Справа № 165/3217/22
Провадження № 4-с/165/9/26
06 квітня 2026 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Василюка А.В.,
за участю секретаря судового засідання Навроцької М.Р.,
представника ВДВС Васенько В.Р.,
боржника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Нововолинську скаргу ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні ВП №75659313, яка полягає у невжитті заходів, передбачених ч.3, ч.4 ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження», за наслідками розгляду заяви про застосування заходів примусового виконання, у зв'язку з невиконанням боржником рішення Нововолинського міського суду Волинської області 20 серпня 2024 року та зобов'язати вчинити дії
встановив:
23 березня 2026 року адвокат Моісеєнко О.М. в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду зі скаргою, якою просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько В.Р. у виконавчому провадженні ВП №75659313, яка полягає у невжитті заходів, передбачених ч.3, ч.4 ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження», за наслідками розгляду заяви про застосування заходів примусового виконання, у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду 20 серпня 2024 року та зобов'язати вчинити дії
У поданій скарзі зазначає, що у провадженні ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №75659313, що відкрите на підставі виконавчого листа №165/3217/22 від 03 червня 2024 року, виданого Нововолинським міським судом Волинської області на виконання рішення від 20 лютого 2024 року, постановленого у цивільній справі №165/3217/22 про визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні та безперешкодному спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 . В межах виконавчого провадження №75659313 державним виконавцем здійснювалися виконавчі дії, і як вбачається з листа Володимирського ВДВС від 02 вересня 2024 року №133402/23.1-21, наданої у відповідь на адвокатський запит №2908/24-002 від 29 серпня 2024 року, державним виконавцем 20 серпня 2024 року здійснено виїзд за адресою місця проживання боржника з метою перевірки виконання судового рішення і зафіксовано відсутність боржника за місцем проживання, про що складено відповідний акт. Оскільки станом на 20 серпня 2024 року боржник ОСОБА_1 повторно фактично не забезпечила виконання судового рішення у визначений судом спосіб, більше того, станом на 20 серпня 2024 року перебувала за межами території України, стягувач звернувся до державного виконавця із заявою №6 про застосування заходів примусового виконання та накладення штрафу за невиконання рішення суду у межах виконавчого провадження №75659313.
11 березня 2026 року. начальником Володимирського відділу ДВС у Володимирському районі Волинської області було надано лист-відповідь №36629/19.1-21, в якому повідомлено, що в межах виконавчого провадження №75659313 не може бути складено акт від 20 серпня 2024 року про невиконання судового рішення та винесено постанову про накладення на боржника штрафу, оскільки, на думку органу ДВС, відповідні виконавчі дії здійснювалися у іншому виконавчому провадженні, а саме АСВП №75875427, яке не стосується стягувача ОСОБА_2 , не відноситься до виконання рішення Нововолинського міського суду Волинської області у справі №165/3217/22 та не може бути правовою чи фактичною підставою для відмови у складанні акта про невиконання рішення суду і винесенні постанови про накладення штрафу на боржника.
Зазначає, що при розгляді заяви №6 державним виконавцем фактично використано відомості з іншого виконавчого провадження, яке не має жодного відношення до предмета звернення стягувача. Отже, на думку скаржника державний виконавець фактично не спростував викладених у заяві №6 обставин невиконання рішення суду, не надав належної правової оцінки обов'язку боржника забезпечити виконання рішення саме у визначений судом день і час, не навів жодних мотивів, які б виключали застосування передбачених законом заходів примусового виконання, а натомість обмежився формальним та помилковим посиланням на інше виконавче провадження.
На обгрунтування скарги також вказує на те, що державний виконавець, в порушення прав стягувача не склав акту про невиконання судового рішення, не виніс постанови про накладення штрафу, не виніс постанови про відкладення виконавчих дій та/або не прийняв іншого належного процесуального рішення, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження».
Натомість, на звернення стягувача, йому було надано лише лист, який за своїм змістом не є належним процесуальним актом виконавця та не може підміняти собою передбачений законом порядок реагування на заяву сторони виконавчого провадження. Таким чином, на думку ОСОБА_4 державний виконавець фактично самоусунувся від виконання покладених на нього законом обов'язків і наявні всі підстави визнати такі його дії (бездіяльність) неправомірними.
У судове засідання скаржник ОСОБА_2 та його представник адвокат Моісеєнко О.М. не з'явилися. 31 березня 2026 року через систему ЕС надійшла заява представника скаржника в якій вона просила не брати до уваги відзив ВДВС, а скаргу задоволити (т.3 а.с.148-152). У поданій заяві також зазначила, що доводи, викладені у відзиві зводяться переважно до опису обставин, які не мають прямого значення для предмета спору, до формальних посилань на внутрішнє розмежування виконавчих проваджень та до загальних тверджень про законність власної поведінки без належного процесуального підтвердження. Орган державної виконавчої служби, на її переконання не довів, що заяву скаржника №6 від 26 лютого 2026 року було розглянуто належним чином і що за результатами її розгляду було прийнято передбачене законом рішення, а також що відсутність боржника 20.08.2024 року не мала правового значення для виконання судового рішення, або що існували належно підтверджені обставини, які виключали обов'язок державного виконавця вчинити дії, передбачені законом. Відтак, вважає, що відзив не спростовує доводів скарги і наявні всі підстави для визнання бездіяльності 20.08.2024 року державного виконавця неправомірною.
У судовому засідання представник ВДВС Васенько В.Р. зазначила, що скаржник оскаржує дії чи то бездіяльність органу виконавчої служби у провадженні №75659313, апелюючи до фактів, які до цього провадження не мають жодного відношення. Державний виконавець не міг проявити бездіяльність щодо подій, які не були передбачені та не проводилися у ВП № 75659313. Скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що державний виконавець не вчинив належних дій (не склав акт та не наклав штраф) за фактом подій, що мали місце 20 серпня 2024 року в межах ВП № 75659313. Однак, з матеріалів виконавчого провадження та наявної бази АСВП виконавчі дії, на які посилається скаржник жодним чином не стосуються виконавчого провадження ВП №75659313. У відповіді Володимирського ВДВС від 11 березня 2026 року №36629/19.1-21 чітко визначено, що вказані дії здійснювалися в межах іншого виконавчого провадження, а саме АСВП №75848693, про що головним державним виконавцем Володимирського ВДВС Семенюк О.В. винесено відповідну постанову. Стягувачем у виконавчому провадженні АСВП №75848693 була ОСОБА_5 . Виконавче провадження №75659313 та виконавче провадження №75848693 відкриті на підставі різних виконавчих документів. Кожне з них має свій унікальний номер в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП), окремий перелік необхідних дій та власний хід виконання. Згідно з матеріалами АСВП, виїзд державного виконавця за адресою боржника, який відбувся 20 серпня 2024 року, а також отримання від боржника заяви про відкладення виконавчих дій, здійснювалися виключно в межах провадження №75848693. Скаржник у скарзі підтверджує, що йому було повідомлено про проведення дій у виконавчому провадженні №75848693, проте вважає це явною помилкою. Насправді ж, державний виконавець діяв суворо в межах конкретних проваджень, оскільки переносити факти з одного провадження в інше (ВП №75659313) права немає. Закон не передбачає можливості накладення штрафу в одному провадженні на підставі акта про невиконання, складеного в іншому провадженні, навіть якщо сторони та предмет спору є схожими. Застосування такої міри за відсутності належним чином зафіксованого правопорушення саме в межах оскаржуваного провадження було б грубим порушенням процедури та перевищенням повноважень державним виконавцем, а спроба скаржника штучно об'єднати результати дій з різних проваджень є, на її думку, нічим іншим як зловживанням процесуальними правами.
Боржник ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що вимоги скарги є безпідставними та необгрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому просить відмовити у задоволенні скарги.
Заслухавши пояснення державного виконавця, боржника та дослідивши матеріали скарги та матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 20 лютого 2024 року, що набрало законної сили, судом було визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні та безперешкодному спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , в тому числі щовівторка у період часу з 18 до 19 години та щосуботи у період часу з 13 до 14 години, протягом не менше 20 хв. за допомогою електронних засобів зв'язку, напередодні погодивши з матір'ю дитини боржником, конкретний час (хвилини), з котрої вона зможе забезпечити безперешкодне спілкування дитини з батьком (т.1 а.с.227-231).
У судовому засіданні встановлено, що в провадженні ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №75659313, яке відкрите на підставі виконавчого листа №165/3217/22, виданого Нововолинським міським судом Волинської області 03 червня 2024 року на виконання рішення від 20 лютого 2024 року, постановленого у цивільній справі №165/3217/22 про визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні та безперешкодному спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , де ОСОБА_2 є стягувачем, а ОСОБА_1 боржником (т.3 а.с.100).
Згідно з долученою копією акта державного виконавця від 20 серпня 2024 року, державним виконавцем Володимирського ВДВС Семенюк О.В. в процесі примусового виконання виконавчого листа №165/3217/22 від 03 червня 2024 року, виданого Нововолинським міським судом (стягувачем значиться ОСОБА_5 ) боржника ОСОБА_1 за адресою проживання не було. Баба ОСОБА_5 відмовилася від прогулянки в присутності ОСОБА_6 (за бажанням дитини). Дідусь та бабуся (Савченки) без нагляду дитину не дають (т.3 а.с.140).
З матеріалів виконавчого провадження та наявної бази АСВП, виконавчі дії, на які посилається скаржник (на підставі яких складений акт від 20.08.2024), здійснювалися в межах виконавчого провадження АСВП № 75848693, яке було відкрито 20 серпня 2024 року, про що головним державним виконавцем Володимирського ВДВС Семенюк О.В. винесено відповідну постанову. Стягувачем у виконавчому провадженні АСВП № 75848693 значиться ОСОБА_5 (т.3 а.с.138).
Виконавче провадження №75659313 та виконавче провадження №75848693 відкриті на підставі різних виконавчих документів, що підтверджується долученими копіями постанов про відкриття цих проваджень.
Згідно з долученою копією постанови (т.3 а.с.139) виконавче провадження серії ВП №75848693 від 19 червня 2025 року з примусового виконання виконавчого листа №165/3217/22, виданого 03 червня 2024 року, було закінчено.
При ухваленні рішення, суд бере до уваги ухвалу від 10 лютого 2025 року, якою суд визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист виданий Нововолинським міським судом Волинської області 03 червня 2024 року, у справі за № 165/3217/22, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.227-228).
Ухвалюючи рішення у справі, суд враховує те, що заява скаржника № 6 від 26 лютого 2026 року розглянута Володимирським ВДВС у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у встановленому порядку і відповідь відділу виконавчої служби №6629/19.1-21 від 11 березня 2026 року (т.3 а.с.132) містить вичерпні роз'яснення щодо того, що вказані скаржником факти були предметом розгляду в іншому виконавчому провадженні. А тому наявні всі підстави вважати, що орган ДВС належним чином забезпечив право скаржника на інформацію та розгляд його звернення.
При постановленні ухвали, суд також бере до уваги пояснення державного виконавця з приводу того, що кожне з зазначених проваджень, попри спільний предмет виконання, має свій унікальний номер в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП), окремий перелік необхідних дій та власний хід виконання.
Згідно з матеріалами АСВП виїзд державного виконавця за адресою боржника, який мав місце 20.08.2024 здійснювалися виконавцем виключно в межах провадження №75848693, а тому у судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що скаржник апелює до фактів які до ВП №75659313 не мають жодного відношення.
Відповідно до положень ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється державним виконавцем шляхом перевірки виконання такого рішення. У разі невиконання рішення без поважних причин, виконавець виносить постанову про накладення штрафу.
Відповідно до ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець складає акт та накладає штраф у разі невиконання рішення саме в межах конкретного провадження.
Оскільки виконавчі дії - вихід державного виконавця, що зафіксований в акті від 20 серпня 2024 року не здійснювався в межах виконавчого провадження ВП №75659313, тому суд погоджується з тим, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 .
Інших доказів про невиконання, неналежного виконання виконавцем рішення суду стороною стягувача та/або його представником, надано не було.
Відтак, суд не знаходить жодних аргументованих підстав вважати, що дії або бездіяльність державного виконавця були неправомірними, а тому у задоволенні скарги ОСОБА_2 суд відмовляє.
Керуючись ст.14, ст.385, ст.386, ст.387 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», ст.129, ст.129-1 Конституції України, суд
постановив:
У задоволені скарги ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні ВП №75659313, яка полягає у невжитті заходів, передбачених ч.3, ч.4 ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження», за наслідками розгляду заяви про застосування заходів примусового виконання, у зв'язку з невиконанням боржником рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 20 серпня 2024 року та зобов'язати вчинити дії, відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя підпис А.В. Василюк