Провадження № 11-кп/821/237/26 Справа № 693/1003/24 Категорія: ст. 336 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
31 березня 2026 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024250330000239 за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Тетерівка Жашківського району Черкаської області, раніше судимого вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 27.05.2025 за ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з іспитовим строком 1 рік, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Цей вирок та вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 27.05.2025 вирішено виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 обраховувати з моменту звернення вироку до виконання. Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу не обирався.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винний в тому, що він будучи військовозобов'язаним, перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), будучи визнаним військово-лікарською комісією придатним до військової служби за станом здоров'я, під час мобілізації на особливий період, будучи належним чином повідомленим про необхідність з'явитися о 07.00 год. 24.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , для подальшого проходження військової служби, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, шляхом неявки без поважних причин у зазначений день до пункту збору за вказаною адресою для направлення для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить змінити вирок в частині призначення покарання, визнати ОСОБА_8 винним за ст.336 КК та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, із застосуванням ст.ст.75,76 КК звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
Не оспорюючи фактичні обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, захисник вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого, внаслідок суворості.
З цього приводу зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, як обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, яке останній висловлював під час судових засідань, судових дебатів та в останньому слові.
Також вважає, що суд безпідставно не застосував щодо ОСОБА_8 ст.75 КК та не звільнив його від кримінальної відповідальності з іспитовим строком, не надавши можливість виправлення.
Стверджує, що військовозобов'язаний, який ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, однак беззаперечно визнав свою вину та розкаявся у вчиненому і на момент апеляційного перегляду вже призваний на військову службу за мобілізацією та проходить військову службу у військовій частині, свідчить про можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
В той же час зазначає, що ОСОБА_8 неодноразово в судових засіданнях заявляв про намір мобілізуватись для проходження військової служби в ЗСУ за контрактом. Однак, до завершення судового розгляду в суді першої інстанції цього не вдалось зробити.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник просив врахувати, що відповідно до довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23.02.2026, ОСОБА_8 , призваний на військову службу по мобілізації до в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- захисник, який підтримав вимоги апеляційної скарги з доповненнями, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та прокурора вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом; ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі дотримано цих вимог закону.
Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі не оспорюється законність вироку щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини обвинуваченого.
Разом з тим, колегія суддів вбачає неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого, з огляду на таке.
За змістом ст.ст. 409, 414 КПК підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції зокрема може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, тобто такого покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності та особі винного. Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції формально виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Також судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який неодружений, не працює, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, на початку судового розгляду вину не визнавав, однак в судових дебатах та останньому слові свою позицію змінив та щиро покаявся.
З урахуванням таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст.336 КК, та вважав, що призначене покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого і сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Водночас суд першої інстанцій не встановив підстав для застосування до засудженого положень статті 75 КК.
Апеляційний суд зауважує, на зміни обставин, що відбулись після ухвалення вироку, який оскаржується, що істотно впливає на призначення покарання та свідчить про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, а саме його мобілізацію до ЗСУ.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 переглянув своє ставлення до мобілізації та був призваний для проходження військової служби.
Факт перебування ОСОБА_8 на військовій службі підтверджується листом начальника відділення обліку мобілізаційної роботи - заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з яким ОСОБА_8 з 03.02.2026 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Тобто, після вчинення кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_8 вступив до лав ЗСУ та на даний час виконує обов'язок із захисту Вітчизни, її незалежності, суверенітету та територіальної цілісності.
В той же час, при призначенні покарання, апеляційним судом враховується, що на час вчинення кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_8 визнавався таким, що немає судимостей.
Відповідно до ч.1 ст. 88 КК, після погашення судимості особа вважається такою, що не має судимості, а отже така обставина не може мати жодного правового значення, у тому числі при призначенні покарання.
Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 17.09.2020 (справа № 739/1140/18); від 20.04.2023 (справа № 206/1127/21); від 21.08.2024 (127/16102/23).
Також слід звернути уваги, що під час судового розгляду в суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 не визнав свою вину, однак в подальшому визнав провину, що, хоча і не може свідчити про його щире каяття, однак вказує на його усвідомлення вчиненні кримінального правопорушення та його наслідків, тим самим надавши критичну оцінку своєї протиправної поведінки.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст.336 КК.
Проте, вважає, що виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Також необхідно зазначити, що Верховним Судом, 01.02.2018 у справі № 634/609/15-к (провадження 51-658км17), визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК) визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Враховуючи вказане, а також вимоги ст.ст. 50, 65 КК колегія суддів, приходить до висновку, що з врахуванням даних про особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України не судимий, вину визнав, мобілізувався до лав ЗСУ, є військовослужбовцем, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, можливо застосувати до призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання положення ст. 75 КК з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, що, на думку колегії суддів, буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень.
Окрім того, призначаючи покарання, апеляційний суд бере до уваги, що вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 27.05.2025 ОСОБА_8 засуджений за ч.4 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з іспитовим строком 1 рік.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, за яким вона засуджена до покарання зі звільненням від його відбуванням з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Враховуючи вказане, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_8 слід визначити відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2025 року, більш суворим, призначеним вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року, у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням ст.с.75, 76 КК.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ст.336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
На ст.76 КК покласти на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч.4 ст.70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2025 року, більш суворим, призначеним вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.75 КК звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
На ст.76 КК покласти на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4