понятих та не роз'яснення їм прав та обов'язків. Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 15.06.2022 понятим ОСОБА_25 , ОСОБА_14 та статисту ОСОБА_15 згідно з ст.ст.ст.11,13, 15, 223 КПК України роз'яснені їхні права і обов'язки, а також роз'яснено вимоги ч.3 ст.66 КПК України про їх обов'язок не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії. Вказані особи поставили свої підписи у протоколі чим посвідчили роз'яснення їм їх прав та обов'язків та згоду з його змістом, при цьому зауважень, доповнень чи скарг від них не надходило.
Посилання апелянта на те, що статист ОСОБА_15 не відповідав антропологічним даним потерпілого, так як він 1951 р.н., а потерпілий 1939 р.н., що в свою чергу впливає на зміст протоколу слідчого експерименту то вони є надуманими, оскільки статист залучається слідчим для участі у слідчому експерименті (ст.240 КПК України) з метою відтворення дій, обстановки або обставин події. Статист допомагає реконструювати події, але не зобов'язаний ідеально відповідати учаснику правопорушення за зовнішністю.
Також зі змісту апеляційної скарги вбачається про незгоду захисника з відстанню розташування автомобіля від бордюру під час проведення слідчого експерименту, обставин наїзду на пішохода, відстані яку подолав пішохід - потерпілий.
Колегія суддів зауважує, що вказані доводи апелянта, були предметом розгляду судом першої інстанції і на них були дані відповіді.
Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що посилання захисника щодо некоректності відстані розташування автомобіля від бордюру під час проведення слідчого експерименту, суд зазначає, що сумніви захисника в цій частині є безпідставними, оскільки дані протоколу та план-схеми, складених за наслідками проведення слідчого експерименту, в точності відповідають даним протоколу та план-схеми, складених за наслідками огляду місця події.
Суд першої інстанції зазначив, що в протоколі та план-схемі, складених за наслідками проведення слідчого експерименту, розташування автомобіля від бордюру вказано 2,3 м, що відповідає відстані початку слідів гальмування, виявлених та зафіксованих у план-схемі під час огляду місця події 14.05.2022. Сліди гальмування починаються на відстані 2,3 м від бордюру, і закінчуються: заднє колесо - 2,2 м в кінці пішохідного переходу, переднє колесо 2,1 м за межами пішохідного переходу, довжина якого становила 6,9 м, при тому, що сам наїзд на потерпілого відбувся на самому пішохідному переході, ширина, якого 3,85 м.
Щодо відстані, яку подолав пішохід 2,6 м, зазначену у протоколі та план-схемі, складених за наслідками проведення слідчого експерименту, то суд першої інстанції наголосив, що вказану відстань зазначив свідок ОСОБА_12 , яка узгоджується із письмовими матеріалами та показами як свідка ОСОБА_16 , який вказував, що зіткнення прийшлося в центральну частину капоту автомобіля, так і свідка ОСОБА_13 та самого обвинуваченого ОСОБА_7 , які вказували, що контакт з потерпілим відбувся правою частиною капота автомобіля, а враховуючи ширину автомобіля, суд визнав вказану відстань об'єктивною.
За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстави для визнання як протоколу проведення слідчого експерименту від 15.06.2022 року зі свідком ОСОБА_12 , так і висновку експерта №СЕ-19/124-22/5197-ІТ від 28.06.2022, для проведення якого були використані вихідні дані вказаного слідчого експерименту, недопустимими доказами - відсутні. З цим висновком повністю погоджується і колегія суддів.
Апеляційні доводи захисника про те, що висновки зроблені експертами ОСОБА_19 та ОСОБА_20 за результатами комісійної судової інженерно-транспортної експертизи, які ними у висновку експертизи №СЕ-19/124-25/9295-ІТ, є упередженими, не об'єктивними і ними не було надано відповіді на поставлені судом питання, є необгрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Згідно з ч.1 ст.101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-25/9295-ІТ від 18.09.2025, за результатами комісійної судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю: 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», надані наступні висновки:
1.Вирішити питання не представляється можливим по причині технічної не спроможності показів обвинуваченого ОСОБА_7 . Обґрунтування підходу до вирішення питання наведено в дослідницькій частині висновку на с. 6-7.
2.Вирішити питання не представляється можливим по причині технічної не спроможності показів свідка ОСОБА_13 . Обгрунтування підходу до вирішення питання наведено в дослідницькій частині висновку на с. 7-10.
3.Зупинний шлях автомобіля Renault-Logan (номерний знак НОМЕР_2 ) в умовах місця ДТП при застосуванні водієм екстреного гальмування на вологому асфальтобетонному покритті складає близько 15,1...18,4 м.
4.Обставини, що наїзд на пішохода ОСОБА_11 відбувся в процесі гальмування автомобіля, вказують, що водій ОСОБА_7 зреагував на небезпеку для руху та застосував екстрене гальмування.
