Справа № 308/11825/17
07 квітня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді - Логойда І.В., за участі секретаря судового засідання - Лутнянського І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» до ОСОБА_1 , третя особа: акціонерне товариство КБ «ПриватБанк», відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» звернулося в суд із заявою до ОСОБА_1 , третя особа: акціонерне товариство КБ «ПриватБанк», відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача.
Заяву мотивує тим, що 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача. Таким чином, кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС». Окрім того, кредитний договір відповідача на момент звернення заявника з даною заявою є дійсними та не оскаржувався сторонами по справі. На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 57884176 з примусового виконання виконавчого листа. 30.05.2019 року державним виконавцем ВДВС вищевказане ВП було завершено, оригінал виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на теперішній час оригінал виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з боржника на підставі виконавчого листа немає. У зв'язку з вказаним, ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» у зв'язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувача, що гарантовані законодавством України. Оригінали виконавчих листів вважаються втраченими, коли їх загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює їх виконання. Дублікати виконавчих листів видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким були видані втрачені виконавчі листи.
На підставі наведеного, заявник просить замінити стягувача у виконавчому листі № 308/11825/17 від 23.10.2018 Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу з ПАТ КБ "Приватбанк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС». Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» дублікат виконавчого листа № 308/11825/17 від 23.10.2018р., Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області про стягнення боргу з ОСОБА_2 .
Заявник в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому, в п.2 прохальної частини заяви представник просить провести розгляд заяви без їх участі.
Боржник в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи подану заяву та вимоги ч. 3 ст.442 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд заяви за відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви, цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.05.2018 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.11.2011 р., що складає 16182,88 грн., з яких: 3537,00 грн. - заборгованість за кредитом; 11399,08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також у відповідності до п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 746,80 грн. - штраф (процентна складова). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1600 грн.
Згідно договору факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025 між акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Карпіталресурс» відступлено право грошової вимоги за кредитними договором. Згідно акту №1 приймання-передачі реєстру боргових зобов'язань № 1 від 08 вересня 2025 року за Договором факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 року, АТ КБ «ПриватБанк» передав ТОВ «Капіталресурс» реєстр боргових зобов'язань № 1 від 08 вересня 2025 року. Згідно витягу з реєстру боргових зобов'язань №1 до договору факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025 року зазначений ОСОБА_1 .
Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження №57884176 від 11.12.2018 року виконавче провадження відносно ОСОБА_1 - завершено.
Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист від 23 жовтня 2018 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.11.2011 р., що складає 16182,88 грн., з яких: 3537,00 грн. - заборгованість за кредитом; 11399,08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також у відповідності до п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 746,80 грн. - штраф (процентна складова). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1600 грн.
Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.05.2019 ВП №57884176 вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу, оскільки в результаті вжитих заходів майно, належне боржникові, на яке може бути звернуто стягнення з метою погашення заборгованості, не виявлено.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Крім того, частинами 1, 2 ст. 442 ЦПК України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд змінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
У відповідності до ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається із змісту ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК); в) факторингу (глава 73 ЦК).
Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула в цих правовідносинах.
У відповідності до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Між тим, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 зазначено, що "на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України".
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження».
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2019 року у справі № 334/10744/14-ц, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
При цьому згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, виходячи зі змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
З матеріалів заяви вбачається, що відповідно до умов договору факторингу процесуальні права перейшли до заявника.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду. Але реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише у порядку, визначеному статтею 442 ЦПК України, шляхом заміни сторони у виконавчому листі, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у виконавчому листі, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Таких висновків при застосуванні наведених норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 03травня 2018 року, прийнятій у справі № 409/559/15-ц.
З урахуванням наведеного та встановивши, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» перейшло право вимоги, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстави для заміни сторони стягувача у справі, заява підлягає до задоволення.
Разом з цим, у заяві ТОВ «Капіталресурс» просить видати дублікат виконавчого листа №308/11825/17 від 23.10.2018 року, посилаючись на обставини втрати останнього.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як указано в підпункті 17.4 пункту 17 Розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення», у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України).
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20).
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, запроваджено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24.02.2022, наразі не припинено та не скасовано.
Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» п. 10-2, в якому, зокрема, міститься норма про те, що визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
У постанові від 15.03.2023 у справі № 260/2595/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено п. 10.2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічні висновки містяться і в постанові ВС від 03.08.2023 року у справі № 420/10415/22, від 09.11.2023 в справі № 0440/5997/18, від 19.06.2024 в справі № 278/6265/13, від 18.07.2024 в справі № 796/198/2018.
Таким чином, з урахуванням наведених положень законодавства України, оскільки постановою державного виконавця від 30.05.2019 виконавчий документ стягувачу було повернуто на підставі пункту 2 частини першої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження», заява про видачу дублікату виконавчого листа вважається такою, що подана у межах строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Стягувач стверджує, що оригінал виконавчого листа в нього відсутній.
Так, як виконавчий лист втрачений не з вини ТОВ «Капіталресурс», а його відсутність порушує права стягувача, так як робить неможливим проведення стягнень згідно виконавчого листа, тому заявник змушений звернутися до суду з даною заявою.
За правилами ч. ч. 1, 5, 6, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи вищенаведені докази у їх сукупності, враховуючи, що рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 травня 2018 року у справі № 308/11825/17 залишається не виконаним, а виконавчий лист неможливо пред'явити до виконання у зв'язку з його втратою, суд приходить до переконання, що заява про видачу дубліката виконавчого листа для пред'явлення виконавчого листа до виконання є підставною та підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 55, 258, 260, 442 ЦПК України, ст. ст. 512, 514 ЦК України, суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» до ОСОБА_1 , третя особа: акціонерне товариство КБ «ПриватБанк», відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача - задовольнити.
Замінити вибулого стягувача акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (код ЄДРПОУ: 43513923, адреса місця знаходження: 04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 28-А) у виконавчому листі щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у цивільній справі №308/11825/17.
Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (код ЄДРПОУ: 43513923, адреса місця знаходження: 04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, буд. 28-А) дублікат виконавчого листа у справі № 308/11825/17, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В.Логойда