Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кс/641/583/2026 Справа № 641/2961/26
02 квітня 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду в м. Харкові погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62025170030021301 від 10.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, військовослужбовець військової служби за мобілізацією на посаді курсанта 4-го навчального взводу 2-ої навчальної роти 6-го зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований та фактично проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого
Зміст поданого клопотання
02.04.2026 слідчий СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_4 , за погодженням прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з триманням останнього в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», що розташований в м. Харків протягом 60 днів в межах строків досудового розслідування без визначення розміру суми застави.
Клопотання обґрунтовано тим, що солдат ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді курсанта 4-го навчального взводу 2 ої навчальної роти 6-го зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , 08.06.2025 під час проходження військової служби вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, без дозволу командування та поважних причин, в умовах воєнного стану вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд. Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, діючи в умовах воєнного стану 08.06.2025 (точний час не встановлено), самовільно залишив місце несення служби, місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 , та по теперішній час незаконно постійно перебуває поза межами території тимчасової та постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби. 01.04.2026 року працівниками поліції міста Харкова було виявлено військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 - солдата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 08.06.2025 самовільно залишив місце несення служби військової частини НОМЕР_1 . Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_6 , в період з 08.06.2025 до моменту виявлення працівниками поліції 01.04.2026, незаконно перебував поза межами території тимчасової дислокації підрозділу та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин. 01.04.2026 із дотриманням норм ст.ст. 40, 276-278 КПК України ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності. Вважає, що ОСОБА_7 усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, здійснювати вплив на свідків, командування військової частини, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначені ризики та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження. За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання. Звертає увагу суду, що тяжкість вчинення вказаного злочину викликає саме ту реакцію суспільства і наслідки, що застосування до ОСОБА_6 , менш суворих запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та не в змозі в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного і унеможливити настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. З метою запобігання вищевказаним ризикам, вважає, що необхідно обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Позиція учасників у судовому засіданні
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що він перебуває на замісній метадоновій програмі та потребує постійного спостереження лікарів, про що він неодноразово повідомляв військову частину. Має значні проблеми зі станом здоров'я, але під час проходження військово-лікарської комісії його скарги не були враховані.
Захисник ОСОБА_5 підтримала думку підзахисного та зазначила, що ризики, з урахуванням обставин інкримінованого підозрюваному злочину, наявності постійного місця проживання, відсутні. Просила відмовити у задоволенні клопотання або застосувати більш м'який запобіжний захід. Якщо суд дійде висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просила визначити мінімальний розмір застави.
Мотиви та оцінка слідчого судді
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані матеріали , встановив таке.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Так, слідчим відділом відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції в Харківській області за процесуального керівництва Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170030021301, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
01.04.2026 працівниками поліції міста Харкова було виявлено військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 - солдата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01.04.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
В обґрунтування пред'явленої підозри слідчому судді надані витяг з ЄРДР, а також повідомлення про вчинення злочину, матеріали службового розслідування військової частини НОМЕР_1 стосовно солдата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протоколи допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , іншими матеріалами кримінального провадження.
Так, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 112 від 19.04.2025, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 167 від 09.06.2025, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 08 червня 2025 року самовільно залишив військову частину, призупинено виплату усіх видів грошового, речового, інгших видів забезпечення з 08 червня 2025 року та виключено з котолового забезпечення військової частини з 10 червня 2025 року.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації його дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».
Слідчий суддя акцентує увагу, що висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».
Щодо наявності ризиків.
Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати проведенню досудового слідства та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Щодо наявності ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_6 переховуватися від слідства та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Слідчий суддя зазначає, що очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Слідчий суддя акцентує увагу, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною проживання, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрювана може втекти.
Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Вивченням даних про особу підозрюваного ОСОБА_6 встановлено, що він офіційно не працевлаштований, у нього відсутні законні джерела доходу, не одружений (водночас вказав, що має наречену), міцних соціальних зв'язків не має, йому пред'явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає позбавлення волі від 5 до 10 років.
Отже, з урахуванням даних про особу, та вказаних вище обставин, існування цього ризику суд уважає доведеним.
Щодо наявності ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов переконання, що ризик впливу на свідків, які є військовослужбовцями - інструкторами військової частини НОМЕР_1 є настільки мінімальними, що не може розглядатися як ризик в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вивченням даних про особу підозрюваного ОСОБА_6 встановлено, що він раніше не судимий в силу статті 89 КК України, перебуває на замісній метадоновій програмі та потребує постійного спостереження лікаря-нарколога, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст 177 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень ч. 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2024 №7-р (ІІ)/2024, частину шосту статті 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).
В даному випадку, враховуючи введення на території України воєнного стану, суд вважає за необхідне застосувати спеціальну норму ч.8 ст. 176 КПК України, яка регулює застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до військовослужбовця, підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ст. 407 КК України.
З урахуванням викладеного, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у скоєні злочину, у вчиненні якого підозрюється, особу підозрюваного, його роль у вчиненні інкримінованого злочину, наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 59 днів (тобто в межах строку досудового розслідування).
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи всі обставини справи, ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також те, що останній перебуває на замісній метадоновій програмі та потребує постійного спостереження лікаря-нарколога, враховуючи норму ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Суд зазначає, що частиною четвертою ст. 183 КПК України передбачено саме право, а не обов'язок суду не визначати розмір застави, а автоматична відмова у застосуванні застави без врахування всіх обставин кримінального провадження є порушенням вимог п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, з урахуванням майнового стану підозрюваного, враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкості кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, яке за своєю правовою кваліфікацією згідно зі ст. 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням, вчиненим в умовах воєнного стану, наявність реальної можливості у нього внести заставу, слідчий суддя розглядає можливість визначити ОСОБА_6 заставу у вигляді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 99840 грн (3328 грн. x 30 н.м.д.г.), оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.371-372,376 КПК України
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_6 захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» строком на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів в межах строку досудового розслідування до 30.05.2026.
Визначити суму застави в розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 99840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) грн, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. UA208201720355299002000006674, призначення платежу: застава згідно КПК України, справа № 641/2961/26, н/п 1-кс/641/583/2026) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до територіальних органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон (у разі наявності).
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання до десяти років позбавлення волі, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про причини неявки підозрюваного.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду про зміну свого місця проживання або перебування.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Застава, не звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії ухвали до 30.05.2026 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 06.04.2026 о 15-30 год.
Cуддя- ОСОБА_1