Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7961/2026
03 квітня 2026 року місто Київ
справа №752/1832/26
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року про направлення справи за підсудністю, постановлену під головуванням судді Кокошка О.Б., повний текст ухвали складено 26 січня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної державної адміністрації міста Києва про визначення місця проживання дітей,-
У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просила визначити місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної державної адміністрації міста Києва про визначення місця проживання дитини разом з батьком передано за підсудністю для розгляду до Борщівського районного суду Тернопільської області.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Голосіївського районного суду міста Києва.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд не врахував, що діти позивача постійно проживають разом з матір'ю у місті Києві у Голосіївському районі, де знаходиться її житло, медичні заклади, в яких спостерігаються діти, заклад дошкільної освіти, де вони навчаються, орган опіки та піклування, який відповідно до ст.19 СК України зобов'язаний проводити обстеження умов проживання та надавати висновок суду.
Вказував, що передача справи до Борщівського районного суду Тернопільської області унеможливлює оперативну участь органу опіки, ускладнює обстеження житлових умов, створює надмірні перешкоди для матері та дитини у доступі до суду, суперечить принципу пропорційності та доступності правосуддя (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод- право на справедливий суд).
Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що справа стосується визначення місця проживання малолітньої дитини, об'єктом судового захисту є права дитини, а не лише процесуальні права сторін.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
Частиною 2 ст.369 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншому суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Передаючи дану справу на розгляд до Борщівського районного суду Тернопільської області, суд першої інстанції виходи з того, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що не відноситься до територіальної підсудності Голосіївського районного суду міста Києва.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У статті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Частиною першою статті 23 ЦПК Українивстановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб'єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).
Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями частин 6-10 ст.187 ЦПК України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31цього Кодексу.
Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Судом першої інстанції на виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України було направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру з метою отримання інформації про місце проживання/перебування відповідача ОСОБА_3 .
Як вбачається з відповіді №2272301 від 26 січня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_3 з 04 жовтня 2016 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановивши, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд до Борщівського районного суду Тернопільської області.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував що: справа стосується визначення місця проживання малолітньої дитини; об'єктом судового захисту є права дитини, а не лише процесуальні права сторін; участь органу опіки та необхідність безпосереднього дослідження середовища проживання дитини об'єктивно пов'язані з територією Голосіївського району міста Києва, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
Стаття 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, в яких встановлена підсудність за вибором позивача. Тобто, останньому надається право вибору підсудності залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов.
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних в законі судів.
Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян.
При цьому, положення ч.1 ст.28 ЦПК України не передбачають альтернативної підсудності для позову про визначення місця проживання дитини, а відтак територіальна юрисдикція позову про визначення місця проживання дитини визначається імперативно тільки за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: