02 квітня 2026 року м. Київ
Справа № 755/22326/24
Провадження: № 22-ц/824/4124/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який мотивовано тим, що вона перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі із 29.12.2005 року по 18.07.2012 року. Від сумісного проживання у шлюбі вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається на денній формі навчання в Голвейському технічному інституті. Відповідач не надає позивачці матеріальної допомоги щодо утримання сина, який продовжує навчання.
У зв'язку з чим, просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі частини доходу відповідача до закінчення навчання на денній формі або до досягнення 23-х річного віку; стягнути з відповідача на свою користь аліменти за минулий період з 25.01.2024 року по 21.12.2024 року на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі частини доходу відповідача.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі частини всіх видів доходів відповідача щомісячно, починаючи з 25.01.2024 року і до завершення навчання або до досягнення сином 23-річного віку.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поданим нею доказам того, що повнолітній син продовжує навчання на денній формі, потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість її надавати. Також залишив поза увагою довідку Atlantic Technological University від 12.09.2025 року, не врахував безперервність навчання сина після досягнення повноліття, не оцінив у сукупності докази витрат на його утримання та безпідставно відмовив у стягненні аліментів як на майбутнє, так і за минулий час.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Сікач О. М. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки довідка про навчання була подана з порушенням процесуального порядку та, на думку відповідача, не може вважатися належним письмовим доказом без належного оформлення. Вважає, що позивачкою не доведено ані потребу повнолітнього сина у матеріальній допомозі саме у зв'язку з навчанням, ані розмір необхідних витрат, ані відсутність достатнього забезпечення за місцем навчання. Водночас відповідач з огляду на стан здоров'я та підтверджені витрати не має можливості сплачувати аліменти. Крім того, відсутні підстави для стягнення аліментів за минулий час, оскільки не доведено ухилення відповідача від їх сплати, а питання щодо аліментів за попередній період уже було предметом судового розгляду.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначила, що твердження про отримання повнолітнім сином соціальних виплат і перебування на державному забезпеченні є недоведеними, а довідка Atlantic Technological University від 12.09.2025 року була належно подана до суду першої інстанції разом з офіційним перекладом та підтверджує навчання сина на денній формі, однак суд не надав їй оцінки. Висновок про фінансову неспроможність відповідача зроблено без належної оцінки його доходів і можливості надавати хоча б часткове утримання; крім того, наявні підстави для стягнення аліментів за минулий час, оскільки скаржниця вживала заходів для отримання утримання на дитину, яка продовжує навчання.
За правилом ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, з 29.12.2005 року сторони перебували у шлюбі (а.с. 8).
Від шлюбу сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
18 липня 2012 року заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області шлюб між сторонами розірвано. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.04.2012 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10-12).
Відповідно до довідки з місця навчання коледжу Сімаунт, Кінвара, Графство Ґолвей H91 N5P2 від 11.03.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно є учнем (6 клас), зарахованим до коледжу Сімаунт, Кінвара (Seamount College, Kinvara). Його перший день навчання в 2023-24 навчальному році був 08.12.2023 року (а.с. 18-20).
ОСОБА_3 зареєстрований та відвідує курс денної форми навчання наступним чином: технологія будівництва / цивільне будівництво 5М5010 (рівень 5) період з 26.08.2024 року по 30.05.2025 року, що підтверджується довідкою про реєстрацію від 04.09.2024 року (а.с. 15-17).
Позивачка та її син ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_3, та будуть там проживати в найближчому майбутньому, відповідно до довідки від 01.11.2024 року (а.с. 22-24).
ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи та отримує пенсію. Згідно довідки про доходи №4041 6309 4500 2024, виданої пенсіонеру ОСОБА_2 , відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Київській обл. і отримує пенсію по інвалідності. Сума пенсії за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року складає 257 062,38 грн (а.с. 84).
Відповідно до наданих медичних документів ОСОБА_2 має ряд захворювань, а в 2023 році переніс інфаркт мозку внаслідок тромбозу церебральних артерій (а.с. 79-80). Відповідно до рішення ЛКК № 17/24 від 25.01.2024 року ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного підтримуючого лікування та догляду в домашніх умовах (а.с. 65).
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду із вказаним позовом, позивачка зазначала, що після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну вона разом із сином була змушена виїхати до Ірландії, де вони перебувають під тимчасовим захистом. Син сторін, досягнувши повноліття, продовжив навчання за денною формою у Голвейському технічному інституті, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги. Позивачка посилалася на те, що, окрім соціальної допомоги, інших достатніх джерел доходу не має, тоді як відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина не надає, у зв'язку з чим просила стягнути аліменти на період його навчання, а також за минулий час.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у частині стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу відповідача до закінчення навчання на денній формі або до досягнення 23-х річного віку, відповідач посилався на те, що навчання у Голвейському технічному інституті для осіб під тимчасовим захистом є безоплатним, а позивачка та син отримують соціальні виплати, які мають покривати побутові потреби. Крім того, відповідач зазначав, що сам не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, оскільки є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок поранень, отриманих під час захисту України, потребує постійного лікування, а єдиним джерелом його доходу є пенсія. Крім того, відповідач вказував, що аналогічні обставини вже були предметом судового розгляду, за результатами якого у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено наявності передбачених законом підстав для стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, зокрема її потреби у додатковій матеріальній допомозі та можливості відповідача таку допомогу надавати. При цьому суд урахував матеріальний стан відповідача, стан його здоров'я та відсутність належних доказів недостатності отримуваного позивачкою і сином забезпечення.
Перевіряючи такі висновки суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст.ст. 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст. 198 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Частиною 2 ст. 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Так, обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.
Згідно з ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст. 201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми ст.ст. 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу.
Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Статтею 200 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Тобто на відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько можливість надання такого утримання та чи повнолітні дочка, син, що продовжують навчання, у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення повноліття продовжив навчання. Так, відповідно до довідки коледжу Сімаунт від 11.03.2024 року він був учнем цього закладу, а згідно з довідкою про реєстрацію від 04.09.2024 року зареєстрований та відвідував курс денної форми навчання у період з 26.08.2024 року по 30.05.2025 року. Крім того, довідка Atlantic Technological University від 12.09.2025 року, яка наявна в системі «Електронний суд», підтверджує, що у 2025/26 навчальному році, який триває з 15.09.2025 року до 23.05.2026 року, він також навчається за денною формою.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що повнолітній син сторін продовжує навчання, є обґрунтованими. Та обставина, що суд першої інстанції не роздрукував, не долучив до матеріалів справи та не надав оцінки довідці Atlantic Technological University від 12.09.2025 року, свідчить про неповноту дослідження доказів. Водночас у суді апеляційної інстанції вказаний доказ перевірено та оцінено у сукупності з іншими наявними у справі доказами, а тому сама лише ця процесуальна обставина не виключає можливості ухвалення нового рішення по суті спору.
Разом з тим сам по собі факт продовження навчання не є безумовною підставою для стягнення аліментів у заявленому позивачкою розмірі, оскільки для вирішення спору підлягають встановленню також потреба повнолітнього сина у матеріальній допомозі саме у зв'язку з навчанням та можливість відповідача таку допомогу надавати.
З матеріалів справи вбачається, що повнолітній син сторін навчається за денною формою, а відомостей про наявність у нього самостійного стабільного доходу, достатнього для самозабезпечення, матеріали справи не містять. Самі лише посилання відповідача на безоплатність навчання та отримання позивачкою і сином соціальних виплат не доводять відсутності потреби у матеріальній допомозі, оскільки не підтверджують, що такі виплати повністю покривають витрати на проживання, харчування, транспорт, навчальні матеріали та інші поточні потреби особи, яка навчається.
Оцінюючи можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, потребує постійного підтримуючого лікування та догляду в домашніх умовах, а його підтвердженим доходом є пенсія по інвалідності, сума якої, зокрема, за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року становила 257 062,38 грн. Отже, наявні у справі докази не дають підстав для висновку про повну відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину. Разом з тим стан здоров'я відповідача, характер і розмір його доходу підлягають урахуванню при визначенні розміру аліментів.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, які перевищують офіційно задекларовані доходи, якщо платником не доведено джерело походження коштів для їх здійснення.
Крім того, матеріали справи містять відомості про наявність у відповідача нерухомого майна. Сам по собі факт набуття такого майна у спадщину не виключає можливості отримання з нього доходу та не звільняє відповідача від обов'язку забезпечувати належний рівень утримання своєї дитини.
За таких обставин колегія суддів не погоджується як із висновком суду першої інстанції про повну відсутність підстав для задоволення позову, так і з доводами апеляційної скарги в тій частині, в якій позивачка наполягає на стягненні аліментів у розмірі частини усіх видів доходу відповідача. З урахуванням обов'язку обох батьків брати участь в утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання, встановлених у справі обставин щодо матеріального становища сторін, стану здоров'я відповідача, а також принципу розумності та справедливості, колегія суддів доходить висновку, що співмірним є визначення аліментів у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
Такий розмір аліментів забезпечує реальну участь батька в утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання, та водночас не покладає на відповідача надмірного тягаря з огляду на його стан здоров'я і підтверджені обставини отримання пенсії по інвалідності.
Щодо вимоги про стягнення аліментів за минулий час колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для її задоволення.
За змістом сімейного законодавства аліменти за минулий час можуть бути присуджені лише за умови подання належних і допустимих доказів того, що позивач вживав заходів щодо одержання аліментів, однак не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати. У цій справі таких доказів позивачкою не надано.
Крім того, колегія суддів враховує, що питання про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина сторін вже було предметом судового розгляду у справі № 755/3926/24 за позовом, поданим 02.03.2024 року, за результатами якого постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Тому відсутні підстави для повторного присудження аліментів за той самий період, який уже охоплювався попереднім судовим розглядом, а в іншій частині вимога про стягнення аліментів за минулий час не підлягає задоволенню через недоведеність передбачених законом умов для такого стягнення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи викладене, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року, слід скасувати та увалити нове судове рішення про часткове задоволення позову, яким слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 21.12.2024 року і до закінчення навчання сина у закладі вищої освіти, але не довше, ніж до досягнення ним 23-річного віку. У задоволенні вимог про стягнення аліментів за минулий час слід відмовити.
Щодо розподілу судового збору.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору за подачу позову до суду (що становив 968,96 грн) та за подачу апеляційної скарги (1 453,44 грн).
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 50 % судового збору, що підлягав сплаті за подачу позову та апеляційної скарги, а саме: 1 695,68 грн (із розрахунку: 968,96 грн + 1 453,44 грн х 50 %).
Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 384 України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 21.12.2024 року і до закінчення навчання сина у закладі вищої освіти, але не довше, ніж до досягнення ним 23-річного віку.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в дохід держави 1 695 (одну тисячу шістсот дев'яносто п'ять) грн 68 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура