Справа № 727/1634/26
Провадження № 2-а/727/70/26
06 квітня 2026 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:
головуючого судді Дубець О.С.
за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівців із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в якому просить:
-Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесену полковником ОСОБА_2 , №114 від 14 січня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17000,00.
-Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Ухвалою від 04 лютого 2026 року судом поновлено позивачу пропущений строк для звернення із позовом до суду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи суд вирішив проводити з повідомленням сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_3 просить:
- у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 114 від 14 січня 2026 року - відмовити за безпідставністю.
- Судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою від 26 лютого 2026 року суд перейшов до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою від 09 березня 2026 року судом витребувано від позивача оригінал доказу по справі.
У відповідності до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із розглядом справи в порядку письмового провадження.
Стислий виклад позиції учасників справи
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує такими доводами.
Постановою № 114 від 14 січня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 за матеріалами справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку із тим, що він, будучи військовозобов'язаним не з'явився 15.12.2025 о 15.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою № 5704296, що була надіслана мобілізаційним розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 1/4188 від 08.12.2025 на адресу АДРЕСА_1 . Відповідно до результатів оповіщення, що були наданні старостою Зруб-Комарівського старостинського округу Сторожинецької міської ради, ОСОБА_1 від отримання повістки відмовився. Тобто, був належним чином оповіщений про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 . 14.01.2025. Під час розгляду справи представником ОСОБА_1 було подано клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, так як з 13.12.2025 останній захворів та 15.12.2025 перебував на прийомі у лікаря, що підтверджується відповідними виписками. Відповідно до довідки що була видана ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої допомоги» № 3700 від 22.12.2005 ОСОБА_1 був госпіталізований з 18.12.2025 та мав змогу прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з 15.12.2025 по 17.12.2025.
Позивач вважає, що вказана вище постанова є протиправною через відсутність в його діях ознак правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, з огляду на таке.
Позивач зазначає, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вимоги щодо оновлення військово-облікових даних згідно з діючим законодавством ним виконані. Відповідно до висновку ВЛК від 08.11.2024 позивач визнаний «Непридатним з виключенням з військового обліку», про що міститься відповідна відмітка в е-ВОД, сформованому в застосунку «Резерв+».
З усного повідомлення старости Зруб-Комарівської сільради, позивач, нібито викликався до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 15.12.2025. Однак, ОСОБА_1 не мав можливості з'явитися за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 на вказану дату, так як з 13.12.2025 захворів та 15.12.2025 перебував на прийомі у лікаря та в подальшому був госпіталізований. Того ж дня він телефонував черговому ІНФОРМАЦІЯ_6 та повідомив про неможливість явки у зв'язку із хворобою.
Також посилається на те, що з 18.12.2025 по 22.12.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у гастроентерологічному відділенні ОКНП «Чернівецька лікарня медичної допомоги». За першої можливості повідомив ІНФОРМАЦІЯ_7 про проходження лікування шляхом направлення письмової заяви з наданням підтверджуючих документів.
04.01.2026 в застосунку «Резерв+» з'явилась відмітка про його розшук. Після чого в триденний термін він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де 07.01.2026 був складений протокол на підставі якого була винесена оскаржувана постанова.
З урахуванням наведеного, вважає, що у період виклику за повісткою фактично перебував у стані гострого захворювання та лікування, а тому був об'єктивно непрацездатним та фізично неспроможним з'явитися на виклик. А тому, в його діях відсутня обов'язкова ознака складу правопорушення - вина.
У поданому відзиві відповідач зазначив, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою з огляду на таке.
Обов'язок громадян під час мобілізації з'являтися за викликом ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, передбачений пунктом 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пунктом 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №1/4188 від 08.12.2025 було доручено голові Зруб-Комарівського старостинського округу здійснити своєчасне оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, про їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 15.12.2025 о 15:00 год. До розпорядження були надані поіменні повістки.
Відповідно до повідомлення №108 від 15.12.2025 старости Зруб-Комарівського старостинського округу про хід оповіщення, ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки (повістка №5704296).
Відмова від отримання повістки, вказує представник відповідача, не скасовує обов'язок ОСОБА_1 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 15.12.2025 о 15:00 год., оскільки обов'язок з'явитися встановлюється законом, а не самим документом-повісткою.
Відповідно до поданих під час розгляду справи про адміністративне правопорушення документів, позивач проходив лікування з 16.12.2025 до 06.01.2026, тож мав змогу виконати свій обов'язок та прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 15.12.2025.
В поданій відповіді на відзив представниця позивача - адвокатка Тимчій А.М., зазначила, що госпіталізація не визначає момент виникнення хвороби, а лише фіксує факт медичного оформлення стану, який виник раніше. Надані позивачем медичні документи підтверджують, що погіршення стану здоров'я відбулося до моменту госпіталізації, а сам стан позивача об'єктивно унеможливлював його прибуття до ТЦК.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом
Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 14 січня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 була винесена постанова № 114, якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. Стягнення накладене за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Так, зі змісту матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним не з'явився 15.12.2025 о 15:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою №5704296, що була надіслана мобілізаційним розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 1/4188 від 08.12.2025.
Оскаржуваною постановою встановлено, що своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3544-XII від 21.10.1993. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, вчинене в особливий період.
Відповідно до протоколу № 1/30 про адміністративне правопорушення від 07 січня 2026 року, оператором відділення обліку, мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 солдатом ОСОБА_3 встановлений склад адміністративного правопорушення: громадянин ОСОБА_1 з 16.12.2025 по даний час 2026 року, порушив правила військового обліку в особливий період, у період проведення мобілізації протягом дії правового режиму воєнного стану, за повісткою №5704296, про прибуття о 15:00 год. 15.12.2025, до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак у зазначений в повістці час і дату не прибув (від отримання повістки відмовився).
В графі пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, заначено: «Не прибув за повісткою так як перебував на лікуванні».
Відповідно до медичних документів, ОСОБА_1 в період з 15.12.2025 по 29.12.2025 та в період з 31.12.2025 по 06.01.2026 був тимчасово непрацездатним та проходив лікування, в тому числі в стаціонарі.
Відповідно до розпорядження № 1/4188 від 08 грудня 2025 року, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_4 , ОСОБА_1 повинен бу з'явитися по повістці № 5704296 до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Сторожинець) 15 грудня 2025 року о 15:00 год. для проходження медичного огляду.
З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є встановлення законності та обґрунтованості постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, яке полягає в не з'явленні до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою.
Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Як встановлено судом спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
З диспозиції частини 3 статті 210-1 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, судом встановлено, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку із тим, що він, будучи військовозобов'язаним не з'явився 15.12.2025 о 15.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою № 5704296, що була надіслана мобілізаційним розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 1/4188 від 08.12.2025 на адресу АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначив, що не мав можливості з'явитися за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 на вказану дату, так як з 13.12.2025 захворів та 15.12.2025 перебував на прийомі у лікаря та в подальшому був госпіталізований та з 18.12.2025 по 22.12.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у гастроентерологічному відділенні ОКНП «Чернівецька лікарня медичної допомоги». За першої можливості повідомив перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_4 про проходження лікування шляхом направлення письмової заяви з наданням підтверджуючих документів.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку, полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення військово-облікових даних. Суд зазначає, що це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону України «Про оборону» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Частина 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до абзацу третього частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, зокрема, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Судом встановлено, що розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №1/4188 від 08.12.2025 було доручено голові Зруб-Комарівського старостинського округу здійснити своєчасне оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, про їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 15.12.2025 о 15:00 год. До розпорядження були надані поіменні повістки. Відповідно до повідомлення №108 від 15.12.2025 старости Зруб-Комарівського старостинського округу про хід оповіщення, ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки (повістка №5704296).
Після закінчення лікування - 07 січня 2026 року ОСОБА_1 , з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де щодо нього був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначення особливостей ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджені Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Пунктом 47 Постанови КМУ №1487 передбачено: «У разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані: видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів».
Пунктом 24 Постанови №560 від 16 травня 2024 року визначено, що у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Такі ж норми містяться в статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до яких поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
- перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
- у разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Судом встановлено, що 13.12.2025 ОСОБА_1 захворів та 15.12.2025, коли мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на прийомі у лікаря. В подальшому, ОСОБА_1 був госпіталізований та продовжував лікуватися в період з 18.12.2025 по 29.12.2025 та з 31.12.2025 по 06.01.2026. Після закінчення лікування - 07 січня 2026 року позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4
Виходячи із положень викладеної вище статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», можна дійти висновку, що законодавець передбачив можливість ненастання відповідальності за порушення у разі, якщо громадянин хоч і не прибув по повістці у вказаний день, в даному випадку 15.12.2025, однак не порушив строки, позаяк семиденний термін ОСОБА_1 був дотриманий та наявними є поважні причини неприбуття.
Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1-4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210 - 1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279 - 1-279 - 9 цього Кодексу.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до статті 279 КУПАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУПАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Зі змісту статті 284 КУПАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому винесення постанови про накладення адміністративного стягнення з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних особистого, чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо уповноваженим органом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
З огляду на наведене суд вважає, що в даній справі при винесенні відповідачем оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не встановлена об'єктивна сторони адміністративного правопорушення - не з'явлення по повістці на 15.12.2025 без поважних причин.
Щодо решти доводів позивача суд зазначає, що ЄСПЛ в рішенні по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1 зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".
Внаслідок вказаного, решта доводів позивача є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують основного висновку суду зробленого за результатами розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Щодо суті позовних вимог
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведена наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірність винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією частини 3 статті 210-1 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене постанову № 114 від 14 січня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП слід визнати протиправною та скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом встановлено, що за розгляд справи Шевченківським районним судом м. Чернівців позивачем сплачений судовий збір в сумі 532,48 грн.
На підставі наведеного та у зв'язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 532,48 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 77, 243 - 246, 250, 255, 292 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 114 від 14 січня 2026 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532,48 грн (п'ятсот тридцять дві грн 48 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Дата складання повного судового рішення 06 квітня 2026 року.
Суддя Дубець О.С.