Справа № 526/982/25 Номер провадження 22-ц/814/1649/26Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
25 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б. Карпушина Г.Л.,
розглянула в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (надалі - ТОВ «Фінпром Маркет») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №75618785 від 22.07.2021 в сумі 13552 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що 22.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , в електронному вигляді, укладено договір №75618785 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно умов якого позичальник отримала 4000 грн., які були перераховані на вказаний нею картковий рахунок.
Неналежне виконання умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка, станом на 18.11.2025 становить 13552 грн. та складається з заборгованості по тілу кредиту - 4000 грн. та заборгованості по відсотках - 9552 грн.
21.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» укладено договір факторингу №2112, відповідно до умов якого до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги), в тому числі і ОСОБА_1 .
В подальшому, 31.03.2023 між ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №310323-ФМ згідно умов якого до останнього переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).
Оскільки в добровільному порядку заборгованість не була сплачена відповідачем, новий кредитор звернувся до суду.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність кредитних правовідносин між сторонами, неналежне виконання умов договору, що призвело до заборгованості, між тим відмовив в задоволенні позову з огляду на відсутність підтвердження оплати за договорами факторингу, що в свою чергу не доводить перехід прав вимоги від кредитора до фактора.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Фінпром Маркет» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, невірну оцінку зібраних по справі доказів, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Зазначає, що суд не дослідив в повній мірі надані докази, з яких вбачається укладання договорів факторингу, витяги з реєстрів боржників, які містять інформацію стосовно заборгованості по укладеному з відповідачем договору позики.
З посиланням на практику Верховного Суду вказує, що доказом переходу права вимоги є відповідний правочин щодо відступлення права вимоги, а не документи, що засвідчують права, що передаються, які за своїм змістом є лише додатками до такого правочину.
Вказує, що моментом набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимоги.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75618785, згідно умов якого остання отримала грошові кошти у розмірі 4000 грн., строком на 30 днів.
Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, яка є невід'ємним додатком №1 до договору, реальна річна процентна ставка становить 3,71%, загальна вартість кредиту становить 4012 грн.
Договір, як і таблицю обчислення загальної вартості кредиту підписано електронним підписом позичальника, за допомогою одноразового ідентифікатора YGNfM5z4R.
Кредитні кошти в сумі 4000 грн. були перераховані на вказану ОСОБА_1 банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується як електронною платіжною інструкцією №9c7aef0-5e25-4691-a9ad-3c55e3478e7f від 22.07.2021, так і відповіддю на запит АТ КБ «ПриватБанк».
Неналежне виконання умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка, станом на 18.11.2025 становить 13552 грн.
21.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» укладено договір факторингу №2112, відповідно до умов якого до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги), в тому числі і ОСОБА_1 .
В подальшому, 31.03.2023 між ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №310323-ФМ згідно умов якого до останнього переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).
Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про доведеність заборгованості внаслідок невиконання позичальником умов договору, між тим відмовив в задоволенні позову в зв'язку з відсутністю доказів оплати за договорами факторингу, що виключає право вимоги позивача як нового кредитора у зобов'язаннях.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновком суду виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Із прийняттям ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.
Матеріалами справи доводиться факт укладання в електронному вигляді між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору позики №75618785.
З підписаного відповідачем договору вбачається, що сторони узгодили строк кредитування в 30 днів та суму нарахованих відсотків - 12 грн., що загалом до повернення кредитору підлягає сплачена позичальником сума в 4012 грн.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо.
Обґрунтовуючи право вимоги до ОСОБА_1 як новим кредитором, ТОВ «Фінпром Маркет» надало копії договору факторингу №2112 від 21.12.2021, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами»; додатків до нього; реєстру прав вимог №4 в якому під №5178 зазначено боржником відповідача, з загальною сумою заборгованості 13552 грн., Акту звірки взаємних розрахунків за період грудень 2021-грудень 2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та копії договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023; додатків до нього та акту прийому-передачі реєстру заборгованостей; реєстр боржників (додаток №1 до вказаного договору факторингу), в якому під №5167 зазначено боржником ОСОБА_1 , номер договору 75618785, загальну суму заборгованості 13552 грн.; Акту звірки між ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТОВ «Фінпром Маркет».
Колегія суддів, надаючи оцінку наданим позивачем, як новим кредитором, доказам приходить до висновку, що останні в своїй сукупності, в повній мірі доводять факт набуття права вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» до боржника ОСОБА_1 , що не було взято до уваги судом першої інстанції та відповідно призвело до невірного вирішення спору.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з визначеним позивачем розміром заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача.
Так, обґрунтовуючи наявність заборгованості станом на 18.11.2021 в сумі 13552 грн. та складається з заборгованості по тілу кредиту - 4000 грн. та заборгованості по відсотках - 9552 грн., позивач посилався на розрахунок заборгованості за період з 22.07.2021 по 19.11.2021, тобто з часу укладання договору до моменту укладання договору факторингу.
Між тим, колегія суддів звертає увагу, що згідно умов договору позики, останній укладався на 30 днів, а його умови не передбачають як пролонгацію договору, так і кількість таких пролонгацій.
Відсилання позивача до п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику, якими передбачено нарахування відсотків не більше 90 днів за понадстрокове користування позикою не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки вказані правила не підписані в електронному вигляді позичальником, на відміну від договору позики та додатку до нього, а отже не може свідчити, що ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася з ними.
В матеріалах справи відсутні докази про те, що саме долучені правила розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи відповідний договір позики.
Вказані правила надання грошових коштів у позику не можуть вважатися складовою частиною спірного договору позики, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами.
Як зазначалося вище, при укладанні договору позики, сторони узгодили строк кредитування 30 днів, суму кредиту - 4000 грн., нарахованих відсотків - 12 грн. та загальну суму, що підлягає поверненню позичальником - 4012 грн., що також доводиться таблицею обчислення загальної вартості.
Враховуючи визначений сторонами строк договору, відсоткову ставку, загальну суму, що підлягає поверненню - 4012 грн. та відсутність доказів пролонгації договору на умовах , з якими відповідач була належним чином ознайомлена, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» підлягає стягненню заборгованість в сумі 4012 грн.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на задоволення позовних вимог на 29,6% (з заявлених в позові 13552 грн. задоволено 4012 грн.), в порядку ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню у відповідному відсотковому співвідношенні і судовий збір та витрати на професійну допомогу, а саме 717 грн. судового збору сплаченого при подачі позовної заяви в суді першої інстанції та апеляційної скарги 1075,55 грн. (29,6 % від 2422,40 грн. і 3633,60 грн. відповідно), а загалом 1792,55 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1036 грн. (29,6% від 3500 грн.)
Враховуючи встановлені апеляційним судом порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» задовольнити частково.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року по справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором №75618785 від 22.07.2021 в сумі 4012 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 4000 грн, заборгованості по відсотках - 12 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 1792,55 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 1036 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 06 квітня 2026 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин