694/890/26
1-кс/694/231/26
про арешт майна
03.04.2026 року м. Звенигородка
Слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка клопотання старшого слідчого СВ Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026250360000380 від 30.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України,
встановила:
01.04.2026 старший слідчий ОСОБА_3 , засобами поштового зв'язку, звернулась до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на вилучене у ОСОБА_4 23.08.2025 майно, а саме: взуття (черевики), які поміщено до сейф пакету WAR 1553153, куртка, яка поміщена до сейф пакету 7016311 та джинсові штани, які поміщено до сейф пакету WAR 1553152.
Визначити місце зберігання речових доказів, а саме: взуття (черевики), куртки, та джинсових штанів - Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що слідчим відділом Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026250360000380 від 30.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 30 березня 2026 року близько 08.00 години, ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , у якому проживає разом із співмешканкою ОСОБА_5 та який на праві власності належить ОСОБА_6 , вчиняючи правопорушення пов'язане з домашнім насильством, тобто діяння економічного насильства, що вчиняються в сім'ї в межах місця проживання між родичами відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне позбавлення житла співмешканки, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи можливість настання небезпечних наслідків, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин з останньою, діючи умисно, з метою пошкодження майна, за допомогою бензину та сірників, шляхом внесення джерела запалювання у вигляді відкритого полум'я, здійснив підпал будинку із середини, що зумовило пожежу у будинку. У результаті умисних незаконних дій ОСОБА_4 вогнем знищено меблі, речі домашнього вжитку, вікна та пошкоджено облаштування стін та стелі будинку по всій площині кімнат будинку, які належать ОСОБА_7 , чим заподіяло потерпілій матеріальну шкоду.
Під час затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, 30.03.2026 вилучено його взуття (черевики), які поміщено до сейф пакету WAR 1553153, куртка, яка поміщена до сейф пакету 7016311 та джинсові штани, які поміщено до сейф пакету WAR 1553152.
Вилучені вищевказані речі оглянуті та постановою слідчого визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Старший слідчий ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд клопотання без її участі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України підставою для тимчасового вилучення майна стало те, що усі перераховані вище речі мають значення речових доказів у кримінальному провадженні та постановою слідчого визнані речовим доказом та приєднані до кримінального провадження.
Згідно із ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим суддею встановлено, що постановою старшого слідчого від 31.03.2026 вилучені речі, а саме: взуття (черевики), які поміщено до сейф пакету WAR 1553153, куртка, яка поміщена до сейф пакету 7016311 та джинсові штани, які поміщено до сейф пакету WAR 1553152, визнано речовими доказами.
Доведено, що вказані вилучені речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, можуть містити на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення.
Відтак, з метою збереження речового доказу, повернення майна, забезпечення ефективного розслідування кримінального провадження, проведення експертиз, встановлення та притягнення винних до передбаченої законодавством відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, необхідно накласти арешт на вказані речі.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає, оскільки завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Керуючись статтями 98, 170-173 КПК України, слідчий суддя
ухвалила:
Клопотання старшого слідчого СВ Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026250360000380 від 30.03.2026, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на вилучене у ОСОБА_4 23.08.2025 майно, а саме: взуття (черевики), які поміщено до сейф пакету WAR 1553153, куртка, яка поміщена до сейф пакету 7016311 та джинсові штани, які поміщено до сейф пакету WAR 1553152.
Визначити місце зберігання речових доказів, а саме: взуття (черевики), куртки, та джинсових штанів - Звенигородський РВП ГУ НП в Черкаській області.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1