26 грудня 2025року м. Київ
Справа №761/48660/19
Провадження: № 22-ц/824/16311/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Нескороженого Володимира Івановича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Фролової І. М.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Іпотека кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітком», ОСОБА_3 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані», Товарної Біржі «Земельна Універсальна Промислова Біржа», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Омега Банк» Караченцева Артема Юрійовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», про визнання результатів торгів недійсними,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року позов ТОВ «Файненс компані» задоволено частково.
Первісну позовну заяву ТОВ «Файненс Компані» до ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія» Іпотека кредит», ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», ПН КМНО Войтовського В. С., ПН КМНО Літвінова А. В., треті особи: ТОВ «Елітком», ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2018 року, укладений між ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_2 , посвідчений ПН КМНО Войтовським B.C., зареєстрований в реєстрі за № 1682.
Визнано за ТОВ «Файненс Компані» право вимоги за Кредитним договором № 622, який був укладений 23.04.2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Елітком», ОСОБА_3 в сумі 20 172 831,19 грн, з яких заборгованість по кредиту 10 934 400, 23 грн, заборгованість по відсоткам 9 084 450, 64, комісія 153 980,32 грн.
Визнано за ТОВ «Файненс Компані» право вимоги та права іпотекодержателя згідно з Іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23.04.2008 року на об'єкт нерухомого майна: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення про проведену державну реєстрацію прав іпотекодержателя, припинення іпотеки, припинення обтяжень, що вчинені з 31.12.2014 року, а також всі відповідні їм записи щодо об'єкту нерухомого майна: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 :
- рішення ПН КМНО Літвінова А. В. № 21595638 від 26.05.2015 р.: Іпотекодержатель: ЗАТ «Сведбанк Інвест», код ЄДРПОУ: 21658672, адреса: Україна, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 42/4 змінено на Іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІПОТЕКА КРЕДИТ», код ЄДРПОУ: 35141063, адреса: Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135;
- рішення ПН КМНО Літвінова А. В. № 22599349 від 05.07.2015 р.: Іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІПОТЕКА КРЕДИТ», код ЄДРПОУ: 35141063, адреса: Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135 змінено на Іпотекодержатель: ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», яке діє від власного імені та за рахунок Закритого венчурного недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Фонд Дельта - венчурні проекти» (код за ЄДРІСІ 233689), код ЄДРПОУ: 34729245, адреса: Україна, 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 30/39, оф. 24;
- рішення ПН КМНО Войтовського В. С. № 41292217 від 25.05.2018 р.: Іпотекодержатель: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», яке діє від власного імені та за рахунок Закритого венчурного недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Фонд Дельта - венчурні проекти» (код за ЄДРІСІ 233689), код ЄДРПОУ: 34729245, адреса: Україна, 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 30/39, оф. 24 змінено на Іпотекодержатель: ОСОБА_2 ;
- рішення ПН КМНО Войтовського В. С. № 41441064 від 05.05.2018 року про припинення іпотеки;
- рішення ПН КМНО Войтовського В. С. № 41440819 від 05.06.2018 року про припинення обтяження (заборона на нерухоме майно).
Стягнуто в рівних долях з ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія» Іпотека кредит», ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» на користь ТОВ «Файненс Компані» судовий збір у розмірі 7 684 грн.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «Файненс Компані», Товарної біржі «Земельна Універсальна Промислова Біржа», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Омега Банк» Караченцева А. Ю., третя особа: ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» про визнання результатів торгів недійсними залишено без задоволення.
Повний текст рішення виготовлений 28 грудня 2023 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Коротею Р. О, та апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року скасовано: в частині задоволення вимог про визнання права вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року, який був укладений 23 квітня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Елітком», ОСОБА_3 , в частині скасування записів щодо об'єкту нерухомого майна: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , про проведену державну реєстрацію прав іпотекодержателя, припинення іпотеки, припинення обтяжень, що вчинені з 31 грудня 2014 року; в частині вирішення вимог до ПН КМНО Войтовського В. С., ПН КМНО Літвінова А , В. в частині стягнення судового збору, та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено ТОВ «Файненс Компані» в позові.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року залишено без змін.
