№22-ц/824/8978/2026
Унікальний №363/5032/25
06 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Приходька К.П., перевірив на відповідність вимогам ст.ст. 354-356 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2026 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
установив:
рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2026 року частково задоволено зазначений вище позов.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» 23400 грн заборгованості за кредитним договором №2656179.
В решті позову відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка не оплачена судовим збором.
Разом з тим, апелянт просить відстрочити йому до ухвалення рішення у справі, сплату судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на складне матеріальне становище.
Дослідивши матеріали справи разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, вважаю, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 136 ЦПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» зі змінами, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
За приписами частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» зі змінами, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за клопотанням такої сторони звільнити від сплати судового збору за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої та багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, аналіз наведених положень закону приводить до висновку, відстрочення сплати судового збору здійснюється за наявності доказів тяжкого майнового стану та відсутності коштів на сплату судового збору.
Апелянтом не надано жодних доказів, які б підтверджували його майновий стан на момент подачі апеляційної скарги.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду щодо оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 356 ЦПК України, зокрема щодо надання доказів сплати судового збору у розмірі, визначеному законодавством, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За подання до суду вказаного позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2422,40 грн., за ставками, які діяли на час звернення до суду із позовом.
Оскільки ЗУ «Про судовий збір» зобов'язує апелянта сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 повинна була б бути оплачена судовим збором у розмірі 3633,60 грн (2422,40 х 150%).
Згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга подана до суду в електронній формі через систему «Електронний суд»
Відтак, розмір судового збору - 3633,60 грн., підлягає пониженню із застосуванням коефіцієнту 0,8, як це прямо передбачено у ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».
Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 необхідно здійснити оплату судового збору у розмірі 2906,88 грн. (3633,60 х 0,8).
Судовий збір має бути сплачено за реквізитами: отримувач ГУК у м. Києві/Солом'янський р-н./22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: судовий збір за апеляційною скаргою (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський апеляційний суд.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі.
Також, апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України, зокрема, в апеляційній скарзі мають бути зазначені: ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце знаходження.
Крім цього, апеляційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам п. 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Окрім всього, апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення було ухвалено 02 лютого 2026 року.
Останнім днем для подачі апеляційної скарги в розумінні ст. 354 ЦПК України було 04 березня 2026 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 07 березня 2026 року.
Разом з тим, апелянт не ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наданням доказів поважності пропуску такого строку.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку встановленому статтею 358 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2026 року залишити без руху та встановити строк десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних в ній недоліків.
Неусунення недоліків є підставою для повернення апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.П. Приходько