Справа № 378/377/25
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/4640/2026
18 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Самойлік А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Ставищенського районного суду Київської області від 4 листопада 2025 року (суддя Марущак Н.М.) про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Ставищенського районного суду Київської області, виданого 28 квітня 2025 року за заявою ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 ,
встановив:
у березні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Ставищенського районного суду Київської областііз заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 в розмірі частини заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття.
28 квітня 2025 року Ставищенським районним судом Київської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на малолітню ОСОБА_4 у розмірі частини заробітку (доходу), але не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, починаючи з 28 березня 2025 року.
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, в якій просив судовий наказ Ставищенського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року скасувати, посилаючись на існування обставин, які не були відомі суду на момент видачі вказаного наказу, зокрема те, що ОСОБА_2 у заяві про видачу судового наказу невірно вказала його адресу, у зв'язку з чим він не був належним чином повідомлений про розгляд заяви та не отримав копії судового наказу.
Також, боржник посилався на те, що ОСОБА_2 зазначила неправдиву інформацію про те, що вони проживали однією сім'єю до лютого 2025 року, тоді як вони припинили стосунки ще в березні 2024 року, а в листопаді 2024 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 і в них народилась донька.
Крім цього, боржник зазначав, що ОСОБА_2 повідомила недостовірну інформацію про те, що він не надавав матеріальну допомогу на їх спільну дитину, хоча мав таку можливість, оскільки проходив військову службу в НГУ. Разом з цим, він вступив до лав НГУ лише у лютому 2025 року, тобто за один місяць до подання
ОСОБА_2 відповідної заяви, при цьому до цього він не був офіційно працевлаштований та мав лише тимчасові підробітки, однак усе одно намагався допомагати доньці.
Також, боржник зазначав, що ОСОБА_2 вказала недостовірну інформацію про те, що він має задовільний стан здоров'я, однак це не відповідає дійсності, оскільки під час проходження військової служби він отримав поранення, що підтверджується відповідними медичними документами.
Крім цього, боржник посилався на те, що ОСОБА_2 неправомірно використала його особистий документ - довідку про РНОКПП, оскільки коли він забирав свої речі з помешкання ОСОБА_2 , остання повідомила, що в неї немає його картки платника податків, разом з тим використала цей документ при поданні до суду заяви про видачу судового наказу.
Боржник вважав, що ОСОБА_2 подала заяву про видачу судового наказу після того, як дізналась, що він пішов на військову службу до лав НГУ, розраховуючи на більші аліменти, ніж він сплачував добровільно.
Разом із заявою про перегляд судового наказу на нововиявленими обставинами, боржник подав заяву про поновлення процесуального строку, в якій просив визнати поважними причини пропуску ним строку на подання такої заяви та поновити строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Ставищенського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року.
Боржник посилався на те, що у заяві про видачу судового наказу було невірно вказано його фактичну адресу проживання, у зв'язку з чим суд направив копію судового наказу та копію заяви про його видачу за адресою його реєстрації, де він не проживає. При цьому, перебуваючи на військовій службі, він не мав змоги повноцінно користуватись електронними сервісами та вчасно отримувати судову кореспонденцію, та готувати процесуальні документи.
Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 4 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Ставищенського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року у справі № 378/377/25 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 . Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Ставищенського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року у справі № 378/377/25 залишено без розгляду.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з'ясування суддею першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права.
Боржник посилається на те, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 вказала у заяві про видачу судового наказу невірну адресу його місця проживання, суд першої інстанції направляв копію судового наказу за адресою його реєстрації, де він фактично не проживає, відтак він до моменту ознайомлення з матеріалами справи в суді не був обізнаний про обставини справи та доводи ОСОБА_2 .
Також, боржник зазначав, що у зв'язку з перебуванням на військовій службі, він у повній мірі не міг користуватись своїми електронними пристроями та засобами зв'язку, відтак дізнався про існування судового наказу у липні 2025 року, однак отримав змогу ознайомитись з матеріалами справи лише в жовтні 2025 року після реєстрації у системі «Електронний суд».
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Боржник ОСОБА_1 та стягувач ОСОБА_2 , будучи належним чином
повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с. 88-90), у судове засідання не з'явились, 9 лютого 2026 року ОСОБА_1 через електронний кабінет у системі «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі (с.с. 91), ОСОБА_2 причини неявки апеляційному суду не повідомила, тому відповідно до положень статті 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 квітня 2025 року Ставищенським районним судом Київської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на малолітню ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу), але не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, починаючи з 28 березня 2025 року.
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу Ставищенського районного суду Київської області, виданого 28 квітня 2025 року, за нововиявленими обставинами та подав заяву про поновлення процесуального строку, в якій просив визнати поважними причини пропуску ним строку на подання такої заяви та поновити строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Ставищенського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Ставищенського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року та залишаючи заяву без розгляду, суддя виходила з того, що на розгляді Ставищенського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 357/11631/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, у якій позивач просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно судового наказу Ставищенського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року, яка була подана ОСОБА_1 до суду 17 липня 2025 року.
Суддя першої інстанції зазначала, що позовну заяву ОСОБА_1 подав до суду 17 липня 2025 року, а відтак був обізнаний про існування обставин, на які він посилається, як на підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не пізніше 17 липня 2025 року (часу подачі ним до суду вищевказаної позовної заяви).
Також суддя посилалася на те, що перебування на військовій службі не завадило ОСОБА_1 звернутися до суду із позовною заявою про зменшення розміру аліментів, а відтак його доводи, що у зв'язку із проходженням військової служби він не мав змоги подати заяву у визначенні законом строки, є безпідставними.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають наявним матеріалам справи та ґрунтується на нормах процесуального права.
Відповідно до положень статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
За змістом пунктів 4, 5 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи
оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно частини 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Частина 8 статті 170 ЦПК України передбачає, що у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Отже, строк звернення із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами починає відлік із дня, коли заявник дізнався або міг дізнатися про існування цих нововиявлених обставин.
Пункт 6 частини 3 статті 426 ЦПК України передбачає, у разі якщо заявником пропущений строк на подачу заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, то заявник не позбавлений можливості подати клопотання про поновлення строку.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Ухвалюючи судове рішення про поновлення строку, суди повинні обґрунтувати відповідне рішення, встановити, чи виправдовують підстави поновлення строку втручанню у принцип res judicata, особливо, коли законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строку.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суди мають враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк
поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність "поважних причин" для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення (постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 450/2962/14).
Обґрунтовуючи причин пропуску строку на звернення до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилався на те, що у заяві про видачу судового наказу було невірно вказано його фактичну адресу проживання, у зв'язку з чим суд направив копію судового наказу та копію заяви про його видачу за адресою його реєстрації, де він не проживає.
Також заявник посилався на те, що перебуваючи на військовій службі, він не мав змоги повноцінно користуватись електронними сервісами та вчасно отримувати судову кореспонденцію, та готувати процесуальні документи.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що 17 липня 2025 року ОСОБА_1 направив до суду позовну заяву про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 згідно судового наказу Ставищенського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року, яка перебуває у провадженні Ставищенського районного суду Київської області (справа № 357/11631/25).
За таких обставин, суддя першої інстанції прийшла до правильного висновку, що ОСОБА_1 станом на 17 липня 2025 року був обізнаний про видачу судом судового наказу про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 , а відтак не навів поважних причин неможливості звернення до суду протягом встановленого законом строку із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Звернення до суду з вищезазначеним позовом 17 липня 2025 року спростовує доводи апеляційної скарги про те, що заявник не був обізнаний про видачу судом судового наказу, оскільки у заяві про його видачу ОСОБА_2 зазначила невірну адресу місця проживання ОСОБА_1 .
Суддя першої інстанції надала оцінку доводам ОСОБА_1 , що у зв'язку із перебуванням на військовій службу, він у повній мірі не міг користуватися своїми електронними пристроями та засобами зв'язку, тому дізнавшись про наявність судового наказу у липні 2025 року, отримав змогу ознайомитися з матеріалами справи тільки у жовтні 2025 року.
Колегія суддів вважає, що підстав для оцінки зазначених доводів по іншому, не встановлено.
Суддя першої інстанції дослідила наявні матеріали справи, оцінивши обставини справи і встановивши, що ОСОБА_1 подав заяву поза межами строку та не навів поважних підстав для його поновлення, правильно застосувала положення статей 127 та 424 ЦПК України, і дійшла обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 28 квітня 2025 року.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, надав оцінку доводам заявника, не допустив порушення норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу
судді Ставищенського районного суду Київської області від 4 листопада 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук