Справа № 953/4002/26
н/п 1-кс/953/1805/26
"03" квітня 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026220000000186 від 10.02.2026 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Харкова, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , депутата Харківської міської ради VIII скликання, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
02 квітня 2026 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026220000000186 від 10.02.2026 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України, визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчим управлінням ГУНП в Харківській області, проводиться досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Харкова, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , депутат Харківської міської ради VIII скликання у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.
Встановлено, що ОСОБА_5 , будучи депутатом Харківської міської ради VIII скликання, обіймаючи посаду директора комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» згідно з розпорядженням Харківського міського голови ОСОБА_8 від 07.04.2022 № 270/2К та відповідно до наказу № 50-1/СП від 08.04.2022, у період після повномасштабного воєнного вторгнення в Україну з боку держави-агресора, яке розпочалось 24.02.2022, став на шлях протиправної діяльності та вчинив злочин проти основ національної безпеки України, пов'язаний з перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Саме 24.02.2022 Російською Федерацією (далі - РФ), як державою-агресором, першою застосовано збройну силу проти України і шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській областях здійснено незаконне вторгнення на територію інших областей та вчинено збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, що мають важливе народногосподарське та оборонне значення.
У відповідь на вказані дії держави-агресора 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку.
Цього ж дня у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким, зокрема, зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу.
Строк проведення загальної мобілізації та дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України і триває дотепер.
Згідно з п. п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України (далі - ЗСУ), підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», ЗСУ - це військове формування, на яке згідно з Конституцією України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. ЗСУ забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ТЦК та СП, ЦКК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 № 154, ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 9 Положення передбачено, що ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); надають командирам військових частин інформацію про військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом; розробляють плани проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, удосконалення системи оповіщення, збору та поставки зазначених мобілізаційних ресурсів на відповідній території; ведуть на відповідній території облік підприємств, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань, а також облік людських і транспортних ресурсів, призначених для задоволення потреб оборони держави; беруть у межах своїх повноважень участь у здійсненні контролю за виконанням мобілізаційних заходів у місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, здійснюють заходи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв'язку у людських і транспортних ресурсах, а також забезпечують виконання інших покладених на них завдань.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а ЗСУ, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з п. 5 ст. 22 вказаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють ТЦК та СП за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов'язано громадян з'являтися за викликом до ТЦК та СП для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з'явитися до військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ТЦК та СП), або у строки, визначені командирами військових частин.
Пунктом 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено підстави і порядок бронювання військовозобов'язаних, зокрема тих, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб ЗСУ, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Крім того, критерії критичності для комунальних підприємств для бронювання працівників визначаються порядком бронювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 76 від 27.01.2023.
Таким чином, КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» (далі - КП «КВПВ») належить до об'єктів критичної інфраструктури, оскільки здійснює діяльність у сфері поводження з побутовими відходами, що є складовою сектору житлово-комунального господарства відповідно до законодавства України (зокрема, Закону України «Про критичну інфраструктуру» № 1882-IX від 16.11.2021, постанов Кабінету Міністрів України № 1109 від 09.10.2020 та № 563 від 09.06.2021). У зв'язку з цим підприємство обґрунтовано віднесене до об'єктів критичної інфраструктури та має право на бронювання працівників, необхідних для забезпечення його безперервного функціонування.
У свою чергу, директор КП «КВПВ» ОСОБА_5 враховуючи повноваження займаної посади, був повністю поінформований про положення статуту КП «КВПВ», яким, серед іншого, визначено, що поточне управління підприємством здійснює директор, який при цьому несе повну відповідальність за стан діяльності підприємства, дотримання фінансової, договірної та трудової дисципліни, здійснює переговори та укладає контракти, договори, у тому числі трудові, затверджує структуру та штатний розпис підприємства, усі документи, що регламентують внутрішній розпорядок підприємства.
При цьому ОСОБА_5 , перебуваючи в Україні, будучи достовірно обізнаним про особливий правовий режим воєнного стану, який введено в Україні з 24.02.2022 у зв'язку зі збройною агресією РФ, та настанням з моменту оголошення рішення про мобілізацію особливого періоду, який передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який триває і дотепер, вчинив злочинні дії за таких обставин.
ОСОБА_5 , знаючи про те, що діяльність ТЦК та СП як в Україні, так і в м. Харкові та області, зі здійснення мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у суспільстві, в тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, розуміючи вказані вище положення чинного законодавства України, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішив вчинити дії, спрямовані на створення реальних перешкод законній діяльності ЗСУ та іншим військовим формуванням, в частині їх обов'язку з підтримання належної мобілізаційної готовності, тобто сприяння особам призовного віку ухиленню від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, шляхом забезпечення формального влаштування вказаних осіб до КП «КВПВ» та отримання внаслідок цього відповідних документів, що надають право на відстрочку від мобілізації.
На виконання вказаного злочинного умислу, усвідомлюючи негативні наслідки у вигляді перешкоджань, спрямованих на створення перепон у законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 не пізніше 23.10.2024, більш точну дату встановити не вдалось, не маючи патріотичних переконань, у ситуації, що склалася та з особистих інтересів, оцінивши обстановку в умовах особливого стану, розуміючи складність вчинення задуманих протиправних дій, вирішив вступити у злочинну змову з підлеглим йому по роботі ОСОБА_9 , який обіймав посаду заступника директора з експлуатації КП «КВПВ».
У подальшому, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки здійснення даних злочинних дій та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , у вказаний вище період часу за невстановлених обставин розробили злочинну схему «ухилення» від мобілізації, яка полягала у фіктивному працевлаштуванні на КП «КВПВ» осіб чоловічої статі призовного віку з подальшим їх бронюванням та наданням відстрочки з метою уникнення призову на військову службу під час мобілізації.
На виконання вказаної злочинної схеми ОСОБА_9 , діючи спільно та в групі з ОСОБА_5 , чітко усвідомлюючи, що КП «КВПВ» належить до об'єктів критичної інфраструктури, оскільки здійснює діяльність у сфері поводження з побутовими відходами, що є складовою сектору житлово-комунального господарства згідно із законодавством України, а невиконання підприємством функцій створює реальні загрози життю і здоров'ю населення, довкіллю та стабільності функціонування міста Харкова, особливо в умовах воєнного стану, не пізніше 23.10.2024, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його фіктивне працевлаштування на КП «КВПВ», а саме - відсутність обов'язку здійснювати передбачені трудові обов'язки в робочий час. При цьому останній згідно з документами повинен був вважатися діючим працівником КП «КВПВ», що, у свою чергу, стало передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації.
Після цього ОСОБА_5 , втілюючи в життя та реалізуючи спільний з ОСОБА_9 злочинний умисел, усвідомлюючи те, що він, як директор КП «КВПВ», серед іншого, наділений адміністративними повноваженнями щодо прийняття рішень про прийом на роботу та призначення на посаду конкретних осіб, здійснив оформлення працевлаштування ОСОБА_10 до КП «КВПВ» на посаду вантажника шляхом видання та підписання кадрового наказу № 449/1- K/TP від 23.10.2024.
При цьому ОСОБА_5 , як директор підприємства, розумів, що згідно з посадовою інструкцією заступника директора з експлуатації КП «КВПВ», яка ним же була затверджена 02.05.2022, у підпорядкуванні ОСОБА_9 перебуває начальник автомобільної ремонтної майстерні, водії автотранспортних засобів з вивезення побутових відходів та вантажники (п. 1.5 посадової інструкції). Також згідно з положеннями посадової інструкції на ОСОБА_9 покладені обов'язки координувати роботу водіїв автотранспортних засобів з вивезення побутових відходів та вантажників з метою здійснення контролю за результатами їх роботи для забезпечення процесу вивезення твердих побутових відходів та великогабаритних відходів (п. 2.1 посадової інструкції) з метою забезпечення безперешкодного виконання підприємством зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг з поводженням з побутовими відходами (п. 2.13 посадової інструкції).
Однак, діючи усупереч інтересам підприємства, з метою реалізації раніше досягнутої спільної злочинної мети, ОСОБА_5 , усвідомлюючи коло вищевказаних службових повноважень ОСОБА_9 , зокрема щодо координації дій стосовно вантажників КП «КВПВ», з метою досягнення єдиної спільної злочинної мети узгодив з ОСОБА_9 необхідність надання зовнішніх ознак наявності сталих трудових відносин фіктивно працевлаштованих осіб, зокрема ОСОБА_10 .
При цьому ОСОБА_9 з метою реалізації кінцевої спільної злочинної мети, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_5 , залучив до вчинення вказаної протиправної діяльності у якості пособника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення КП «КВПВ» ОСОБА_11 , який мав забезпечувати умови для створення зовнішніх проявів нібито наявності сталих трудових відносин фіктивно працевлаштованих осіб, зокрема ОСОБА_10 , шляхом підготовки та подальшої передачі відповідних документів (табелів) обліку робочого часу, згідно з якими останній нібито на системній основі виконував покладені на нього трудові обов'язки. При цьому ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 були поінформовані про те, що вказана особа фактично їх не виконує.
У свою чергу ОСОБА_5 , з метою доведення єдиного спільного злочинного умислу до кінця, діючи в групі з ОСОБА_9 та за пособництва ОСОБА_11 , будучи директором КП «КВПВ», усвідомлюючи те, що він відповідальний за організацію військового обліку на підприємстві, має можливість особисто, без погодження з іншими особами, приймати рішення щодо бронювання конкретних працівників підприємства, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, надав вказівку професіоналу з антикорупційної політики КП «КВПВ» ОСОБА_12 , на якого, серед іншого, відповідно до наказу 13-ОД від 01.01.2024 покладено введення військового обліку на підприємстві, вжити заходи щодо бронювання ОСОБА_10 .
При цьому ОСОБА_12 , не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 і не маючи при цьому можливості встановити обставини, які б вказували на ознаки фіктивних трудових відносин ОСОБА_10 , а саме - фактичної його відсутності на робочому місці протягом тривалого часу, сприймаючи для себе вказівку директора КП «КВПВ» ОСОБА_5 як законну та яка спрямована на створення реальних правових наслідків, оскільки ОСОБА_5 особисто відповідає за організацію військового обліку на підприємстві, вчинив дії щодо внесення відомостей (формування заявки) стосовно ОСОБА_10 в застосунку «ДІЯ». Також, маючи у своєму розпорядженні відповідний електронний ключ, наданий йому раніше ОСОБА_5 , діючи з його відома здійснив підтвердження раніше внесених відомостей стосовно ОСОБА_10 , внаслідок чого вказана особа у подальшому була заброньована як працівник КП «КВПВ» строком до 19.02.2026, у зв'язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік.
Внаслідок вищезазначених протиправних дій ОСОБА_5 , який діяв спільно та узгоджено з ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що останній до вказаної протиправної діяльності залучив також ОСОБА_11 , військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 23.10.2024 до 28.08.2025 у зв'язку з фіктивним працевлаштуванням на КП «КВПВ» та у зв'язку з безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призводило до перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння особам призовного віку в ухиленні від виконання конституційного обов'язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.
Таким чином ОСОБА_5 , діючи спільно, за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що останній до вказаної протиправної діяльності залучив також ОСОБА_11 , у зазначений вище період часу вчинив кримінально карані дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене у групі осіб за попередньою змовою.
Також встановлено, що ОСОБА_5 в період з 08.04.2022 до 07.04.2025, обіймаючи посаду директора КП «КВПВ» згідно з розпорядженням Харківського міського голови ОСОБА_8 від 07.04.2022 № 270/2К та відповідно до наказу №50-1/СП від 08.04.2022, маючи вищу освіту та кваліфікаційний рівень, отримавши певний досвід роботи на займаній посаді, будучи службовою особою комунального підприємства, використовуючи здобуті знання і досвід роботи на вказаному підприємстві, був достовірно обізнаним, що кероване ним підприємство належить до об'єктів критичної інфраструктури, оскільки здійснює діяльність у сфері поводження з побутовими відходами, що є складовою сектору житлово-комунального господарства згідно із законодавством України, а невиконання підприємством функцій створює реальні загрози життю і здоров'ю населення, довкіллю та стабільності функціонування міста Харкова, особливо в умовах воєнного стану.
При цьому ОСОБА_5 як директор КП «КВПВ» був неодноразово ознайомлений шляхом проставлення особистого підпису з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» та антикорупційною програмою КП «КВПВ», зокрема в частині заборони використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, використовувати будь-яке майно підприємства чи її кошти в приватних інтересах, вимагати або отримувати будь-яку матеріальну або нематеріальну вигоду (для себе чи для близьких осіб) у зв'язку із здійсненням своїх службових обов'язків, впливати прямо або опосередковано на рішення працівників підприємства з метою отримання будь-якої матеріальної або нематеріальної вигоди для себе чи для близьких осіб, яка не передбачена трудовим або іншим договором, тощо.
Разом з цим, у квітні 2022 року, але не раніше 08.04.2022, ОСОБА_5 , перебуваючи на території м. Харкова, узгодив з ОСОБА_9 , який обіймав посаду заступника директора з експлуатації КП «КВПВ», спільну злочинну схему щодо фіктивного працевлаштування осіб призовного віку з подальшим їх бронюванням, при цьому усвідомлюючи, що такі особи виконувати свої трудові обов'язки не будуть, а грошові кошти, які мають виплачуватися останнім у вигляді заробітної плати, фактично будуть передаватися ОСОБА_9 .
Водночас ОСОБА_5 було достовірно відомо, що ОСОБА_9 , обіймаючи станом на 06.05.2020 посаду заступника начальника автоколони № 1 в КП «КВПВ» (на підставі наказу № 15-1/ СП від 25.01.2019), на підставі своїх службових обов'язків, діючи всупереч інтересам підприємства, починаючи з 06.05.2020 сприяв громадянину України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фіктивно працевлаштуватися на КП «КВПВ» (наказ від 06.05.2020 за № 57-1/СП), і тому останній не виконував передбачені трудові функції та обов'язки в робочий час. ОСОБА_5 також розумів, що ОСОБА_13 згідно з документами продовжить вважатися діючим працівником КП «КВПВ», що, у свою чергу, буде передумовою для безпідставного нарахування та виплати йому заробітної плати.
При цьому ОСОБА_5 , знаючи вказану інформацію, маючи доступ до кадрових документів підлеглих працівників, зокрема до наказу від 06.05.2020 за №57-1/СП, згідно з якими ОСОБА_13 призначено на посаду вантажника 1 - ої автоколони КП «КВПВ», переслідуючи єдиний спільний з ОСОБА_9 злочинний умисел, достовірно знаючи про відсутність ОСОБА_13 на робочому місці та невиконання останнім своїх службових обов'язків, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, використовуючи свої службові повноваження і службове становище всупереч інтересам служби, з особистих інтересів та в інтересах іншої особи, не вжив відповідних заходів щодо припинення фіктивних трудових відносин з ОСОБА_13 .
У подальшому ОСОБА_5 , прагнучи використати службове становище всупереч інтересам служби, зловживаючи службовим становищем щодо наявного права оперативного управління грошовими коштами підприємства, у період часу з 08.04.2022 до 07.04.2025 на виконання спільного злочинного умислу, перебуваючи за місцем своєї роботи за адресою: провулок Золотий, 4, м. Харків, усвідомлював, що ОСОБА_13 відповідні трудові обов'язки, які покладені на нього як на вантажника КП «КВПВ», не виконував, однак переслідуючи єдиний спільний злочинний умисел, систематично здійснював затвердження розрахункових відомостей з нарахування заробітної плати «Відомості виплати заробітної плати» шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, як директор комунального підприємства в електронному кабінеті сервісу АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», у зв'язку з чим ОСОБА_13 щомісячно безпідставно перераховувалась заробітна плата, внаслідок чого у КП «КВПВ» було допущено розтрату коштів місцевого бюджету.
Відповідно до висновку експерта за результатами судової економічної експертизи збитки внаслідок вчинення вищевказаних протиправних дій службових осіб КП «КВПВ» в період з 01.03.2022 до 15.08.2025 склали 750 859, 32 грн. (сімсот п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень тридцять дві копійки).
Також відповідно до зазначеного спільного єдиного злочинного умислу з ОСОБА_5 у невстановлений час, але не пізніше 06.07.2022, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, ОСОБА_9 , діючи в умовах воєнного стану, узгодив з громадянином України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його фіктивне працевлаштування до КП «КВПВ», а саме - відсутність необхідності виконувати передбачені службові обов'язки в робочий час. При цьому останній згідно з документами буде вважатися діючим працівником КП «КВПВ», що, у свою чергу, буде передумовою для безпідставного нарахування та виплати йому заробітної плати.
Так, ОСОБА_5 , будучи повністю зацікавленим в реалізації протиправних намірів ОСОБА_9 , діючи всупереч інтересам підприємства, будучи службовою особою, маючи відповідні адміністративні повноваження, зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи за адресою: провулок Золотий, 4, м. Харків, 06.07.2022 здійснив працевлаштування ОСОБА_14 до КП «КВПВ» на посаду вантажника 1-ої автоколони шляхом підписання кадрового наказу про призначення на посаду № 131/1-К/ ГР від 06.07.2022, при цьому достовірно знаючи, що останній відповідні трудові обов'язки виконувати не буде.
У подальшому ОСОБА_5 на виконання спільного єдиного протиправного корисливого умислу, перебуваючи за місцем своєї роботи за адресою: провулок Золотий, 4, м. Харків, систематично, однак, не раніше ніж з 06.07.2022 до 07.04.2025, усвідомлював, що ОСОБА_14 відповідні трудові обов'язки, які покладені на нього як на вантажника КП «КВПВ», не виконував, однак переслідуючи єдиний спільний злочинний умисел, систематично здійснював затвердження розрахункових відомостей з нарахування заробітної плати «Відомості виплати заробітної плати» шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, як директор комунального підприємства в електронному кабінеті сервісу АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», у зв'язку з чим ОСОБА_14 щомісячно безпідставно перераховувалась заробітна плата, внаслідок чого у КП «КВПВ» було допущено розтрату коштів місцевого бюджету.
Відповідно до висновку експерта за результатами судової економічної експертизи збитки внаслідок вчинення вищевказаних протиправних дій службових осіб КП «КВПВ» в період з 06.07.2022 до 15.08.2025 склали 759 035,41 грн. (сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч тридцять п'ять гривень сорок одна копійка).
Внаслідок вказаних протиправних дій директора КП «КВПВ» ОСОБА_5 необґрунтовано нарахована та виплачена ОСОБА_13 та ОСОБА_14 заробітна плата відповідно до висновку судової економічної експертизи становить 1 509 894 грн. 73 коп. (один мільйон п'ятсот дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири гривні сімдесят три копійки), чим Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради завдано матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, тобто розтрату чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинену в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.
Як зазначає орган досудового розслідування 26.09.2025 в порядку ст.ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.
Згідно з інформацією, отриманою в результаті проведення слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_5 переховується за кордоном, у зв'язку з чим, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, копію повідомлення про підозру та повісток про виклик ОСОБА_5 23.09.2025 вручено: ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 (батьку ОСОБА_5 ); представнику Харківської міської ради, враховуючи те, що ОСОБА_5 є депутатом Харківської міської ради; ОСОБА_16 (директору ТОВ «Атарна», працівником якого ОСОБА_5 був станом на 23.09.2025); копію повідомлення про підозру залишено за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 в присутності адвоката ОСОБА_6 (посвідчення про право заняття адвокатською діяльністю № 002712 від 25.06.2025), який представляє інтереси ОСОБА_5 однак відмовився від отримання копії повідомлення про підозру та повісток. Крім того, копію повідомлення про підозру та повістки 24.09.2025 направлено за допомогою месенджер «Whatsapp» на особистий номер ОСОБА_5 « НОМЕР_1 », засобами поштового зв?язку за адресою реєстрації ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 , а також опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (25.09.2025) та в газеті «Урядовий кур'єр» випуск № 197 (81229) від 26.09.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Окрім цього, копію повідомлення про підозру та повістки 24.09.2025 Департаментом організаційної роботи Харківської міської ради направлено на адресу електронної пошти ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Згідно вищевказаних направлених та вручених відповідним особам повісток ОСОБА_5 в порядку передбаченому ст. 135 КПК України викликався до Харківської обласної прокуратури на 29, 30 вересня та на 1 жовтня 2025 року на 10 год. 00 хв. для забезпечення участі у допиті та проведенні інших процесуальних дій у якості підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні. Однак, у зазначений час ОСОБА_5 не з'явився.
29.09.2025 представником ТОВ «Атарна» слідчому надані відомості щодо неповернення ОСОБА_5 з закордонного відрядження у передбачені строки, у зв'язку з чим складено: акт про відсутність працівника ОСОБА_5 на робочому місці від 26.09.2025, наказ про звільнення ОСОБА_5 та анулювання бронювання від 26.09.2025 із внесенням відповідних змін до системи «ОБЕРІГ» та інформування ІНФОРМАЦІЯ_8 з цього приводу.
01.10.2025 у зв'язку із переховуванням підозрюваного від органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також через відсутність інформації про місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 , останнього слідчим було оголошено в розшук на території України.
06.10.2025 слідчим підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук.
Постанову слідчого про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук направлено до відділу міжнародного співробітництва ГУНП в Харківській області та отримано відповідь, що порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи МОКП-Інтерпол визначено відповідною Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5 (далі - Інструкція). Порядок запиту публікації Червоного оповіщення Інтерполу щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну регламентується пунктом 1 розділу IV Інструкції. Публікація Червоного оповіщення запитується за умови наявності ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.
10.02.2026 матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_5 виділені в окреме провадження та досудове розслідування відносно нього зупинене.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Таким чином 26.09.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відповідями 8 відділу Управління СБУ в Харківській області на доручення слідчого; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 29.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 29.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 04.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 04.09.2025; протоколом огляду за участю ОСОБА_12 від 05.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 06.09.2025; матеріали НСРД зняття інформації, відповідно до яких одна з «мертвих душ», 20.06.2025 просить у ОСОБА_9 повернути зарплатну картку, на що ОСОБА_9 запитує чи погоджено це з ОСОБА_5 , та той відповідає позитивно. В подальшому ОСОБА_20 (директор ТОВ) дзвонить мертвій душі, представляється, що він від ОСОБА_5 та домовляється про те щоб забрати банківську картку; висновком експерта № 25-141СЕЕ за результатами проведення судової економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження; документами: Контракт директора КП «КВПВ» з ХМР та Статут КП «КВБО», відповідно до якого: директор є єдиною посадовою особою, уповноваженою видавати накази з кадрових питань: про прийняття, переведення, переміщення, звільнення за узгодженням з керівником відповідного структурного підрозділу на підставі особистої заяви працівника, право підпису фінансових документів належить директору підприємства (право розпорядження грошовими коштами підприємства), затверджує табелі обліку робочого часу, табелі обліку робочого часу та платіжні документи на виплату заробітної плати на вказаних осіб затверджені директором ОСОБА_21 ; показання свідків «мертвих душ» ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які фактично працювали вдома у ОСОБА_5 садівниками та наприкінці 2024 останній запропонував працевлаштуватись до КП «КВПВ» для бронювання, при цьому вони продовжили працювати садівниками; іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.
Станом на 02.04.2026 місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 не встановлено.
Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ № 19.5.2/20278-26-Вих від 18.03.2026 ОСОБА_5 03.09.2025 о 16 год. 06 хв. перетнув Державний кордон України та більше не повертався на територію України. Враховуючи, що станом на 03.09.2025 ОСОБА_5 був обізнаний про затримання ОСОБА_9 та повідомлення останньому про підозру, у сторони обвинувачення є підстави вважати, що ОСОБА_5 покинув території України з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав за межі території України. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Також, в ході досудового розслідування встановлені ризики, передбачені пунктами 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; неприбуття на виклик до прокурора три рази, та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрюваний на цей час вже переховується від органу досудового розслідування; спосіб вчинення злочину (умисно, під час дії воєнного стану). Зазначені дані також вказують на наявність ризиків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_5 достовірно розуміє суть злочину та передбачену за його скоєння кримінальну відповідальність, має реальну можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, в тому числі тих, яким відомо про вчинення злочину відносно якого проводиться вказане досудове розслідування, різними способами (залякування, надання матеріальних цінностей в обмін на зміну показань тощо), що може призвести до зміни їх показань; факт того, що у разі засудження за вчинення даного кримінального правопорушення, ОСОБА_5 як основне покарання, судом може бути призначене покарання у виді позбавленні волі на тривалий термін, може свідчити про неналежну процесуальну поведінку останнього у майбутньому, чим остання буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі, перешкоджанню здійснення швидкого та об'єктивного досудового розслідування, в тому числі знищенню речових доказів, які мають суттєве значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Пунктом 5 ч. 1 ст. 176 КПК України визначено, що запобіжним заходом є саме тримання під вартою.
Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває поза межами території України підтверджується вищезазначеними матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, підстави для обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу у т.ч. застосування застави є недоцільним, оскільки інший запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам.
Враховуючи викладене та з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, у органу досудового розслідування виникла необхідність звернутися до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання наполягав на задоволенні, зазначив що органом досудового розслідування у відповідності до вимог КПК України було здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_5 , наявні існуючі ризики, не можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, оголошення його у міждержавний та міжнародний розшук, що свідчить про наявність відповідних підстав для задоволення.
Захисники проти клопотання заперечували, виклавши свої доводи у запереченнях на клопотання про обрання запобіжного заходу у виді гримання під вартою, та в судовому засіданні зазначили, що порядок вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру порушений, він не набув статусу підозрюваного, що було встановлено рішенням Салтівського районого суду м. Харкова.
Відсутні буд-які ризики через те, що діяння їх підзахисного не підпадає під ознаки будь-якого кримінального правопорушення, органом досудового розслідування не вірно визначено кваліфікацію кримінальних правопорушень, вона є взаємовиключною, не доведено існування ризиків, виклик ОСОБА_5 у спосіб та порядок передбачений вимогами КПК України не здійснювався, його не оголошено у міждержавний та міжнародний розшук, що свідчить про відсутність підстав обирати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розмір застави в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Клопотання розглядається слідчим суддею в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України за відсутності підозрюваного.
Слідчий суддя, вислухавши думку прокурора та слідчого, захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, дійшов такого висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 193 КПК України встановлено, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Слідчий суддя встановив, що слідчим управлінням ГУНП в Харківській області, проводиться досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Харкова, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , депутат Харківської міської ради VIII скликання у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України у випадку неможливості вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення воно здійснюється у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 Кодексу, зокрема ст. 135 КПК України.
ОСОБА_5 , будучи депутатом Харківської міської ради VIII скликання, обіймаючи посаду директора комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» згідно з розпорядженням Харківського міського голови ОСОБА_8 від 07.04.2022 № 270/2К та відповідно до наказу № 50-1/СП від 08.04.2022.
Стаття 481 ч. 1 КПК України встановлює, що письмове повідомлення про підозру здійснюється: адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
Письмового повідомлення про підозру ОСОБА_5 складене та підписано 23 вересня 2025 року керівником Харківської обласної прокуратури ОСОБА_24 .
При цьому, вручення зазначеного процесуального документа останнім було доручено прокурору у кримінальному провадженні - прокурору відділу нагляду за додерженнямзаконів регіональним органом безпеки обласної прокуратури ОСОБА_25 .
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 536/2475/14-к) зробила висновок про те, що вручення повідомлення про підозру іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийнято та підписано визначеним на це ст. 481 КПК України суб'єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити слідчому або іншому прокурору вручити повідомлення про підозру. Уповноваження іншої особи на вручення повідомлення про підозру судді, рішення про здійснення якого прийнято належним суб'єктом, на завершальному етапі здійснення такого повідомлення, не призводить до порушення цієї гарантії, передбаченої ст. 481 КПК України.
Отже, у складанні і підписанні підозри керівником Харківської обласної прокуратури Амілом ОМАРОВИМ та врученні цієї підозри прокурору у кримінальному провадженні - прокурору відділу нагляду за додерженням законів регіональним органом безпеки обласної прокуратури ОСОБА_25 , не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону в цій частині.
Разом із тим, слідчий суддя зауважує, що факт розгляду відповідно до посилання сторони захисту аналогічного за змістом клопотання та встановлених судовим рішенням висновків під час розгляду справи 643/16995/25, а також оцінки обставин на які покликались учасники встановлені при обранні підозрюваному запобіжного заходу у тому кримінальному провадженні не має приюдиційної сили, для даного кримінального провадження. Оскільки, слідчим суддею оцінка усіх обставин в тому числі ризиків визначених ст. 177 КК України у будь-якому разі має здійснюватися окремо та з огляду на ті фактичні дані, які будуть доведені стороною обвинувачення та не спростовані стороною захисту.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.02.2026 за № 12026220000000186 за ознаками правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.
Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 складене та підписано 23 вересня 2025 року керівником Харківської обласної прокуратури Амілом ОМАРОВИМ.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене у групі осіб за попередньою змовою та ч. 5 ст. 191 КК України - розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинена в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.
Згідно з інформацією, отриманою в результаті проведення слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_5 з 03 вересян 2025 року переховується за кордоном, у зв'язку з чим, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, повідомлення про підозру та повістки про його виклик на 29,30 вересня та 1 жовтня 2025 року були надіслані наступним чином:
23 вересня 2025 року вручено ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 (батьку ОСОБА_5 );
23 вересня 2025 року вручені представнику Харківської міської ради, враховуючи те, що ОСОБА_5 є депутатом Харківської міської ради;
23 вересня 2025 року повідомлення про підозру вручено ОСОБА_16 (директору ТОВ «Атарна», працівником якого ОСОБА_5 був станом на 23.09.2025);
повідомлення про підозру залишено за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 в присутності адвоката ОСОБА_6 (посвідчення про право заняття адвокатською діяльністю №002712 від 25.06.2025), який представляє інтереси ОСОБА_5 після проведення обшуку, захисник відмовився від отримання копії повідомлення про підозру та повісток;
повідомлення про підозру та повістки 24 вересня 2025 року направлено за допомогою месенджер «Whatsapp» на особистий номер ОСОБА_5 « НОМЕР_1 »;
24 вересня 2025 року слідчим УСБУ здійснено відправлення засобами поштового зв'язку за адресою реєстрації ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 ;
опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (25.09.2025) та в газеті «Урядовий кур'єр» випуск № 197 (81229) від 26.09.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
повідомлення про підозру та повістки 24 вересня 2025 року Департаментом організаційної роботи Харківської міської ради направлено на адресу електронної пошти ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Відповідно о вимог ч.2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
З матеріалів провадження вбачається, що місцем роботи ОСОБА_5 є ТОВ «Атарна», директором якого є ОСОБА_16 та йому було вручено повідомлення про підозру від 23 вересня 2025 року.
Станом на 23 вересня 2025 року ОСОБА_5 був працівником відповідного підприємства.
Слідчим було вручено повідомлення про підозру разом з викликами ОСОБА_16 саме особі, яка є адміністрацією за місцем його роботи, що засвідчено розпискою, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 вважається таким, що набув статус підозрюваного з 23 вересня 2024 року та таким, який належним чином повідомлений про виклики, однак у визначені дати він не з'явився.
Поряд з цим повідомлення про підозру було вручно ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 (батьку ОСОБА_5 ), який хоча і не є дорослим членом сім'ї особи підозрюваного, однак є його близьким родичем відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК Укаїни.
Усі інші способи вручення повідомленя про підозру з урахуванням встановлених обставин не узгоджуються з порядком повідомлення про підозру та не беруться до уваги.
Щодо вручення представнику Харківської міської ради, слідврахувати, що ОСОБА_5 є депутатом Харківської міської ради, однак не є її працівником, залишення за місцем фактичного проживання не передбачено вимогами ст. 135 КПК України, повідомлення про підозру та повістки направлені за допомогою месенджер «Whatsapp» на особистий номер ОСОБА_5 « НОМЕР_1 », та відправлення засобами поштового зв'язку здійснено не уповноваженою особою, публікація на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (25.09.2025) та в газеті «Урядовий кур'єр» випуск № 197 (81229) від 26.09.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження здійснена за відсутності достатні підстави вважати що ОСОБА_5 виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах провадження. Зважуючи на такий обсяг відомостей судового провадження, які об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, оскільки наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, згідно підозри.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Відповідно до вимог п.п.4,5 ч.1 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З матеріалів цього провадження об'єктивно вбачається, що в повідомленні про підозру ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ч. . 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
01 жовтня 2025 року у зв'язку із переховуванням підозрюваного від органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також через відсутність інформації про місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 , останнього слідчим було оголошено в розшук на території України.
06 жовтня 2025 року слідчим підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук.
Постанову слідчого про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук направлено до відділу міжнародного співробітництва ГУНП в Харківській області та отримано відповідь, що порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи МОКП-Інтерпол визначено відповідною Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5 (далі - Інструкція). Порядок запиту публікації Червоного оповіщення Інтерполу щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну регламентується пунктом 1 розділу IV Інструкції. Публікація Червоного оповіщення запитується за умови наявності ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.
10 лютого 2026 року матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_5 виділені в окреме провадження та досудове розслідування відносно нього зупинене.
08 жовтня 2025 року ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_26 , надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу до слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова, для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
02 квітня 2026 року на дорученняслідчого підтверджено відомості про перетин ОСОБА_5 03 вересня 2025 року Державного кордону України.
Також, слід зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено органом досудового розслідування (а.с. 237-244).
Відтак, доводи сторони захисту, що прокурором не доведено, про перебування підозрюваної у міжнародному розшуку є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються матеріалами провадження і спростовуються постановою від 06 жовтня 2025 року.
В обґрунтування клопотання орган досудового розслідування посилався на обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та вказував на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 суд вважає підтверджені ризики передбачених п.п. 1, 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування, через що оголошений у розшук. Факт переховування ОСОБА_5 доведений проведеними оперативно-розшуковими заходами.
Отже, під час розгляду клопотання, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені слідчим та прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
Слідчий суддя, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також відомості про особу підозрюваного в їх сукупності, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного вважає за необхідне клопотання слідчого задовольнити та обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, що узгоджується з приписами КПК України відповідно до яких встановлено процедуру, за якою спочатку може бути розглянуте за відсутності підозрюваного клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. А наступним етапом - після затримання підозрюваного (не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження) - слідчий суддя розглядає за його участю клопотання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід. Використані формулювання свідчать про те, що в умовах переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та оголошення у зв'язку з цим його у розшук, КПК України розрізняє процедури обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою від процедури застосування такого обраного запобіжного заходу. На відміну від процедури застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при вирішенні питання про його обрання не досліджується можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки тримання під вартою це єдиний запобіжний захід, передбачений в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. Питання про більш м'який запобіжний захід відносно підозрюваного стає предметом дослідження при застосуванні запобіжного заходу після його затримання і доставлення до слідчого судді. За такої нормативної регламентації при вирішенні питання про обрання щодо особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчому судді належить дослідити такі обставини: чи повідомлено особі про підозру у встановленому законом порядку; чи наявна обґрунтована підозра; чи наявні ризики кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя вважає за необхідне обрати відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 188, 189, 190, 193 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_27 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026220000000186 від 10.02.2026 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України - задовольнити.
У порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання особи, що виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України зобов'язати компетентних службових осіб органу досудового розслідування після затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки його до місця кримінального провадження звернутися до слідчого судді, суду для розгляду питання за участю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 06.04.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1