Справа № 569/15719/25
01 квітня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
з участю представника позивача Лоренц М.О.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення,
ТОВ «Рівнетеплоенерго» (надалі - позивач), діючи через свого представника Ромашка О.І., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 23 643 грн 26 коп., пеню в розмірі 814 грн 49 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 701 грн 46 коп., три відсотки річних в розмірі 980 грн 46 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення до житлового приміщення, що по АДРЕСА_1 , споживачем яких є ОСОБА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач не оплачує послуги з централізованого опалення, внаслідок чого за нею станом на 01 липня 2025 року утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 листопада 2025 року позов задоволено повністю.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2026 року заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 листопада 2025 року скасовано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
18 березня 2026 року представник позивача ОСОБА_3 подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано два особові рахунки: № НОМЕР_2 на ОСОБА_4 (загальною площею 43,95 кв.м.); № НОМЕР_1 на ОСОБА_2 (загальною площею 14,65 кв.м.), відповідно до рішення суду по справі № 2-3709-2005р. від 06 квітня 2005 року.
Даний розподіл особових рахунків був проведений ТОВ «Рівнетеплоенерго» на обслуговування ТОВ «ЖЕО ЖБК» відповідно до довідок вих. № 840 від 23 червня 2014 року та вих. № 839 від 23 червня 2014 року.
Водночас за особовим рахунком № НОМЕР_2 станом на 27 жовтня 2025 року відсутня заборгованість за надані послуги. Спірна заборгованість обліковується за особовим рахунком № НОМЕР_1 (загальною площею 14,65 кв.м.) зареєстрованим за ОСОБА_2 .
Той факт, що відповідач не проживала чи не була зареєстрована у належній їй квартирі не є визначальним, оскільки на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Персональне не отримання послуги з теплопостачання не є підставою для звільнення власника майна від оплати фактично наданих послуг.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала, з підстав викладених у ньому та з урахуванням додаткових пояснень, просила суд його задовольнити. Додатково вказала, що при застосуванні судом позовної давності заборгованість підлягає стягненню з квітня 2017 року.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні. Суду пояснила, що особа стає споживачем житлово-комунальних послуг при умові фактичного користування послугами, а обов'язок з оплати виникає лише при користуванні. Є рішення суду, де встановлено, що ОСОБА_2 не проживає в квартирі і не користується послугами, бо їй чинять перешкоди. ОСОБА_2 є співвласником квартири, але вона не може користуватися майном. Тягар по утриманню майна мають нести особи, які користуються цим майном. У ОСОБА_2 є системні перешкоди в користуванні майном, їй чинять перешкоди, що встановлено судом і рішення суду не виконано. Також зазначила, що позивач не довів законність розподілу рахунків, бо ОСОБА_2 не зверталася за розділенням рахунків і відсутнє рішення суду з цього приводу. Одночасно просила застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши представника позивача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено, ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Як слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №433936859 від 03 липня 2025 року ОСОБА_2 з 11 травня 2010 року на праві спільної часткової власності належить 1/4 частка квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 - 1/2 частка і ОСОБА_5 - 1/4 частка.
За вказаною адресою зареєстровано два особових рахунки: особовий рахунок № НОМЕР_1 , опалювальна площа - 14,65 кв.м., за ОСОБА_2 ; особовий рахунок № НОМЕР_2 , опалювальна площа - 43,95 кв.м., за ОСОБА_4 .
З довідки з вих. № 840 від 23 червня 2014 року, виданої ТОВ «ЖЕО ЖБК», слідує, що опалювальна площа квартири, в якій проживає та прописана ОСОБА_4 , становить 43,95 кв.м. Також в довідці зазначено, що в приміщенні проживає двоє членів сім'ї - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
З довідки з вих. № 839 від 23 червня 2014 року, виданої ТОВ «ЖЕО ЖБК», слідує, що опалювальна площа квартири, співвласником якої є ОСОБА_2 , становить 14,65 кв.м. ОСОБА_2 не зареєстрована в приміщенні.
Згідно копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 загальна площа квартири становить 58,6 кв.м., відповідно 1/4 частки буде становити 14,65 кв.м.
Також, як слідує з вимоги виконавця від 03 червня 2025 року № 139018 в провадженні Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 61472940 від 12 березня 2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 569/11240/18, виданого Рівненським міським судом Рівненської області, про усунення ОСОБА_2 перешкод в користуванні 1/4 часткою трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 , шляхом зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надати дублікати ключів від вхідних дверей вказаної квартири ОСОБА_2 та зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2 будь-які перепони в користуванні 1/4 частини квартири.
Позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачу послуги з централізованого опалення.
Відповідач не виконує свого обов'язку по оплаті цих послуг. Згідно оборотної відомості за період з червня 2014 року по липень 2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 відповідачем не здійснювалась оплата послуг, внаслідок чого за нею станом на 01 липня 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 23 643 грн 26 коп.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, і яке, згідно ст. 11 ЦК України, виникає в тому числі і з договорів.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води здійснюється у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року, якими визначений порядок надання послуг, порядок їх обліку, оплати, права та обов'язки споживача і виконавця тощо.
Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Розрахунок вартості наданих послуг здійснюється ТОВ «Рівнетеплоенерго» за тарифами з теплопостачання у розмірах затверджених рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №6 від 04 січня 2011 року (із відповідними змінами), постановами НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями послуг» (із відповідними змінами).
Отже суд доходить висновку про те, що відповідач, отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення належної якості, зобов'язана була оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. Однак, відповідач отримавши послуги з теплопостачання ТОВ «Рівнетеплоенерго» не здійснювала їх оплату, в результаті чого за період з червня 2014 року по липень 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 23 643 грн 26 коп., яку слід стягнути з останньої на користь позивача.
Разом з тим, представником відповідачем Кобриною Н.В. зроблено заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі закон № 540-IX), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.
Так, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.
З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02 квітня 2020 року, не є продовженими.
Із наведеного вбачається, що позовна давність по заборгованості у період з серпня 2003 року по березень 2017 року щодо щомісячних платежів від моменту прострочення яких до введення карантину минуло три роки спливла до введення карантину, а тому на неї дія пункту 12 Перехідних положень до ЦК України щодо продовження строку позовної давності не поширюється.
Разом з тим, сплив строку позовної давності щодо решти періоду заборгованості починаючи з березня 2017 року припадає на час дії карантину та воєнний стан, тому на цю заборгованість поширюються приписи ст. 12, 19 Перехідних положень до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину та період дії воєнного стану в Україні. При цьому, послуги, надані у березні 2017 року, споживач мав оплатити до 20 квітня 2017 року включно, тому позовна давність повинна обчислюватися з квітня 2017 року.
За вищевикладених обставин, суд доходить висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в межах позовної давності з квітня 2017 року по липень 2025 року в розмірі 18 953 грн 46 коп., а в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення з червня 2014 року по березень 2017 року слід відмовити в зв'язку зі спливом позовної давності.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За положеннями пункту 45 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022), у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з розрахунком позивача, здійсненим з огляду на заяву сторони відповідача про застосування позовної давності, який перевірений судом, інфляційні нарахування за період з 01 січня 2024 року по 31 червня 2025 року на суму боргу становлять 3 060 грн 49 коп., 3 % річних за період з 01 січня 2024 року по 31 червня 2025 року - 769 грн 97 коп., пеня за період з 01 липня 2024 року по 31 червня 2025 року - 643 грн 30 коп., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо тверджень представника відповідача ОСОБА_1 про те, що відповідач не проживає в квартирі, фактично не споживає послугу теплопостачання, оскільки їй чиняться перешкоди у користуванні квартирою зі сторони інших співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що встановлено рішенням Рівненського міського суду Рівненської області в справі № 569/11240/18, то це не є підставою для відмови в стягненні витрат за послугу теплового постачання, зокрема, з співвласника майна, з огляду на таке.
Стаття 322 ЦК України покладає на власника майна тягар його утримання. Зокрема власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки належна на праві власності ОСОБА_2 1/4 частина квартири розташована у багатоквартирному будинку, під'єднана до єдиної централізованої системи теплопостачання, від користування якою співвласники не відмовилися, вони зобов'язані нести витрати по її утриманню, в тому числі з надання послуг по її обігріву, а відтак надання таких послуг та їх оплата не залежить від того чи проживає співвласник у цій квартирі чи ні.
Поряд з цим суд зауважує, що при наявності відповідних обставин відповідач вправі звернутися до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з позовом (або у позасудовому порядку) щодо відшкодування частини вартості житлово-комунальних послуг за відповідний період.
Інші доводи представника відповідача ОСОБА_1 щодо законності розподілу рахунків суд не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують обов'язок співвласника сплачувати вартість за надані послуги.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі по 2 434 грн 40 коп. (23427,22*3028/29139,67).
Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 18 953 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн 46 коп., пеню в розмірі 643 (шістсот сорок три) грн 30 коп., інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 3 060 (три тисячі шістдесят) грн 49 коп., 3 % річних в розмірі 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн 97 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 2 434 (дві тисячі чотириста тридцять чотири) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», місцезнаходження: вул. Д. Галицького, буд. 27, м. Рівне, код ЄДРПОУ 36598008.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 06 квітня 2026 року.
Суддя О.О. Першко