Справа №359/14379/25
Провадження №2/359/2358/26
30.03.2026 р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі судового засівання Кривохижі О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У грудні 2025 року представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 43350,00 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 03.01.2025 між сторонами укладено кредитний договір. За яким позивач зобов'язалось надати відповідачу кредит у розмірі 15000 гривень, а відповідач зобов'язався протягом визначеного терміну повернути вказану суму та сплатити відсотки за користування нею. ТОВ «Споживчий центр» виконало своє зобов'язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у вказаному розмірі. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання, тому у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 43350,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17850,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 750,00 комісії, додаткової комісії 2250 грн. та неустойки в розмірі 7500 грн. Тому ТОВ «Споживчий центр»просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість.
23 лютого 2026 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник частково визнав позовні вимоги, а саме в частині тіла кредиту та відсотків у розмірі 1390,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог, щодо комісії 750, додаткової комісії 2250 грн. та неустойки 7500 грн. просив відмовити або зменшити до мінімального розміру з урахуванням принципу добросовісності, розумності та справедливості.
24 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Комісія за обслуговування пов'язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме: 1) організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, 2) забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, 3) забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, 4) забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, 5) консультаційні послуги, 6) інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. У зв'язку з вище вказаним просив позовні вимоги задовольнити.
19 серпня 2025 року від відповідача на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив. У якому останній повідомив, що надає свій розрахунок заборгованості, просив суд врахувати правові наслідки воєнного стану в Україні та позовні вимоги задовольнити частково.
09 грудня 2025 року ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони у судове засідання не з'явились, про день час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. У відповіді на відзив представник позивача просив проводити розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №03.01.2025-100000213, шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).
Так, відповідно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору від 03.01.2025 кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту: 15000,00 грн.; період користування кредитом - 140 днів з його надання; процентна ставка -у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом.
Згідно із ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №03.01.2025-100000213 від 03.01.2025 року слідує, що сума заборгованості за тілом кредиту складає 15000,00 грн., проценти 17850,00 грн., комісія за надання кредиту 750 грн., комісія за обслуговування кредиту на суму 2250,00 грн. та 7500,00 грн. неустойки.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого суд погоджується з розрахунком позивача та вважає, що у ОСОБА_1 заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми тіла кредиту у розмірі 15000,00 грн. та нарахованих відсотків у розмірі 17850,00 грн.
Разом з тим суд не погоджується з доводами відповідача щодо необґрунтованості нарахування та стягнення комісії за надання кредиту, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, між сторонами було укладено кредитний договір, умови якого, у тому числі щодо сплати комісії за надання кредиту, були погоджені сторонами під час його укладення. Відповідач, приймаючи умови договору, не заявляв заперечень щодо розміру та порядку нарахування відповідної комісії, що свідчить про його волевиявлення на приєднання до таких умов.
При цьому, відповідно до положень цивільного законодавства України, сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов, якщо такі умови не суперечать вимогам закону. Сам по собі факт встановлення комісії за надання кредиту не суперечить нормам чинного законодавства, а її сплата є складовою загальної вартості кредиту.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що нарахування комісії за надання кредиту здійснено правомірно, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними та такими, що не спростовують заявлені позовні вимоги.
Таким чином суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути заборгованість по комісії за надання кредиту у розмірі 750 гривень 00 копійок.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за обслуговування розмірі 2250,00 грн., суд зазначає.
Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
ТОВ «Споживчий центр» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії належить відмовити.
Поряд із цим, відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати неустойку в розмірі 7500,00 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такої неустойки.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 гривень. Позов задоволений частково. Тому, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 1877,56 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог 75,77%.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» розташованого за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором у розмірі 33600 грн. та судовий збір у розмірі 1877,56 грн.
В задоволенні позовних вимог в більшому розмірі відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06 квітня 2026 року.
Суддя Чирка С.С.