Стягнуто на користь ТОВ «Файненс Компані» з ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека кредит», ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» судовий збір в розмірі 1921 грн. з кожного.
Стягнуто з ТОВ «Файненс Компані» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2881,50 грн.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Коротею Р. О, залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року, в нескасованій після апеляційного перегляду частині, та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року в частині задоволених позовних вимог позову ТОВ «Файненс Компані» залишено без змін.
Поновлено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року.
Згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2025 року надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень: зареєстрована: 22.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2025.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Нескорожений В. І. в інтересах ОСОБА_1 , яка не приймала участі у розгляді справи, 02 вересня 2025 року подав апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2025року апеляційну скаргу адвоката Нескороженого В. І. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року залишено без руху та надано строк для подання до суду відповідної заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та для сплати судового збору у розмірі 9220, 80 грн.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд виходив із того, що апеляційна скарга
ОСОБА_1 подана 16 жовтня 2025 року, тобто, з пропуском строку, встановленого ст.354 ЦПК України.
В обгрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження скаржник посилався на те, що ОСОБА_1 не приймала участі у розгляді справи, а про наявність оскаржуваного судового рішення дізналась 01 вересня 2025 року через свого представника.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважав, що підстави для поновлення процесуального строку за вказаними скаржником обставинами відсутні, оскільки із матеріалів справи убачається, що скаржнику стало відомо про оскаржуване судове рішення 15 квітня 2025 року.
Крім того, було запропоновано сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 9220, 80 грн
Копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було надіслано ОСОБА_1 та її представнику - адвокату Нескороженому В. І. 10 листопада 2025 року.
13 листопада 2025 року адвокат Нескорожений В. І. в інтересах ОСОБА_1 направив через систему «Електронний суд» до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та квитанцію про сплату судового збору.
Заява обгрунтована тим, що скаржник ознайомився з оскаржуваним судовим рішенням лише 01 вересня 2025 року, і саме після цього у нього з?явилася об?єктивна можливість подати апеляційну скаргу. Він також зазначає, що неможливо стверджувати про обізнаність ОСОБА_1 щодо рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року, оскільки, звертаючись зі скаргою на дії нотаріуса до Міністерства юстиції України, вона не долучала до скарги копії зазначеного судового рішення.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, судвиходить з наступного.
За правилом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішенія с дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення пдвного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п?ятнадцяти днів з дня пого (ii) проґолошення.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 не була учасником справи.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду, має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві, Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов?язків цивільного характеру.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року, №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених право охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов?язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Звертаючись з апеляційною скаргою, адвокат Нескорожений В. І. посилається на те, що ОСОБА_1 ,з 24 серпня 2023 року є власницею квартири АДРЕСА_2 , відносно якої подано позов, проте до розгляду справи залучена не була. Вказує на те, що оскаржуване судове рішення фактично стосується її прав та інтересів.
Відповідно до статей 17, 18 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов?язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов?язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Як убачається із матеріалів справи, 02 лютого 2023 року судом першої інстанції було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення
Повний текст рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року складено 28 грудня 2023 року
Апеляційна скарга адвокатом Нескороженим В. І. в інтересах ОСОБА_1 подана 02 вересня 2025 року, тобто, з пропуском строку, встановленого ст. 354 ЦПК України:
Із долучених до заперечень проти відкриття апеляційного провадження документів убачається, що 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 направила до Міністерства юстиції України скаргу в порядку ст. 37 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 16 квітня 2025 року.
В даній скарзі ОСОБА_1 оскаржила рішення ПН КМНО Войтовського В. С. про державну реєстрацію прав та обтяжень від 17 лютого 2025 року №77303827, яке було прийнято на підставі виконання судових рішень у справі №761/48660/19, в тому числі й оскаржуваного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року. Крім того, до вказаної скарги ОСОБА_1 долучила інформаційну довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 квітня 2025 року квартири АДРЕСА_2 , в якій зазначено як підставу державної реєстрації обтяження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 020 лютого 2023 року.
