Справа № 154/1541/25 Головуючий у 1 інстанції: Пустовойт Т. В.
Провадження № 22-ц/802/587/26 Доповідач: Карпук А. К.
про залишення апеляційної скарги без руху
06 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
вивчивши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 07 січня 2026 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» 23.03.2026 подала апеляційну скаргу на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 07 січня 2026 року в даній справі.
Апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України.
Відповідно до пункту 8 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, в апеляційній скарзі має бути зазначено: дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
Всупереч наведеним правовим нормам в апеляційній скарзі не зазначено дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції.
Крім того, відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подана з порушенням строків, встановлених ст. 354 ЦПК України, оскільки оскаржуване рішення суду постановлене 07.01.2026, повне рішення суду складене 12.01.2026, тому строк на оскарження даного рішення закінчився 11.02.2026. З апеляційною скаргою відповідач звернулася 23.03.2026.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому просить поновити строк на подачу апеляційної скарги, оскільки вона копію рішення суду не отримувала, про оскаржуване рішення суду дізналася з Реєстру судового рішення. Також зазначила, що 09 лютого 2026 року, у межах передбаченого законом строку, подала апеляційну скаргу на вказане рішення через підсистему «Електронний суд». Статус документа в системі станом на 09.02.2026 - «Надіслано сторонам», що підтверджує виконання мною всіх необхідних дій для подання скарги. Також 09.02.2026 було сплачено судовий збір у розмірі 4 542, 00 грн. Однак, згідно з листом Голови Володимирського міського суду від 19.03.2026 (вих. №154/1541/25/2810/2026), апеляційна скарга не надходила. Враховуючи, що затримка у надходженні документа сталася внаслідок технічного збою державної системи «Електронний суд», що не залежало від її волі, та підтверджується офіційною відповіддю суду при наявності доказів своєчасного відправлення з її боку, вважає причини пропуску строку поважними.
В задоволенні клопотання належить відмовити, оскільки зазначені заявником обставини не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, з таких підстав.
Згідно приписами статті 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
В рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Заява про поновлення строку на апеляційне оскарження повинна містити обґрунтування причин поважності пропуску цього строку та докази на підтвердження таких причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
В клопотанні про поновлення пропущеного строку відповідач вказала, що причиною пропуску строку на апеляційне оскарження слугувало те, що в наслідок збою, подана вчасно апеляційна скарга не була доставлена, що підтверджується відповіддю Володимирського міського суду Волинської області.
Апеляційний суд вважає, що зазначені відповідачем обставини свідчать, що можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого відповідача, оскільки неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними, тому пропуск строку на апеляційне оскарження залежав не від об'єктивних причин, а від суб'єктивних чинників, які особа, що звернулась із апеляційною скаргою, могла і повинна була уникнути при такому зверненні.
Вказівна на збій з системі «Електронний суд» апеляційний судом відхиляється, оскільки заявником не подано належних та допустимих доказів виникнення будь-яких технічних труднощів при подані апеляційної скарги.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а тому посилання на лист Володимирського міського суду Волинської області про не доставку апеляційної скарги, не може підтвердити належне виконання стороною обов'язку вчасно подати апеляційну скаргу.
Апеляційний суд зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи з поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали заявникові реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну не вбачається.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку.
З огляду на викладене, відповідачем не наведено та не зазначено належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, які б могли об'єктивного свідчити, що строк пропущений з поважних причин.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Тому особі, яка подала апеляційну скаргу, відповідно до п. 3 ст. 357 ЦПК України, необхідно вказати інші підстави для поновлення строку та подати докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Враховуючи зазначені обставини, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху на підставі ст. 357 ЦПК України, надати строк для усунення відмічених недоліків.
Керуючись ч.2 ст. 185, ст. 356, ст. 357 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Володимирського міського суду Волинської області від 07 січня 2026 року.
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 07 січня 2026 року залишити без руху, надавши строк тривалістю десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних недоліків.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі невиконання у визначений строк вимоги суду про звернення до апеляційного суду з заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено на підставі ч. 3 ст. 357 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя
Судді