Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/931/26
номер провадження 1-кс/695/283/26
03 квітня 2026 рокум. Золотоноша
Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника СВ Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250370000285 від 09.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бубнівська Слобідка, Золотоніського району Черкаської області, громадянина України, українця, фізичної особи-підприємця, одруженого, освіта повна загальна середня, являється особою з інвалідністю 2 групи, на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 КК України,
До слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшло клопотання начальника СВ Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250370000285 від 09.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження № 12026250370000285 від 09.03.2026, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , у невстановлені слідством час та місці, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, діючи з прямим умислом, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав, у невстановлений слідством спосіб, відповідно до висновку експерта № КСЕ-19/124-26/3875 від 30.03.2026, ручну бойову оборонну осколкову гранату Ф-1, яка відноситься до категорії вибухових пристроїв військового призначення - бойових припасів, яку без передбаченого законом дозволу, зберігав у невстановленому слідством місці, та яку, в подальшому, 09.03.2026 близько 05 год. 13 хв. незаконно, без передбаченого законом дозволу переніс до території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де кинув її на територію вказаного домоволодіння.
Він же, 09.03.2026 близько 05 год. 13 хв., перебуваючи неподалік домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в житловому будинку якого перебували ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , умисно, з хуліганських мотивів, тобто з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а саме ігноруванням правил взаємоповаги, засад моральності, грубо порушуючи громадський порядок, прагнучи показати свою зневагу до таких правил і норм поведінки, із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме, відповідно до висновку експерта № КСЕ-19/124-26/3875 від 30.03.2026, ручної бойової оборонної осколкової гранати Ф-1, яка відноситься до категорії вибухових пристроїв військового призначення - бойових припасів, вчинив хуліганські дії, а саме витягнув із підривника зазначеної гранати чеку із скобою, чим привів її в бойове положення, та кинув її на територію домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого вона вибухнула, чим викликав паніку та страх у ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , оскільки вони розцінювали вказаний вибух, як такий що загрожує їх життю та здоров'ю.
31.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
31.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
У ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
Наразі слідством встановлено ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:
-ризик можливого переховування від органу досудового розслідування обґрунтовується та/або суду обґрунтовується тим, що наявні соціальні зв'язки підозрюваного у місці свого проживання, не є стримуючими факторами для останнього про що свідчить вчинення ним кримінальних правопорушень в період дії в України військового стану.
Крім того, невідворотність покарання за скоєні злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, оскільки підозрюваний вчинив злочини, один з яких є тяжким - за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, є важливим фактом який вказує на те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування або суду.
-ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні - який обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі, підозрюваний матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків та потерпілих шляхом вмовлять, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності. Крім того, оскільки підозрюваному було вручено додатки до вказаного клопотання, йому відомі анкетні дані та адреси проживання свідків та потерпілих, які надали показання, що викривають його злочинну діяльність.
-ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що підозрюваний матиме змогу й надалі вчинити інші злочини у сфері обігу зброї та громадської безпеки, крім того, вважаю що необхідно врахувати той факт, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення, в період дії на території України військового стану, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.
-ризик знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення - який обґрунтовується тим, що на даний час слідством не встановлено місце та спосіб придбання підозрюваним вилученого з обігу об'єкту, а також осіб, які можливо йому їх збули, крім того, на даний час вживаються заходи, щодо встановлення факту зберігання підозрюваним інших вилучених з обігу об'єктів.
-ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - який обґрунтовується тим, що підозрюваний усвідомлюючи, що відносно нього здійснюється досудове розслідування (кримінальне переслідування) за вчинення тяжкого злочину та перебуваючи на волі останній може розголосити відомості досудового розслідування особам, які можуть бути причетні до його протиправної діяльності, в тому числі щодо збуту йому бойових припасів, що в подальшому перешкоджатиме проведенню досудового розслідування та встановленню всіх обставин у провадженні.
Вказане свідчить про неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Хоча запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, але жоден інший із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам.
Таким чином, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу підозрюваному відсутні, а тому у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України інший, більш м'який запобіжний захід, не буде достатнім та дієвим для запобігання вказаним ризикам, а його вік, стан здоров'я не перешкоджають перебувати під вартою.
У разі визнання судом можливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 застави, її розмір необхідно визначити у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, необхідно покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий, за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням, в якому просив: застосувати у кримінальному провадженні № 12026250370000285 від 09.03.2026 до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування, з утриманням останнього у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор». У разі визнання судом можливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 застави, її розмір визначити у вигляді вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Та покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування із свідками у вказаному провадженні (крім родичів та близьких осіб);
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та з урахуванням наявності обгрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання.
У судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 просив відмовити у застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати нічний домашній арешт. Врахувати, що підозрюваний позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, здійснює господарську діяльність як фізична особа-підприємець, має на утриманні неповнолітнього сина, являється особою з інвалідністю 2-ї групи. Сторона захисту активно сприяє розкриттю кримінального правопорушення. ОСОБА_5 самостійно з'являється до слідчого та суду. Доказів незаконного впливу на потерпілого, свідків, перешкоджання встановлення істини в кримінальному провадженні та інших ризиків, стороною обвинувачення не надано.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт;5) тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
7) до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частинами 2-4 статті 194 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250370000285 від 09.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
31.03.2026 року ОСОБА_5 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України. Також цього ж дня оголошено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
У судовому засіданні встановлено, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України обгрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 від 09.03.2026; протоколом обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 09.03.2026; протоколами допиту потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 09.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 30.03.2026; протоколом перегляду відеозапису від 27.03.2026; висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-26/13849-БД від 26.03.2026; висновком судової вибухо-технічної експертизи № КСЕ-19/124-26/3875 від 30.03.2026; протоколом обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 31.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 .
На даній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України є обгрунтованою.
Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні питання доцільності обрання стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу суд виходить з необхідності уникнення ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховуватися від суду, про наявність якого, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що є суттєвими елементами при оцінюванні наведеного ризику.
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, інші дані про особу ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Слідчий суддя також приходить до висновку про доведеність існування ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки існує об'єктивний ризик того, що ОСОБА_5 шляхом вмовлянь або погроз може вплинути на потерпілого та свідків, з метою зміни показань або змусити їх надавати неправдиві показання у кримінальному провадженні, для уникнення ним кримінальної відповідальності. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що станом на теперішній час допитані потерпілий та свідки надали показання, якими підтверджується вина підозрюваного, тому з метою уникнення відповідальності ОСОБА_5 може незаконно впливати на них з метою надання неправдивих показань слідству та суду.
Разом з цим, відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. З вказаного випливає, що надані свідками, потерпілими під час досудового розслідування показання повинні бути надані останніми також і суду, а зважаючи, що такі докази як показання свідків, потерпілих мають значну вагу за даним провадженням, з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний як особисто, так і через інших осіб може вплинути на свідків, потерпілих з метою змусити відмовитись від дачі показань або змінити їх при надані суду під час розгляду справи по суті.
У зв'язку з викладеним слідчий суддя також приходить до висновку, що ОСОБА_5 може впливати на потерпілого, свідків з метою змусити їх змінити показання, відмовитися давати показання та співпрацювати з слідством для уникнення ним кримінальної відповідальності.
Натомість, існування інших ризиків, а саме: ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, прокурором у судовому засіданні не доведено. Будь-яких доказів на підтвердження наявності зазначених ризиків не надано, а тому їх існування ґрунтується на припущеннях.
При цьому судом також оцінені в сукупності всі обставини, визначені ст. 178 КПК України: підозрюваний одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, являється особою з інвалідністю 2-ї групи, є фізичною особою-підприємцем, має зареєстроване місце проживання, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання; відомостей про притягнення його до кримінальної відповідальності прокурором не було надано.
Варто зауважити, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При цьому слід зазначити, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено, що більш м'які запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання наявності встановлених судом ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання в його права і свободи, про який йдеться в клопотанні, а відтак відмовляє в задоволенні клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що для того, щоб забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, з урахуванням даних про особу підозрюваного та обставин, встановлених судом під час розгляду клопотання, які впливають на суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні, достатнім і виправданим запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 буде цілодобовий домашній арешт у межах строку досудового розслідування, із покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. На думку слідчого судді жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.
Керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 181, 184, 193, 194, 309, 370-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання начальника СВ Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250370000285 від 09.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 КК України - відмовити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 травня 2026 року включно.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 у строк до 30 травня 2026 року:
1)прибувати до слідчого Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, органів прокуратури та суду за першою вимогою;
2)цілодобово перебувати за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4)утримуватися від спілкування з учасниками кримінального процесу;
5)постійно носити засіб електронного контролю.
Ухвала діє в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 травня 2026 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити до Золотоніського РВП ГУНП України у Черкаській області для організації контролю за поведінкою підозрюваного, під час дії стосовно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 06 квітня 2026 року о 15 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1