Водій автомобіля Renault-Logan (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_7 , за вказаних свідком ОСОБА_12 обставин, виконуючи вимоги п. 18.1.Правил дорожнього руху, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця дорожньо-транспортної пригоди.
5.У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, в діях водія автомобіля Renault-Logan (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_7 , з технічної точки зору, вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 18.1. Правил дорожнього руху.
6.Необхідні дії пішоходів, однозначно і в загальнозрозумілій формі викладені у розділі 4 Правил дорожнього руху «Обов?язки і права пішоходів» та не потребують технічного тлумачення, тому для відповіді на питання, що стосуються дій пішохода ОСОБА_11 спеціальних (технічних) пізнань в галузі автотехнічних досліджень не потрібно, та суд самостійно в змозі їх оцінити у відповідності до вимог р. 4 Правил дорожнього руху «Обов?язки і права пішоходів».
Висновок експертів № СЕ-19/124-25/9295-ІТ від 18.09.2025, зроблений компетентними спеціалістами, є повним, науково-обґрунтованим, містить чіткі відповіді на поставлені запитання та за своїм змістом узгоджується з обставинами цього кримінального провадження й іншими доказами.
Указаний висновок експерта є беззаперечним та не викликає сумніву, отриманий з дотриманням встановленого порядку, має значення для цього кримінального провадження, що в цілому указує на його відповідність вимогам ст. ст. 101, 102 КПК України, та його допустимість, як доказу.
Окрім того, в суді першої інстанції були допитані експерти ОСОБА_19 та ОСОБА_20 які надала пояснення щодо результатів висновку проведеної ними експертизи.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_19 суду пояснив, що ним проводилась судова експертиза №СЕ-19/124-25/9295-ІТ від 18.09.2025. У вказаній експертизі зазначені обставини, які стали підставою для неврахування показів обвинуваченого ОСОБА_7 при проведення експертного дослідження. Як зазначено на арк.7 експертизи, покази обвинуваченого ОСОБА_7 в частині, що в момент наїзду на пішохода, його автомобіль рухався прямолінійно, на відстані 2,1 м відносно правого краю проїзної частини, мають суперечності технічного характеру із розташуванням зафіксованого під час огляду місця події довшого сліду гальмування правих коліс автомобіля, початок якого розташований на відстані 2,3 м, а кінець на відстані 2,1 м від правого краю проїзної частини, тобто слід гальмування зміщується зліва направо, відповідно і передня частина автомобіля «Renault Logan» в процесі руху в загальмованому стані зміщувалася зліва направо. Тому покази обвинуваченого ОСОБА_7 , надані ним під час проведення слідчого експерименту 30.05.2025, не можуть прийматися до уваги при дослідженні, як технічно неспроможні. Інших суперечностей в показах обвинуваченого ними не було встановлено, оскільки вони їх далі не перевіряли. Якби ж його покази співпадали із даними, які були зафіксовані під час проведення огляду місця події, то вони були б враховані. Покази свідка ОСОБА_13 також не були взяті до уваги під час проведення дослідження, оскільки вони також є технічно неспроможними - при проведенні розрахунків встановлено, що в свідченнях ОСОБА_13 наявні суперечності технічного характеру в частині розташування автомобіля Renault Logan від місця наїзду на відстані 8,7 м в момент виходу пішохода на нерегульований пішохідний перехід і часу руху пішохода, так як враховуючи час руху пішохода (1,68с) автомобіль Renault Logan від місця наїзду повинен був знаходитись на відстані 13,4… 14,4м, а отже вказані свідчення не можуть прийматися до уваги при досліджені, є технічно неспроможними. Покази свідка ОСОБА_12 також перевірялись на технічну спроможність, визнані такими, що відповідають їй, це вбачається із проведених розрахунків за його показами на сторінках 10-11 експертизи.
В судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_20 суду пояснив, що ним проводилась судова експертиза №СЕ-19/124-25/9295-ІТ від 18.09.2025. Під час проведення експертного дослідження було складено масштабно-графічну схему, з урахування дорожнього покриття, слідів гальмування лівих та правих коліс автомобіля, місця наїзду на пішохода і встановлено, що покази обвинуваченого ОСОБА_7 є технічно неспроможними з розташуванням автомобіля в частині, що в момент наїзду на пішохода автомобіль рухався прямолінійно, на відстані 2,1 м відносно правого краю проїзної частини, оскільки під час огляду місця події було зафіксовано сліди гальмування, які вказують на змішення автомобіля в загальмованому стані зліва направо. Дані суперечності не можуть враховуватись під час проведення експертного дослідження, тому при дослідженні свідчення обвинуваченого не враховувались. Тобто, його покази не відповідають в частині розташування транспортного засобу відносно елементів проїзної частини, а вказані суперечності можуть впливати на визначення місця наїзду на потерпілого, що в свою чергу вплине на показник відстані, яку подолав пішохід до моменту зіткнення із автомобілем, а відтак і зміниться час, який витратив пішохід на рух по пішохідному переходу, що в свою чергу не дасть точної можливості визначити швидкість його руху. Отже все це впливає на технічну спроможність показів обвинуваченого. Технічно неспроможні покази можуть призвести до хибного висновку експерта, який потім суд не прийме до уваги. Враховуючи, що було встановлено технічну неспроможність показів обвинуваченого ОСОБА_7 , тому не виявилося можливим відповісти на перше питання поставлене на експертне дослідження, оскільки воно містить дані, які визначено технічно неспроможними. Встановивши, що покази обвинуваченого не відповідають в частині розташування транспортного засобу відносно елементів проїзної частини, цього достатньо для визначення його показів технічно неспроможними в цілому, про що ними було зазначено в експертизі. Покази свідка ОСОБА_13 ними також було визнано технічно неспроможними, оскільки вказаний свідок вказав, що в момент виходу пішохода на пішохідний перехід, автомобіль знаходився на відстані 5,5м до початку дорожньої розмітки. Отже, враховуючи, що автомобіль знаходився на відстані 5,5м до дорожньої розмітки, а місце наїзду відбулось на відстані 3,2 м відносно ближньої межі дорожньої розмітки по напрямку руху автомобіля, то за таких обставин автомобіль мав знаходитись від лінії руху пішохода на відстані 8,7м (5,5+3,2=8,7). Такі свідчення ОСОБА_13 зазначені у вихідних даних, а з урахуванням проведеного обчислення, вони виявляються технічно неспроможними. Це підтверджується розрахунками проведеними на сторінці 9 експертизи, на якій вирахувано по даним зазначеним у свідченнях ОСОБА_13 (час руху пішоходу, швидкість автомобіля, гальмівний шлях), що відстань, на якій знаходився автомобіль від місця наїзду мала складати 13,4…14,4 м, хоча вказане також суперечить даним зазначеним цим свідком, що автомобіль від місця наїзду знаходився на відстані 8,7м. З огляду на вказане, покази свідка ОСОБА_13 визначено як технічно неспроможними. Покази свідка ОСОБА_12 визначені ними як технічно спроможними в частині місця розташування транспортного засобу, в частині місця наїзду на пішохода.
Покази експертів є достатньо повними, послідовними, які узгоджуються між собою та іншими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження.
Колегія суддів вважає висновки експертизи, проведеної експертами ОСОБА_19 та ОСОБА_20 належним та допустимим доказом, який грунтується на всебічному дослідженні, узгоджується з матеріалами справи, була зроблена на підставі тих даних, які наближені до тих, які були в ДТП, а вимоги законодавства про її призначення та проведення були дотримані в повному обсязі.
Апеляційні доводи захисника про те, що суд не взяв до уваги, що на момент ДТП дорожнє покриття було мокрим, що в свою чергу повпливало на гальмівний шлях автомобіля, то вони є неспроможними, оскільки як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку суд першої інстанції перевіряв аналогічні доводи захисника в судовому засіданні та не знайшов підтвердження вказаної обставини, з підстав тих, що в протоколі огляду місця події від 14.05.2022 дорожнє покриття зазначено сухим, і цей протокол складався за участі обвинуваченого ОСОБА_7 , який його підписав, заяв чи заперечень з цього приводу він не заявляв, з цим висновком погоджується і колегія суддів.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів судом першої інстанції. При цьому захисник фактично викладає власну оцінку обставинам справи.
Водночас сторона захисту не заперечує наїзд автомобілем під керуванням ОСОБА_7 на пішохода ОСОБА_11 . В своїх показаннях обвинувачений, також не оспорює того факту, що унаслідок ДТП пішохід помер, але захисник в апеляційній скарзі зазначає, що в ДТП винний саме пішохід ОСОБА_11 оскільки ним були грубо порушені ПДР України, а не водієм.
Зі свого боку колегія суддів акцентує, що для з'ясування наявності об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, повинні бути встановленими три обов'язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення смерті потерпілому або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень) та причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Диспозиція зазначеної норми є бланкетною і для визначення того, чи було порушено правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил дорожнього руху) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст.286 КК України; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим є головною, вирішальною умовою, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.
Водночас обов'язковою ознакою об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого наведеною нормою закону, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 цієї статті, тобто тільки такі порушення, які є безпосередньою причиною настання цих наслідків у кожному конкретному випадку ДТП, і перебувають із ними у причинному зв'язку.
У цьому кримінальному провадженні місцевий суд провів розгляд з урахуванням положень ст.337 КПК України в межах висунутого ОСОБА_7 обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дослідив і оцінив усі докази в сукупності та чітко встановив у вироку, що порушення ним правил безпеки дорожнього руху стали причиною настання наслідків, передбачених ч.2 ст.286 КК України, тобто перебували у прямому причинному зв'язку з ними.
Усупереч доводам сторони захисту, наведеним у апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 , суд першої інстанції у сформульованому обвинуваченні, яке визнане доведеним, зазначив, що причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків є порушення вимог пункту 18.1 ПДР, допущені водієм ОСОБА_7 , а саме ненадання переваги в русі водієм ОСОБА_7 пішоходу ОСОБА_11 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу.
Установлюючи механізм й обставини ДТП, суд першої інстанції дослідив всі висновки експертиз, які були призначені та проведені у даному кримінальному провадженні, та надав оцінку кожній окремо і у сукупності з іншими доказами.
Що ж стосується апеляційних доводів захисника про те, що потерпілий перестрибуючи калюжу, несподівано опинився на пішохідному переході, то вони також були предметом розгляду суду першої інстанції. Так, цю версію виклав у своїх поясненнях обвинувачений ОСОБА_7 , як на підставу відсутності своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, однак суд першої інстанції їх критично оцінив, вказавши на те, що ці покази не узгоджуються із показами свідка ОСОБА_12 , який вказав, що пішохід рухався повільно, у середньому темпі та стрибків чи різких рухів не робив. Свідок ОСОБА_13 також в судовому засіданні 11.09.2024 пояснив, що потерпілий ступнув з тротуару на пішохідний перехід, де його і зачепила машина, не повідомляючи про стрибок. При цьому суд враховував вік потерпілого - 83 роки, зазначивши, що наявність раптового стрибку, про який вказує в своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_7 , на відстань більше двох метрів, з одним додатковим кроком, а потерпілий до моменту зіткнення з автомобілем подолав щонайменше 2,1 м, оскільки, згідно план-схеми до протоколу огляду місця події від 14.05.2022, саме така відстань переднього колеса автомобіля від бордюру при остаточній зупинці, на думку суду першої інстанції є малоймовірним. Суд першої інстанції розцінив його свідчення, як спосіб захисту, оскільки вони суперечать і спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими документами - визнані технічно неспроможними, як і покази свідка ОСОБА_13 під час слідчого експерименту, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-25/9295-ІТ від 18.09.2025, який наданий компетентними спеціалістами, та встановлює наявність технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця ДТП та, з технічної точки зору, невідповідності технічним вимогам п.18.1 ПДР України в діях водія ОСОБА_7 , що відповідає висновку експерта № СЕ-19/124-22/6405 ІТ від 28.06.2022, згідно якого в діях водія ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.18.1. ПДР України, за обставин зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, знаходиться ненадання переваги в русі водієм ОСОБА_7 пішоходу ОСОБА_11 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, також показаннями свідка ОСОБА_12 , які є послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження дослідженими в судовому засіданні, протоколами слідчих дій, що здійснені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України, які суд першої інстанції визнав належними, допустимими та достовірними доказами.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме п.п.18.1. водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Порушень розділу 4 Правил дорожнього руху «Обов?язки і права пішоходів» в діях ОСОБА_11 судом не встановлено. З цим висновком повністю погоджується колегія суддів.
Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з вимогами ст. 50 КК України покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з положень ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 65, 66, 67 КК України обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, працює, не одружений, раніше не судимий, особою з інвалідністю не являється, на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, характеризується за місцем проживання задовільно, вину не визнав, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі з застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.
Щодо цивільного позову, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
При цьому, як видно з вироку суду, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції послався на те, що ця шкода полягає у тому, що потерпіла зазнала моральних страждань, переживань, були порушені нормальні життєві зв'язки.
Враховуючи наведене, керуючись засадами виваженості та розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та справедливого висновку про часткове задоволення моральної шкоди на користь потерпілої в сумі 522 000 грн., з чим погоджується і апеляційний суд.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином врахував характер і обсяг страждань потерпілої, їх тривалість і, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд з дотриманням вище зазначених вимог закону прийняв обґрунтоване рішення щодо цивільного позову потерпілої в тому числі щодо розміру стягнення моральної шкоди.
Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, чи могли бути безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_7 є законним, обгрунтованим і вмотивованим, і його слід залишити без змін, підстави для його скасування та закриття провадження в зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, як про це просив захисник в апеляційній скарзі, відсутні. Надавши правову оцінку зазначеним судом відомостям та доказам на їх підтвердження, що містяться в матеріалах кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України відповідає вимогам ст.65 КК України і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок ухвалений у відповідності до вимог ст.ст.373,374 КПК України, підстав для зміни чи скасування вироку в межах поданої апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 листопада 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді