Справа № 620/13206/25
01 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.
За участю секретаря: Мірошниченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року, суддя Клопот С.Л., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій, треті особи без самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комісії оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій, треті особи без самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №10 від 20.10.2025 та викладене у листі №502/2/1/6/239 від 21.10.2025 року, яким, ОСОБА_1 , відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати Комісію ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій військової частини НОМЕР_1 - прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій та надати йому статусу учасника бойових дій на підставі всіх поданих документів, у відповідності до вимог закону №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413;
- зобов'язати Комісію внести відповідні відомості до Реєстру осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Комісія оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій військової частини НОМЕР_1 протиправно прийняла рішення оформлене протоколом №10 від 20.10.2025 та викладене у листі №502/2/1/6/239 від 21.10.2025 року, яким позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Комісії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій. Додатки до заяви були перелічені в заяві та пояснювальній записці від 29.09.2025.
Протокольним рішенням Комісії від 20.10.2025 № 10 відмовлено старшому сержанту запасу ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій на підставі пп. 2 п. 24 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у зв'язку з відсутністю необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку.
21 жовтня 2025 року за № 502/2/1/6/2394 військовою частиною НОМЕР_1 був направлений лист та витяг з протоколу про прийняте рішення комісії до відома заявника.
Вважаючи вказане рішення Комісії про відмову в наданні статусу учасника бойових дій протиправним та таким, що прийнято всупеч нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку зі збройною агресією рф проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, затвердженими законами України.
Суспільні відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку стосовно захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовані, насамперед, нормами Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою вказаної статті визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Суспільні відносини з приводу набуття громадянином правового статусу учасника бойових дій регламентовані, зокрема, приписами Закону №3551-ХІІ.
Згідно із статті 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь: в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених положень свідчить, що законодавець у кожному випадку пов'язує надання статусу учасника бойових дій із фактичною участю у збройному протистоянні, яка має ознаки безпосередності, тобто особистого виконання бойових (службових) завдань у складі військових формувань під час здійснення відповідних заходів. Йдеться не про будь-яке виконання обов'язків військової служби в умовах воєнного стану, а про реальне та особисте залучення до виконання завдань, безпосередньо пов'язаних із відсіччю та стримуванням збройної агресії, що за своїм змістом і характером передбачають підвищений рівень небезпеки для життя і здоров'я військовослужбовця. Виконання завдань забезпечувального, чергового чи охоронного характеру, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не може ототожнюватися з такою безпосередньою участю.
При цьому, зміст поняття «безпосередня участь» підлягає системному тлумаченню у взаємозв'язку з нормативними актами, прийнятими на виконання Закону № 3551-ХІІ, які визначають порядок підтвердження такої участі та критерії її встановлення. У цьому контексті територіальна складова не є самостійно встановленим обмеженням, а виступає елементом правової моделі, відповідно до якої безпосередність участі пов'язується з виконанням бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених у встановленому порядку. Відсутність встановленого факту виконання завдань у таких районах виключає можливість визнання відповідної діяльності як безпосередньої участі у розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.
Подібний підхід щодо обов'язковості встановлення у сукупності, зокрема, функціональної та територіальної ознак застосований Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23.
Механізм надання статусу учасника бойових дій визначений Порядком № 413.
Згідно положень підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання статусу учасника бойових дій для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, є довідка за формою згідно з додатком 6.
Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.
У відповідності до підпункту 1 пункту 5 Порядку № 413, для надання статусу учасника бойових дій документи подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи чи організації стосовно заявників, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, або самостійно заявником з їх числа - у разі неподання таких документів відповідним командиром (начальником).
Водночас пунктом 8 Порядку № 413 прямо встановлено, що для надання статусу учасника бойових дій особам, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій зобов'язані протягом 30 календарних днів з дня участі таких осіб у виконанні бойових (службових) завдань подати на розгляд відповідної комісії довідку за формою згідно з додатком 6 або додатком 7 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій заявник подає комісії (міжвідомчій комісії) заяву.
Заява може подаватися: у паперовій формі за формою згідно з додатком 8: безпосередньо комісії (міжвідомчій комісії), у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв'язку; через центр (заявниками з числа осіб, зазначених у пунктах 21 та 25 частини першої статті 6 Закону); в електронній формі заявниками з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.
Подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія може громадянин України, засобами Реєстру - громадянин України, іноземець або особа без громадянства (за наявності реєстраційного номеру облікової картки платника податків).
Заявники, рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій яким приймається відповідними комісіями розвідувальних органів, можуть подавати заяву на адресу такої комісії виключно у паперовій формі за формою згідно з додатком 8.
Пунктом 14 Порядку № 413 визначено, що до заяви в електронній формі додаються за наявності електронні копії оригіналів паперових документів, визначених підпунктами 1-4 пункту 4 цього Порядку, шляхом їх завантаження заявником для подальшого опрацювання комісією.
У разі відсутності документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 4 цього Порядку, вони витребовуються комісіями у порядку, передбаченому пунктом 22 цього Порядку.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 413 комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі:
1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;
2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку;
3) подання недостовірної інформації;
4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку.
Аналіз наведених норм свідчить, що довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 із відповідним змістом про участь особи у заходах, визначених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, є необхідною передумовою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу учасника бойових дій відповідною комісією.
При цьоьму, перелік документів наведений у пп. 13 п. 15 наказу Міністерство оборони України від 10.11.2022 № 369 «Про затвердження Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання ветеранами війни проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості» (далі - Наказу №369), а саме, комісії приймають рішення про визнання осіб учасниками бойових дій на підставі таких документів: для військовослужбовців, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва), - довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
До зазначеної довідки за власним бажанням особою можуть додаватись інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання особою особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, серед них: витяги (копії) бойових донесень; витяги (копії) з журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки); витяги (копії) з вахтових журналів; копії польотних листів; довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва); копії рапортів командирів підрозділів (груп), екіпажів кораблів (катерів, суден забезпечення, літаків, вертольотів) про виконання бойових (службових) завдань (знищення, захват техніки або живої сили противника); витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України, командирів (начальників) органів військового управління, військових частин (органів, підрозділів), установ та закладів, Командувача об'єднаних сил, командувачів угруповань військ, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів виконання бойових (службових) завдань; витяги з наказів (по стройовій частині) командирів (начальників) органів військового управління, військових частин (органів, підрозділів), установ та закладів угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів виконання бойових (службових) завдань; документи про направлення у відрядження до (з) районів виконання бойових (службових) завдань та інші.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, документи чітко визначені, відповідно наведеного переліку.
Згідно пп. 2 п. 14 Наказу № 369, комісії для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у пункті 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розглядають документи (заяву), які подаються командирами (начальниками) військових частин (органів, підрозділів) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій або самостійно заявниками (законними представниками або уповноваженими особами).
Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з заявою до Комісії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, проте не надав до заяви жодного встановленого документу, включно з довідкою, які б свідчили про виконання особою особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.
Так, пунктом 8 Порядку, для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.
Наказом Міністерство оборони України від 06.10.2020 № 363 «Про затвердження Інструкції з ведення Історичного формуляра, Історичної довідки та Журналу бойових дій», встановлено, що журнал бойових дій ведеться у військових частинах (їх підрозділах) з моменту отримання наказу, директиви про залучення до ведення бойових дій до моменту завершення виконання завдань у районі бойових дій. Ведення журналу покладається на визначеною командиром особу (р.ГУ).
Відповідно до поданих документів позивач проходив військову службу з 24.02.2022 на посаді старшого стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , наказ (по стройовій частині) начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.02.2022 № 1.
Отже особою, яка зобов'язана видати довідку за формою згідно з додатком 6 або іншого підтверджуючого документу для військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_6 , які приймали участь у бойових діях є їх начальник.
Однак, з відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13.01.2025 № 2/1/404, вбачається, що даних про участь ОСОБА_1 особисто або у складі РТЦК бойових (службових) завдань не зазначається в жодному підтверджуючому документі, у зв'язку з чим надати довідку немає можливості.
Також, у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_7 від 30.07.2025 № 2/3/1/11768 було зазначено про відсутність підстав для видачі довідки за інформацією в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_3 та ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У листі ІНФОРМАЦІЯ_6 від 01.09.2025 № 1/1/4/7586 вказано про відсутність бойових донесень, бойових розпоряджень та журналу бойових дій у ІНФОРМАЦІЯ_8 . Що стосується видачі довідки у ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні правові підстави для видачі та формуванні вказаної довідки на ім'я ОСОБА_1 .
Вказані відповіді ІНФОРМАЦІЯ_9 та звернення ОСОБА_1 підтверджують факт наявності правовідносин, щодо необхідності підтвердження факту виконання ОСОБА_1 бойових (службових) завдань саме ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Відповідно висновку Верховного Суду зробленого у постанові 20.02.2025 №400/4559/24, обов'язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та виконання нею особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань. Наявність таких обставин є правовою підставою для подачі командирами (начальниками) військових частин (органів, підрозділів) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.
Комісія не є розпорядником інформації про участь військовослужбовців у бойових (службових) завдань, не уповноважена вирішувати питання видачі довідки чи іншого підтверджуючого документу та діє виключно в межах наданих повноважень.
Відповідно п. 19 Наказу № 369 у разі встановлення судом факту участі особи в бойових діях чи інших подіях, що надає право на визнання її учасником бойових дій, учасником війни, відповідно до частини першої статті 6 та статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», таке рішення суду є підставою для визнання особи учасником бойових дій, учасником війни.
Позивач не зазначає про наявність рішення суду, яким встановлено факт його участі в бойових діях.
Повноваження комісії регламентовані та визначені наведеними нормативно-правовими актами.
Комісія лише розглядає подані документи (за визначеним переліком) на предмет наявності підстав для надання статусу учасника бойових дій та приймає рішення у наданні статусу чи відмові з визначених підстав.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеного у постанові по справі №620/11392/24 від 03.06.2025, визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України, а не формальне подання повного пакета документів. Документи є лише доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу. Формальний підхід до розгляду поданих матеріалів без врахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_1 не подав до Комісії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій визначеного законом пакету документів
При цьому, позивач не заперечує факту відсутності довідки за формою згідно з додатком 6 та інших документів з наведеного переліку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що лише сукупність установлених обставин щодо характеру виконуваних завдань, території їх здійснення та їх належного документального підтвердження відповідно до вимог законодавства є передумовою виникнення обов'язку щодо оформлення довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 і, відповідно, підставою для подальшого розгляду питання про надання статусу учасника бойових дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/7237/24.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було надано комісії жодного підтверджуючого документу, що визначений п. 4 Порядку 413 та Наказом № 369, а тому оскаржуване рішення комісії про відмову у наданні статусу учасника бойових дій є законним та обґрунтованим.
Щодо посилання позивача на нагородження його почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест», то дана обставина не може бути доказом для надання статуту УБД, оскільки відсутні докази безпосередньої участі позивача в бойових діях, визначені вимогами чинного законодавства України.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач у лютому 2026 року звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_11 про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дії щодо надання довідки про безпосередню участь у бойових діях. Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року було відкрито провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Файдюк В.В.
Повний текст виготовлено: 06 квітня 2026 року.