Отже, ОСОБА_1 було достоменно відомо про наявність оскаржуваного нею рішення ще 15 квітня 2025 року.
В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Нескорожений В. І. зазначив, що про наявність оскаржуваного судового рішення дізнався лише 01 вересня 2025 року під час ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, вказує, що під час подання скарги на дії нотаріуса до Міністерства юстиції України ОСОБА_1 не була обізнана зі змістом рішення Шевченківського районного суду м: Києва від 02 лютого 2023 року.
У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
Згідно ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний рестр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дія після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті2 цього Закону.
Отже, з огляду на вимоги Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення судів загальної юрисдикції підлягають обов?язковому внесенню до Єдиного державного реєстру судових рішень не пізніше наступного дня після їх ухвалення та є відкритими для цілодобового безоплатного доступу. Тому кожен має можливість самостійно та у будь-який час ознайомитися з відповідним судовим рішенням.
Як зазначено вище, під час оскарження дій приватного нотаріуса ОСОБА_1 долучила до скарги інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 квітня 2025 року щодо квартири АДРЕСА_2 . У зазначеній довідці підставою державної реєстрації наведено рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року та зазначено єдиний унікальний номер справи.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року було надіслано судом 19.01.2024, зареєстровано 20.01.2024 та відкрито для загального доступу 22.01.2024.
Таким чином, ОСОБА_1 або її представник не були позбавлені можливості самостійно ознайомитися з рішенням Шевченківського районного суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Зважаючи на викладені вище обставини, колегія суддів ураховує також наступне.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії».
Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип визначеності).
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Подання апеляційної скарги особою, не залученої до участі в справі, є винятком із загального правила щодо присічного річного строку на оскарження рішення суду першої інстанції, й така особа наділена правом на поновлення зазначеного процесуального строку, проте за наявності доказів про те, що ця особа, яка вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушені її права, знала про прийняте рішення, суд зобов'язаний перевірити причини пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідно до положень статті 354 ЦПК України.
Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21 (провадження № К/990/25232/22).
Крім того, слід зазначити і про те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 537/1468/25.
Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (постанова Верховного Суду від 06 травня 2021 року у справі № 910/6116/20).
Вирішуючи питання про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке набуло статусу остаточного, колегія суддів враховує і те, що право власності на спірну квартиру було набуто заявником в ході судового розгляду, а саме після ухвалення рішення судом першої інстанції в лютому 2023 року, а апеляційна скарга подана лише після розгляду справи судом касаційної інстанції, не зважаючи на те, що про рішення суду першої інстанціїдостеменно було відомо вже в квітні 2025 року,що свідчить про недобросовісне виконання заявником процесуальних обов'язків.
Доказів виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили б своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою ( у визначений процесуальним законом строк), ОСОБА_1 не надала, як і доказів, що свідчили б про добросовісну реалізацію нею своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги.
Отже, подання апеляційної скарги на рішення суду, яке набуло статусу остаточного, та ініціювання повторного апеляційного перегляду справи колегія суддів розцінює як порушення принципу верховенства права.
За таких обставин, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави такого пропуску суд визнає неповажними та такими, що об?єктивно не перешкоджали вчинити відповідну процесуальну дію.
Крім того, колегією суддів при вирішенні даного питання враховується стала практикаЄвропейського суду з прав людини.
Так, у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обгрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не в абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, якірегламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."
Отже, згідно з правовою позицію Європейського суду з прав людини у справах "Пономарьов проти України", "Мушта проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принципres judicata (принцип юридичної визначеності).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Ураховуючи вищевикладене, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Нескороженого В. І. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року слід відмовити.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Нескороженого Володимира Івановича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 рокувідмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Т. О. Невідома
Судді: С. М. Верланов
В. А. Нежура