Справа № 158/591/25 Провадження №11-кп/802/119/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
02 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового
засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024030590001205 від 28.11.2024 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 липня 2025 року стосовно ОСОБА_7 ,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, згідно ст. 89 КК України раніше несудимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у виді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком - 2 (два) роки.
Згідно п. п. 1, 2, ч. 1, ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця реєстрації, проживання, роботи.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_7 , 26 листопада 2024 року (години досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи за адресою місця свого проживання, а саме - АДРЕСА_1 , всупереч вимогам Інструкції "Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів", що затверджена наказом МВС України №622 від 21.08.1998 року, діючи умисно, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, незаконно придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи обріз рушниці, який є гладкоствольною вогнепальною зброєю - обрізом, виготовленим саморобним способом з двохствольної гладкоствольної мисливської рушниці марки «ТОЗ», моделі «Б», 16-го калібру, з горизонтально розміщеними стволами, заводський номер на спусковій скобі, курках та замках рушниці НОМЕР_1 (заводський номер на основних частинах видалений), шляхом укорочування ствола до залишкової довжини 222 мм та відпиленням прикладу. Обріз для проведення пострілів патронами 16-го калібру придатний.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне зберігання вогнепальної зброї, зберігав вищевказаний обріз у житловому будинку за адресою свого проживання, а саме АДРЕСА_1 без передбаченого законом дозволу до моменту виявлення та вилучення працівниками відділення поліції №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області в ході проведення санкціонованого обшуку, а саме до 16 год. 56 хв. 28 листопада 2024 року.
Прокурор у поданій апеляційній скарзі оскаржує судове рішення лише в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, зокрема у зв'язку з невідповідністю покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує про безпідставне та неправильне застосування положень ст. 75 КК України, оскільки обвинуваченого звільнено від відбування призначеного покарання, однак не зазначено про обов'язок не вчиняти нового кримінального правопорушення упродовж іспитового строку. Просить скасувати оскаржений вирок та призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Початок строку відбування основного покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
У поданих до суду змінах та доповненні до апеляційної скарги прокурор вказує про необхідність зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення та перебування під цілодобовим домашнім арештом.
В запереченні на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого вказує про безпідставність апеляційних доводів прокурора і просить залишити вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 липня 2025 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечили апеляційну скаргу прокурора; думку прокурора, яка просила задовольнити подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 263 КК України, за наведених у вироку обставин, підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав обґрунтовану оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України ніким із учасників судового розгляду, зокрема прокурором не оскаржуються.
Що стосується доводів прокурора в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, з урахуванням доводів поданої апеляційної скарги, конкретних обставин кримінального провадження колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.
Також, визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, характеризуючі дані на особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, згідно ст. 89 КК України рахується несудимим, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, хоча згідно довідки КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради №13372/2-06-24 від 17.12.2024р. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні з 21.11.2024р. по 22.11.2024р. з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, гостра інтоксикація». Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №83 від 26.02.2025р. у ОСОБА_7 в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому правопорушення, як і на даний час виявлялися (виявляються) ознаки шизоїдного розладу особистості в ст. нестійкої компенсації. Однак, ступінь змін зі сторони психіки не така, щоб позбавляла (позбавляє) його можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Він може за своїм психічним станом постати перед слідством та судом. Застосування примусових заходів медичного характеру він в даний час не потребує. Згідно досудової доповіді Луцького РВ №2 Філії ДУ «Центр пробації» у ОСОБА_7 є високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для ізоляції даної особи від суспільства.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, а також обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого - судом першої інстанції не встановлено.
Наведені вище обставини, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження, у своїй сукупності свідчать, що ОСОБА_7 обґрунтовано призначене покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, виді і розмір якого фактично не заперечується прокурором в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги, що неможливо однозначно трактувати призначений ОСОБА_7 розмір покарання апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки ці обставини були предметом розгляду при апеляційному перегляді ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області від 09 вересня 2025 року про виправлення описки в оскарженому вироку. За результатами розгляду згадану вище ухвалу було залишено без змін із зазначенням обґрунтованих мотивів.
Положеннями ст. 75 КК України передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Частина 2 статті 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
В даному конкретному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням можливе, оскільки значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю.
Голослівними є твердження про порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання, однак не викладено умови дотримання вказаного випробування, а саме не зазначено про обов'язок обвинуваченого не вчиняти нового кримінального правопорушення упродовж іспитового строку.
Положення ч. 3 ст. 75 КК України, передбачають, що увипадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
В мотивувальній та резолютивній частинах вироку обґрунтовано зроблено посилання на положення ст. 75, 76 КК України, зокрема зазначено про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На переконання колегії суддів судом першої інстанції не допущено неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання, як про це зазначає прокурор, оскільки наведені в апеляційній скарзі обставини не призвели до порушення суттєвих вимог кримінального процесуального закону.
Зазначення прокурора про відсутність відеозапису належної якості судового засідання 23.05.2025, під час якого судом допитувалися свідки, що на думку прокурора є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, колегією суддів не беруться до уваги.
Верховним Судом було неодноразово висловлено позицію щодо означеної ситуації. У постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 вересня 2025 року (справа № 279/2123/24) висловлено позицію, що погана якість в окремих місцях звукозапису судового засідання у суді першої інстанції не є безумовною підставою для скасування судового рішення. Акцентовано на тому, що при вирішенні питання про те, чи було порушення повноти фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу істотним і таким, що може потягнути за собою наслідки, визначені п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК, необхідно зважати на обсяг інформації, відсутньої чи неякісної на технічному носії, та значимість тих процесуальних дій, які проводились у судовому засіданні і мали стати «інформативною основою» ухваленого судового рішення, але інформація про них виявилась відсутньою чи неякісною на технічному носії.
У постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30 серпня 2023 року (справа № 204/5840/21) зазначено, що такий недолік як переривання фіксації ходу судового засідання в частині змісту показань свідка не перешкоджає суду та учасникам провадження сприймати зміст показань цього свідка та досліджених доказів, а також перевірити правильність і повноту їх відображення, а тому це не свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства.
Зазначені стороною обвинувачення недоліки фіксації судового розгляду не є суттєвими і жодним чином не вплинули на інформативну основу судового розгляду та не завадили сприйняти зміст показань, наданих в судовому засіданні.
Водночас, як вбачається з матеріалів кримінального провадження слушними є покликання прокурора про необхідність зарахувати у строк покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення з 28.11.2024 до 30.11.2024 з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув'язнення. А строк перебування обвинуваченого під цілодобовим домашнім арештом з 01.12.2024 до 29.01.2025 зарахувати у строк покарання, виходячи із передбаченого ч. 1 ст. 72 КК України співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Поряд з цим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскарженого обвинувального вироку, не вбачається.
У зв'язку з наведеним апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, авраховуючи, що зарахування у строк покарання ОСОБА_7 строку попереднього ув'язнення та перебування під цілодобовим домашнім арештом є сприятливим для інтересів обвинуваченого, тому оскаржений вирок суду слід залишити без зміни.
На підставі наведеного і керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 липня 2025 рокустосовно ОСОБА_7 залишити без зміни.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_7 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 28.11.2024 до 30.11.2024 з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув'язнення.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_7 зарахувати строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом з 01.12.2024 до 29.01.2025, виходячи із передбаченого ч. 1 ст. 72 КК України співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий:
Судді: