Головуючий у суді першої інстанції: Хромова О.О.
06 квітня 2026 року місто Київ
справа № 753/21769/24
провадження №22-ц/824/9026/2026
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Стрижеуса А.М., перевіривши виконання вимог ст.ст. 352-361 ЦПК України у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 рокуу справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року задоволено позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягення заборгованості.
Не погоджуючись з рішенням суду, 09 березня 2026 року через відділ прийому громадян Київського апеляційного суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, разом з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказує про те, оскаржуване рішення було ухвалено без участі позивача, оскільки розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Про існування рішення дізнався із застосунку «Дія» 26 лютого 2026 року. Крім того, строк був пропущений ним з причин обумовлених введенням воєнного стану в України, відключенням світла, дією повітряних тривог про ракетну загрозу, що значно ускладнило звернутися до суду звернутись до Північного міжрегіонального центру (м. Київ, з надання безоплатної вторинної правової допомоги з метою надання йому юридичної допомоги адвоката.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були врученні у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 оку № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.
Водночас продовження процесуальних строків до його закінчення спричинить порушення стабільності суспільних відносин, адже унеможливить, зокрема, набрання законної сили судовими рішеннями.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/6840/21-а.
Введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення (продовження) процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення (продовження) такого строку.
Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для продовження процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва ухвалено 18 листопада 2025 року.
Відповідно до ч.1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Встановлено, що під час розгляд справи в суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 на підставі довіреності для надання безоплатної вторинної правової допомоги представляла адвокат Божко Л.В. (а.с.68)
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно довідки Дніпровського районного суду м. Києва про доставку електронного документу доставлено представнику ОСОБА_1 - адвоката Божко Л.В. 24 листопада 2025 року.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 354 ЦПК України, останнім днем подання апеляційної скарги з дня отримання рішення суду є 24 грудня 2025 року.
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 09 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, а посилання на те, що про наявність рішення ОСОБА_1 дізнався із застосунку «Дія» 26 лютого 2026 року, спростовуються наявними в матеріалах справи, а саме довідкою про отримання представником ОСОБА_1 - адвокатом Божко Л.В копії рішення 24 листопада 2025 року. (а.с. 150)
Зі змісту частин 3,4 статті 357 ЦПК України вбачається, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані не поважними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Оскільки, апеляційна скарга на рішення суду подана поза межами процесуального строку, підстави для поновлення строку визнані судом не поважними, тому суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху, надавши строк десять днів з дня вручення цієї ухвали - для подання належним чином обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Крім того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування підстав для звільнення від сплати судового збору вказує, що його майновий стан у зв'язку з непрацездатністю, а також стан його здоров'я не, що підтверджуються підтверджується медичними висновками, позбавляє його можливості сплатити судовий збір.
Вивчивши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору з огляду на таке.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк або звільнення від сплати такого є правом суду, а не обов'язком.
Так, згідно до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України , суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними
чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, стаття 8 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік підстав, які суду необхідно врахувати для вирішення питання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору.
При цьому, положення Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і у строки, покладається на особу, яка подає скаргу.
За змістом статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням наведеної практики ЄСПЛ, основною підставою для звільнення особи від сплати судового збору (крім осіб, які звільненні від такої сплати в силу вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір») є скрутний майновий стан, який особа повинна довести належними доказами.
Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені ОСОБА_1 обставини не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявником не надано суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження його реального майнового стану, який перешкоджає заявнику виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.
Надані ОСОБА_1 відомості Державної податкової інспекції, а також медичні висновки не є беззаперечним доказом того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за 2023 рік, оскільки не надав достатніх доказів про реальний розмір його доходів, наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо, а медичні висновки датовані 2024 роком та початком 2025 року.
Таким чином, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від судового збору за подання апеляційної скарги не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом, який містить вимоги майнового характеру на суму 233 586,68 грн.
Станом на день подачі позову ставка судового збору за вимогу майнового характеру для юридичних осіб становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто не менше 3208 грн. та не більше 1 059 800 грн.
Звертаючись до суду з позовом позивач мав би сплатити судовий збір в 3 503,80 грн.
Згідно з п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 5 255,70 грн. (3 503,80 грн. х 150% х 0,8 = 5 255,70)
Враховуючи наведена, заявнику сплати судовий збір в розмірі 5 255,70 грн. на реквізити Київського апеляційного суду: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ Солом'янський район/ 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, рахунок отримувача: UA 548999980313101206080026010; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, код класифікації доходу бюджету 22030101 призначення платежу: судовий збір за позовом (за апеляційною скаргою), ((ПІБ) чи назва установи, організації), Київський апеляційний суд, адреса суду м. Київ, вул. Солом'янська, буд.2-а
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, а скаржнику - надати строк для усунення недоліків, попередивши, що в разі невиконання даної ухвали, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року - - залишити без руху.
Надати строк десять днів, з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків:
- щодо виконання вимог ст.356 ЦПК України (надати докази сплати судового збору);
- щодо виконання вимог ст. 357 ЦПК України (подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження).
Попередити, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута особі, яка її подали.
Роз'яснити особі, яка подає апеляцій скаргу, що у випадку невиконання вимог ч.3 ст. 357 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження може бути відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус